Срібна луска яскраво спалахувала в місячному сяйві — здавалося, з усіх боків насуваються цілі загони воїнів у срібних обладунках!
— Тримайтеся флуоресцентних вогнів, не звертайте зі шляху — інакше з Храму Заходу Сонця живими не виберетесь! — знову нагадав Му Бай.
Напівзруйновані споруди безладно всіяли схил, і в цьому плутаному нагромадженні легко було збитися з дороги. Один хибний крок — і заблукаєш назавжди.
Троє Срібних Зміїних Воїнів, що видерлися на дах чорної споруди по лозах уздовж стіни, стрибнули вниз. У кожній із шести рук вони стискали тонку піку метрів на три завдовжки. Троє воїнів — вісімнадцять смертоносних вістрів! Зброя закружляла в повітрі спіраллю, готуючись обрушитися на здобич.
Спіралі стрімко неслися вниз, змушуючи всіх розсипатися врізнобіч. Гострі леза просвистіли за волосину від їхніх ніг!
— Відбивайтеся, не просто втікайте! — гаркнув Мо Фань, біжучи в самому центрі групи.
Хто тільки тікає — того ворог б'є безкарно в спину. Мало хто пережив би такий безперервний шквал ударів!
Не всі Срібні Зміїні Воїни билися піками. Коли група дісталася одного з виходів, шлях їй заступив Срібний Зміїний Командир — понад двадцять метрів на зріст, із двома важкими кістяними довбнями в шести долонях!
Навершями довбнів правили черепи якихось велетенських звірів. Командир стискав кожну зброю трьома руками. Він підскочив і з розмаху гримнув довбнями по землі просто посеред групи — земля миттю розлетілася друзками під цим жахливим ударом!
— Миттєвий Стрибок! — Гайді вмить зіткала Просторове Закляття, побачивши, що стрій ось-ось розсиплеться. — Сюди, до мене! — крикнула вона.
Побачивши срібне сяйво, всі кинулися на її поклик.
Щойно останній опинився достатньо близько, Гайді розгорнула закляття на повну. Срібне світло спалахнуло і згасло всередині вже напівзруйнованої будівлі — вся група щезла з очей монстра.
Довбні Срібного Зміїного Командира лишили по собі величезну вирву в землі, та істота виявилася аж ніяк не такою неповороткою, як здавалося. Командир крутнув головою і одразу вгледів здобич за якихось сто метрів. Із його горлянки вирвався пронизливий рев.
Повітря зарясніло густою сріблястою поволокою — вгору здійнялася ціла хвиля Срібних Зміїних Воїнів, беручи Мо Фаня та решту в кільце просто серед високого лісу.
Ліс тут був невеликий, поруч усе ще темніли рештки старовинних споруд. Воїни лізли на дерева звідусіль — спереду, згори, з крон, з дахів — блиск срібної луски миготів навсібіч!
Спіральні удари сікли групу навідліг, перетворюючи високі стовбури на купи колод. Простору для маневру майже не лишалося, та Софія встигла зіткати Магію Води. Водяна Завіса опустилася зверху, вкривши всіх, наче велетенська парасолька.
Чжао Ман'янь із Гальбою одночасно здійняли Магію Землі, звівши кам'яні мури проти невблаганних ударів!
— За мною! — заволав Чжао Ман'янь.
Він мчав попереду, розкинувши руки в боки. Довкола нього струменіло бурштинове сяйво.
З-під землі по обидва боки виросли дві потужні кам'яні стіни, відрізаючи ворога і прокладаючи групі коридор для втечі. Що далі він біг, то далі тяглися за ним ці мури.
— Не відставати, не відставати! — підганяв студентів Європейського Університету наставник Вані.
Кам'яні стіни гасили удари Срібних Зміїних Воїнів. Група мчала наче в кам'яній ущелині, що вела просто до лісу за межами Храму Заходу Сонця!
— Стережіться ззаду! — крикнула Гайді.
Мо Фань озирнувся й остовпів: Срібний Зміїний Командир наздоганяв їх тим самим прокладеним коридором. Швидкість цієї потвори просто вражала. Відстань між ними скоротилася до двохсот метрів за одну лишень мить.
Хтось метнув закляття в Командира, змусивши того сповільнитись. Та щойно розрив трохи побільшав, розлючена істота жбурнула довбню просто в гурт!
— Моя черга! — Мо Фань миттю опустив Апас на землю, побачивши, як зброя летить на них дугою. Він ступив крок уперед.
Стиснувши кулак, він дико крикнув і з усього маху вгатив по довбні.
Кулак спалахнув полум'ям. Метеоритний Багрець розрісся вмить, коли Мо Фань випустив удар, — і кулак обернувся вогняним метеоритом, що врізався просто в кістяну зброю!
БАБАХ!
Метеоритний кулак розтрощив довбню на попіл, що осів на землю разом із жаринками.
— Готово, вперед! — Мо Фань опустив руку, підхопив Апас, яка досі отетеріло витріщалася на вибух, і закинув собі на спину. Навіть не озирнувшись, він одразу наздогнав тих, хто біг попереду.
Срібний Зміїний Командир скаженів позаду, але земля раптом обернулася в багно, що суттєво його притримало. За кілька миттєвостей Мо Фань з рештою вже відірвалися від демонічних тварюк!
— Старший брате, ти неймовірно сильний, — очі Апас засяяли щирим захопленням, коли вона побачила, як легко Мо Фань розтрощив атаку велетенської потвори.
— Та дрібниці, — відмахнувся він.
— Навчиш мене магії, якщо виберемося звідси живими? — з надією запитала дівчинка. Страх у її голосі вже майже розтанув.
— Що за нісенітниці! — обурився Мо Фань.
— Ой, вибач, — злякано пробурмотіла Апас.
— Звісно ж, ми виберемося звідси живими. Того, хто здатен мене вбити, ще на світ не народили. Поки я живий — тобі нічого боятися! — твердо заявив Мо Фань.
Рятувати гарненьких дівчат — оце й була справжня причина, чому він колись узявся за магію і прагнув ставати сильнішим!
— То навчиш мене магії? — на личку Апас знову розквітла усмішка.
— Аякже, змо... дідько, як ви смієте нападати з-за рогу, забирайтеся к бісу! — Мо Фань обірвав сам себе на півслові, помітивши сімох Срібних Зміїних Воїнів, що виринули нізвідки просто на його шляху.
Змії причаїлися в кущах. Решту групи, яка вже пройшла повз, вони не чіпали — навмисно вичікувавши на Мо Фаня, бо він замикав стрій. Треба ж бути такими бовдурами, щоб напрошуватися на бій із найсильнішим у групі!
Блискавки вдарили з неба, розсипавшись іскрами, наче удар небесного молота. Семеро воїнів звалилися під смертоносними розрядами тієї ж миті, як кинулися на Мо Фаня!
Земля здригнулася від удару, воїнів розкидало навсібіч. Вони гепнулися неподалік, безпорадно смикаючись від електричного шоку.
— Старший брате, позаду... їх там ціла орда! — Апас швидко зиркнула через плече і одразу заховала обличчя в нього на спині.
— Не бійся, зараз побачиш, як вони здохнуть! — Мо Фань обернувся. Брови насупились, а в очах замерехтіли фіолетові блискавки.
— Гігантський Кіготь Небесної Блискавки! — він високо здійняв руку, ніби хапаючи саме небо.
Темні блискавки владно впали з висоти. Розряди сплелися в темні пазурі демона, роздираючи Срібних Зміїних Воїнів на клапті!
Демонічні звірі заходилися вереском від болю. Дванадцятикратне посилення шкоди від Тирана Блискавки виявилося непосильним навіть для істот рівня Воїна. Найменшої іскри від Кігтя Небесної Блискавки вистачало, щоб стерти їх на порох!
Багато воїнів упали замертво на місці, і тиск із тилу помітно ослаб. Цього разу Апас озирнулася сама — і рот її так і лишився розкритим від подиву. Досі один-єдиний Срібний Зміїний Воїн здавався їй жахіттям, а тут могутній маг із легкістю влаштував криваву бійню цим лютим на вигляд потворам!
— Не здавайся так легко. Живи, наполегливо працюй над собою — і одного дня сама з легкістю здолаєш того, хто завдає тобі болю, — Мо Фань погладив Апас по голові, помітивши її щирий подив.
— Угу, я запам'ятаю! — кивнула вона, ніби закарбовуючи назавжди слова, які Мо Фань щойно вигадав на ходу.
Зрештою Мо Фань возз'єднався з рештою. На його подив, і вони виявилися доволі грізною силою. Срібні Зміїні Воїни в такій кількості не мали жодних шансів їх зупинити.
Мо Фань і Гайді прикривали тил. Гайді головним чином не підпускала воїнів упритул, а її вміння встигати всюди водночас ідеально годилося, щоб пильнувати за ворогом і тримати його на безпечній відстані. Мо Фань, своєю чергою, не міг битися зблизька — на спині в нього сиділа Апас, — тож бив лише потужними закляттями здалеку. Гайді скеровувала воїнів у зручний бік, а Мо Фань відпрацьовував за живу гармату, розносячи демонічних тварюк на друзки.
Мо Фань і далі влаштовував криваву різанину переслідувачам, поки Вані розчищав шлях попереду. Студенти Європейського Університету безперестанку засипали ворогів закляттями. Незабаром групі вдалося відірватися на два кілометри від Храму Заходу Сонця.
— Не втрачайте пильності, Срібні Зміїні Воїни все ще напирають з усіх боків. Вони скликають підмогу, щоб узяти нас у кліщі з флангів! Ми ще не в безпеці! — гучно нагадав усім Чад із самого центру групи.