— Мо Фаню, готуйся тікати! — вигукнув Му Бай до Мо Фаня, майже завершивши спрямовувати свою магію.
Щойно він вимовив ці слова, у небі спалахнуло крижане мерехтіння. Важка Крижана Труна впала з небес і обрушилася просто на Рогатого Самця Медузи!
Рогатий Самець Медузи саме повз уперед, коли Крижана Труна приземлилася просто посеред його тіла й роздавила його з неймовірною силою!
Рогатий Самець Медузи заверещав від болю. Він люто вигинав верхню частину тіла, але паморозь почала розповзатися по ньому. Бути роздавленим — це одне, але бути замороженим — зовсім інше! Щойно Крижана Труна придушувала свою ціль, могутній мороз закляття стрімко поширювався тілом жертви. Для цілі з довгим тілом Крижана Труна просто змінювала свою форму, щоб повністю запечатати її в льоду!
Рогатий Самець Медузи не міг вирватися, і лід швидко скував його тіло. Якщо його голову заморозять, він дуже швидко загине від морозу!
— Чудова робота! — Мо Фань був вражений Магією Льоду Му Бая. Тому вдалося перетворити Рогатого Самця Медузи рівня Командира на величезне фруктове морозиво. Тепер він не міг дочекатися, щоб побачити, як решта сліпих самців Медуз зможе його оточити!
Мо Фань активував Мантію Темного Аристократа і став невидимим. Навіть тінь, яку він залишив після застосування Тіні Утечі, була надзвичайно бляклою.
Мантія Темного Аристократа мала здатність приховувати присутність власника, точнісінько як Матерія Темряви: Диявольська Ніч, яка могла навіть обдурити демонічних звірів і відвернути їхню увагу. Самці Медуз думали, що от-от піднесуть делікатес самці Медузи. Вони вже уявляли, як зможуть тертися об тіло самки так, як їм заманеться, але маленький десерт раптом зник за мить ока. Самці Медуз настільки розлютилися, що переверталися в повітрі й з силою гатили своїми тілами об землю!
Гордовита самка Медузи теж розлютилася. Вона роззявила пащу й заверещала на самців Медуз, ніби скаржачись на те, які вони нікчемні. Самці Медуз миттю кинулися врозтіч і втекли. Вони чудово знали, що самка Медузи проковтне їх живцем, якщо їм не подадуть смачну їжу. Одного самця Медузи якраз вистачало, щоб наповнити її шлунок!
— Швидше, нам треба йти! — Мо Фань возз'єднався з Му Баєм і побіг просто до яру.
Му Бай убив усіх Нижчих Медуз поблизу, щоб розчистити шлях. Він подивився на Мо Фаня і побачив кілька ран, залишених отруйними іклами Медуз. Він випалив: — Тебе отруїли. Це тебе паралізує!
— Не паралізує, отрута — це останнє, чого я боюся. Поговоримо пізніше, самка Медузи наближається! — відказав Мо Фань.
Мо Фань вгадав. Самка Медузи була лютою через те, що самці Медузи не змогли його спіймати. Вона відкинула своїх нікчемних підлеглих убік і вирішила взяти справу у свої руки.
Самка Медузи мала здатність пірнати в землю, наче морський змій, для якого пісок був його володіннями. Вона могла вільно пірнати й пересуватися під землею!
— Швидше, вона скоро нас наздожене! — гукнув Мо Фань.
Мо Фань уже бився з Червоними Медузами під час битви проти Великої піраміди Гізи. Вони пересувалися під землею з неймовірною швидкістю. Він багато разів бачив, як вони пірнали в пісок за кілометр від нього, а вже за кілька секунд раптом вискакували з-під його ніг!
Це була одна зі здібностей Червоних Медуз. Тільки ті Медузи, що стали повністю червоними, володіли цією силою. Тому Мо Фань підсвідомо відчув, що земля під його ногами стала небезпечною, щойно побачив, як самка Медузи пірнула в пісок!
— Старий Чжао, Старий Чжао, швидко наклади на нас свої захисні закляття! — закричав Мо Фань до Чжао Ман'яня. Він відчував, що самка Медузи була зовсім близько!
— Хіба ви зараз не в безпеці?! — спантеличено запитав Чжао Ман'янь.
— Досить базікати, швидко чаклуй! — прогарчав Мо Фань.
Чжао Ман'янь був магом землі. Він миттю відчув незвичну силу, що стрімко наближалася під землею.
— Печатка Бася: Падаючі Промені: Світлова Луската Броня!
Чжао Ман'янь чаклував досить швидко. Краплі світла полилися, наче дощ, на Мо Фаня та Му Бая, формуючи на них сяючу лускату броню зі світла!
Хоча Падаючі Промені спочатку були атакувальним закляттям, світлова броня, у яку Чжао Ман'янь модифікував цю магію, мала видатний захист. Світло також можна було нашаровувати, тому, навіть якщо світлова броня на Мо Фані та Му Баї виглядала тонкою, вона складалася з тисяч світлових променів!
— Ти ідіот? Вона ж може проковтнути нас цілком, це не спрацює! — вилаявся Мо Фань.
— Вона під нами! — Обличчя Му Бая зблідло. Медуза була швидшою, ніж він уявляв!
— Миттєвий Стрибок! — Мо Фань не мав часу сварити Чжао Ман'яня. Він швидко побудував срібну Зоряну Галактику.
Щойно його шостий Зоряний Візерунок був завершений, земля почала дрижати. Чорний як смола тунель розкрився, наче бездонна прірва, не даючи Мо Фаню часу закінчити останній Зоряний Візерунок!
— Гармата Волі!
Приємний голос пролунав приблизно за триста метрів звідти. Попелясто-каштанове волосся Гайді майоріло на вітрі, а її одяг гучно лопотів. Могутня енергія Елемента Простору вирвалася з простору між її бровами.
Енергія Волі не мала жодної траєкторії й не залишила жодного сліду, подолавши триста метрів, але вона вдарила самку Медузи в потилицю саме тієї миті, коли та збиралася проковтнути Мо Фаня і Му Бая живцем. Масивна сила вбила голову істоти в землю...
Решта тіла самки Медузи все ще залишалася під землею, коли її голова і шия з силою врізалися в піщану дюну після удару Гармати Волі. Мо Фань і Му Бай ледве уникнули смерті. Вони з порожніми обличчями витріщалися на вм'ятину на потилиці Червоної Медузи цілу вічність!
— Це просто божевілля! — Чжао Ман'янь обернувся і підняв великий палець угору, показуючи його гордовитій Гайді.
Натомість Мо Фань і Му Бай кинулися навтьоки зі всіх ніг, щойно оговталися. Вони навіть не наважувалися озирнутися!
Як вони й гадали, самка Медузи, у голові якої тепер зяяла діра, була ще не мертвою. Вона витягла голову з піску і повільно рушила в їхній бік.
Самка Медузи не стала за ними гнатися. Її очі, наче прожектори, люто витріщалися на Мо Фаня, Му Бая та Гайді, ніби вона намагалася назавжди закарбувати їхні обличчя у своїй пам'яті!
Очі Помсти!
З якоїсь причини Мо Фань, Му Бай та Гайді бачили погляд самки Медузи, що стежив за ними, хоча вони навіть не оберталися. Здавалося, ніби світ позаду них раптом перетворився на чорну як смола крижану прірву смерті. Їхнім єдиним шансом на порятунок була вузька стежка, що вела їх до урвища попереду. Поки вони продовжували бігти, вузьке урвище зрештою відведе їх подалі від темряви в шлунку мстивої самки Медузи!