Чорна грибоподібна хмара попереду продовжувала розростатися. Кожен, хто підводив погляд, міг побачити, що вона вже затягнула половину неба. Якби вони простежили за хмарою далі вдалину, то виявили б, що весь їхній огляд поглинула темрява, вселяючи в них страх просуватися далі.
— Цей маршрут має бути набагато безпечнішим. Ламії не в захваті від мокрого піску на околицях Каїра. Цей пісок добре затримує дощову воду, перетворюючись на багнюку. Верблюжі Звірі можуть трохи сповільнитися, але це краще, ніж стати кормом для демонічних звірів, — розповів їм Халла.
Кілька дам ахнули від жаху, коли Халла згадав про те, що їх можуть з'їсти. Старий розреготався, побачивши їхню реакцію.
— Не хвилюйтеся, ці Ламії для моїх студентів — не більше ніж слабкі комашки. Просто тримайте себе в руках, коли настане час; з вами все буде гаразд, якщо ви не втечете надто далеко від страху, — спокійно озвався Вані, демонструючи свої лідерські якості.
— Ха-ха, я не наважуся піти далі, навіть якщо мені заплатять удесятеро більше! — заявив Халла.
Купець також кивнув. Він з усмішкою поглянув на студентів Європейського Університету.
— Хм, вони всього лише купка студентів. Б'юся об заклад, вони першими кинуться навтьоки, якщо щось трапиться, — промовив лідер найнятих найманців.
Найманці відповідали за безпеку каравану, проте інші раптом знехтували їхньою значущістю. Це могло навіть вплинути на їхню оплату. Купці могли б заявити, що ті взагалі нічого не робили, тому не заслуговують на гроші. Це обернулося б для них великими збитками!
— Хе-хе, мабуть, ви стикалися зі студентами з якихось другосортних шкіл. Ви просто не можете порівнювати їхніх учнів із нашими студентами з Європейського Університету, — заявив наставник Вані.
Лідер найманців замовк, вочевидь, досі перебуваючи в поганому настрої.
Караван дістався мокрого піску. Верблюжим Звірам і справді було вкрай незручно по ньому ступати. Ферреро запропонував усім продовжити шлях пішки, але Халла швидко відрадив їх від цього.
— Ви нізащо не повинні йти пішки! Ламії схожі на павуків, їхні органи чуття знаходяться в лапах! Волоски на їхніх лапах вловлюють вібрації на піску та землі. Різні живі істоти створюють різні вібрації під час ходьби. Ламії чудово розрізняють людей та інших істот. Їх не надто цікавлять Верблюжі Звірі, і вони не стануть атакувати, навіть якщо виявлять їхню присутність, але люди — це зовсім інша справа! Вони миттю зберуться в тому місці й переслідуватимуть нас по п'ятах, хоч би куди ми тікали!
Студенти Європейського Університету здригнулися від пояснень Халли. Навіть обличчя Ферреро спалахнуло, адже такий відмінник, як він, виявився більш неосвіченим, ніж звичайний мандрівник у пустелі!
— Он воно що! — Мо Фань миттю дещо збагнув.
Він стикався з Ламіями всього кілька днів тому. Він помітив, що вони мають надзвичайні здібності до вистеження. Вони знаходили його навіть тоді, коли він ховався за каменем!
Сьогодні він дізнався щось нове!
— Це означає, що ми можемо пересуватися лише верхи на Верблюжих Звірах... це буде той ще клопіт, — зауважив Вані.
— По можливості намагайтеся не злазити з Верблюжих Звірів. Повірте мені, хоч би якими сильними ви були, щойно ви ступите на землю, тисячі демонічних звірів попрямують у ваш бік. Коли це станеться, ви пошкодуєте, що недооцінили стародавніх істот Єгипту. Вони набагато страшніші, ніж ви можете собі уявити! — попередив Халла.
Лідер найманців холодно пирхнув. Він виплюнув стеблину трави, яку жував, на землю і відрізав: — Тож вам краще слухати нас, коли настане час! Не намагайтеся вдавати з себе розумників і не створюйте нам проблем!
Студенти не зронили більше ні слова. Вони вперше прибули до таємничих земель Єгипту. Їм і справді бракувало розуміння тутешньої ситуації.
Хай там як, вони все одно не сприйняли ці попередження надто серйозно. Прірва між Середнім і Просунутим рівнями була досить величезною. Ці люди просто гадки не мали, наскільки могутніми були просунуті маги!
Мокрий пісок був трохи в'язким, і Верблюжі Звірі почали сповільнюватися ще більше. Тепер вони рухалися не швидше за звичайних верблюдів.
Густі чорні хмари нависали над караваном. У повітрі витав сморід гнилі. Багато людей прикривали роти й носи шарфами.
— Обов'язково тримайтеся разом і йдіть за мною! Якщо натрапите на демонічних звірів, не вступайте з ними в бій, поки вони самі нас не атакують! — нагадав іншим Халла. З його тону всі зрозуміли, що вони увійшли до зони підвищеного ризику.
Безпечна зона Каїра була ще далеко. Вони обережно просувалися мокрим піском у бік міста, використовуючи рідкісну рослинність як укриття.
Вони все ще перебували на певній відстані від поля бою, але демонічні звірі не обов'язково залишалися в межах зони бойових дій. Вони полюбляли безцільно блукати, особливо ті, що відбилися від зграї.
— Будьте обережні, за три кілометри звідси розташована Гора Змій. Ми не хочемо привертати їхню увагу! — Халла знизив голос, ніби демонічні звірі могли почути його за три кілометри.
— А що таке Гора Медуз? — швидко запитав Мо Фань.
— Медузи живуть зграями і полюбляють сплітатися одна з одною. Навколо однієї самки Медузи зазвичай обвивається близько восьми самців, тому коли трохи більша самка займає певну територію, це приваблює туди багато великих самців Медуз. Ці великі самці дуже привабливі для маленьких самок Медуз, а це означає, що безліч дрібних самців згодом обів'ються навколо цих маленьких самок. Отже, вони продовжують нагромаджуватися одне на одного, аж поки їх стає важко розрізнити, і так вони утворюють Гору Медуз! — пояснив Халла.
— Це просто божевілля! — вигукнув Мо Фань.
— Погляньте туди; бачите обриси Гори Змій? — Халла вказав у певному напрямку вглиб континенту. Вдалині все було трохи розмитим.
Мо Фань придивився пильніше і помітив у тумані химерний пагорб. Його обриси постійно звивалися. Він навіть міг розгледіти, як щось падає і скочується з нього. Мороз пройшовся по спині, коли він уявив, як Медузи сплітаються одна з одною, як і описував Халла!
— Горгони мають гостріші відчуття, тоді як Медузи чутливі до присутності чужорідних видів. Я привів вас усіх сюди переважно тому, що вітер дме в протилежному від нас напрямку. Це не дасть нашому запаху долетіти туди, де знаходяться демонічні звірі, — пояснив Халла.
— Зрозуміло, — кивнув Мо Фань. Він знову дізнався щось нове!
Це повністю пояснювало, чому досвідчений Мисливець був набагато важливішим за сильного мага. Вони б опинилися у величезній халепі, якби якимось чином привернули увагу Медуз!
— Дивно... ви помітили, що гора рухається? — раптом озвався Му Бай.
— Це нормально, вона ж складається зі змій! — відповів Халла.
— Ні, я маю на увазі, що вони, здається, розповзаються... — продовжив Му Бай.