Мо Фань не завершив своє пояснення. Він попросив усіх піти за ним до Саду Ройя.
Група рушила до відокремленого саду. Це місце досі залишалося закритим. Кілька секцій високого паркану були зруйновані, але ніхто не завдавав собі клопоту їх полагодити. Поруч із Садом Ройя була невелика ділянка для вирощування трав, але вона поросла бур'яном, покинута після того нещастя.
— Заходьмо всередину, — сказав Мо Фань.
— Мо Фаню, просто скажи нам відповідь тут. Немає потреби заходити всередину, — озвалася Бріанка, зважаючи на почуття Сейлан та директорки Перрі.
— Гаразд, нехай так, — Мо Фань підійшов до паркану навколо Саду Ройя і вказав на землю: — Ви знаєте причину, чому квіти Ройя не розквітли, коли кров Юрії просочила землю?
— Вона брехала. Вона була зрадницею. Все просто, — відрізала Едіт.
Мо Фань усміхнувся. Він зиркнув на Му Бая.
Му Бай з подивом витріщився на Мо Фаня. Він не очікував, що той почне вдавати із себе детектива. Цей хлопець вочевидь передивився серіалів!
— Це був досить цікавий збіг. У перші кілька днів у Чжана Ман'яня були проблеми зі шлунком, тому Му Бай, який трохи знається на травах, спробував змішати для нього ліки. Однак ліки не подіяли, хоча рецепт був дуже простим, — почав Мо Фань.
Чжао Ман'янь був абсолютно спантеличений. Відколи це в нього проблеми зі шлунком?
Він уже збирався заперечити, коли Мо Фань кинув на нього грізний погляд і тихо, так щоб почули лише вони двоє, промовив: — Ти серйозно хочеш, щоб вони дізналися, що ми намагалися напичкати Бріанку афродизіаком?
— О, тепер пригадую! — Чжао Ман'янь миттю підіграв Мо Фаню.
— Му Баю, чи не міг би ти пояснити, чому ліки не подіяли? — звернувся Мо Фань до нього.
Му Бай нарешті збагнув, до чого веде Мо Фань. Він вказав на покинуту ділянку з травами біля Саду Ройя і сказав: — Я приходив сюди, щоб зірвати стебло Сідача. Спочатку я не розумів, чому ліки не спрацювали, тому повернувся сюди й зірвав ще кілька трав для експериментів. Я виявив, що тутешні трави мають вкрай низьку ефективність, або ж узагалі не діють.
— Яке це має значення? Це місце й так занедбане. Цілком нормально, якщо трави не діють як слід. Можливо, це через бур'яни, — нетерпляче втрутилася Едіт.
— Якщо ти досі не розумієш, що я намагаюся сказати, то в тебе або немає мізків, або ти щось приховуєш, — холодно пирхнув Мо Фань, пильно дивлячись на Едіт.
Едіт здригнулася. На її обличчі миттю з'явився розгублений вираз.
Інші мовчали з суворими обличчями, особливо директорка Перрі та Сейлан.
Те, що намагався сказати Мо Фань, було для них цілком очевидним!
— Ділянка з травами знаходиться найближче до Саду Ройя, тому в них спільний ґрунт. Це правда, що Заборонена Магія ніколи не дає збоїв, але хтось, хто добре знається на рослинах, таємно змінив склад ґрунту. Тому, коли кров дівчини, яка не брехала, просочила землю, вона просто не досягла квітів Ройя, — підсумував Мо Фань.
— Хіба ми не мали обговорювати Амелію? Навіщо ти знову згадуєш події минулого?! — сердито випалила Шеріл.
— Ти що, тупа вівця? — прогарчав Мо Фань.
Шеріл неабияк розлютилася. Вона ледь не кинулася в бійку з Мо Фанем, але Бріанка одразу ж її осмикнула.
— Насправді все стає набагато простішим, якщо пов'язати факти. Амелія завжди прагнула виконувати свою роботу ідеально. Незважаючи на те, що вхід до Саду Ройя заборонений, вона все одно прокрадалася сюди вночі. Проте вона швидко зрозуміла, що із ґрунтом тут щось не так. Хіба могла людина, яка підставила Юрію, дозволити Амелії розповісти іншим правду? Як наслідок, Амелію спіткала та ж доля, що й Юрію! — продовжив Мо Фань.
Спочатку Мо Фань припускав, що людина, яка вбила маленьких створінь на горі, відчувала сильну ненависть до Альпійського Університету. Але коли Лі Юе стала підозрюваною, хтось згадав, що вона навмисно вбила цих істот, щоб нагнати страху на інших, аби мати змогу позбутися конкурентки Амелії, не привертаючи зайвої уваги.
Це твердження було правильним лише наполовину: вбивство маленьких створінь з метою оплямувати духів Альп дійсно було прикриттям. Коли б Амелія померла, ніхто не запідозрив би, що це хоч якось пов'язано із Садом Ройя!
Мо Фань знав, що як Мисливець він не надто надійний. Його мислення не було таким же досконалим, як у Лінлін, і хитрий злочинець ледь не збив його зі сліду. Однак, коли Лі Юе описала йому чудову роботу Амелії, коли Му Бай з'ясував, чому афродизіак не подіяв, і коли злочинець отруїв Герра Касаса та наклав на нього прокляття, Мо Фань нарешті склав пазл докупи.
А коли Сейлан і директорка Перрі розповіли про інцидент з Юрією, усе стало абсолютно очевидним!
— Це правда, пані Бріанко? — Директорка Перрі обернулася і подивилася на Бріанку.
Бріанка весь час була поруч із Мо Фанем. Вона мусила знати про його знахідки.
Бріанка кивнула і сказала: — Нам доведеться зачекати, поки директорка Перрі візьме зразки ґрунту і попросить викладачів з Елементом Рослин детально їх проаналізувати, щоб знайти точну відповідь. Директорко Перрі, пані Сейлан... Юрія не брехала і не зраджувала нас. Це була підстава!
Усі чули, як директорка Перрі та Сейлан важко задихали. Вони дивилися на Сад Ройя крізь напівзруйнований паркан і, здавалося, бачили розмитий силует дівчини, що стояла на землі з рішучим, але блідим обличчям.
Дізнавшись правду, директорка Перрі та Сейлан виглядали так, ніби втратили душу. Вони завжди вважали Юрію найвидатнішою студенткою, яку вони коли-небудь навчали; її пристрасть до магії, її серйозне ставлення, коли вона вказувала на недоліки в їхньому навчанні... вони пам'ятали це, ніби це було вчора!
— Тож... хто це зробив? — пригнічено запитала директорка Перрі після тривалої мовчанки.
— Вона, — Мо Фань вказав на когось серед них.
Усі були приголомшені. Їхня увага миттю переключилася на Шеріл.
Шеріл була шокована не менше. Вона сердито випалила: — Досить ваших безглуздих звинувачень, я ніколи не робила нічого, щоб завдати шкоди Юрії чи Амелії!
— А хіба я сказав, що це ти? Тупа вівця, відійди вбік, я вказував на людину за твоєю спиною! — відрізав Мо Фань.
Обурена і здивована Шеріл машинально обернулася. Її обличчя миттю спотворилося від недовіри, коли вона побачила людину, що стояла за нею.
— Едіт? — Директорка Перрі була вражена навіть більше за Шеріл. Вона похитала головою, не в змозі повірити, що Едіт була злочинцем.
Едіт стояла з незворушним обличчям, наче беззахисна крижана статуя.
— Я пам'ятаю, як ти донесла на нас за те, що ми їли смаженого зайця на горі, — сказав Мо Фань, звертаючись до Едіт.
— Хм, — пирхнула Едіт.
— Ми теж не могли збагнути. Ми троє потайки залишили школу і пішли на гору вночі. Навколо не було ні душі, то як ви з Шеріл дізналися, що ми полюємо на дичину? Я зрозумів правду лише кілька днів тому. Ти була там, на горі, готуючись до свого «геніального» плану. Ти жорстоко ловила маленьких створінь у пастки, щоб убити їх у потрібний момент. Ти донесла на нас патрульним, щоб прогнати нас звідти, бо не хотіла, щоб ми зіпсували твій план, — розповів Мо Фань.
Едіт мовчала. Погляд у її очах змінився.
— О, то ось у чому річ. Не дивно, що лапа зайця була обморожена, що дозволило нам так легко його спіймати! Хтось використовував на ньому магію, — підтримав його Чжао Ман'янь.
— Шеріл постійно до нас присікувалася. Я припустив, що ви обидві навмисно створюєте нам проблеми, доносячи на нас... А днями ми з пані Бріанкою пішли на гору і виявили твою роботу, тоді як ти уникнула зустрічі з нами і повернулася до школи, щоб обдурити нас і змусити повірити, ніби сюди прийшов мститися якийсь могутній маг, — додав Мо Фань.
— Як скажеш, — пробурмотіла Едіт у відповідь.
— Шеріл, це ти донесла на нас, так? Але це Едіт сказала тобі, що ми робимо на горі, чи не так? — запитав Мо Фань.
Шеріл остовпіла. Трохи згодом вона кивнула і звернулася до Едіт: — Едіт, ти справді була на горі?
— Едіт, навіщо ти це зробила?! Що Юрія та Амелія тобі зробили, що ти пішла на такі жахливі речі?! — Директорка Перрі дивилася на Едіт. Усе її тіло тремтіло.
Едіт була її ученицею. Директорка Перрі просто не могла повірити, що її власна студентка виявилася злочинцем!
— Вчителько, ви справді вірите його словам? У нього ж немає жодних доказів! — вигукнула Едіт.
— Доказів? — Мо Фань усміхнувся, але в його усмішці не було й краплі тепла. Він вказав на Сад Ройя і сказав: — А ти наважишся зайти туди і заприсягтися на землі, просоченій кров'ю Юрії та Амелії, що не маєш жодного стосунку до їхніх смертей?!
— Чому б і ні?! — відрізала Едіт.
— Едіт, досить! Мо Фань позичив магічний артефакт для відстеження крові в директорки Перрі. Ти ризикнула винести звідси ґрунт, щоб ніхто не помітив, що з ним щось не так. Натомість ти перенесла його на свій власний задній двір... ти хоч знаєш, що твій сад і твої рослини, заплямовані кров'ю Юрії, світилися червоним, як призахідне сонце, коли на них падало світло артефакту? Невже ти не відчуваєш бодай найменшого каяття чи страху, коли спиш у своїй кімнаті?! — вигукнула Бріанка.
Ці слова луною рознеслися занедбаною ділянкою, а також відбилися в голові Едіт!
— Вона у ваших думках постійно, навіть зараз! Що за чаклунство вона на вас наклала? Чому всі мали ставитися до неї так добре? Я дотримувалася ваших правил і вказівок, ніколи не сміла вам суперечити, але ви ніколи не звертали на мене уваги! Як ви могли вибачити її, коли вона постійно кидала вам виклик і навіть погрожувала знищити гідність Альпійського Університету?! — Едіт підвела погляд і люто витріщилася на директорку Перрі!
— Вона стала зрадницею з тієї миті, як тільки подумала про приєднання до Храму Парфенону. Я не можу уявити, як ви могли дати їй нове ім'я, аби вона могла приєднатися до Храму без проблем. Ви, може, й могли її вибачити, але я — ні! Вона зганьбила Альпи, тому не мала права жити в цьому світі, і не була гідна вашої турботи!