— Я бачив чимало поганих людей. Можу навіть вважати себе кримінальним профайлером. Це вочевидь не просто жарт. Ніхто не зайшов би так далеко і не вбивав би стільки маленьких створінь так жорстоко лише заради забави. Рани на тілах тварин і те, як злочинець розклав їхні трупи, чітко вказують на сильну ненависть. Не варто відкидати ймовірність того, що він націлиться на студенток, — серйозно промовив Мо Фань.
— Ти справді так думаєш? — Бріанка подивилася Мо Фаню просто в очі.
— Мгм, людина з такими сильними вбивчими намірами — це не те саме, що ми, коли полювали на дикого зайця заради їжі. Мета цієї особи дуже очевидна; по суті, він або вона заявляє, що готовий зайти так далеко, щоб знищувати маленьких створінь, яким поклоняється ваша школа. Злочинець впевнено і безжально оголошує війну вашому університету, оскільки зовсім не боїться, що ви дізнаєтеся про його плани, — відказав Мо Фань.
Мо Фань міг здогадатися, про що думають ці покидьки, провівши серед них стільки часу.
Помста!
Мо Фань буквально відчував гнилий сморід цього божевільного злочинця. Цій людині вочевидь буде замало лише вбивств маленьких створінь. Студентки Альпійського Університету опиняться в небезпеці, якщо натраплять на неї!
Мо Фань вважав, що закрити школу — це правильне рішення. Альпійський Університет був неймовірно величезним. Навіть політ від північної брами до південної зайняв би чимало часу. До того ж, школа була поділена на чотири головні зони. Школа Ферун розташовувалася посередині, де рельєф був рівним. Школа Ланьсюе знаходилася на заході, відділена величезною горою. Школа Вейтянь — на сході, на найвищій точці, і складалася з кількох вершин, з'єднаних мостами. Школа Священного Суду розташовувалася на півночі. Вона була найближче до Школи Ферун, але водночас і найближче до місця, де сталася різанина маленьких створінь.
Злочинець володів напрочуд високою культивацією. Інакше було б неможливо вбити так багато звірят і зібрати їх в одному місці ще до того, як кров увібралася в сніг. Бріанка спробувала використати свій Домен Вітру, щоб просканувати гору, але не знайшла жодного сліду. Було очевидно, що злочинець — не звичайний маг!
Закриття школи було б найкращим рішенням. Їм також потрібно було зібрати всіх студенток в одному місці. Вони не могли дозволити їм розділятися, тренуватися поодинці та залишатися без нагляду!
— Здається, ти маєш чималий досвід у справах із такими людьми? — запитала Бріанка, усвідомивши, наскільки правдоподібним був аналіз Мо Фаня.
— Більш-менш. З тих покидьків, яких я відправив до Пекла, вже можна було б зібрати дві футбольні команди, — усміхнувся Мо Фань.
— Я лише викладачка, яка карає студенток за порушення правил. У нас дійсно є учениці з поганою поведінкою, але вони невинні й добрі порівняно з цим маніяком, який влаштував різанину такої кількості створінь лише заради провокації. Боюся, мені буде важко самотужки знайти злочинця за короткий час. Можеш простягнути мені руку допомоги? — попросила Бріанка.
— Бачу, що ти не дуже знайома із зовнішнім світом... На знак вибачення за вбивство зайця, я допоможу тобі знайти злочинця, — погодився Мо Фань.
Обличчя Бріанки було страшенно блідим, коли вона вперше побачила це криваве видовище. Вона ледве стримувала блювотний рефлекс.
Було очевидно, що вона ніколи раніше не бачила настільки жорстокої картини. Вона належала до тих магів, які очищали своє серце та обмежували бажання заради досягнення вищої культивації. Вона могла опинитися в небезпеці, якби їй довелося самостійно мати справу з хитрим і безжальним злочинцем.
Високої культивації часом було недостатньо. Якщо злочинець продовжуватиме вбивати маленьких істот або націлиться на вразливіших студенток, навіть Маг Забороненого Прокляття нічого не зможе вдіяти, якщо не знайде винуватця!
Невдовзі стемніло; дні в Альпах були трохи коротшими. Мо Фань і Бріанка попрямували до їдальні.
Бріанка зовсім не мала апетиту. Вона вочевидь поринула в роздуми. Жінка не могла збагнути, навіщо комусь так жорстоко вбивати маленьких створінь, яким вони поклонялися.
Натомість Мо Фань страшенно зголоднів. Він пройшов через безліч ситуацій, де мізки, кров та органи були розкидані повсюди. Нещодавня знахідка аж ніяк не могла зіпсувати йому апетит.
— Пані Бріанко, вам недобре? — Мо Фань удав байдужість, ставлячи це запитання.
Він усе ще пам'ятав про дві тарілки супу, змішані з афродизіаком. Хлопець боявся, що ефект міг просто запізнитися.
— Зі мною все гаразд, просто досі не можу в це повірити, — відказала Бріанка. Вона помітила дивний погляд Мо Фаня. Торкнувшись свого обличчя, жінка запитала: — Я виглядаю хворою?
— О, нічого, все нормально. Вам варто відпочити. Не думаю, що ця людина найближчим часом щось накоїть... — відповів Мо Фань.
— Гаразд, дякую за допомогу.
— Звертайтеся.
Мо Фань повернувся до своєї кімнати і негайно пішов шукати Му Бая.
Му Бая та Чжана Ман'яня також спіймали під час спроби втечі. Вони теж носили магічні браслети, тому Сейлан точно знала, де вони перебувають. Вони не були настільки тупими баранами, щоб зізнатися у втечі. Хлопці сказали Сейлан, що планували піти в місто, аби нормально поїсти, бо більше не могли терпіти тутешню їжу.
— Із Бріанкою все гаразд? — з цікавістю запитав Му Бай у Мо Фаня.
— Мгм, вона не поводилася дивно, — кивнув Мо Фань.
— Ого, Мо Фаню, який же ти безсоромний. Ти ж знав, що афродизіак її збудить. Невже ти пішов за нею, чекаючи нагоди... ц-ц-ц, ця Бріанка дійсно красуня, якби не була такою впертою. А головне, її культивація просто божевільна для такого молодого віку. Мо Фаню, тобі більше не доведеться хвилюватися про своє майбутнє, якщо ти зможеш її приборкати! — хтиво вишкірився Чжао Ман'янь.
— Покидьку, я просто боявся, що вона дізнається про те, що ми накоїли, тому з усіх сил намагався справити на неї гарне враження. Інакше вона б одразу запідозрила нас, якби їй стало зле! Ми носимо ці магічні браслети, ми ніяк не зможемо втекти! — огризнувся Мо Фань.
— Розумію, ти намагаєшся завоювати її довіру. І як успіхи? — поцікавився Чжао Ман'янь.
— У школі дещо сталося, — Мо Фань розповів їм про їхню пообідню знахідку.
Му Бай та Чжао Ман'янь остовпіли.
Трохи згодом Му Бай нарешті промовив: — Це неможливо, ми ж були там минулої ночі. Ми взагалі нічого не бачили. Як так вийшло, що наступного дня це місце було всіяне мертвими тваринами?
— Хтось, мабуть, зробив це в другій половині ночі, після того, як нас спіймали. Уранці всі були в школі; ніхто цього не бачив, бо ніхто не патрулював, — відказав Мо Фань.
— Культивація злочинця має бути дуже високою. Нам довелося докласти чималих зусиль, щоб просто спіймати зайця, а ці маленькі істоти розкидані по всій горі. Злочинцю, найімовірніше, довелося подолати кілька десятків, а то й до сотні кілометрів, лише щоб убити тисячу звірят, — зауважив Чжао Ман'янь.
— Я впевнений, що ця людина націлиться на студенток, — додав Мо Фань.
Поведінку людини можна було передбачити за її попередніми вчинками. Злочинець абсолютно зневажав цінність життя цих маленьких створінь, а це означало, що ця особа без вагань почне вбивати й людей!