— Дідько, вони змогли втекти! — Му Сюмянь люто тупнула ногою і виплеснула своє роздратування на Мага Тіні. Вона змахнула рукою, викликавши порив вітру з нізвідки, який підкинув його в повітря.
Маг Тіні важко впав на землю і вибив собі передні зуби. Коли він приземлився прямо біля ніг Му Сюмянь, вона ще й наступила йому на тильну сторону долоні.
— Який же ти ідіот? Як ти взагалі міг дозволити тому дівчиську втекти?! — вилаялася Му Сюмянь.
Маг Тіні не наважився заперечувати. Він лише щось бурмотів собі під ніс, благаючи про пощаду.
— Немає значення, чи сховаються вони там. Ми контролюємо це місце. Вони що, думають, що зможуть просто полетіти звідси? — усміхнувся Тун Лі.
— Завіса з Білої Лави досить химерна. Пробратися туди буде нелегко, — стурбовано зауважив Ці Шань.
Ці Шань щиро сподівався, що всі в цій підземній печері знайдyть тут свою смерть. Він не міг дозволити, щоб зовнішній світ дізнався про те, що тут сталося. Він прагнув помститися клану Му та Му Нусінь, але зовсім не хотів, щоб увесь світ вважав його підлим зрадником!
— Ти, йди і перевір! — наказала Му Сюмянь, вказуючи на Мага Тіні на землі. Коли вона гнівалася, то ставала холоднокровною, наче демонеса.
— Негайно! — Маг Тіні явно не мав жодного уявлення, наскільки небезпечною була Біла Лава. Він наївно подумав, що це чудовий шанс загладити свою провину. Він миттєво підвівся і попрямував до Білої Лави.
Він на мить завагався, спостерігаючи за Білою Лавою. Проте, почувши холодне пирхання Му Сюмянь, він одразу ж підготував свій захист, щоб протистояти вогню.
Біла Лава миттєво кинулася на нього. Маг Тіні ще навіть не встиг торкнутися її; він лише досліджував її своєю магією, але цього виявилося достатньо, щоб спровокувати Білу Лаву!
Ця лава була настільки потужною, що могла перетворити на попіл навіть істоту рівня Правителя; звичайний Маг Тіні не мав жодних шансів витримати такий жар. Біла Лава люто огорнула його тіло, перетворюючи на попіл усе, до чого торкалася. Маг Тіні з недовірою дивився на свою руку, спостерігаючи, як Біла Лава стрімко повзе до його голови й тулуба.
— А-А-А-А! Допоможіть! — останні слова Мага Тіні луною рознеслися по печері, змусивши інших здригнутися від жахy!
Не те щоб інші відмовилися йому допомогти, але вони навіть не встигли зреагувати. Біла Лава перетворила чоловіка на попіл моментально!
— Це... це... — затинався Тун Лі. На його потворному обличчі застиг переляк.
— Я ж казав вам, ця Біла Лава неймовірно небезпечна! — з тривогою вигукнув Ці Шань. Він не розумів, чому Му Сюмянь відмовилася його слухати.
— Краще один раз побачити, ніж сто разів почути. Тепер ми знаємо, що торкатися її небезпечно, то як же той хлопчисько зміг туди увійти? — спокійно відповіла Му Сюмянь.
— Ви взагалі мене не слухали, правда ж? Я вже казав вам, що ми мусимо підкорити Мо Фаня! Він — ключ до всієї операції. Він єдиний, хто може увійти в Білу Лаву! — закричав Ці Шань.
— О, то ось що ти мав на увазі, — нарешті зрозуміла Му Сюмянь. — Якщо це так, то все набагато складніше. Але нічого; вони не зможуть вічно ховатися там без їжі та води. Ми просто чекатимемо біля виходу. Рано чи пізно вони здадуться, хоч би які трюки в них були в рукаві. До того ж, я не вірю, що це єдиний спосіб пройти крізь Білу Лаву, — додала вона.
— Ми можемо змусити їх вийти. Скажемо їм, що починаючи з цієї хвилини ми будемо вбивати по одній людині щохвилини, — запропонував Тун Лі, кинувши погляд на Му Гуанціна, Дунфана Сіфена, Му Чжуочена та інших, скутих крижаними ланцюгами.
— Якби заручники могли їх зупинити, вони б із самого початку не втекли. Цей Мо Фань дуже хитрий; він явно не з тих, хто вийде сюди лише заради того, щоб померти, — проникливо зауважила Му Сюмянь.
— Тоді почекаємо тут і придумаємо якийсь план, — погодився Ці Шань.
Му Сюмянь мала абсолютну рацію. Навіть якби вона погрожувала Мо Фаню життям Му Гуанціна та інших, він би не вийшов.
Відтоді як Ці Шань зрадив їх, їхні життя вже були в руках Му Сюмянь. Врятувати їх було б актом милосердя; не рятувати — цілком логічним рішенням. Мо Фань нізащо не вийшов би туди, щоб просто здохнyти як ідіот.
— Що сталося? Чому ви всі тут? — Лінлін була вкрай здивована, побачивши четвірку, яка важко дихала.
Світ усередині лавової завіси неабияк зацікавив Лінлін. Коли Му Гуанцін та інші пішли знищyвати родовище Саркініту, Мо Фань привів її сюди. Дівчинка була безстрашною; вона з цікавістю досліджувала простір за завісою Білої Лави. Мо Фаню потрібно було медитувати, щоб відновити енергію, а оскільки інших Елементів тут не було, він не залишився з Лінлін.
Лінлін не заходила надто далеко, залишаючись у тій зоні, яку Мо Фань визнав безпечною. Вона була настільки зосереджена на дослідженні, що навіть не помітила, що відбувалося зовні.
— Цей сyчий син Ці Шань став ручним псом Льодяного клану Му. Нам кінець. Дідько, ми нарешті знайшли спосіб вибратися звідси, і ось чим усе обернулося, — пробурчав Чжао Ман'янь.
— Що нам тепер робити? У нас немає Сувою Простору. Якщо вони й далі чекатимуть зовні, ми не зможемо довго тут сидіти без їжі та води, — зауважив Му Бай.
— Серйозно? Я й не підозрювала, що він настільки мерзенна людина, — промовила Лінлін.
— Лінлін, ти знайшла тут щось корисне? Ти наша єдина надія вибратися звідси. — Чжао Ман'янь чудово знав про непересічний інтелект Лінлін і підсвідомо покладав на неї всі свої надії.
— Я дізналася дещо важливе; з голоду ми тут не помремо, але протриматися зможемо щонайбільше три дні, — відповіла Лінлін.
— Чому це? — розгублено запитав Мо Фань.
— Ми помремо від спраги, — пояснила Лінлін.
— ... — четвірка втратила дар мови.
З голоду вони не помрyть, а от від спраги... це означало, що навіть якщо тут і було щось їстівне, запасів води в них не було!
Єдиним Елементом тут був Вогонь. Якщо в просторі немає частинок певного Елемента, застосувати відповідне закляття неможливо. Іншими словами, Елемент Води Чжао Ман'яня був тут абсолютно марним. Він не міг створити воду, щоб утамувати їхню спрагу!
— Лінлін, а є якісь більш конструктивні пропозиції? — безпорадно зітхнув Мо Фань.
— Ти що, зовсім дурний? Хіба ти забув, як переміг Ши Цяньшоу? — нагадала Лінлін.
— Це інша справа; там була демонічна сарана, Ши Цяньшоу міг використовувати лише свій Елемент Отрути, а я — Палаючий Захід Сонця... О, я зрозумів! — Мо Фаня раптом осінило. Він підійшов, підхопив Лінлін на руки і дзвінко цмокнув її в щоку.
— Годі цих публічних проявів любові, кажи вже, що ти придумав! — Чжао Ман'янь явно панікував. Він ніяк не міг придумати, як їм упоратися з верховною магесою, що чатувала зовні.
— Ми впустимо їх сюди! — усміхнувся Мо Фань.
— Ти що, мариш?! — загорлав Чжао Ман'янь.