Туман повільно розсіювався. Підземна печера з коричневих кристалів зі складною лабіринтоподібною мережею тунелів виявилася набагато більшою, ніж команда уявляла. Кожні п'ятдесят-шістдесят метрів вони натрапляли на нову розвилку, де кожен тунель виглядав точнісінько як попередній. Деякі стежки були вузькими, інші — широкими і просторими, але всі вони перепліталися між собою. Знайти стіну із саркініту тут було все одно, що шукати голку в океані!
Вогняна отрyта продовжувала висмоктувати життєві сили з Дунфан Лінлін. Її обличчя стало жовтим, як старий пергамент, а губи зблідли, наче сніг. Вона ледве трималася на ногах, не кажучи вже про використання магії. Здавалося, вона може впасти будь-якої секунди.
Ці Шань запропонував нести її на спині, але Дунфан Лінлін похитала головою, сказавши, що ходьба — це єдине, що допомагає їй залишатися при свідомості.
Дунфан Лінлін зціпила зуби і терпіла біль. Приблизно через десять хвилин вона безсило впала на землю, мов скинутий з вішалки одяг. Від її подиху віяло таким жаром, що ним можна було обпектися.
— Вогняна отрyта вже поширилася по всій її спині. Якщо отрyта досягне серця і розійдеться по тілу через кров, вона помре. — Му Гуанцін допоміг Дунфан Лінлін підвестися, але вона вже знепритомніла. Навряд чи вона прокинеться знову.
Разом із нею впала і надія, що підтримувала решту команди.
Повернутися тим самим шляхом було неможливо. Туман складався з важчих фракцій вулканічного озера, що накопичувалися тут тривалий час. Вибyхи чорної лави через вирви заштовхнули ці речовини ще глибше в озеро.
По суті, це означало, що стрибнути в отвір було легко, але якби вони спробували злетіти вгору і вибратися, на них би обрушилася нищівна сила вибyхів!
Му Гуанцін чітко дав зрозуміти: зрyйнyвати саркініт — це їхній єдиний шлях назовні!
— Нам не залишається нічого іншого, окрім як сидіти тут і чекати своєї смерті, — Дунфан Сіфен безсило опустився на землю. Йому вже було байдуже.
— Хоча мені важко визначити точне розташування саркініту, я знаю приблизний напрямок, де має бути біла лава. Там рівень кисню повинен бути вищим. Я стежив за станом Му Цін. Схоже, вона не приходить до тями саме через нестачу кисню, адже її дихальні шляхи серйозно пошкоджен!. Якщо ми зможемо дістатися до білої лави, є шанс, що вона отямиться, отримавши достатньо кисню. А якщо вона прокинеться, то, можливо, зможе врятувати і Дунфан Лінлін! — серйозно заявив Му Гуанцін.
— А якщо вона не прокинеться? А якщо Дунфан Лінлін загине ще до того, як ми дійдемо до білої лави? А якщо ми взагалі не знайдемо способу її перетнути? Хіба ви самі не казали, що білу лаву найважче подолати... — відповів Дунфан Сіфен.
— Це все одно краще, ніж просто сидіти тут і чекати на смерть! Рушаймо! — гаркнув Му Бай. Його дратував песимізм Дунфана Сіфена.
— Саме так, годі скиглити, як жалюгідна баба, ми ж маги!
Бажання вижити в команди все ще було сильним. Почувши пропозицію Му Гуанціна, вони почали шукати шлях, який вів би глибше в печеру.
Біла лава знаходилася ще нижче, тож знайти її було нескладно. Проблема полягала в її жахливій температурі; навіть істота рівня Правителя не витримала б цього жару.
Але кращого плану в них не було. Їм залишалося тільки йти вперед, тягнучи за собою поранених товаришів.
— Брате Гуанцін, тільки не кажіть, що ви не можете знайти білу лаву? — не витримав Чжао Ман'янь.
Не те щоб Чжао Ман'янь зовсім не довіряв Му Гуанціну, але йому чомусь здавалося, що вони вже кілька разів пройшли тією самою звивистою стежкою. Цей чоловік, можливо, і мав багато знань, але, схоже, у нього були такі ж проблеми з орієнтацією в просторі, як і в Мо Фаня!
— Ну... не хвилюйтеся, я її знайду, — ніяково відповів Му Гуанцін.
— Печера, стежки і тунелі виплавлені високотемпературною лавою. Коли метеорит врізався в гору, його полум'я несамовито поширилося всередині неї... — заговорила Лінлін.
— Дівчинко, до чого ти хилиш? Ми тут не на уроці географії, — буркнув Му Чжуочен.
— Гори Куньлунь складаються переважно з чотирьох видів порід. Найнижчу температуру плавлення має помаранчевий ґрунт, за ним ідуть коричневий камінь, чорний залізний камінь і синій камінь. Місце, де ми були раніше, складалося з темно-коричневих кристалів, що утворилися внаслідок переплавлення коричневого каменю під дією високої температури. Деякі кристали змішані з синім каменем, що свідчить про відносно низьку температуру полум'я, яке там палало, тому каміння й зберегло свій коричневий колір... — продовжувала Лінлін.
Пояснення Лінлін було переповнене теоріями. Інші гадки не мали, про що вона говорить, але Му Гуанцін, як дослідник, одразу вловив суть.
— Точно, вона має рацію! — захоплено вигукнув Му Гуанцін.
— У чому рацію? Кажіть уже! — не витримав Му Чжуочен.
— Де твої манери? — Му Гуанцін суворо глянув на Му Чжуочена, а потім збуджено пояснив: — Ця дівчинка — просто геній. Температура білої лави неймовірно висока, тому лише синій камінь із найвищою температурою плавлення може витримати цей жар. Подивіться на кристали навколо нас. Вони не чистого кольору, а з домішками чорного та синього! Нам просто треба йти за кристалами з синіми вкрапленнями, щоб знайти білу лаву!
Помаранчевий ґрунт, коричневий камінь і чорний залізний камінь на шляху білої лави розплавилися, коли вона текла, залишивши по собі лише породу з вищим вмістом синього каменю. Їм просто потрібно було йти цим слідом, щоб знайти білу лаву!
— Як же все-таки корисно читати книжки! — Чжао Ман'янь показав Лінлін великий палець.
Лінлін зазвичай витрачала час лише на три речі: читання книжок, виконання завдань і пиття чаю з молоком. Вона була надзвичайно розумною не лише завдяки високому IQ, а й тому, що дуже багато читала!
Пішовши за вказівками Лінлін, команда явно заглибилася в печеру, підтверджуючи правильність її теорії.
Що далі вони йшли, то рідше траплялися коричневі кристали. Навіть чорне залізне каміння зникло. Залишилося лише синє каміння, що під світлом полум'я нагадувало розкішний імператорський палац.
— Знайшли! Ось воно, дивіться! — радісно вигукнув Му Гуанцін.
Він вказав на кінець тунелю, де спадала біла вогняна завіса. Здалеку вона нагадувала чисте шовкове полотно.
Підійшовши ближче, вони виявили, що вузький тунель вивів їх до набагато більшої порожнини!
Це була велетенська зала, діаметром понад триста метрів, зі стінами, поцяткованими незліченними тунелями. Було очевидно, що палюча лава, розсіяна по всій печері, зрештою збиралася саме тут, наче струмки, що впадають у велике озеро!
Біла вогняна завіса не просто перекривала їхній тунель; вона нагадувала гігантський купол, що охоплював коло радіусом близько ста метрів у самому центрі зали!
Здавалося, купол із білої лави щось захищав усередині.
— Біла лава не завдасть нам шкоди, поки ми її не торкнемося, — повідомив їм Му Гуанцін.
Усі інші були просто заворожені цим неймовірним видовищем у підземній печері.
Спершу біла лава скидалася на завісу, але коли вони підняли голови, то зрозуміли, що це радше водоспад, який утворював ідеальне коло всередині озера. Купол простягався від синьої кристалічної підлоги, на якій вони стояли, аж до самісінької стелі печери. Вражаюча біла лава безперервно текла вгору, всупереч гравітації, але від неї не відлітало жодної іскри і не виривалося жодного язика полум'я.
Більшість видів вогню були дикими і неспокійними, тому іскри, вибyхи та полум'я, що виривається з місць найбільшої концентрації вогню, були звичним явищем. Навіть найменша крапля палаючої лави могла підпалити повітря, але біла лава залишалася напрочуд спокійною і стриманою. Вона тихо оберігала те, що ховалося всередині, розпалюючи цікавість усіх до таємничого скарбу!
Мо Фань теж уперше бачив щось подібне. Маленька Полум'яна Белль уже вислизнула з простору контракту. Кліпаючи оченятами, вона з цікавістю наблизилася до вогняної завіси.
Мо Фань не дозволив Маленькій Полум'яній Белль торкнутися водоспаду білої лави. Було очевидно, що він агресивно відреагує на будь-якого порушника.
— Ця річ може живцем спалити навіть істоту рівня Правителя. Що ми взагалі можемо зробити, окрім як помолитися їй? — зітхнув Дунфан Сіфен.
— Хіба зараз не ідеальний момент для когось показати, на що він здатний? Він має зробити свій внесок, якщо хоче отримати свою частку! — Му Чжуочен пильно подивився на Мо Фаня.
Му Гуанцін глянув на Мо Фаня, а потім на маленького духа вогню, що ширяв поруч із ним.
— Що скажеш? Твоя Полум'яна Белль зможе увійти у водоспад білої лави? — запитав Му Гуанцін.
— Не впевнений, — відповів Мо Фань.
— У сенсі не впевнений? Дунфан Лінлін от-от помре! — обурився Дунфан Сіфен.
Мо Фань кинув погляд на Дунфан Лінлін. Пухирі вже почали з'являтися і на інших частинах її тіла. Її було неможливо впізнати, особливо порівняно з тією красунею, якою вона була раніше. Навіть Храм Парфенону не мав би жодних шансів її врятувати, якщо Вогняна отрyта дійде до серця!
— Лін!~
Маленька Полум'яна Белль зависла перед завісою білої лави. Вона простягнула пальчик, щоб торкнутися її. Однак з білої лави миттєво вирвалася потужна сила, що вдарила прямо в маля.
Маленька Полум'яна Белль відлетіла і з розмахом врізалася в стіну з синього каменю неподалік, залишивши на ній відбиток своєї мініатюрної фігурки.
— Лін!
Маленька Полум'яна Белль вибралася зі стіни і розлючено повернулася до білої лави. Вона невдоволено пищала і бурчала на неї.
— Полум'яна Белль — благословенне створіння, народжене у вогні. Біла лава не налаштована до неї надто ворожо. Вона лише відкинула її, але якщо ми спробуємо зробити те саме, вона перетворить нас на попіл, — прокоментував Му Гуанцін.
— Тоді що нам робити?! — запитав Дунфан Сіфен.
— Мо Фаню, подивись туди, — Лінлін вказала на один із тунелів, що виходив у залу.
З цього тунелю вивергалася лава, ніби з горлянки вогняного дракона. Лава витікала рівномірним потоком, наче її справді випльовував велетенський дракон!
— Що це? — запитав Мо Фань.
— Первинне Насіння Душі Елемента Вогню! Боюся, вам із Маленькою Полум'яною Белль доведеться приборкати могутнє полум'я, вирощене в цьому місці, якщо ви хочете проникнути за купол білої лави. Тільки тоді біла лава перестане відкидати вашу присутність разом з Маленькою Полум'яною Белль! — пояснила Лінлін.