Му Нінсюе зробила справді геніальний вибір, коли вирішила викупити цю землю. Було очевидно, що вона докладала неймовірних зусиль щодня, слідкуючи за щоденними змінами в місті.
Гора Фаньсюе залишалася приватною територією. Му Нінсюе не пішла на жодні поступки, навіть коли на неї чинили величезний тиск. Зрештою, іншим сторонам, включно з урядом, довелося обрати м'якший підхід і погодитися на співпрацю з горою Фаньсюе.
Му Нінсюе вклала всі свої сили, щоб розбудувати гору Фаньсюе. Коли ця територія була лише пусткою, ні уряд, ні інші фракції не надавали їм жодної підтримки. Люди з гори Фаньсюе поступово облагороджували землю і закладали міцний фундамент. Вони нікому не дозволять привласнити це лише тому, що тепер це частина Міста-Штабу Фейняо!
Ця земля належала горі Фаньсюе, але вони були не проти співпрацювати з урядом. Забезпечення безпеки берегової лінії було спільним завданням, проте вони не збиралися віддавати свою територію державі!
Му Чжуоюнь поїхав на зустріч із Шанхайським кланом Му та Дунфан. Мо Фань приїхав лише для того, щоб провідати Му Нінсюе. Усе інше його не надто обходило; навряд чи він міг чимось допомогти в переговорах.
Коли Мо Фань знайшов Му Нінсюе, Му Чжуоюнь уже повернувся. Скидалося на те, що він боявся, аби Мо Фань не накоїв чогось із його дорогоцінною донькою за його відсутності... хоча, чесно кажучи, у Мо Фаня в кишені завжди були необхідні "запобіжні заходи"...
— Якщо коротко, Шанхайський клан Му завжди співпрацював із військовими, але Льодяний клан Му сильно на них тисне, особливо відколи саме вони відповідають за дамбу вздовж узбережжя. Вони за безцінь скуповують ресурси, які Шанхайський клан Му постачав армії. Зараз Шанхайський клан Му планує розірвати угоду з військовими, але їм важко знайти нового покупця з достатнім попитом... — Му Чжуоюнь пояснював Мо Фаню результати зустрічі. — Якщо ми успішно домовимося і знайдемо спосіб розробити вогняну жилу на горі Куньлунь, вони зосередяться на видобутку, а продавати ресурси будуть через гору Фаньсюе. Населення гори Фаньсюе зростає з кожним днем, а морський фронт Південнокитайського моря зовсім близько. Попит на ресурси Елемента Вогню буде величезним. Вони просять знизити податок і пропонують ділити прибуток порівну. Розробку, логістику, виробництво та продажі вони візьмуть на себе разом із кланом Дунфан.
— Що ти про це думаєш? — запитала Му Нінсюе.
— Рішення за вами. Моя єдина задача — розчистити шлях у вогняній жилі. Ви ж значно краще розбираєтеся в бізнесі, — відповів Мо Фань.
— Тоді так і зробимо; нам ще треба буде обговорити деталі з Му Ліньшенем, — підсумував Му Чжуоюнь.
— Піду прогуляюся. — Мо Фань бачив, що Му Нінсюе мала купу справ. Доведеться почекати, поки вона звільниться, щоб провести з нею час.
Му Нінсюе подивилася йому вслід і крикнула:
— Я подзвоню, коли закінчу.
Мо Фань помахав рукою і покинув Віллу Фаньсюе.
Вілла Фаньсюе розташовувалася значно вище за навколишню місцевість. Раніше це був просто голий пагорб, а тепер він потопав у зелені та деревах. Звідси також відкривався неймовірний нічний краєвид.
Між деревами пурхали химерні та красиві маленькі метелики. Хоч це й були метелики, їхнє забарвлення виявилося яскравішим, ніж у бабок. Мо Фань знав, що ці крихітні створіння були вартовими Вілли Фаньсюе. Вони були не лише на віллі; ці метелики розсіялися по всій території гори Фаньсюе, де тільки були рослини. На горі Фаньсюе діяли суворі правила, що забороняли вбивати цих метеликів. Оскільки це була приватна територія, усі, хто сюди входив, мусили дотримуватися правил, що дозволяло метеликам мирно співіснувати з людьми, які приїхали сюди в пошуках нових можливостей.
Мо Фань спустився з пагорба. Він побачив широку річку, що текла з боку гори Юеян. Звивиста річка проходила крізь нове місто гори Фаньсюе, з кількома штучними відгалуженнями, що огинали Віллу Фаньсюе. Чомусь планування цих відгалужень здалося Мо Фаню до болю знайомим...
Річка брала початок на горі Юеян і зрештою впадала в океан. Мо Фань пригадав, що гирло було захищене двома величними горами. Глибока й широка річкова долина була ідеальним місцем для будівництва гавані, з'єднаної з новим містом гори Фаньсюе. Річкові, залізничні та автомобільні шляхи могли перетинатися біля гори на сході. Рідко можна було знайти місцевість із таким вдалим ландшафтом. Зазвичай прокладати залізниці, шосе та річкові канали поблизу гір було вкрай складно. На щастя, долина між горами Шуандун була рівною та просторою, з прямим виходом до океану. Між горами також можна було звести дамбу, щоб гарантувати безпеку річкової долини.
Му Нінсюе обрала цю землю, керуючись передусім безпекою своїх людей. Вона знаходилася між містами на півночі та півдні, а зі сходу і заходу її захищали гори. Тому, незважаючи на те, що земля була безплідною та необробленою, вона наполягла на тому, щоб зробити її своєю територією. Тепер ця земля стала важливим стратегічним пунктом на узбережжі. На горі Фаньсюе вже розпочалося будівництво найміцнішої дамби вздовж східного узбережжя. Незабаром вона перетвориться на неприступну морську фортецю. Можна було лише з упевненістю сказати, що її доброта і рішучість нарешті були винагороджені після того, як Небеса так довго ставилися до неї несправедливо!
Нинішня гора Фаньсюе була сповнена енергії та життя. Мо Фань уже міг розгледіти обриси нового міста. Воно охопило територію від гори Юеян на заході до дамби між горами Шуандун. Щодня з'являлися нові канали та дороги, наче свіжа кров, яку постійно вливали в місто. Робітники, бізнесмени, торговці, маги та мисливці збиралися тут... Місто ще могло виглядати незавершеним, але дуже скоро воно матиме все. Ті, хто переїхав сюди раніше, могли б зрештою стати засновниками нового міста!
Місто Бо перетворилося на військову базу. Окрім кількох старих жителів, воно поступово втратило свою привабливість як місце для життя. Мо Фань рідко туди повертався, але щоразу, коли він це робив, у нього стискалося серце, ніби в нього більше не було місця, яке він міг би назвати домом.
Проте Мо Фань відчував великі надії, спостерігаючи за змінами на горі Фаньсюе. Він вірив, що одного дня стоятиме на вершині хмарочоса, дивлячись на квітуче місто із задоволеною усмішкою, милуючись місцем, яке належить йому, містом, яке стане для нього справжнім домом!
Мо Фань згадав слова Чжао Ман'яня. Побачивши, скільки всього робить Му Нінсюе, він зрозумів, що більше не може жити як безтурботний бродяга, що думає лише про себе. Він має дбати про добробут гори Фаньсюе, навіть коли його немає поруч!
Мо Фань підійшов до дамби, яка все ще будувалася. Він помітив там метушню — щось явно сталося.
— Мисливці за органами!
— Наш корабель оточили Мисливці за органами в океані. Ми маємо негайно надати їм підкріплення!
Керівник патруля піднявся на дамбу і подивився в напрямку, куди було випущено Сяйво Світла, але не зміг розгледіти згаданий корабель.
— Вони занадто далеко від нас. Дідько, як вони посміли влаштувати засідку на корабель, коли він повертався! Які ж підступні ці створіння! — вилаявся командир патруля.
Почувши галас, Мо Фань теж піднявся на дамбу. Однак йому повідомили, що туди пропускають лише уповноважений персонал.
— Мм? Наставнику, що ви тут робите?! — раптом вигукнула якась дівчина.
Мо Фань обернувся і побачив Цао Ціньцінь. Тільки вона і Бай Хунфей так до нього зверталися.
— Що відбувається? — запитав Мо Фань.
— Це Мисливці за органами, надзвичайно жорстокий і хитрий вид морських монстрів! Вони є розвідниками в армії морських чудовиськ, але водночас це відразливі вбивці. Нещодавно ми виявили, що Мисливці за органами полюють біля нашого міста. Сестра Шао Юй розмістила замовлення, щоб найняти кілька загонів Мисливців для їх знищення. Вони щойно подали сигнал, що повертаються, але монстри оточили їх, щойно ті увійшли в безпечну зону. Ті Мисливці за органами, яким удалося втекти раніше, мабуть, зібрали підкріплення і перехопили корабель на зворотному шляху, — пояснила Цао Ціньцінь.
— Скільки їх там? — запитав Мо Фань.
— Згідно з сигналом, понад тисячу. Важко сказати, чи зможемо ми зібрати достатньо людей за такий короткий час, — Цао Ціньцінь явно знала нове місто на горі Фаньсюе набагато краще за Мо Фаня. Вона вже сприймала його як свій новий дім.
— Я не вмію літати і не дуже добре плаваю, але схоже, що вони у великій біді! — стурбовано промовив Мо Фань.
Битви на морі завжди були для Мо Фаня великою проблемою. Корабель знаходився приблизно за п'ять кілометрів від берега. Як йому туди дістатися?
— Наставнику, я можу вас туди доставити, я ж маг води! — запропонувала Цао Ціньцінь.
— Чудово!
Магів води просунутого рівня було не так багато. Цао Ціньцінь негайно стрибнула у воду разом із Мо Фанем. Командир патруля теж підійшов із групою магів. Він люто зиркнув на Цао Ціньцінь і пробурчав:
— Дурниці, ти справді думаєш, що зможеш урятувати їх сама? Ти що, не знаєш, наскільки смертельні ці Мисливці за органами?!
Цао Ціньцінь лише показала йому язика, нічого не пояснюючи.
Вона й справді була блискучою студенткою Університету Перлини. Її контроль над Елементом Води вражав. Вона керувала величезною хвилею, що несла їх уперед, мов гігантська риба, прямуючи до темного океану вдалині.
— Швидко за ними, ми не можемо дозволити, щоб із ними щось трапилося! — закричав командир патруля Тан Пен.
— Капітане Тан, як вам вдалося так швидко зібрати команду? Ви зібрали аж шість загонів за такий короткий час! — Цао Ціньцінь обернулася і побачила, що за ними прямують п'ять інших груп.
Тан Пен був другом Цао Ціньцінь і мав до неї глибоку симпатію. Його призначили капітаном патрульних загонів гори Фаньсюе, коли він уперше прибув на цю пустку. Проте, оскільки гора Фаньсюе стрімко розбудовувалася, його статус також значно зріс.
Тан Пен був доволі сильним магом. Колись він служив в армії і мав видатні управлінські навички. Му Ліньшен з радістю довірив йому забезпечення безпеки берегової лінії гори Фаньсюе.
— Ми завжди напоготові! — Тан Пен мав гордий вигляд, побачивши, що рятувальний загін діє злагоджено. У минулому патрулі гори Фаньсюе нагадували купу розсипчастого піску, збіговисько волоцюг, але тепер вони діяли ефективно і швидко, як справжня військова частина!
— Наставнику, схоже, цього разу вам не доведеться бруднити руки, — усміхнулася Цао Ціньцінь Мо Фаню.
— Я все одно піду з вами; мені все одно нічого робити, — відповів Мо Фань.