Магічне місто було розділене на Пусі та Пудун, а межею між ними слугувала річка Хуанпу. Пусі був історичним центром міста, але Пудун стрімко розвивався протягом останніх років і став важливою частиною сучасного мегаполісу. Він працював, наче новий двигун, допомагаючи місту розвиватися божевільними темпами.
Район Баошань розташовувався в гирлі річки Хуанпу на півночі Шанхая. Коли Мо Фань подивився вниз із муру, він з подивом виявив, що інша половина землі, відділена річкою — територія Пудуна — повністю зникла. Її місце зайняла сіро-блакитна океанська вода!
Цілий ландшафт неймовірних розмірів просто зник. Мо Фань ніколи б у це не повірив, якби не побачив на власні очі!
— Тепер розумієш, наскільки жахливим є підвищення рівня моря? — прямо запитав Чжао Ман'янь.
Мо Фань кивнув із порожнім виразом обличчя.
Спочатку Мо Фань думав, що рівень моря піднявся лише трохи, про що не варто було й згадувати. Але правда полягала в тому, що кожен метр підняття рівня океану вже становив величезну загрозу. Більшість земель — це пологі схили, що плавно спускаються до океану. Якщо рівень моря піднімається на метр, під водою можуть опинитися сотні метрів, а то й кілометри суходолу. Незліченні острови зникнуть, а півострови перетворяться на нові моря та узбережжя...
— Що сталося? Чому все так раптово змінилося? — випалив Мо Фань.
Він почувався так, ніби опинився уві сні. Половина Магічного міста просто пішла під воду. Що саме відбулося за ці пів року?!
— Це почалося ще тоді, коли ми були в Північній Долині. Саме тому частину армії перекинули в інше місце. Рівень моря значно зріс, затопивши колишню берегову лінію на сході. Майже кожне місто опинилося під водою, розширивши територію, де можуть діяти морські монстри. Затоплення земель — це ще півбіди, ми б просто евакyювали людей углиб країни. Це неминуче. Але найбільшою загрозою тепер є самі морські монстри. Берегова лінія більше не є безпечною; ми стягнули туди майже всі сухопутні війська і ледве тримаємо оборону, — розповів Чжао Ман'янь.
— Але ж... рівень моря не міг піднятися просто так, правда? — Мо Фань усе ще намагався усвідомити почуте.
— Деякі експерти стверджують, що в Антарктиці та Арктиці сталося щось серйозне і невідоме, що спричинило шалене підвищення рівня моря. Однак Антарктика — це заборонена зона для нас, людей. Навіть верховні маги, найімовірніше, там загинyть. Ми досі не знаємо, що саме там сталося... але нещодавно була новина, що там загинув маг Забороненого Прокляття з Англії, — відповів Чжао Ман'янь.
— Але як? — Мо Фань був приголомшений.
Загинула людина рівня мага Забороненого Прокляття...
— Він загинyв в Антарктиці, коли намагався з'ясувати правду... Насправді Антарктика, пустеля Сахара та Бермудський трикутник — це три заборонені для людей зони. Навіть найсильнішому магу буде важко повернутися звідти живим. Очевидно, англійський маг знав, що його життя добігає кінця, тому й вирішив піти на пошуки істини... але в підсумку він усе одно загинyв, — додав Чжао Ман'янь.
Мо Фань замовк. Він уже чув про Антарктику від Пан Лая. Кажуть, видатний родовід Снігового Вовка Летючого Струмка походив саме звідти. Але Мо Фань і подумати не міг, що настільки віддалена земля стане причиною такої великої катастрофи.
Усе сталося занадто раптово, і це було занадто важко прийняти!
— У мене була така сама реакція, коли я вперше це побачив, але нічого не вдієш. Хоч би як я не відмовлявся в це вірити, хоч би яким абсурдом це не здавалося, нашу землю дійсно поглинyли океанські води. Міста стали частиною океану. І це стосується не лише нашої країни; інші прибережні держави теж спіткала така ж доля! Нашій країні ще пощастило; Голова Шао Чжен довго готувався до цієї катастрофи, щоб мінімізувати втрати, але розроблена ним Стратегія Усунення Загроз охоплювала лише п'ять тисяч кілометрів берегової лінії. Навіть він не очікував, що ми втратимо майже двадцять тисяч кілометрів узбережжя... — пробурмотів Чжао Ман'янь.
Мо Фань сів на камінь. Йому потрібен був час, щоб переварити цю інформацію. Це відбувалося на Сході саме тоді, коли вони билися з Чорною Церквою та Пірамідою в Північній Долині. Це було настільки серйозно, що будь-хто відчув би свою безпорадність!
— Мабуть, я спробую змиритися з цим... — Мо Фань сперся на камінь і поглянув на безкрайній океан.
— До речі, як твої успіхи в культивації? Скільки твоїх Елементів досягли стадії насичення Просунутого Рівня? — поцікавився Чжао Ман'янь.
— Моя культивація — це просто пшик порівняно з тим, що зараз відбувається! — пробурчав Мо Фань.
— Не зневірюйся. Кожен маг Забороненого Прокляття на вершині світу теж пройшов через цей етап, — спробував підбадьорити його Чжао Ман'янь.
У дитинстві Мо Фань завжди мріяв врятувати світ. Він усе ще пишався тим, що зупинив вторгнення Великої Піраміди Гізи і захопив живим Червоного Кардинала. Він вірив, що його заслуг достатньо, аби його ім'я ввійшло в історію.
На його превелике здивування, Матінка Природа миттєво дала йому ляпаса!
Облаштування всього світу змінилося, поки вони билися з Пірамідою і поки він відновлював сили в Храмі Парфенону. Він відчув задуху, усвідомивши, наскільки незнайомим став для нього світ.
— Навіть ті, хто спокійно насолоджувався владою в містах, більше не можуть спати спокійно. Ми навіть не уявляємо, скільки років триватиме ця війна між людьми та морськими монстрами, — сказав Чжао Ман'янь.
— Чесно кажучи, я сумую за Марсом. Земля занадто небезпечна, — відповів Мо Фань із кривою усмішкою.
Мо Фань запалив цигарку. Дивно, але глибока затяжка тютюнового диму допомогла йому трохи розслабитися після того, як він дізнався цю жахливу правду.
Чжао Ман'янь планував поговорити з Мо Фанем про місто Фейняо. Він був певен, що Мо Фань досі не знає про плани перетворити його на місто-штаб. Він вважав за необхідне пояснити все цьому йолопу, адже це збільшило б цінність гори Фаньсюе щонайменше в сто разів.
Він якраз збирався відкрити рота, коли помітив кількох хлопців і дівчат у вуличному одязі, що наближалися до них. Ватажок був у бандані, а на його оголених руках красувалися татуювання.
Він підійшов до Чжао Ман'яня і люто загорлав:
— Агов, малий, це ти показував мені середній палець?!
Його поплічники одразу ж зловтішно перезирнулися. Усі в Баошані знали про вибуховий характер Брата Цю. Він міг би обматюкати навіть військового, якби той посмів наступити йому на хвіст!
Мо Фань мовчки курив осторонь. Побачивши, як ці люди наїжджають на них, він дещо зрозумів.
Неважливо, як зміниться світ — ці безмозкі хулігани завжди будуть поруч, і вони такі ж нерозважливі, як і завжди!
Однак Мо Фань відчув неабияке полегшення, усвідомивши, що в чомусь цей світ залишився для нього знайомим.