Мо Фань отримав дзвінок від Ці Яна, щойно зійшов з літака. Той просив Мо Фаня, Лінлін та Чжао Ман'яня негайно вирушати на північ.
Попри здивування, трійця сіла у позашляховик, наданий Превентивним Комітетом. Вони їхали по шосе, аж поки воно не перейшло в безкрайній степ...
Вони мчали на шаленій швидкості, безжально долаючи бездоріжжя. Зважаючи на тон Ці Яна, сталося щось украй серйозне.
Трійця зустрілася з групою Превентивного Комітету Ці Яна після того, як вони дісталися улоговини за горою.
У групі Комітету було десятеро людей. Ці Ян виступав лідером і командиром. Серед решти дев'яти було двоє бойових магів, а решта — шпигуни, спостерігачі та слідопити.
З точки зору бойової сили вони не вражали. Мо Фань, мабуть, міг би самостійно покласти весь Комітет. Проте Превентивний Комітет створювався саме для збору беззаперечних доказів. Щойно вони отримували достатньо свідчень масштабної змови, то одразу ж зверталися по допомогу до Магічної Асоціації!
— Що сталося? — запитав Мо Фань.
— Нещодавно ми отримали повідомлення, що тутешнє містечко зникло, — відповів Ці Ян.
— Хіба цим не повинна займатися Магічна Асоціація? — невдоволено буркнув Чжао Ман'янь.
Уряд же не може звалювати на них усе підряд. Вони зараз йшли слідом Екстрадитора Чорної Церкви. Усі їхні зусилля підуть прахом, якщо Екстрадитор утече!
— Це безумовно пов'язано з Чорною Церквою, — втрутився непримітний на вигляд чоловік із Превентивного Комітету.
— Давайте спершу оглянемо все, — сказала Лінлін.
Група рушила до містечка і виявила, що будівлі залишилися на своїх місцях. Навіть намети, розкидані по полю, були цілими. Здавалося, нічого серйозного не сталося, хіба що панував легкий безлад.
Містечко було розгромлене, але цінні речі ніхто не чіпав. Це явно не була справа рук бандитів. У Китаї взагалі було рідкістю, щоб пограбували ціле містечко.
Поселення здавалося абсолютно безлюдним. Жодної душі навколо, але всюди виднілися криваві плями. Саме це найбільше непокоїло Превентивний Комітет. Плями крові були чіткою ознакою того, що тут сталася жахлива різанина...
— Очевидно, загинуло багато людей, але я не розумію. Жодного трупа, жодного фрагмента тіла, — Ці Ян похмуро насупив брови.
Превентивний Комітет уперше стикався з чимось подібним. Усе навколо було заляпано кров'ю, яка вже встигла засохнути на вітрі. Всі могли уявити собі цю бійню, але навіщо злочинцям прибирати всі останки? Це вимагало чимало зусиль, а містечко ще зовсім недавно виходило на зв'язок. У нападників просто не вистачило б часу на таке ретельне прибирання.
Лінлін уважно оглядала містечко. До Ці Яна підійшов один із членів Комітету і хотів щось прошепотіти йому на вухо. Ці Ян суворо зиркнув на нього. Чоловік миттєво зреагував і сказав уголос:
— Ми знайшли психічно нестабільного старого пастуха. Його відправили до найближчої міської лікарні. Схоже, він тутешній мешканець.
— Він може нормально говорити? — запитав Ці Ян.
Чоловік похитав головою.
— Відвідаємо його, коли він одужає. Ви знайшли якісь зачіпки? — звернувся Ці Ян до своїх підлеглих.
— Я вважаю, що це Спустошливі Звірі Бейцзяну. Вони мешкають на північному кордоні нашої країни. Цей степ Бейцзі знаходиться зовсім близько до кордону. Швидше за все, демонічні істоти вирізали все містечко ще до того, як люди встигли покликати на допомогу... А щодо трупів — б'юся об заклад, дикі Спустошливі Звірі зжерли їх усіх без залишку, — промовив чоловік із грубим обличчям і товстими губами.
— Я погоджуюся з Да Сє (Великим Скорпіоном), — підтримала його жінка. Усі називали її Фуцзє (Сестра Фу).
— Є ще один варіант. Це міг бути вплив верховного закляття Отрути. Отрута була настільки сильною, що просто розчинила останки... Я також помітив зів'ялі рослини у степу на півночі. Вони були заражені руйнівною енергією — це характерна ознака Елемента Отрути, — висловив свою думку Цюй Кан, той самий чоловік, який першим доповів про зникнення.
Ці Ян глибоко замислився, вислухавши звіти та припущення своїх підлеглих.
Насправді він вважав, що всі їхні версії були занадто однобокими. Щось тут не сходилося.
Він подивився на Мо Фаня і запитав:
— А ти що скажеш?
— Усі вони помиляються, — спокійно відповів Мо Фань.
— З чого ти взяв? Це ж очевидно верховне закляття Отрути!
— Ти ще занадто молодий, можливо, тобі бракує досвіду. Саме так діють такі ненажерливі створіння, як Спустошливі Звірі Бейцзяну. Вони завжди зжирають останки своєї здобичі до останньої кісточки. Схожий інцидент стався близько тринадцяти років тому. Тоді владі теж знадобилося чимало часу, щоб докопатися до правди... — авторитетно заявив Да Сє.
— Не говоріть усі разом, чекайте своєї черги, — наказав Ці Ян.
— У цьому немає потреби. У вас є щось поїсти? Ми ще нічого не їли з самого перельоту, — несподівано запитав Мо Фань.
— ...
Члени Превентивного Комітету вирячили очі. Вони всі дивилися на Мо Фаня так, ніби він сам був монстром.
Цей чоловік досі мав апетит після того, як дізнався про таку жахливу трагедію. Усе навколо було залите кров'ю. Видовище було надзвичайно моторошним, а він лише помітив, що зголоднів...
— Гей, ти, там, підготуй місце, щоб ми могли сісти на землю. Незабаром ви всі дізнаєтеся, що тут сталося, — скомандував Мо Фань.
Мо Фань, Лінлін і Чжао Ман'янь посідали на землю і почали їсти. Тим часом члени Превентивного Комітету продовжували шукати зачіпки, явно незадоволені поведінкою Мо Фаня.
— Командире, вони справді тут, щоб нами керувати? Чому в мене таке відчуття, що це просто купка дітей із впливовими родичами? — тихо запитав Да Сє у Ці Яна.
— Я теж так думаю. Вони навіть не спромоглися нас вислухати чи пошукати зачіпки. Їм узагалі начхати на розслідування. Про що вони тільки думають? — холодно пирхнула Фуцзє.
— Він... — Ці Ян уже збирався представити їм Мо Фаня, коли раптом відчув, як ґрунт під ногами стає пухким, ніби щось збиралося вилізти з-під землі.
Ці Ян спантеличено оглянув землю, але нічого не помітив.
Закінчивши їсти, Мо Фань гучно покликав усіх зібратися перед ним.
Члени Превентивного Комітету були невдоволені, оскільки досі були зайняті розслідуванням, але в них не було іншого вибору, окрім як підкоритися. Зрештою, тепер головними були Мо Фань та його група.
— То ти знаєш, що стало причиною цього? — різко запитав Цюй Кан.
Мо Фань подивився вдалину. Сонце повільно сідало на заході. Його останні промені розсіювалися по землі, тоді як з протилежного боку горизонту повільно насувалася темрява...
Цюй Кан просто оскаженів, побачивши, що Мо Фань насолоджується заходом сонця замість того, щоб відповісти на його запитання:
— Якого біса ви всі тут забули? Приїхали просто для галочки? Ну все, поїли — тепер забирайтеся назад у свої комфортні міста!
— Цюй Кан! — різко обірвав його Ці Ян із потемнілим обличчям.
Але Цюй Кан був упертим. Він продовжував люто дивитися на Мо Фаня та його супутників.
— Подивіться самі, вони повинні з'явитися будь-якої секунди, — безпорадно зітхнув Мо Фань, вказуючи на закривавлене містечко.
— На що ми маємо дивитися? Ти хочеш сказати, що злочинець сам сюди прийде?! — закричав Цюй Кан.
Раптом із боку містечка пролунали моторошні, пронизливі крики, схожі на виття диких звірів. Вони долинали прямо з-під землі, луною відбиваючись у вухах членів Превентивного Комітету.
Ґрунт, вкритий засохлими плямами крові, почав розпушуватися. Тверда земля розкололася, і з тріщин потягнулися гниючі руки, за якими з'явилися понівечені голови з дикими поглядами і, зрештою, закривавлені, вкриті виразками тіла!
Вигляд їхніх тіл викликав справжню огиду. Хоча більшість із них усе ще мали руки, ноги та тулуби, їхні пропорції були абсолютно несумісними. Здавалося... ніби їх зшили з частин тіл різних людей!
Кожен труп складався з фрагментів різних тіл. У когось була чоловіча голова, але струнке жіноче тіло. Інші мали масивні тулуби, але їхні руки та ноги належали дітям!
Їхній вигляд міг би здатися кумедним, якби вони були зліплені з пластиліну, але ще зовсім недавно вони були живими людьми. Те, як ці фрагменти були з'єднані між собою, змусило членів Превентивного Комітету здригнутися від жаху!
— О Небеса... — закричала Фуцзє, паралізована шоком.
— Це... це жителі містечка? — невіряче випалив Да Сє.
— Нежить! Це нежить! — вигукнув Ці Ян.
Мо Фань зовсім не виглядав здивованим, спостерігаючи, як нежить вилазить із-під землі. Він лише сказав:
— Якщо є кров, але немає трупів, цілком очевидно, що тіла пішли під землю і з'являться лише вночі. І ви називаєте себе елітою Превентивного Комітету? Ви ж не маєте навіть базових знань про нежить!
Після Катастрофи в Стародавній Столиці Мо Фань явно став непогано розбиратися в нежиті.
Щойно він ступив до містечка, він уже знав, хто за цим стоїть. Але він не міг збагнути одного: після Катастрофи в Стародавній Столиці нежить мала повернутися до своїх могил і підземних палаців. Чому вони з'явилися зараз?
Чому містечко кишіло нежиттю?
До того ж, це місце знаходилося на значній відстані від Земель Нежиті. Він ніколи раніше не чув про існування нежиті в Бейцзяні. Земля, щедро залита сонячним світлом, явно не підходила для мерців!
Члени Превентивного Комітету зніяковіли після догани Мо Фаня. Дійсно, вони й подумати не могли, що за цим стоїть нежить.
— Усе стає дедалі заплутанішим. Сподіватимемося, що ці дві події не пов'язані... — Лінлін пильно дивилася на моторошних мерців.
Дивлячись на те, наскільки спотвореними й понівеченими вони були, вона могла лише уявляти, через що довелося пройти жителям містечка. Окрім смутку та горя, її переповнював гнів від власної безпорадності!
— Усі решта продовжуйте йти слідом Пастуха. Я постійно повідомлятиму вас про його місцезнаходження. Якщо потрібно — залучайте своїх шпигунів. Я сам розслідую інцидент у цьому містечку. Якщо за цим справді стоїть нежить зі Стародавньої Столиці... — Мо Фань різко замовк.
Катастрофа в Стародавній Столиці назавжди залишиться незагоєним шрамом у його серці. Щоразу, коли цей шрам зачіпали, під його спокійним виразом обличчя починав закипати гнів, готовий вибухнути, наче вулкан!