Невдовзі після повернення до міста Наньпін Ці Ян отримав таємний дзвінок.
— Пане, ви просили Сяньженя перевірити, чи хтось підозрілий купував квитки на потяги, автобуси чи літаки. Він з'ясував, що одна особлива особа придбала два квитки на рейс із гори Уї в Наньпіні. Виліт рівно за тиждень. Чи варто нам продовжити розслідування і спробувати дізнатися більше про цих двох пасажирів?
— У цьому немає потреби. Залиште все як є. Передайте Сяньженю, щоб не копав глибше, інакше він може сполохати ворога, — відповів Ці Ян.
— Тобто нам припинити розслідування? — уточнив співрозмовник.
— Ні, просто зосередьтеся на поточних завданнях. Як завжди, повідомляйте мені, якщо з'явиться щось нове, — відрізав Ці Ян і поклав слухавку.
Його обличчя виражало глибоке здивування. Він поглянув на Мо Фаня і спантеличено запитав:
— Як ти дізнався, що вони повернулися до Наньпіна, замість того щоб тікати в гори?
— Це моя нова здібність. Деталей пояснювати не буду. Схоже, твої люди вже підтвердили інформацію? — відповів Мо Фань.
— Угу, виліт за тиждень, але ми б нізащо цього не помітили, якби не зосередили пошуки на місті... — підтвердив Ці Ян.
Як голова Превентивного Комітету, Ці Ян був неперевершеним експертом із вистежування цілей, але навіть він і гадки не мав, як Мо Фаню вдалося так точно визначити місцезнаходження ворогів.
І Пастух, і Чен Їн були надзвичайно хитрими. За звичайних обставин вони б уже давно втратили їхній слід. Вони б навіть не запідозрили, що ті ховаються десь у місті!
— Нам треба просто робити свою роботу, щоб не викликати підозр. Б'юся об заклад, вони теж не робитимуть нічого безрозсудного протягом цього тижня, — продовжив Мо Фань.
— Твоя правда; що вища їхня посада в Чорній Церкві, то обережніше вони діють. Якщо їм удалося повернутися до міста, вони намагатимуться не привертати нашої уваги, адже це лише створить зайві проблеми для їхнього керівництва. Екстрадитори відповідають за безпечне повернення своїх підлеглих і не мають права на помилку... Здається, цього разу ми впіймаємо велику рибу. Пастух... хто б міг подумати... ми вже багато років не стикалися з кимось його рівня! — із захопленням вигукнув Ці Ян.
Чорна Церква давно зажила сумнозвісної слави в усьому світі. Для Карателя навіть усунення Синього Диякона вважалося величезним досягненням і гарантувало підвищення. А тут ідеться про когось настільки важливого, як Екстрадитор...
Ці Ян відчув, що співпраця з Мо Фанем може принести йому неабиякі заслуги!
Мо Фань не поспішав розбиратися з двома цілями. Коли йшлося про відстеження, Диявольська Ніч була справді божественною силою. Мо Фань миттєво отримував зворотний зв'язок при найменшому прояві магії навколо його жертв. Він чудово знав, що вони роблять і куди йдуть.
— Ти серйозно? Вони просто гуляють вулицями і насолоджуються делікатесами? — не повірив Чжао Ман'янь.
— Угу, Пастух і Чен Їн, мабуть, замаскувалися під звичайних жителів, їдять і розважаються, як їм заманеться. Вони вже давно не використовували жодних заклять. Не було навіть найменших магічних коливань, тому я спочатку подумав, що загубив їх... — сказав Мо Фань.
— Який же зухвалий цей Пастух. Він взагалі не має ні краплі поваги до Союзу Примусу, — обурився Чжао Ман'янь.
— Зухвалість ґрунтується на видатній майстерності, а він і справді майстер своєї справи. Навіть якби його прикриття в місті було розкрито, він би легко зміг утекти, — оцінив ситуацію Мо Фань.
Пастух був надзвичайно сильним супротивником. Мо Фань не міг дозволити собі втратити пильність!
На жаль, посада Пастуха була недостатньо високою, щоб переконати керівництво відправити верховного мага. Проте все змінилося б, якби їм удалося виманити того, хто стояв за ним!
— Слухай, як гадаєш, що замислив Холодний Принц? — замислено запитав Чжао Ман'янь.
Щоразу, коли Червоний Кардинал щось готував, це закінчувалося жахливою катастрофою. Саме тому Мо Фань мусив втрутитися негайно!
Чжао Ман'янь із нетерпінням хотів дізнатися про плани Холодного Принца. Чому він приїхав саме до Китаю? Чого він намагався досягти? Союз Примусу вже пильно стежив за Чорною Церквою, а вони все одно наважилися готувати змову на їхній території!
— Чесно кажучи, я теж трохи хвилююся, — лише зітхнув Мо Фань.
— Боїшся, що змова виявиться набагато страшнішою, ніж ми можемо собі уявити, і нам не вистачить сил її зупинити? — Чжао Ман'янь чудово розумів почуття друга.
— Угу, ми не маємо права недооцінювати жодного члена Чорної Церкви. Те, як вони ховаються в містах і країнах... вони наче ракова пухлина в здоровому організмі; ніколи не знаєш, коли вони перетворяться на смертельну хворобу. А коли розумієш, що це руйнує твоє здоров'я — стає надто пізно. Залишається лише терпіти, а якщо не чинити опір — на тебе чекає неминуча смерть! — похмуро промовив Мо Фань.
Саме це і сталося з містом Бо та Стародавньою Столицею. Щоразу, коли Чорна Церква робила свій хід, здавалося, ніби гори руйнуються, а земля йде з-під ніг. Усі їхні знання виявлялися такими мізерними та безкорисними...
Немає нічого страшнішого за думку, що це може повторитися!
Як Мо Фань міг не хвилюватися? Він боявся знову відчути ту задуху і безпорадність, усвідомивши, що готується нова змова.
Його сила зростала з шаленою швидкістю. Він робив усе можливе, щоб стати могутнішим, але це нічого не змінювало, адже його ворог завжди був на крок попереду і завжди виявлявся сильнішим!
— Чому б нам не залишити це Превентивному Комітету? Нехай Союз Примусу, Превентивний Комітет, Магічна Асоціація, військові та уряд розбираються з цим. Якщо навіть старійшина Союзу Примусу так легко загинула, то що вже казати про нас! Ми не маємо жодного шансу, якщо справді зіткнемося з Червоним Кардиналом або Головним Екстрадитором... — вагався Чжао Ман'янь.
Він не був морально готовий протистояти такій могутній силі, як Чорна Церква.
Йому здавалося, що їм краще просто зосередитися на пошуках Тотемних Звірів... хоча, зачекайте-но, згадавши, що сталося біля Священної Гігантської Фіолетової Липи, навіть пошуки Тотемних Звірів важко було назвати безпечною справою. Йому досі снилися кошмари, як він видирається по огидному, страхітливому і смертоносному тілу демонічного дерева!
— Відступати вже пізно. Тільки я можу вистежити Пастуха. Можливо, навіть самі Небеса вважають мене найвідповіднішою кандидатурою для знищення Чорної Церкви, тому й подарували мені Диявольську Ніч. Ми можемо не знати, чого хоче Холодний Принц і що він планує, але це також означає, що вони ще на початковій стадії. Це як із Катастрофою в Стародавній Столиці. Якби ми вчасно зрозуміли, що Трагедія міста Бо була лише репетицією, ми могли б запобігти тому, що сталося в Стародавній Столиці. Так само й зараз: якщо нам удасться роздобути важливу інформацію на самому початку, ми зможемо запобігти інциденту, подібному до Червоного Середземномор'я... Я б ніколи собі не пробачив, якби здався зараз! — твердо заявив Мо Фань.
Тільки ті, хто пережив жахіття міста Бо та Стародавньої Столиці, могли зрозуміти той болісний розпач, коли єдиним бажанням було повернути час назад!
На жаль, час не повернути; має значення лише сьогодення!
Чжао Ман'янь замислився, побачивши непохитну рішучість друга. Зрештою, він прийняв рішення:
— Не очікував почути від тебе щось подібне. Завжди думав, що ти просто негідник. Та до біса все; я, Чжао Ман'янь, вирішив ще раз ризикнути життям заради тебе!