— Ось ти де! — Мо Фань миттєво випустив блискавку з руки, щойно отямився від закляття. Електричні дуги пронеслися дорогою і розігнали темряву, відкривши високий силует, що ховався там.
У мерехтінні блискавки Мо Фань побачив, як силует посміхається. Але за мить до того, як розряд мав його вразити, він раптово зник з поля зору. У повітрі відлунив спотворений сміх. Таке відверте презирство з боку вбивці просто виводило з себе!
— Час спливає! — пролунав голос Бей Цзяна, хоча його самого ніде не було.
Мо Фань спокійно шукав убивцю. Він обмірковував кожен можливий варіант, де той міг сховатися. Але через свою зосередженість юнак не помітив, як дорогу під ним поступово поглинає темне болото. З чорної калюжі воно повільно розросталося у величезну тряговину!
Машин на дорозі було небагато. Шосе переходило в сусідній тунель, який вів до Перлинної річки на околиці міста. Зазвичай тут полюбляли розважатися вуличні гонщики, але цієї ночі дорога, здавалося, просто зникла, ніби її проковтнула темрява. Кілька розкішних авто зупинилися на в'їзді. Добре вдягнені фуердай зі страхом вдивлялися в пітьму, і ніхто з них не наважувався їхати туди.
— Чого ми всі так перелякалися? Чим темніше, тим більше адреналіну. Уявіть, як ви мчите на швидкості сто вісімдесят, коли видимість усього двісті метрів. Ви постійно будете в напрузі, не знаючи, коли наступний поворот. Б'юся об заклад, ніхто з вас ніколи не пробував нічого подібного! — безрозсудно кинув виклик привабливий юнак із косичками.
Він натиснув на газ. Машина швидко розігналася до сотні кілометрів на годину!
Швидкість продовжувала зростати. Хлопець усміхнувся, почувши схвальні вигуки дівчат. Схоже, цієї ночі він непогано розважиться принаймні з двома з них. Дівчат завжди приваблювали небезпечні хлопці — ніби гострі відчуття допомагали їм швидше досягти кульмінації!
Усе навколо було затягнуте непроглядною темрявою. Раптом, на своє превелике здивування, хлопець помітив у пітьмі спалахи блискавок!
Електричні дуги були напрочуд товстими. Вони розгалужувалися в повітрі, утворюючи гігантську павутину блискавок на відстані витягнутої руки від його машини...
— Трясця, що це, в біса, за місце?! — заверещав він на все горло.
Здавалося, дорозі не було кінця. Наляканий хлопець прискорився до двохсот кілометрів на годину, але в нього було відчуття, ніби він стоїть на місці.
Раптом перед машиною з'явився силует. Хлопець закричав, але гальмувати було вже запізно. Його авто промчало просто крізь нього!
Не було ні удару, ні звуку. Силует розсіявся, мов хмарка чорного диму, коли машина пронеслася крізь нього, і зник у потоці вітру.
Хлопець обернувся і ледь не обмочився. Чорний дим знову зібрався докупи позаду авто, набувши людської подоби. Удар машини на такій шаленій швидкості з легкістю розтрощив би всі кістки мага, але цьому силуету хоч би що. Він навіть обернувся і вишкірився на хлопця, від чого в того мороз пішов по шкірі...
— Минуло п'ять хвилин. Ти тримаєшся краще, ніж я очікував, — пролунав голос Бей Цзяна.
Мо Фань стояв із незворушним обличчям на дорозі, яка тепер повністю перетворилася на чорне болото.
Навколо нього з'явилося безліч фігур. Вони не мали моторошного чи страхітливого вигляду, не були схожі на безжальних убивць чи на самого Бей Цзяна. Усі вони були тінями Мо Фаня!
Кожна тінь мала таку саму статуру і зріст, як і він. У них навіть були розмиті обличчя, схожі на його власне. Мо Фаню раптом здалося, що він опинився в кімнаті з магічними дзеркалами: його відображення мали власну міміку, ту саму усмішку і той самий погляд!
— Батіг Блискавки! — Мо Фань зібрав блискавку і хльоснув нею по тінях.
Пролунав пронизливий вибух сміху. Фігури залишалися нерухомими, насміхаючись із безглуздих атак юнака. Батіг блискавки розбивав тіні на чорний туман, але вони відновлювали свою форму за лічені секунди!
Щойно Мо Фань закінчив атакувати, тіні рушили на нього. Деякі тримали кинджали, інші згинали пальці, мов пазурі, а хтось ішов із голими кулаками. Атаки Мо Фаня були абсолютно марними проти них, тоді як їхні потужні удари вже залишили на ньому безліч синців і ран.
Рани продовжували кровоточити, поки темна енергія проникала в його тіло, сповільнюючи кровообіг, руйнуючи клітини та плоть. Його органи теж повільно в'янули. Що більше ран він отримував, то глибше проникала темна енергія і то швидше в'янули його органи!
Руйнівні закляття Мо Фаня виявилися абсолютно марними. Спочатку він думав, що лише верховний маг зможе становити для нього загрозу. Він і гадки не мав, що людина, яка досконало опанувала Елемент Тіні, зажене його в такий глухий кут...
Час спливав, а Мо Фань так і не зміг здолати жодну з тіней...
Кинджал націлився йому в горло. Мо Фань ухилився і сконцентрував полум'я у правому кулаці. Він вгатив палаючим кулаком у тінь, чий кинджал ще завис у повітрі.
Вогняні дракони рвонули вперед і рознесли тінь на чорний туман...
Однак, не встиг Мо Фань відсмикнути руку, як моторошний чорний туман зібрався над ним. З нього виринула тінь, точнісінько схожа на нього, і вдарила кинджалом йому в голову!
— Відвали! — блискавично зреагував Мо Фань.
Його тіло випромінило сріблясте світло, за яким послідувала потужна відштовхуюча сила. Тінь із кинджалом зрозуміла, що її атака знову виявилася марною. Вона перетворилася на хмару чорного диму і відлетіла подалі, щоб уникнути магії простору Мо Фаня.
Мо Фань глибоко вдихнув. У нього не було часу на перепочинок. З болота під ним виринула тінь із гострими пазурами і вдарила йому по ногах!
— ААА! — її пазурі розірвали плоть на його ногах. Цей біль, здавалося, пронизав його до самої душі.
Побачивши, що Мо Фань поранений, Полум'яна Белль миттєво повернулася до нього і несамовито обрушила своє полум'я на чорне болото.
Болото поглинало енергію, мов бездонна прірва. Хоч яким би потужним не був вогонь Полум'яної Белль, він не міг знищити болото чи завдати шкоди тіням.
Тінь із гострими пазурами не розсіялася хмарою диму. Вона вільно пересувалася в болоті, наче люта демонічна риба, вичікуючи ідеального моменту для засідки, коли жертва втратить пильність!
З ран Мо Фаня хлинула кров. В деяких місцях було видно навіть кістки. Попри нестерпний біль, він змусив себе стояти рівно.
Якщо він хоча б трохи похитнеться, це дасть супротивнику більше можливостей для удару. І тоді він втратить не лише плоть на ногах, а й власне серце!
— Взагалі-то, ти можеш просто впасти на землю і закричати від болю. Ніхто не вважатиме це ганьбою. Якщо всі дізнаються, що тебе вбив я, Бей Цзян, то просто скажуть: "Ну, це не дивно", — пролунав голос убивці з нізвідки.
Мо Фань досі не мав жодного уявлення, де ховається вбивця. Якби ж він тільки міг його знайти, то одним ударом перетворив би на покаліченого собаку!
— Я бився з людьми, які були сильніші за тебе. Якщо ти не можеш убити мене за перші п'ять хвилин, то ти взагалі ніколи цього не зробиш. Продовжуй відчайдушно ухилятися від моїх атак. Колись я жив у бідності. У коморі, на дерев'яних полицях і в трубах мого будинку завжди ховалися щури. Вони вилазили, щоб з'їсти моє печиво або погризти стільці, поки я спав. Вони вважали себе такими крутими, думаючи, що можуть водити нас за носа, хоча ми були набагато більшими за них. Вони пищали, щоб нас спровокувати... знаєш, що з ними зрештою сталося?
Мо Фань стояв непорушно. Його ноги тремтіли, а кров капала на землю. Вирішивши кинути виклик Чорній Церкві, він уже уявляв собі всі можливі варіанти жахливої смерті. Він був готовий до того, що його тіло вкриється синцями та ранами. Але поки він міг триматися на ногах, він відправлятиме кожного з цих покидьків у Пекло!
— Ти вельми оптимістичний. Хіба ти не відчуваєш себе щуром із відрізаними лапами, замкненим у клітці? — голос Бей Цзяна наближався до Мо Фаня.
З усмішкою на вустах Бей Цзян повільно підходив усе ближче. Тепер їх розділяло менше двадцяти метрів. Його кроки були беззвучними, але Мо Фаню здавалося, ніби на нього обвалюється гігантська гора.
Юнак глибоко вдихнув і заспокоїв свої думки. Він не міг збагнути, як Бей Цзян міг настільки досконало маніпулювати Магією Тіні. Він не розумів, як убивці вдавалося безслідно зникати. Невже навіть верховним магам було б важко з ним упоратися?...
Це через Джерело Темряви?
Що взагалі таке це Джерело Темряви?
А можливо, справа в його...
Вродженому Таланті!
Мо Фаня раптом осяяло. Він зовсім забув про те, що здібності цього чоловіка можуть бути частиною його Вродженого Таланту!
Він був не єдиним у світі, хто мав видатний Вроджений Талант. Існували й інші маги з екстраординарними здібностями, яких було майже неможливо перемогти на одному з ними рівні!
Швидше за все, Бей Цзян мав якийсь Вроджений Талант, пов'язаний з Елементом Тіні, що разом із Джерелом Темряви перетворило його на ідеального Володаря Темряви!