— Захищайте командира!
Солдати нарешті отямилися. Вони поспіхом почали застосовувати всі можливі закляття.
Солдати панікували, відчайдушно намагаючись урятувати Шао Жу. На жаль, їхня магія виявилася абсолютно марною проти Гірської Людини з Мідними Іклами. Закляття не змогли зупинити потвору, яка продовжувала насуватися на серйозно поранену магесу звуку.
Гірська Людина з Мідними Іклами, здавалося, чудово розуміла, що саме ця жінка була головною причиною швидкої загибелі її підлеглих. Вона була твердо налаштована вбити її першою!
Тим часом в очах Шао Жу, до якої невблаганно наближалася смерть, промайнули паніка та жаль.
Вона була занадто необережною. Вона явно недооцінила інтелект Гірських Людей. Виявилося, що вони навмисно створили відволікаючі маневри з різних боків. У неї був чудовий слух, але якщо навколо занадто шумно, а могутня істота підкрадається повільно, завжди є ризик її не помітити.
У Шао Жу не було жодного шансу використати магію, оскільки Гірська Людина з Мідними Іклами невідступно її переслідувала. Вона була типовим магом і не мала можливості протистояти істоті рівня Командира в ближньому бою!
— Захищайте її! — закричав солдат і став між Гірською Людиною з Мідними Іклами та Шао Жу. Його єдиним захистом був тонкий Водяний Бар'єр!
— Ні! — закричала Шао Жу, але не встиг її голос розчинитися в повітрі, як гострі пазурі наскрізь пробили груди солдата.
Тіло солдата здригнулося. Він не міг повірити, що його захист виявився настільки нікчемним проти удару цієї істоти. Він широко розплющеними очима дивився на Гірську Людину з Мідними Іклами...
Потвора спробувала витягнути лапу. Проте солдат з останніх сил вчепився в неї, не даючи їй цього зробити.
Це розлютило Гірську Людину. Вона дико змахнула іншою лапою і за секунду безжально розправилася із солдатом. Очі Шао Жу почервоніли, коли вона побачила, як кров її товариша бризнула в повітря!
— Тікайте, ми вас прикриємо! — Інші солдати один за одним кидалися в бій, намагаючись зупинити Гірську Людину з Мідними Іклами.
Через важкі поранення Шао Жу повністю втратила боєздатність. Вона не була настільки дурною, щоб залишатися і намагатися битися. Це б лише означало, що жертви солдатів були марними!
— Присягаюся, я помщуся за вас усіх! — люто крикнула Шао Жу і, хитаючись, зникла в найближчих кущах.
Гірська Людина з Мідними Іклами оскаженіла. Вона й подумати не могла, що їй не вдасться вбити жінку, яка становила таку загрозу для її підлеглих. Свою лють і розчарування вона зігнала на солдатах, що залишилися. Вона жорстоко розправилася з усіма п'ятьма. Їхня кров забризкала траву, на яку лилося холодне місячне світло, нагадуючи моторошний багряний дощ!
Капітан команди прибув на місце, про яке казала Шао Жу. Розсунувши траву, він побачив кількох Гірських Людей, які поводилися вкрай дивно. Вони оточили трьох зв'язаних мисливців, але не вбивали їх, як того можна було очікувати.
— Що вони задумали? — спантеличено запитав молодий солдат.
— Гадки не маю. Спочатку врятуймо їх, — відповів капітан.
Солдати миттю рушили вперед. Однак Гірські Люди розвернулися і втекли, щойно побачили бойових магів. Вони зовсім не збиралися битися.
Молодому солдату реакція Гірських Людей здалася підозрілою. Він підійшов до зв'язаних мисливців і запитав:
— Чому вони вас не вбили?
— Не знаємо. Вони... вони просто завдавали нам болю, щоб ми кричали. Що гучніше ми кричали, то менше болю вони нам завдавали. У нас не було іншого вибору, окрім як волати на повні груди! — відповіли мисливці.
Усі інші з їхньої групи були мертві, вижили лише ці троє. Здавалося, Гірські Люди навмисно залишили їх живими, щоб ті кликали на допомогу. Щось тут було явно не так...
— Лайно, вони навмисно нас сюди заманили! — раптом усвідомив капітан. Він негайно кинувся назад до команди.
— Загін чотири-сім, ви з Шао Жу?
— Ми знайшли кількох уцілілих. Гірські Люди втекли, щойно нас побачили...
— Негайно повертайтеся. Нас обдурили!
Кілька інших загонів негайно помчали туди, де залишилася Шао Жу. Однак їх зустрів лише стійкий запах крові. Вирази їхніх облич миттю змінилися.
Розсунувши траву, вони побачили калюжі крові на землі. Повсюди лежали понівечені тіла. Усі стояли з розплющеними від жаху очима; вони просто не могли повірити в те, що сталося...
— Ці Гірські Люди... — солдатів вразила не так смерть товаришів, як інтелект, який продемонстрували ці потвори!
Гірські Люди використали їхнє прагнення врятувати мисливців, щоб розділити команду. Вони навіть використали кількох своїх як приманку. Їхньою справжньою ціллю від самого початку була Шао Жу!
Гірські Люди знали, що елемент звуку Шао Жу становить для них величезну загрозу, тому й влаштували їм пастку!
Більшість демонічних звірів не відрізнялися розумом. До того ж, вони ще ніколи не стикалися з видом, який би так злагоджено працював у команді. Солдати й подумати не могли, що настане день, коли їх, людей, обведуть навколо пальця демонічні звірі!
— Де Шао Жу? Де вона?!
— Подивіться на це місиво; як тут взагалі можна когось упізнати?
— Її тут немає. Вона ще може бути жива. Розділяйтеся і прочешіть територію. Ми мусимо захистити її за будь-яку ціну! — наказав капітан.
— Ми залишили з нею чимало людей, але вони так швидко загинули. Чи не означає це...
— Істота рівня Командира, це Гірська Людина рівня Командира!
До світанку було ще далеко. Мо Фань повільно спускався стовбуром за допомогою Тіні Утечі.
Висота, яку займав Саламандро-Тигр Чотирьох Життів, найімовірніше, була межею, до якої вони могли піднятися. Хтозна, які ще жахливі види чекали б на них вище. Їхнім пріоритетом було знищити хитрих Гірських Людей. Тому після перепочинку Мо Фань вирішив провести розвідку.
Гірські Люди не були чутливими до елемента тіні. Мо Фаню вдалося дістатися до місця, де головний стовбур розгалужувався на п'ять інших. Звідси він міг бачити, як Гірські Люди розподілилися по корінню.
Було очевидно, що Гірські Люди захопили коріння Священної Гігантської Фіолетової Липи. Мо Фань обійшов територію по колу, щоб перевірити, чи дійсно вони окупували всю кореневу систему дерева...
Згодом Мо Фань виявив, що Гірські Люди не контролювали кожен напрямок. Був один бік, де Гірських Людей майже не було.
Він повільно спустився і побачив струнку фігуру в розірваному, закривавленому одязі, яка лежала в щілині між корінням. Мо Фань дуже здивувався, що хтось зміг дістатися до дерева. Проте він не міг зрозуміти, чи жінка ще жива.
Мо Фань обережно наблизився. На схилі неподалік патрулювало кілька Гірських Людей. Йому було цікаво, як цій жінці вдалося оминути потвор і дістатися до місця під деревом.
Верхня частина її одягу була сильно розірвана, ледь приховуючи жіночі принади. На її плечі зяяла величезна рана. Вона пройшла зовсім поруч із ключицею. Щастя, що рана не виявилася ще глибшою.
Він перевів погляд нижче. Рана на її нозі була ще більш смертоносною. Поріз тягнувся від стегна до самої щиколотки. Він був майже метр завдовжки!
Мо Фань здивувався, помітивши, наскільки довгими були ноги жінки. Було страшенно прикро бачити таку жахливу рану на них.
«Вона ще жива», — Мо Фань помітив, що жінка дихає. Вона знепритомніла через велику втрату крові.
Мо Фань дістав високоякісну Сироватку Крові, щоб поповнити її втрати.
У неї явно не було можливості перев'язати чи обробити свої рани. Найімовірніше, вона довгий час перебувала в бігах...
У Мо Фаня не залишалося іншого вибору, окрім як дістати ліки, які дала йому Є Сінся, щоб урятувати життя жінки!
Ліки Є Сінсі були напрочуд ефективними. Ще мить тому жінка ледве дихала, але невдовзі її дихання вирівнялося, а рани, що безперервно кровоточили, почали повільно затягуватися!
— Ех... — тихо застогнала жінка. Вона розплющила очі й побачила людське обличчя. Вона на мить застигла, а потім із полегшенням видихнула.
Перш ніж Мо Фань устиг щось сказати, неподалік пролунав огидний крик.
Шао Жу підвелася на ноги. У неї трохи паморочилося в голові через крововтрату, але вона змогла втриматися на ногах. Вона пильно дивилася на Гірську Людину з Мідними Іклами, що наближалася.
Потвора продовжувала невідступно переслідувати її, незважаючи на те, що вона втекла так далеко.
— Тобі краще негайно піти, — холодно сказала Шао Жу, не обертаючись.
Мо Фань відкрив рота, щоб щось сказати. Він уважніше придивився до профілю Шао Жу і помітив, що її темперамент дуже нагадує темперамент Му Нінсюе. Нечасто можна було зустріти магесу з аурою крижаної брили, але з якоїсь причини він знаходив таких жінок вельми привабливими!
— Ти в надто поганому стані. Дозволь мені розібратися з цим, — сказав Мо Фань.
— Дурниці! — відрізала Шао Жу тоном, що не терпів заперечень. — Ти хоч уявляєш, що це таке? Якщо хочеш жити — тікай, і якомога далі!
Серце Шао Жу палало від гніву при згадці про солдатів, які віддали за неї свої життя. Оскільки вона більше не могла тікати, то вирішила битися з Гірською Людиною з Мідними Іклами на смерть. Було ще зарано говорити, хто залишиться стояти останнім!
Гірська Людина з Мідними Іклами завила і кинулася на них, мов стріла, супроводжувана гучним поривом вітру!
Хоч для Мо Фаня всі Гірські Люди з Мідними Іклами були однаково потворними, він міг із упевненістю сказати, що це був не той самий монстр, з яким він зіткнувся раніше!
— Ти хоч дозволу в мене спитав, перш ніж намагатися когось убити? — Мо Фань тупнув ногою. Електричні дуги затанцювали навколо нього, мов дракони...
Він схрестив руки перед грудьми і випустив два розряди блискавки просто в Гірську Людину з Мідними Іклами!