Крики агонії не вщухали серед гілля, поки дедалі більше Гірських Людей зривалося з величезної висоти. Декому вдавалося дивом учепитися пазурами за гілки, але більшість із розмаху гепалася на нижні яруси, перетворюючись на криваве місиво.
Срібне сяйво Телекінезу безперервно спалахувало, відкидаючи в повітря Гірських Людей, які намагалися підібратися до Мо Фаня та його команди. Монстри могли наблизитися щонайбільше на тридцять метрів. Щойно вони перетинали цю межу, потужна сила Телекінезу безжально зносила їх геть!
Тепер Мо Фань міг розділяти свою волю на ще більшу кількість потоків. І кожен із них став набагато сильнішим. Завдавши удару під правильним кутом, він міг навіть убити Гірську Людину миттєво...
Ай Цзяньту колись домінував у більшості своїх боїв за допомогою одного лише цього закляття, і тепер Мо Фань нарешті наздогнав його рівень. З покращеною ментальною силою відбиватися від Гірських Людей стало набагато простіше!
Проте, якби Маленька Полум'яна Белль була поруч, він би розправлявся з ними ще швидше.
— Обережно, зліва! — попередила Лінлін.
Мо Фань навіть не повернув голови. Один із потоків його волі вдарив Гірську Людину, що стрибнула на нього зі сліпої зони. Потвора ледве подолала десятиметрову позначку, як її відкинуло назад. Вона вихаркнула повний рот крові, з силою врізавшись у головний стовбур.
— Продовжуємо підніматися! — Чжао Ман'яню доводилося постійно чергувати атаки із захистом. Гірські Люди без упину стрибали зверху. Було очевидно, що вони вже давно зайняли позиції, щоб не дати людям утекти знову.
Гілки внизу просто кишіли чорними фігурами. Здавалося, їх неможливо було навіть злічити. Ці Гірські Люди виявилися набагато впертішими, ніж хтось міг уявити!
У Мо Фаня майже не залишилося енергії. Інакше він би давно спустився і власноруч зламав шию тій Гірській Людині з Мідними Іклами, яка завдала йому такого болючого удару!
Група продовжувала пробиратися вгору. На щастя, після того як ментальна сила Мо Фаня досягла п'ятого рівня, його елемент простору став значно сильнішим. Інакше відбивати атаки Гірських Людей, які постійно нападали із засідки в темряві, було б справжнім пеклом!
Чжао Ман'янь важко хапав ротом повітря. Він був абсолютно виснаженим.
У нього майже не залишилося енергії після того, як він провів групу через територію демонічних горобців. Не встиг він бодай трохи перепочити, як їм знову довелося тікати. Його магічні резерви були критично низькими.
Будь-який маг почуватиметься вкрай некомфортно, вичерпавши енергію, особливо перебуваючи на гігантському дереві, де кожної миті міг з'явитися могутній монстр...
— Гірські Люди знизу, а невідомо хто зверху. Такими темпами ми всі тут і ляжемо. Дідько, я думав, що можу померти на полі бою, у місті чи в морі, але ніколи не думав, що здохну на бісовому дереві! — скаржився Чжао Ман'янь.
Його енергія вичерпалася, і йому залишалося лише бурчати, щоб хоч якось скинути колосальний тиск, який він відчував.
Мо Фань іще тримався. Зрештою, він переважно використовував базові та середні закляття, що значно економило його магічні резерви.
— Здається, вони припинили погоню, — повідомила Лінлін.
Чжао Ман'янь подивився вниз і побачив Гірських Людей, які сиділи на нижніх гілках і просто спостерігали за ними. Виглядало так, ніби вони боялися підніматися вище, хоча й не збиралися відпускати свою здобич.
Це зовсім не принесло Чжао Ман'яню полегшення. Будь-хто, хто хоч раз бував у диких землях, знав: якщо демонічні звірі раптом припиняють переслідування, це не означає, що вони раптом вирішили проявити милосердя. Це означає, що попереду на вас чекає щось набагато страшніше!
— Чого завмерли? Ліземо далі!
— А що, як там, нагорі, є щось іще страшніше? — заперечив Чжао Ман'янь.
— Страшніше, чорта з два! — Мо Фань просто відмовлявся вірити, що їхня вдача настільки кепська. Він миттю потягнув дівчат вище.
Щойно енергія Чжао Ман'яня вичерпувалася, його боязка натура одразу ж брала гору. Гірські Люди дійсно були напрочуд розумними. Вони розуміли, що Мо Фань та його компанія вже на межі виснаження, тому не збиралися припиняти переслідування.
Їм удалося відірватися від Гірських Людей, піднявшись іще на кілька сотень метрів по стовбуру. Але потвори, схоже, не мали наміру йти. Вони просто завмерли на гілках, вичікуючи, ніби знали, що людям рано чи пізно доведеться спуститися.
Мо Фань терпіти не міг цих Гірських Людей. Він подумки заприсягся, що переб'є їх усіх до єдиного, щойно відновить свої сили!
— Тут занадто тихо, — пошепки сказала Лінлін.
Навколо все виглядало однаково. Їх оточувало гігантське листя та переплетені гілки, що нагадували величезний складний лабіринт. Вони вже навіть не могли розрізнити, де знаходиться головний стовбур дерева. Було дуже темно, світла зірок не вистачало, щоб освітити все навколо, через що всі постійно були напоготові.
Раптом до них почав наближатися якийсь звук, супроводжуваний подувом вітру із запахом гнилі. Звук нагадував хропіння величезної істоти.
Усі роззирнулися, намагаючись зрозуміти, що це за створіння.
Мо Фань чудово бачив у темряві. Він подивився вперед і побачив істоту з головою ящірки та тілом леопарда, що міцно спала на розвилці двох гілок. Вона абсолютно не помітила наближення непроханих гостей.
Мо Фань не наважувався заговорити. Він лише повільно вказав пальцем на розвилку, де смертоносний звір ховався серед гілок та листя.
Лінлін була справжнім генієм. Їй вистачило лише погляду на контури морди, щоб упізнати монстра. Вона ледь чутно прошепотіла:
— Це Саламандро-Тигр Чотирьох Життів. Дуже могутня істота рівня Командира. Більшу частину часу він спить, але коли прокидається — стає надзвичайно небезпечним!
— Це що, означає, що в нього чотири життя? — стривожено запитав Чжао Ман'янь.
— Саме так. Це вкрай химерна форма життя. Йому достатньо поспати всього один день, щоб повністю відновитися навіть після смертельних ран. Через це Саламандро-Тигри Чотирьох Життів не бояться кидати виклик будь-кому. Вони нападають навіть на тих, хто сильніший за них, включно з істотами рівня Правителя! — розповіла Лінлін.
— Нам пощастило, що він спить. Схоже, ми його не турбуємо.
— Нам дійсно варто дякувати за це Небесам. Знайдімо якесь безпечне місце, поки він не прокинувся, — запропонував Чжао Ман'янь.
Чжао Ман'янь ставав зовсім іншою людиною, коли в нього закінчувалася магія, ніби маленький щур, що відчайдушно намагається вижити на вулиці...
Усі йшли навшпиньки, продовжуючи підійматися по дереву і намагаючись триматися якомога далі від Саламандро-Тигра Чотирьох Життів.
Вони тамували подих, повільно пересуваючись угору і зберігаючи абсолютну концентрацію. Їхні серця шалено калатали. Усі боялися, що Саламандро-Тигр Чотирьох Життів раптом прокинеться!
Аж раптом вони почули якийсь дисонуючий звук.
Вони вже майже покинули небезпечну зону, коли помітили, як маленька Гірська Людина видряпалася на гілку. А потім, під враженими поглядами Мо Фаня, Чжао Ман'яня, Гуань Сісі, Лань Луо, Лю Сяоцзя та Чень Ї, побігла просто до Саламандро-Тигра Чотирьох Життів!
Тієї миті і Мо Фань, і Чжао Ман'янь відчули, як тисячі лам вкривають їхні серця брудними копитами!
Маленька Гірська Людина підбігла просто до пащі Саламандро-Тигра Чотирьох Життів і почала галасувати. Вона продовжувала голосно кричати, хоча й сама тремтіла від страху.
Саламандро-Тигр Чотирьох Життів миттю прокинувся. Він роззявив пащу і просто проковтнув дрібного клоуна, який посмів порушити його сон!
Він майже не відчув смаку Гірської Людини, яку щойно з'їв. Ця істота рівня Командира мала винятково гострий слух. Прокинувшись, він одразу ж підняв погляд і втупився просто на групу Мо Фаня, хоча вони вже встигли відійти на чималу відстань...
— Якого дідька! — вилаялися Мо Фань та Чжао Ман'янь одночасно. Вони знали, що Гірські Люди були підступними та жорстокими, але й подумати не могли, що ті здатні на таку безсоромну підлість.
Вони відправили одного зі своїх на вірну смерть лише заради того, щоб розбудити Саламандро-Тигра Чотирьох Життів. Хіба це справедливо, щоб демонічні звірі володіли таким рівнем інтелекту?!
— Чого ви чекаєте? Тікаємо! Ви що, зібралися тут Новий рік святкувати?!
— Усі до мене, швидко! — скомандував Мо Фань.
Інші миттю зрозуміли план Мо Фаня, побачивши сріблясте світло, що закружляло навколо нього. Вони швидко згуртувалися біля нього.
Саламандро-Тигр Чотирьох Життів виявився страхітливо прудким. Він міг рухатися на максимальній швидкості, попри всі гілки та листя, що перегороджували шлях. Він наближався до групи настільки швидко, що здавався ілюзією!
— Миттєвий Стрибок! — Мо Фань завершив просунуте закляття простору. Срібна Зоряна Галактика огорнула всіх.
Щойно просторовий тунель відкрився, вони миттєво зникли в ньому.
З коротким мерехтінням група розчинилася в повітрі і з'явилася десь за триста метрів звідти.
Мо Фань не розслаблявся, побоюючись, що істота все одно їх наздожене. Він негайно почав будувати нову Зоряну Галактику!
Енергія, необхідна для того, щоб телепортувати сімох людей двічі поспіль, була колосальною. Мо Фань відчув, як у нього йде обертом голова — вірна ознака того, що він перевитратив свої магічні резерви!
На щастя, їм удалося відірватися від Саламандро-Тигра Чотирьох Життів. Істоті буде нелегко їх знайти серед такого густого листя та гілок, що обмежували її огляд.
Ніхто не наважувався видати й звуку. Вони навіть намагалися не дихати якомога довше. Лише через десять хвилин, коли не залишилося жодних ознак монстра рівня Командира, вони нарешті з полегшенням видихнули.
— Ці сучі сини, присягаюся, я повбиваю їх усіх, щойно ми відновимо сили! — тупнув ногою Чжао Ман'янь, люто вилаявшись.
Дії Гірських Людей викликали в Мо Фаня щиру огиду. Він уперше зустрічав настільки безсоромний вид. Якби нежить, що напала на Стародавню Столицю, була такою ж розумною, місто впало б уже давно!
У будь-якому разі, Мо Фань повністю поділяв думку Чжао Ман'яня. Йому так і кортіло спуститися з дерева і влаштувати цим Гірським Людям криваву різанину!
— Сховаймося тут на якийсь час. Саламандро-Тигр Чотирьох Життів не такий уже й агресивний. Не думаю, що він буде нас переслідувати без зупину. Мо Фаню, використай елемент тіні, щоб приховати нашу присутність. Уночі Саламандро-Тигр Чотирьох Життів не такий уважний, — запропонувала Лінлін.
— Мгм, давайте перепочинемо. Усе буде гаразд, щойно ми відновимо енергію.
— Ми зараз маємо бути на висоті близько трьох тисяч метрів? — замислено промовила Гуань Сісі. Вона зверталася до Чень Ї, але та лише дивилася в нічне небо з порожнім виразом обличчя.
— Що таке, Чень Ї? — стурбовано запитала Гуань Сісі.
— Мені... мені здається, що я бачила це раніше... — серйозно сказала Чень Ї. Проте вона миттю похитала головою і виправилася: — Я бачила щось дуже схоже раніше!
— Майже ніхто не знає про існування цієї Священної Гігантської Фіолетової Липи. Ми б і самі її не знайшли, якби не Гірські Люди, — втрутився Мо Фань.
— Це малюнок, я бачила схожий малюнок... Згадала! У будинку моєї бабусі. У неї вдома є картина з таким самим краєвидом. Листя, що сягає неба, гілки, широкі, як дороги, і зоряне небо вдалині!