— Удар Блискавки!
Мо Фань випустив сотні розрядів блискавки в Гірських Людей, які піднімалися стовбуром. Електричні дуги шмагали потвор, що накочувалися на нього, мов хвиля.
Ці розряди були недостатньо потужними, щоб завдати серйозних поранень істотам рівня Воїна, але цього вистачило, щоб добряче їх розлютити. Гірські Люди, здавалося, зрозуміли, що Мо Фаня покинули його товариші. Вони також усвідомили, що саме цей чоловік був їхнім найлютішим ворогом, адже він убив найбільше їхніх побратимів. Ті, що вже були високо на дереві, розвернулися і почали спускатися, щоб узяти Мо Фаня в кліщі разом із тими, що наступали знизу.
Мо Фань спокійно дивився на диких Гірських Людей. Спершу він використав Телекінез, щоб підкинути в повітря тих, що були найближче до нього. Одразу після цього його тіло спалахнуло яскравим срібним світлом...
— Миттєвий Стрибок! — Гігантський Зоряний Візерунок з'явився під ногами Мо Фаня, за ним — наступний, і так, доки всі вони не злилися у величну Зоряну Галактику з трьохсот сорока трьох зірок. Це відкрило просторовий тунель, у який Мо Фань збирався пірнути, щоб утекти з цього величезного оточення...
БАМ!
Саме тієї миті, коли Мо Фань уже майже врятувався, чотириметрова Гірська Людина з Мідними Іклами виникла нізвідки і з силою врізалася йому в груди. Її неймовірний удар нагадував цунамі!
Мо Фаня від входу в просторовий тунель відділяли лічені секунди, але ця несподівана атака просто вибила його з тунелю!
Він пролетів кілька метрів і намертво впечатався в стовбур. Кілька його ребер тріснули. Мо Фань вихаркнув повний рот крові.
Пекельний біль пронизав усе його тіло, він ледь не знепритомнів. Він і подумати не міг, що поблизу ховається сильніша Гірська Людина, яка раптово з'явиться і завдасть такого смертоносного удару. Якби не фізичні характеристики, які давав йому Елемент Демонізації, цей удар би його вбив!
-Який підступний!-
Мо Фань витер кров із губ. Він силоміць вивільнив свої блискавки, щоб зупинити наближення інших Гірських Людей.
Але їх було занадто багато. Відігнати таку кількість було все одно, що намагатися голіруч зупинити морський приплив. За кліп ока майже сотня Гірських Людей опинилася на відстані менш ніж двадцять метрів від Мо Фаня. Вони були майже достатньо близько, щоб розірвати його на шматки!
— Назад! — Мо Фань відкинув кількох Телекінезом. Однак на зміну першій хвилі накочувалися нові. З його нинішнім підходом він не зможе впоратися із загрозою, якщо тільки його Телекінез не зможе відкинути їх усіх одразу.
Вереск потвор був оглушливим. Проте Мо Фаню здалося, що крізь цей шум він чує зловісний сміх тієї Гірської Людини з Мідними Іклами, що влаштувала на нього засідку...
— Дідько, Мо Фаню не вдалося Стрибнути сюди! — Обличчя Чень Ї зблідло як крейда, коли вона подивилася вниз.
Силует Мо Фаня загубився у велетенській хвилі Гірських Людей. Будь-хто міг би подумати, що його вже розірвали на шматки, якби не мерехтіння блискавок і сріблясте сяйво, що пробивалося знизу.
— Продовжуйте лізти, я сам розберуся! — Чжао Ман'янь кинувся вниз, щойно зрозумів, що щось пішло не так. Але він мало чим міг допомогти: Гірські Люди вже навалилися одне на одного купами. Він міг накладати свої захисні закляття лише на видиму ціль, а Мо Фаня він зараз узагалі не бачив...
— Я заберу вас усіх із собою, перш ніж помру!
Мо Фань продовжував вивільняти свою волю. Зі зростанням небезпеки його кров закипала все сильніше, а разом із нею стрімко посилювалася і його воля...
Гравітаційна сила обрушилася на Гірських Людей довкола нього, перетворюючи їхні тіла на криваве місиво. Їхня кров забризкала Мо Фаня, роблячи його схожим на оскаженілого м'ясника.
У нього не було часу будувати потужніші закляття. Видатна ментальна сила та базові й середні закляття блискавки були найефективнішими в його ситуації, адже він міг використовувати їх майже миттєво. Тільки так він міг вижити!
Кола мертвих тіл продовжували падати на землю. Мо Фаню було не вперше битися в таких відчайдушних умовах. Коли він був у Просторі Смерті, він залишив по собі велетенську гору кісток. Жага перевершити власні межі, відчуття того, як повністю розпалюється бойовий дух, небезпека і гострі відчуття від погляду в очі смерті щомиті — усе це пробуджувало колосальний потенціал, схований глибоко в його душі!
Убити Мо Фаня було не так просто. Навіть не пробуджуючи справжнього демона, що спав усередині, він міг розкрити весь потенціал демонічної крові, що текла в його жилах. Його рухи стали швидшими, думки — гострішими. Він міг безперервно творити закляття, підтримуючи ментальну силу на максимумі тривалий час!
Мо Фань дедалі більше покладався на елемент простору. Сила волі діяла куди швидше, ніж читання заклять. Йому потрібно було звільнити собі трохи місця магією простору, щоб потім вдарити блискавками...
-Швидше, сильніше!-
Цього було недостатньо. У такому темпі він не зможе зупинити Гірських Людей, які підступали з усіх боків!
Гостре бажання вийти за межі своєї ментальної сили вибухнуло крізь нестерпний біль у грудях. Кожна клітина його тіла напружилася під величезним тиском смерті. Їхня енергія нещадно била в бар'єр, що стримував його ментальну силу!
— А-А-А-А-А!!! — люто заревів Мо Фань. Срібне світло, яке він випромінював, спалахнуло з максимальною яскравістю, і потужна сила розійшлася в усі боки, немов торнадо. Сотні Гірських Людей, що насувалися на нього, розлетілися в повітря від цього неймовірного удару!
Територія, де ще мить тому не було куди ступити, раптово розчистилася. Незважаючи на те, що Мо Фань був повністю вкритий кров'ю, його аура навіть не думала слабшати. Навпаки, вона продовжувала стрімко зростати.
— Здохніть, сучі діти! Кіготь Небесної Блискавки!
Мо Фань нарешті здобув шанс використати своє найсильніше закляття блискавки за той час, що виграв для себе.
Домен Тирана Блискавки, здавалося, став ще потужнішим після прориву в ментальній силі. Відчувши цю нищівну присутність, Гірські Люди інстинктивно позадкували. Вони більше не наважувалися підійти ближче!
Це дало Мо Фаню ще більше часу на підготовку! Кіготь Небесної Блискавки обрушився з неба і безжально розірвав Гірських Людей на шматки. Через те, що вони збилися в купу, шансів ухилитися не було. Кров і відірвані шматки плоті розлетілися в повітрі!
Незліченна кількість Гірських Людей загинула страшною смертю від цього закляття. Але це був далеко не кінець. Блискавки падали з неба, мов голодні дракони, що метаються полем бою, перетворюючись на блискавичні кігті, гілки, ланцюги й дуги. Вони били просто вниз, розкидалися, мов сіті, пронизуючи тіла потвор...
Групи Гірських Людей безперервно гинули, залишаючи по собі криваві фонтани та розкидане м'ясо. Залишки тих, кого блискавки розірвали на шматки, забризкали інших. Деякі падали на землю обвугленими до чорноти. Ті Гірські Люди, що вціліли, завмерли на корінні з порожніми обличчями. Вони раптом втратили будь-яку сміливість рухатися вперед!
— Мо Фаню! — Чжао Ман'янь каменем упав з неба на своїх золотих крилах, гукаючи його.
Мо Фань глибоко вдихнув. Здавалося, він навіть не збирався йти.
Чжао Ман'янь остовпів, коли побачив закривавленого Мо Фаня. Цей хлопець був справжнім монстром. Він самотужки зламав бойовий дух тисяч Гірських Людей, навіть маючи серйозне поранення.
— Ходімо! — Мо Фань відштовхнувся від кореня і підстрибнув у повітря.
Чжао Ман'янь простягнув руку, схопив Мо Фаня і стрімко полетів угору.
Гірські Люди на землі ставали дедалі меншими. Вони з жахом на обличчях спостерігали, як Мо Фань віддаляється.
Гірська Людина з Мідними Іклами люто заревіла. Вона ніяк не очікувала, що людині вдасться вирватися з їхнього оточення. Від безсилля вона навіть жорстоко розірвала кількох своїх підлеглих на шматки!
Мо Фань подивився вниз і холодно втупився у Гірську Людину, що влаштувала на нього засідку.
Його очі були криваво-червоними. Він не промовив ні слова, але його погляд ясно казав: «Я обов'язково повернуся і заберу твоє життя!»
Піднявшись на кілька сотень метрів по стовбуру, вони нарешті знайшли вільну гілку. Вона була настільки широкою, що скидалася на дорогу, якою можна було вільно бігти. Стоячи на ній і дивлячись уперед, здавалося, ніби стоїш на коричневому клаптику землі.
Мо Фань відчув звук серця, що шалено калатало. Але воно не належало йому — його власне серце заспокоїлося ще кілька хвилин тому. Найімовірніше, це була Є Сінся, яка відчула неспокій, зрозумівши, що він у небезпеці.
Мо Фань погладив сплячу Маленьку Полум'яну Белль, подумки запевняючи, що з ним усе гаразд. Вона не була винна, що не могла битися зараз. Це була суто його помилка. Він не виявив достатньої обережності, хоча знав, що серед Гірських Людей був не один командир.
— Як він? Його життя в небезпеці? — нервово запитала Чень Ї. На її очах виступили сльози. Вона мало не втратила розум, коли побачила, у якому стані Мо Фань.
— Дивно, його тіло напрочуд міцне. Деякі рани перестали кровоточити ще до того, як я їх обробила... А найголовніше — рана на грудях. Це просто неймовірно! — Лю Сяоцзя миттю взялася оглядати Мо Фаня. Проте, щойно вона торкнулася його, то виявила, що тіло Мо Фаня геть не схоже на людське. Як звичайна людина могла мати тіло, міцне, як у демонічного звіра?
— Зі мною все добре, просто потрібен невеликий перепочинок, — усміхнувся Мо Фань.
Чень Ї використала своє закляття, щоб змити більшість крові. Мо Фань підвівся на ноги. Якщо не зважати на біль у грудях, почувався він досить непогано.
Він важко зітхнув.
Лю Сяоцзя, Чень Ї та Лань Луо вирішили, що Мо Фаню стало зле. Вони миттю підбігли до нього і спитали, що не так. Але, на їхній превеликий подив, Мо Фань опустив погляд на купу трупів Гірських Людей унизу і пробурмотів:
— Я не встиг зібрати їхні демонічні гребені. Яка прикра втрата.
«...»
«...»
«...»
Дівчата просто втратили дар мови. У них раптово виникло гостре бажання задушити цього чоловіка!
— Мо Фаню, ти пам'ятаєш, що Цзян Шаоцзюнь згадував у своєму щоденнику про Тотемного Звіра, який живе в якомусь незвичайному дереві? — Лінлін підняла голову, роздивляючись велетенську Священну Гігантську Фіолетову Липу.
— Схоже, ці кляті Гірські Люди таки вказали нам правильний шлях! — вигукнув Мо Фань.
Була ще одна велика перевага, яку він здобув завдяки битві з Гірськими Людьми. Його ментальна сила досягла п'ятого рівня!
Різниця між кожним рівнем була просто колосальною!
Він пригадав, що колись ментальна сила Ай Цзяньту теж була на п'ятому рівні. Тепер він нарешті зрівнявся з ним!