Удалині в небо здійнялося демонічне сяйво. З центру білого лісу в усі боки вдарив потужний порив вітру. Дерева захиталися, немов бурхливі океанські хвилі. Зірване листя та уламки гілок закружляли в нічному небі.
Зловісне світіння продовжувало ставати яскравішим. Нічний Яструб стояв на голові Орла Світлової Завіси, і сильний вітер бив йому в обличчя. Він підняв свою голову з різкими рисами, відкриваючи довгий шрам, що тягнувся від шиї аж за вухо!
— Ця аура... — Нічний Яструб насупився. Вираз його обличчя миттю став крижаним.
— Що таке? Ти знаєш, що це? — запитав Мо Фань.
Він і сам чудово відчував, що ця аура належить Жахливим Проклятим Пекельним Псам, але цього разу в ній було щось інакше. Вона здавалася набагато сильнішою і моторошнішою!
— Бачиш шрам на моєму обличчі? — Нічний Яструб скривив губи і відкинув волосся, щоб повністю відкрити шрам.
Мо Фань нарешті зміг добре роздивитися цей рубець. Він був справді жахливим. Бугри вздовж шраму красномовно свідчили про те, наскільки глибокою і широкою була рана!
— Тоді я думав, що не виживу. Я досі відчуваю те відчуття, ніби лежу у власній калюжі крові... — Нічний Яструб зі стражданням пригадував минуле. Він похитав головою, відганяючи важкі думки, і сказав: — Це Жахливий Проклятий Пекельний Пес. Коли я вистежував одного злочинця, саме його Пекельний Пес уп'явся мені в шию!
— Це дійсно аура Жахливого Проклятого Пекельного Пса, але цей чоловік із Дослідницького Союзу, — зауважив Мо Фань.
Нічний Яструб кивнув і відповів:
— У світі є не одна людина, яка володіє Жахливими Проклятими Пекельними Псами. Але, судячи з того, наскільки потужна ця аура, боюсь, цей тип отримав доступ до Ритуалу Пекельного Горна!
— Ритуал Пекельного Горна? Що це означає? — не зрозумів Мо Фань.
Щойно Мо Фань це сказав, як із крон дерев виринули три моторошні голови Жахливих Проклятих Пекельних Псів. Їхні очі палали, наче вогнища, випромінюючи страхітливе світло. З їхніх іклів виривалося темно-червоне дихання. Сніг, що падав поблизу, миттєво випаровувався від їхнього пекучого жару!
Орел Світлової Завіси інстинктивно сповільнив політ, відчувши небезпеку. Птах був явно наляканий гнітючим тиском цього смертоносного звіра. Він навіть злегка втратив рівновагу, коли на нього накотилася його потужна аура.
Підлетівши трохи ближче, Мо Фань побачив, що три голови Жахливих Проклятих Пекельних Псів насправді тримаються на одній масивній шиї, суцільно вкритій жахливими прокляттями!
Шия утримувала три голови, і кожна з них мала власну ауру та колір. Навіть хиже світло в їхніх очах відрізнялося!
— Схоже, ти знайшов собі гідного супротивника. Цей чоловік уже здатен злити трьох Жахливих Проклятих Пекельних Псів в одного. Він перекував їх у Жахливого Проклятого Цербера, який у кілька разів перевершує за силою звичайного Пекельного Пса! — пояснив Нічний Яструб.
Жахливий Проклятий Цербер був щонайменше вп'ятеро більшим за звичайного Жахливого Проклятого Пекельного Пса. Дерева заввишки понад п'ятдесят метрів навіть близько не могли приховати розмірів цього чудовиська.
Його три голови височіли над кронами. Дві з них люто ревіли в нічне небо, тоді як третя пильно вдивлялася в ліс, ніби вишукуючи когось, хто там ховався.
Голова з очима, що палали зеленим вогнем, раптом щось помітила. Інші дві миттєво вп'ялися вбивчими поглядами в стрункий силует, що за допомогою вітру вправно маневрував серед крон дерев!
Жахливий Проклятий Цербер рвонув уперед, розносячи дерева на тріски. Вони витягували голови, ніби сперечаючись за право проковтнути Му Нінсюе першим!
Швидкість і міць звіра були просто жахливими. Він устигав за Му Нінсюе, навіть коли вона використовувала Спритний Вітер для втечі. Вона невпинно змінювала позиції, мов крижана фея. Щоразу, коли Жахливий Проклятий Цербер от-от мав її наздогнати, вона робила різкий розворот, щоб збільшити розрив...
Жахливий Проклятий Цербер продовжував наступати, зносячи цілий ліс ні в чому не винних дерев, ніби біг через поле стиглої пшениці. Він невпинно змінював напрямок і безжально переслідував Му Нінсюе.
Голова, охоплена зеленим полум'ям, раптом роззявила пащу і виплюнула в неї зловісний зелений вогонь!
Зелене полум'я пронеслося лісом, наче довгий зелений язик, стрімко наближаючись до Му Нінсюе.
Дівчина кинула погляд через плече і побачила зелений вогонь. Вона також помітила, що дві інші голови Цербера пильно за нею стежать. Вони були готові кинутися в тому самому напрямку, куди б вона не спробувала ухилитися. Тікати було нікуди!
Серце Му Нінсюе шалено закалатало. Жахливий Проклятий Цербер був, без сумніву, найсильнішою істотою рівня Командира, з якою їй доводилося стикатися. Навіть її паморозь не мала жодного шансу придушити його пекельну ауру!
Якщо їй не вистачить часу підготувати свій лід, якщо її крижана магія не зможе скувати цього ворога — вона не матиме жодних шансів проти такого жахливого звіра!
Як вона й передбачала, щойно вона спробувала ухилитися і злегка сповільнилася, дві інші голови Цербера кинулися на неї одночасно. Коли вони роззявили пащі, смертоносна аура навколо них раптом перетворилася на непроглядно-чорну печеру, всіяну гострими іклами. Вони навіть не намагалися її вкусити — вони хотіли проковтнути її цілком!
— Вітряні Крила: Шестикрилий Захист!
Білі Вітряні Крила розгорнулися і зігнулися вперед. Вони наклалися одне на одне, утворюючи щит навколо Му Нінсюе!
Шестикрилий Захист був видатним захисним закляттям просунутого рівня — одним із способів застосування Вітряних Крил. Єдиним його недоліком було те, що після використання Вітряних Крил для захисту вони миттю розсіювалися. Магу знадобиться деякий час, щоб викликати нові Вітряні Крила!
Вітер люто завирував. Шестикрилий Захист дійсно зміг відбити атаку Жахливого Проклятого Цербера, але втративши Вітряні Крила, Му Нінсюе впала на землю.
Без них у неї не було жодного шансу втекти від Жахливого Проклятого Цербера. Монстр здавався напрочуд розумним. Кожен його рух мав чітку мету. Він поступово заганяв свою здобич у глухий кут!