— Відійди. Не дивно, що пан Су Лу ніколи не брав тебе з собою. Твої здібності говорять самі за себе. Ти так і застрягнеш на просунутому рівні до кінця своїх днів і ніколи не станеш верховним магом. — Чоловік, який вів Жахливих Проклятих Пекельних Псів, зловісно засміявся, повільно наближаючись до них.
Від нього віяло потужною вбивчою аурою. Мо Фань навіть відчув стійкий запах мерців, що тягнувся за ним.
Цей чоловік явно був людиною, проте його оточував густий сморід смерті. Він або вбив незліченну кількість людей, або проводив моторошні експерименти з трупами.
З мертвих можна було здобути неймовірну силу. Зважаючи на гнилісний сморід від Жахливих Проклятих Пекельних Псів, було очевидно, що цей чоловік згодовував їм людські трупи!
Такі люди, як він, коїли незліченні звірства, але Магічні Асоціації ніколи не могли знайти доказів того, що вони використовують живих і мертвих для посилення своєї могутності!
— Цей хлопчисько не такий простий, як здається, Псарю. Не недооцінюй його, — сказав Цзен Гуанлє і відступив убік. Він був серйозно поранений і потребував часу на відновлення.
— Не хвилюйся, я знаю його набагато краще за тебе! — чоловік, якого назвали Псарем, підійшов ближче до Мо Фаня. Він зміряв юнака поглядом і сказав: — Якщо не помиляюся, ти маєш бути найсильнішим учасником Світового студентського турніру. Я просто не можу пригадати жодного іншого молодого мага, який міг би зрівнятися з тобою в силі. Зважаючи на міць твоїх елементів вогню, блискавки та простору, це точно ти.
— Нарешті хтось не сліпий. То чому б тобі не забратися під три чорти, раз ти знаєш, хто я такий? — розреготався Мо Фань.
— Не задирай носа, Світовий турнір — це просто дитячі забавки! Перше місце означає лише те, що ти найсильніший серед студентів, але цього може виявитися замало в цьому складному світі дорослих. У мене щонайменше десять-двадцять років фори порівняно з тобою, і в твоєму віці я був не менш талановитим. Ти серйозно думаєш, що зможеш мене здолати? Я ще ніколи не програвав просунутому магу і навіть бився з верховними, — зверхньо заявив Псар.
— Із цими двома дурними псами? — Мо Фань глузливо підняв брови і кинув погляд на Жахливих Проклятих Пекельних Псів на ланцюгах.
Мо Фань знав, що це за істоти. Після того як Му Нінсюе дорікнула йому за брак знань, він витратив чимало часу на вивчення бестіарію. Існувала особлива група магів, які пробудили елементи виклику, прокляття та нежиті. За допомогою унікального методу вони могли поєднувати силу цих трьох елементів, щоб викликати істот, які відігравали роль наглядачів за порядком у Вимірі Викликаних Звірів — Жахливих Проклятих Пекельних Псів!
Ці пси були наглядачами та хижаками свого виміру. Вони переважно відповідали за поїдання трупів та знищення тих створінь, які порушували баланс. Більшість істот, які ставали цілями Жахливих Проклятих Пекельних Псів, незмінно закінчували своє життя в їхніх пащах.
— Хіба в тебе немає власного могутнього викликаного звіра? Сміливо викликай його і спробуй. Якщо мої Жахливі Прокляті Пекельні Пси — це просто дурні пси, мені аж кортить подивитися, чи твій Сніговий Вовк Летючого Струмка не виявиться звичайнісіньким сміттям! — Здавалося, цей чоловік і справді добре знав Мо Фаня. Він навіть знав назву його викликаного звіра.
Мо Фань без зайвих роздумів викликав Снігового Вовка Летючого Струмка.
Вовк був меншим за Пекельних Псів. Крім того, Мо Фань чітко відчув, як його звір зіщулився перед цими потворами.
Жахливі Прокляті Пекельні Пси були останніми, кого б хотіли зустріти інші мешканці Виміру Викликаних Звірів. Сніговий Вовк Летючого Струмка підсвідомо напружився; він відчував свою природну меншовартість перед ними.
«Невже вони справді мають такий потужний вплив на інших істот?» — Реакція Снігового Вовка підтвердила точність інформації, яку Мо Фань вичитав із книжок.
— ХА-ХА-ХА, Жахливі Прокляті Пекельні Пси — це володарі Виміру Викликаних Звірів! Навіть якби ти викликав псевдодракона, він би все одно тремтів перед моїми псами, не кажучи вже про твого демонічного вовка, який навіть рівнем не вийшов! — розреготався Псар.
— Я давно чекав нагоди помірятися силами з цими бордовими сучими дітьми відтоді, як прочитав про можливість поєднання трьох елементів. Останнім часом стає прохолодно, я не проти скуштувати собачатини, щоб зігрітися! — Мо Фань розумів, що Сніговий Вовк Летючого Струмка тут мало чим допоможе, і рішуче відправив його назад у Вимір Викликаних Звірів.
Він не хотів ставити вовка в незручне становище, бачачи, як Пекельні Пси його пригнічують!
— Яка самовпевненість. Розірвіть його на шматки! — наказав Псар.
Прокляті обручі на його зап'ястях спалахнули крижаним світлом. Ланцюги, що стримували Жахливих Проклятих Пекельних Псів, упали на землю. Їхні очі, що світилися в темряві, вп'ялися в Мо Фаня, мов прожектори. Щойно вони звільнилися, їхня аура злетіла до небес. Коли їхня нищівна потойбічна присутність накотилася на нього, мов ураган, Мо Фань підсвідомо відступив на кілька кроків.
Було очевидно, що ланцюги придушували силу і дику натуру цих двох чудовиськ. Здобувши свободу, пси миттю накинулися на Мо Фаня. Вони рухалися значно швидше, ніж його Сніговий Вовк Летючого Струмка.
Здавалося, Пекельні Пси чудово вміли працювати в парі, атакуючи Мо Фаня з обох боків. Кут їхнього стрибка ідеально відрізав йому шляхи до відступу. Їхня проклята аура могла б паралізувати слабшого мага ще до удару.
— Очі Жаху?
— Серцерозривні Криваві Пазурі?
Ці потвори володіли силою елемента прокляття. Один із них одразу застосував Очі Жаху на Мо Фаня, намагаючись паралізувати його страхом просто під час атаки.
Перш ніж Мо Фань устиг оговтатися, Серцерозривні Криваві Пазурі вже були за крок від того, щоб забрати його життя!
Мо Фань був приголомшений. Ці два створіння виявилися набагато сильнішими, ніж він уявляв!
— Кулаки Розриву! — Кулаки Мо Фаня люто спалахнули. Під дією Очей Жаху побудувати складне закляття на кшталт Миттєвого Стрибка було б украй складно. На щастя, він майстерно володів середніми закляттями!
Палаючі кулаки рвонули вперед, і перед Мо Фанем пролунав потужний вибух.
Однак сили вибуху виявилося замало, щоб бодай поранити двох Жахливих Проклятих Пекельних Псів. Вони проігнорували вогонь та ударну хвилю і продовжили наступати.
Мо Фань зрозумів, що цим прийомом йому не вдасться відігнати їх. Натомість він використав силу вибуху, щоб відштовхнутися назад, збільшуючи дистанцію між собою та потворами!
Але Жахливі Прокляті Пекельні Пси були неймовірно спритними. Один із них відштовхнувся від землі і знову кинувся на Мо Фаня, промахнувшись під час першої атаки. Він спробував впитися своїми проклятими іклами в Мо Фаня, поки той ще перебував у повітрі!
Від іклів ішов моторошний сморід. Вони були криваво-червоними, ніби ще зберегли сліди щойно розірваної здобичі. Мо Фань підняв погляд і побачив, що ікла Пекельного Пса були за кілька дюймів від нього!
— Блискавка! — Мо Фань швидко викликав розряд.
Темна блискавка стрімко вдарила з неба, влучивши просто в морду Жахливого Проклятого Пекельного Пса. Удар змусив його злегка опустити голову, що дало Мо Фаню змогу дивом уникнути іклів.
— Миттєвий Стрибок! — Мо Фань рішуче використав просторову магію, тимчасово вирвавшись із-під дії Очей Жаху.
Таке закляття вимагало часу на концентрацію. Воно було б куди кориснішим, якби він міг творити його миттєво. На щастя, Мо Фань не лінувався тренувати свій просторовий елемент. Він швидко завершив побудову срібної Зоряної Галактики!
З іншого боку пролунав рев. Другий Жахливий Проклятий Пекельний Пес роззявив пащу і дихнув на Мо Фаня гнилісним диханням. Воно виглядало як чорний світловий промінь, націлений просто на Зоряну Галактику Мо Фаня. Тієї ж миті Мо Фань зник у просторовому розломі і з'явився на схилі гори, де дерева вже перетворилися на попіл.
Неподалік Юй Шиши вкрилася холодним потом від жаху. З її ракурсу здавалося, що корозійне дихання перетворило Мо Фаня на купу сріблястих плям. На щастя, він устиг телепортуватися з небезпечної зони. Ще б мить — і він був би мертвий!
Ці два Пекельні Пси мали винятковий нюх. Вони миттю вловили запах Мо Фаня, щойно він телепортувався.
Широко перебираючи м'язистими лапами, вони кинулися на схил гори, невідступно переслідуючи свою здобич.
— Громовий Вибух!
Щойно Жахливі Прокляті Пекельні Пси наблизилися, пролунав потужний електричний вибух, ніби істоти самі забігли в пастку Мо Фаня. Товсті розряди блискавок дико затанцювали навколо, відкинувши обох псів у повітря.
— Це їм навіть не зашкодить! — знущально розсміявся Псар.
Два Пекельні Пси швидко підхопилися на ноги. Темно-червоні руни на їхніх тілах почали світитися, і незліченні прокляті печатки, мов чорні ланцюги, кинулися до Мо Фаня, утворивши чорний візерунок на землі під його ногами.
Стоячи на цьому візерунку, Мо Фань здавався неймовірно маленьким. З нього піднялася сила запечатування — настільки потужна, що він не міг навіть поворухнути пальцем.
— Миттєв... Дідько, я в пастці! — Мо Фань забарився із закляттям на долю секунди. Проклята В'язниця намертво прикувала його до візерунка, заблокувавши просторовий елемент.
Жахливі Прокляті Пекельні Пси вишкірилися в хижій усмішці. Вони здавалися надзвичайно збудженими, адже нарешті змогли дістатися до своєї здобичі.
Пекельний Пес, що вирізнявся більшою спритністю, атакував першим. Він блискавично промчав крізь палаючий ліс...
— Не вбивати його! Пам'ятайте, що я сказав: мені потрібні лише його кінцівки! Треба дати цим зухвалим молодикам хороший урок. Інакше цей шмаркач і далі думатиме, що він непереможний лише тому, що виграв Світовий студентський турнір! ХА-ХА-ХА! — безтурботно реготав Псар.
Дізнавшись, хто такий Мо Фань, Псар не наважувався його вбити. Однак він був зовсім не проти завдати цьому юнакові пекельного болю, особливо враховуючи його неймовірну нахабність!