Невдовзі в лікарні звідусіль почали лунати крики, здебільшого від жінок та літніх людей.
Мо Фань вийшов на вулицю і побачив, як багато батьків несуть своїх дітей до лікарні. Медичний персонал раптово опинився під неймовірним навантаженням.
Мо Фань попрямував до палат і побачив, що всі діти непритомні. Їхня аура була вкрай слабкою, ніби вони серйозно захворіли.
У кожної дитини спостерігалися однакові симптоми, дуже схожі на стан непритомного Бай Хунфея. Однак Бай Хунфею пощастило більше: якщо не зважати на те, що він ніяк не міг прокинутися, фізично він був цілком здоровий.
— Головний лікарю Вей, хіба ваші люди не спіймали Жінку-міль? Це точно вона винна в тому, що наші діти в такому стані! — крізь ридання кричала одна з матерів.
— Так, це має бути вона. Останнім часом у містечку вже траплялися подібні випадки. Хто б міг подумати, що ця жінка-монстр настільки жорстока, що почне шкодити дітям! Ви мусите їх урятувати! — вигукнув якийсь дідусь.
— Ні, ми підемо прямо зараз! Щойно Жінка-міль помре, прокляття має зникнути! — люто заявив гурт місцевих фермерів.
Побачивши непритомних дітей і заплаканих жінок, чоловіки оскаженіли. Звинувативши в усьому Жінку-міль, вони рішуче вийшли з лікарні.
Мо Фань здригнувся. Він також рушив слідом за цим розлюченим натовпом.
— Будь ласка, заспокойтеся! Ніхто з вас не володіє магією! Від вашої нерозважливості зараз не буде жодної користі. Залиште це нам, Міські Мисливці з усім розберуться! — намагався втихомирити їх капітан Фен Гуанкуо.
— Ні, ми вб'ємо її власними руками!
— Так, вона вже давно тримає все містечко в страху, а тепер і за дітей узялася. Нам плювати, людина вона чи монстр — ми здеремо з неї шкіру живцем!
Їхній гнів був заразливим. Після того як кілька людей безслідно зникли або померли за дивних обставин, містяни жили в постійному страху через чутки про Жінку-міль. Міські Мисливці приїжджали сюди безліч разів, але так нічого й не зробили, щоб зупинити це. Жителі були до смерті налякані Жінкою-міллю, але тепер, коли їхні діти захворіли, а монстра нарешті схопили, весь їхній страх перетворився на жагу помсти. Тепер вони самі нагадували мстивих звірів!
Величезний натовп швидко дістався до міської ради і безцеремонно ввірвався до головного холу. Їх неможливо було зупинити.
— Де ця Жінка-міль?! Якщо з моєю дитиною щось трапиться, я змушу її заплатити! — люто прогарчав кремезний фермер.
— Ось вона! — один із чоловіків миттю помітив жінку, міцно прив'язану до кам'яного стовпа неподалік від центру залу.
Міські Мисливці також були там. Вони не очікували, що натовп увірветься всередину, мов розбурханий приплив, і негайно кинулися їх зупиняти.
— Шиши? Що ти тут робиш?! — Фермер, який очолював натовп, раптом завмер як укопаний. Він порожнім поглядом дивився на жінку, закуту в крижані кайдани біля стовпа.
Решта чоловіків теж остовпіли. Убивчий вираз зник з їхніх облич, щойно вони впізнали знайомі риси.
— Капітане, ви... ви не помилилися? Шиши ж одна з нас, — розгублено промовив здоровило Гуань Пін.
Капітан Фен Гуанкуо зітхнув і відповів:
— Ми не помилилися. Саме тому я й не хотів, щоб ви сюди приходили.
— Але ж...
— Шиши — добра жінка, як вона може бути Жінкою-міллю?! — виступив Гуань Пін від імені решти чоловіків.
— Добра жінка, чорта з два! Хм, я завжди знала, що з нею щось не так. Вона постійно повертається пізно вночі або взагалі пропадає невідомо де. Я думала, вона просто веде розпусне життя і плутається з чоловіками. Але тепер бачу, що вона не просто з ними фліртує — вона монстр-людожер! — різко вигукнула відносно повна жінка з-за спин чоловіків.
— Що? Жінко, ти справді бачила, як вона їла чоловіка? — Обличчя молодих дівчат миттю зблідли, коли вони почули ці слова.
Разом із фермерами до ради прийшло чимало жінок. Вони були шоковані, дізнавшись, що Юй Шиши і є тією самою Жінкою-міллю.
— Звісно! Пам'ятаєте того п'яницю з наших вулиць? Хіба він не вештався до неї додому перед тим, як зник?! Його досі не знайшли. Де ще він може бути, як не в шлунку цього монстра?! — продовжувала повна жінка.
— Точно, вона має рацію, цей пияк справді частенько навідувався до Юй Шиши перед своїм зникненням!
— Боже мій, як така жінка, як вона, може їсти людей?!
— Вона ж Жінка-міль, вона може трансформуватися!
— Люба, не кажи так. Навіщо Юй Шиши робити таке? Якось, коли нас не було, наша дитина спіткнулася і впала в канал. Саме Юй Шиши врятувала йому життя... — вступився Гуань Пін.
— Хм, ти серйозно намагаєшся захищати цього монстра? Ми ж усі бачили, як діти люблять крутитися біля неї. І подивіться, до чого це призвело: вона всіх їх отруїла! Увесь цей час вона просто розігрувала виставу, чекаючи нагоди повбивати нас усіх! — категорично заявила повна жінка на ім'я Ван Тяньхуа.
— Так, вона має рацію! Діти з містечка та навколишніх сіл обожнюють проводити з нею час. Це точно вона винна в тому, що вони захворіли! Не намагайтеся мене зупинити, я прямо зараз заколю її на смерть! — жінка з налитими кров'ю очима кинулася вперед, стискаючи в руці ножиці!
Міських Мисливців було небагато, тож їм було нелегко стримати натовп.
Юй Шиши беземоційно спостерігала за людьми. Коли жінка спробувала штрикнути її ножицями, з її тіла раптом вирвалися нитки синього шовку, обгорнувши її, наче кокон. Ножиці вдарилися об шовк, але не змогли просунутися ні на дюйм.
Синій шовк був трохи прозорим. Крізь нього люди все ще могли бачити бліде обличчя Юй Шиши.
— Будь ласка, заспокойтеся! Припиніть влаштовувати тут безлад, якщо вам справді дорогі життя ваших дітей! Ми досі намагаємося з'ясувати, чи не накладено на них прокляття. Якщо це прокляття, ми можемо розвіяти його, вбивши її. Але якщо це щось інше, діти опиняться в смертельній небезпеці, якщо ми не дізнаємося від неї, як їх урятувати! — закричав Фен Гуанкуо.
Невдовзі прибуло ще більше Міських Мисливців, які відтіснили розлючений натовп.
— Капітане, ви мусите врятувати наших дітей! У мене лише одна дитина, я не переживу, якщо з нею щось станеться.
— Йдіть по домівках, ви тільки заважаєте нашому розслідуванню! — відрізав Фен Гуанкуо.
Фен Гуанкуо користувався неабиякою повагою серед містян. Він багато разів допомагав містечку, коли в Тунсяні траплялися неприємності.
Натовп розійшовся, невдоволено перешіптуючись. Мо Фань спостерігав за всім цим із широко розплющеними очима. Хіба це не нагадувало типову сцену з якоїсь історичної драми?
Чоловікам у селі завжди подобалася якась красуня, що неминуче викликало чорну заздрість у решти жінок. Тому, щойно в селі ставалося якесь лихо, жінки миттю звинувачували в усьому цю красуню, називаючи її монстром і першопричиною всіх їхніх бід...
Єдина різниця полягала в тому, що Юй Шиши справді не була звичайною людиною. Вона була Жінкою-міллю і беззаперечно мала стосунок до загадкової хвороби дітей!
— Ти ще чого тут стоїш? — неприязно запитав Фен Гуанкуо, помітивши Мо Фаня.
Мо Фань показав чоловікові свій значок Майстра-мисливця і посвідчення наставника Університету Перлини, після чого відповів:
— Я тут для проведення розслідування. Схоже, саме вона є причиною того, що вода перестала текти.
— О, я не очікував побачити Майстра-мисливця в такому юному віці, не кажучи вже про те, що ви наставник Університету Перлини. Перепрошую за різкість! — змінив тон Фен Гуанкуо.
— Чи можу я з нею поговорити? — запитав Мо Фань.
— Звісно, але сумніваюся, що вона щось вам скаже. Щоразу, коли ми намагаємося до неї підступитися, з'являється цей шовк і захищає її, — безпорадно зітхнув Фен Гуанкуо.
Мо Фань підійшов до Юй Шиши. Коли їй нічого не загрожувало, шовк розсіявся сам по собі.
Жінка втомлено підняла очі і подивилася на Мо Фаня.
— Мені треба було вбити тебе ще там, у лісі! — люто прошипіла Юй Шиши, щойно побачила Мо Фаня.
Вона зберегла йому життя, а цей чоловік, на її превеликий подив, здав її Міським Мисливцям.
— Ти мене неправильно зрозуміла, я їм нічого не казав. Я справді послав людину постежити за тобою, але я не просив Міських Мисливців тебе заарештовувати. Це через тебе діти захворіли? — серйозно запитав Мо Фань.
— Якщо я помру, вони теж не виживуть. І твій студент теж! — холодно відрізала Юй Шиши.
— Навіщо ти це робиш? — запитав Мо Фань.
— Навіщо? — Юй Шиши раптом розреготалася. Її усмішка була холодною і зловісною. — Хіба демонічному звіру потрібна причина, щоб їсти людей?
Мо Фань закляк.
Вона мала рацію; якщо вона справді була демонічним звіром, їй не потрібна була причина, щоб убивати і їсти людей. Це було в її природі — так само, як люди їли м'ясо.
— Відпусти дітей, і я гарантую, що ти підеш звідси неушкодженою. Інакше ти проведеш залишок свого життя під замком, — попередив Мо Фань.
— Хе-хе, як думаєш, хто піде на поступки, коли діти за крок від смерті? — крижаним тоном відповіла Юй Шиши.
— Добре. Але навіщо ти зупинила воду? Ти що, намагаєшся знищити запаси їжі всієї долини Тунсян? — запитав Мо Фань.
Їжа була надзвичайно важливою через обмеженість безпечних територій. Землі, придатні для землеробства, були на вагу золота. Тунсян був величезним джерелом продовольства. Якщо вода перестане текти, це катастрофічно позначиться на врожаях.
— Саме так! Я хочу, щоб вони всі повмирали з голоду! — заявила Юй Шиши.
— Ну ти й справді жорстокий монстр. Зовсім не схожа на тих, хто в серіалах удає з себе добрих і чистих душею, — зауважив Мо Фань.