— Хіба ти не хотів мене вбити? Виходь! Я кидаю тобі виклик, виходь! — репетував Ши Цяньшоу, стоячи за межами рою Демонічної Сарани Піщаної Бурі, мов оскаженілий звір.
Мо Фань не став безрозсудно висовуватися.
— Хіба ти не вдаєш із себе героя? Кажу тобі: якщо ти не вб'єш мене сьогодні, я зроблю жителів усього міста жертвами для Земної Маточки! Великий герою, виходь і вбий мене! Хіба ти не святий? Хіба жертвувати своїм життям заради інших — це не твоє покликання?! — продовжував горлати Ши Цяньшоу, дико регочучи.
— Ти, мабуть, щось наплутав. Я ніколи не вважав себе героєм чи святим. Просто мені гидкі вчинки такого покидька, як ти! — Мо Фань стояв на самій межі зони, де ще діяв антимагічний шум сарани.
Він не збирався виходити. Це було б самогубством! Навіть попри те, що Ши Цяньшоу погрожував йому життями інших, Мо Фань вважав, що діяти імпульсивно зараз було б верхом дурості.
Там, назовні, він протримався б не більше хвилини. Елемент землі Ши Цяньшоу був явно на верховному рівні. Замість того, щоб героїчно здохнути за праведну справу за шістдесят секунд, він волів залишитися живим і викликати Хань Цзі чи Чжу Мена, щоб ті прикінчили Ши Цяньшоу до того, як він устигне накоїти лиха. У гіршому разі він міг би висмикнути сюди Пан Лая. Цей чоловік стер би Ши Цяньшоу на пил менш ніж за хвилину!
Ши Цяньшоу ледь не захлинувся кров'ю від люті, бачачи, що Мо Фань спокійно стоїть на межі і не має жодного наміру виходити на бій!
Якщо Мо Фань так і залишиться всередині з Демонічною Сараною Піщаної Бурі — чи не означає це, що він просто так отримав добрячого прочухана?
До того ж, хлопець винищив усіх його отруйних комах. Тепер його елемент отрути був фактично зведений нанівець!
— Ми з тобою одного поля ягоди, ми обидва егоїсти! — люто заявив Ши Цяньшоу, тицяючи пальцем у Мо Фаня.
— Між нами все ж є різниця. Може, я й егоїст, але я не завдаю шкоди іншим людям. Іноді я рятую їм життя, а заразом втоптую в бруд галасливих і самовпевнених моралістів. І не хвилюйся: хоч горлянку собі зірви, я все одно не вийду... Всередині цього рою я — бог. Якщо хочеш мене вбити, заходь сюди. Я навіть дам тобі фору і не використовуватиму п'ять своїх елементів! — відрізав Мо Фань.
Ши Цяньшоу зціпив зуби. Йому кортіло кинутися всередину і розрубати Мо Фаня на шматки!
Як узагалі може існувати такий безсоромний молодик? Невже його праведність і відданість справедливості собака з'їв? Будь-який маг із краплею совісті вийшов би і прийняв бій! Ши Цяньшоу був абсолютно впевнений: якби на місці Мо Фаня був Чжан Сяохоу, він би точно вийшов із хмари сарани!
Ши Цяньшоу втупився в Мо Фаня, а потім раптом розреготався, щось пригадавши.
— ХА-ХА-ХА-ХА! Ти не наважишся мене відпустити! Якщо відпустиш, усі люди, замкнені в бункері, загинуть. Ядро Бар'єра! Тобі потрібна енергія Ядра Бар'єра, щоб їх урятувати! ХА-ХА-ХА, я передумав. Якщо ти зараз же вийдеш сюди, я поверну енергію Ядра Бар'єра. Я знищу тебе сьогодні за будь-яку ціну! — сміявся Ши Цяньшоу. Йому здавалося, що він нарешті знайшов слабке місце, яким міг притиснути Мо Фаня.
Мо Фань просто дивився на Ши Цяньшоу. Трохи згодом він запитав:
— Ти часом не в рік свині народився?
— Що ти сказав?! — усмішка Ши Цяньшоу миттю зникла.
— Раднице Шао, залишаю решту на вас! Мені неймовірно гидко витрачати хоч іще одне слово на цю купу лайна! — голосно гукнув Мо Фань.
Ши Цяньшоу на секунду закляк, а потім рвучко озирнувся.
З неба обрушилися блискавичні алебарди. Дванадцять велетенських алебард устромилися в землю у дванадцяти різних точках!
Радниця Шао у військовій формі велично спустилася разом із блискавками просто біля Ши Цяньшоу. Дванадцять блискавичних алебард миттєво створили потужне поле запечатування, відрізавши цю зону від решти світу!
Дикий вираз обличчя Ши Цяньшоу миттю зник, щойно він побачив ці велетенські алебарди...
Верховне закляття блискавки! Ба більше, це було закляття другого рівня — Дванадцять Блискавичних Кар! Потужні, жахливі блискавки дико танцювали навколо Ши Цяньшоу. Він відчув, як його тіло починають бити дрібні дрижаки!
Ши Цяньшоу обернувся і побачив жінку, що стояла, заклавши руки за спину. Це була не хто інша, як радниця Шао, яка особисто контролювала Формацію Покарання Блискавкою. Залишки гордості на обличчі генерала миттєво випарувалися — він щойно зустрівся з кимось набагато страшнішим за себе!
— Кап... капітане! — ноги Ши Цяньшоу підкосилися. Він навіть не наважувався підняти погляд на обличчя радниці Шао.
— Моїм найбільшим жалем було те, що я була занадто поблажливою до такої людини, як ти! — радниця Шао повернулася і крижаним поглядом подивилася на Ши Цяньшоу зверху вниз.
— Усе... усе, що я робив, було заради Фортеці. Ті Радники лише й уміють, що витирати об нас ноги. Вони ніколи не знали, через які труднощі ми пройшли і наскільки тут небезпечно. Ми ризикуємо життям, щоб розширювати їхні території з почуття відданості, відвойовуючи нашу гордість і нашу землю в демонічних звірів, а вони у відповідь засилають нас іще далі, вимагаючи, щоб ми знову вмирали заради них! Ми з моїми людьми не хотіли помирати... — боязко пробелькотів Ши Цяньшоу.
Коли Мо Фань вийшов із хмари Демонічної Сарани Піщаної Бурі, він із подивом побачив Ши Цяньшоу, який стояв на колінах перед радницею Шао всередині Формації Покарання Блискавкою.
Подумати тільки, що навіть такий жорстокий і безжальний виродок, як Ши Цяньшоу, міг бути настільки наляканий кимось, що навіть не міг нормально зв'язати двох слів. Ця радниця Шао була справді неймовірною жінкою!
— Віддавай її сюди, якщо ще вважаєш себе солдатом! — холодно відрізала радниця Шао.
— Капітане, вислухайте мене! Це лише питання часу, коли ті Радники використають нас як гарматне м'ясо, і ми всі загинемо в бою проти якоїсь орди чи королівства демонічних звірів. Ми збудували тут усе і керували всім, чому ми не можемо назвати це місце своїм?! — продовжував виправдовуватися Ши Цяньшоу.
— Чому? — радниця Шао гірко усміхнулася. — Тому що ми люди, а не холоднокровні демонічні звірі, керовані жагою крові. Демонічних звірів у сотні, а то й тисячі разів більше, ніж нас. Наша країна стикається з найлютішими і найамбітнішими монстрами у світі, але ми досі стоїмо на ногах, а не стали їхньою худобою! Знаєш чому?
— Наша доля — померти в бою проти демонічних звірів. Якщо ти не усвідомив цього в ту саму мить, коли одягнув форму, тобі треба було залишатися в місті. Ніхто не змушував тебе їхати сюди і вмирати. Ніхто б не засудив тебе за боягузтво. Ти міг би жити в безпеці. А якби демонічні звірі прийшли, їм довелося б переступити через трупи таких солдатів, як ми, які чітко розуміли свій обов'язок!
— Але якщо ти обрав шлях солдата і при цьому чиниш речі, гірші за вчинки демонічних звірів, присягаюся, я знищу і твою плоть, і твою душу, і ти помреш такою страшною смертю, яку тільки зможеш уявити!
Громовий голос радниці Шао розбивав на друзки всі егоїстичні виправдання в голові Ши Цяньшоу. Її слова лунали й у вухах інших солдатів поблизу.
Ши Цяньшоу хотів, щоб кожен солдат поводився як демонічний звір. Він навіть намагався довести світу, що його шлях — це єдиний спосіб вижити для людей на заході... Але чи зможе місто, збудоване на смерті та ненависті, справді зупинити вторгнення демонічних звірів?
Мо Фань бачив на власні очі, як Демонічна Сарана Піщаної Бурі пірнала у вогонь на Палаючих Горах. Вони робили це не для того, щоб убити себе, а щоб знайти шлях до виживання свого виду. Вони жертвували собою, щоб відібрати тих, хто мав найсильніший імунітет до вогню, і дозволити їм розмножуватися, аби врятувати свій вид від повного знищення полум'ям!
Навіть такі монстри, як Демонічна Сарана Піщаної Бурі, знали, що таке пожертвувати собою заради свого виду. А ця людина планувала шкодити власним побратимам лише заради того, щоб жити в комфорті, вибудувавши своє місто на кістках сотень і тисяч людей... І це в той час, коли людство перебувало під постійною загрозою з боку демонічних звірів.
На щастя, такі люди, як він, були в меншості. Мо Фань вірив, що у світі набагато більше таких людей, як радниця Шао, які не збиралися відмовлятися від життя жодної людини. Вони не боялися віч-на-віч зіткнутися з монстрами і не керувалися власною жадібністю. Вони віддавали всі сили задля виживання людства: захищали міста, землі та своїх людей. Це правда, що для солдата може настати день, коли доведеться ступити у вогонь, але вони роблять це в обмін на нові життя, які більше не боятимуться ані вогню, ані своїх природних ворогів. Робили це для того, щоб люди стали сильнішими, і щоб тоді вже їхні вороги тремтіли від жаху!
— Мо Фаню, залишаю решту на тебе, — радниця Шао передала йому Земну Маточку.
Вона містила колосальну кількість енергії. Цієї енергії вистачило б не лише на те, щоб підтримувати вогняний бар'єр містечка Аньцзяо, а й щоб захистити всю Фортецю Таримської Западини!
Проте на обличчі радниці Шао не було й тіні радості.
Їм доведеться покинути все, що вони будували тут понад десять років. Людей евакуюють у "безпечніші" місця. Дивлячись на щільні зграї Демонічної Сарани Піщаної Бурі, вона не могла не визнати, що в цій битві перемогла саме сарана. Вони заявили свої права на цю землю, витіснивши з неї людей.
— Сестро... — Лі Мань підійшла до радниці Шао, щоб розрадити її.
Лі Мань чудово знала, скільки зусиль доклала її сестра, але тепер уся праця останніх десяти років пішла прахом.
— Зі мною все добре. Головне, що люди в Аньцзяо будуть у безпеці. І все це завдяки двом твоїм друзям, — радниця Шао не зронила жодної сльози. Її погляд був прикутий до містечка Аньцзяо.
Мо Фань вирушив до містечка із Земною Маточкою ще якийсь час тому. Раптом у самісінькому центрі Аньцзяо спалахнула вогняна хвиля, що накрила межі містечка, мов сяюча півсфера. Грандіозне полум'я Палаючого Заходу Сонця забарвило хмари так, ніби наступав захід сонця, розганяючи пилову хмару з Демонічної Сарани Піщаної Бурі та непроглядну темряву.
Світло від вогню осяяло обличчя солдатів на передовій, включно з блідим обличчям радниці Шао. Це тепло напрочуд заспокійливо подіяло на їхні стривожені серця...
Поки люди живі, зусилля минулих десяти років могли бути марними, але в них завжди залишалися ще десять років попереду!
— Ледь не забула: який план ви використали, щоб виманити Ши Цяньшоу з хмари Демонічної Сарани Піщаної Бурі? — спитала радниця Шао у Лю Чжо, коли їй на думку спало це запитання.
— План? Здається, цей юнак вигнав його звідти грубою силою, — відповів Лю Чжо.
— Грубою силою? Мо Фань, сам-один? Хіба Ши Цяньшоу не верховний маг отрути? — з недовірою перепитала Лі Мань.
Радниця Шао теж була приголомшена.
Вони не виманили Ши Цяньшоу хитрим планом? Це означає, що Ши Цяньшоу зазнав поразки від Мо Фаня?
Радниця Шао обернулася і подивилася на Ши Цяньшоу, який похмуро стояв на колінах.
Ши Цяньшоу не наважувався зустрітися поглядом із радницею Шао. Можливо, чоловік зламався не стільки через промову радниці Шао, скільки через усвідомлення того факту, що він, цілий генерал, програв просунутому магу!
Навіть радниця Шао не змогла б нічого йому зробити, поки він ховався серед Демонічної Сарани Піщаної Бурі!
— То це той самий Мо Фань, найсильніший учасник Світового студентського турніру? Не дивно, що Голова покладає на нього такі великі надії! — радниця Шао швидко зрозуміла, ким був Мо Фань. Спершу вона не пов'язала ці два факти, адже ім'я Мо Фань було досить поширеним.
— Голова? Який Голова? — здивувалася Лі Мань.
— А який іще Голова в нас є? — відповіла радниця Шао.