Безперервне виття вітру в пустелі лунало у вухах команди, а час від часу його прорізали звірині крики, від яких серце завмирало. Вони мимоволі напружилися.
Їм доводилося протистояти не лише роздратованим демонічним звірам, яких привабив пристрій, а й існувала ймовірність зіткнутися з Демонічною Сараною Піщаної Бурі! Під таким неймовірним тиском їм було важко навіть дихати.
— Вони наближаються, їх щонайменше двісті! Сунуть просто через прохід! — попередив Чжан Сяохоу.
— Хто це? — запитала Му Нуцзяо.
— Аквамаринові Панцирні Скорпіонолеопарди! Поблизу точно є лігво. Сюди суне цілий виводок! — вигукнув Чжан Сяохоу.
— З цими тварюками дуже складно впоратися. Їхні тіла вкриті аквамариновим панциром, а хвости смертоносніші й могутніші за звичайних змій чи скорпіонів. До того ж, вони володіють елементом землі. Вони здатні контролювати пісок і каміння, а їхня сила перевершує більшість істот! — сказав Ґе Мін.
Аквамаринові Панцирні Скорпіонолеопарди були універсальним видом. У них не було яскраво виражених слабкостей. Такі демонічні звірі зазвичай становили величезну загрозу для магів. Щойно вони прорвуть стрій команди — життя кожного опиниться в небезпеці!
— Лідере, справи кепські! — повернувся ще один мисливець вітру з украй похмурим обличчям.
— З твого боку теж сунуть демонічні звірі? — запитав Ґе Мін.
— Наразі ні, але я знайшов неподалік величезне лігво. Думаю, щойно енергетичні імпульси поширяться далі, звідти вилізе вся зграя. У нас проти них немає жодних шансів! — вилаявся мисливець.
— Скільки їх? — запитав Ґе Мін.
— Щонайменше тисяча, капітане...
— Вони ще не рушили, так?
— Так, але вже починають метушитися.
— Лу Фане, залишаю тебе за головного. Я знайду спосіб зупинити монстрів із більшого лігва! Тисяча Аквамаринових Панцирних Скорпіонолеопардів просто розчавить нас. Ми не можемо дозволити, щоб вони прийшли сюди! — сказав Ґе Мін.
— Капітане, як ми маємо тримати оборону без вас? У нас майже не залишилося енергії! — запротестував Лі Сичун.
Але Ґе Мін не став гаяти часу. Якщо сюди припруться монстри з другого лігва, у команди не залишиться жодного шансу на виживання. Він мусив зупинити їх за будь-яку ціну!
Ґе Мін був верховним магом. Відвернути увагу цілого лігва монстрів не мало б стати для нього великою проблемою. Однак після його відходу команда миттю відчула тривогу. Відбитися навіть від першої зграї буде надзвичайно важко!
Попереджені кількома підвиваннями та криками, у проході між пагорбами з'явилися істоти, чиї тіла виблискували аквамариновим світлом. Вони не кинулися на команду стрімголов, а наближалися повільно, вичікуючи.
Помітивши людей, потвори видали кілька риків. Вони скликали своїх родичів, сповіщаючи, що знайшли смачну здобич!
Невдовзі в проході та на вершинах пагорбів з'явилося ще більше істот, схожих на леопардів, укритих аквамариновим панциром. Їхня броня була суцільною, а на спинах стирчали шипи, схожі на гострі ікла. Зголоднілі тварюки жадібно вп'ялися очима у свою здобич!
Їхні хвости були довгими, наче батоги зі з'єднаних сталевих кілець. На кінці кожного хвоста виднілося півметрове жало, готове до удару, як гострий клинок!
— А їх не забагато? — вирвалося у Ван Цзюміна, коли він побачив, що вдалині з'являється дедалі більше монстрів.
— Ті, в кого немає енергії — відступіть назад і захищайтеся! — скомандував Лу Фан.
— Чжен Туне, тепер уся надія на тебе, — сказав Сюй Піндун.
Єдиними в команді, у кого залишилася повна магічна енергія, були Мо Фань, Чжен Тун, Тун Чжуан та Ян Бао. Вони стали попереду групи.
Їм потрібно було втримати вхід до долини. Вони не могли дозволити Аквамариновим Панцирним Скорпіонолеопардам підійти надто близько. Більшість членів команди були виснажені. Якщо їхній стрій буде зламано — жертв не уникнути!
— Ян Бао, бери на себе тих, що на пагорбах. Ми з Тун Чжуаном триматимемо вхід. А ти, хлопче, краще б стояв позаду всіх. Не хочу, щоб лідер звинувачував нас у тому, що ми не вберегли тебе, — кинув Чжен Тун.
Вони з Тун Чжуаном зробили кілька кроків уперед, не давши Мо Фаню й слова вставити.
Основним елементом Чжен Туна був вогонь. Зазвичай бойові маги робили ставку або на вогонь, або на блискавку як на свою головну стихію.
Він схрестив руки на грудях. Зелене полум'я повільно піднялося вгору і поступово розділилося на величезні вогняні кулі.
Здавалося, ці зелені кулі здатні самі фіксуватися на ворогах. Вони автономно націлилися на найближчих Аквамаринових Панцирних Скорпіонолеопардів без будь-яких вказівок від Чжен Туна!
Тун Чжуан був магом прокляття. Він уже розставляв прокляті пастки навколо їхніх позицій. Багряно-червона павутина швидко затягнула вхід до долини. Кілька Скорпіонолеопардів, що йшли попереду, вскочили в ці пастки і загинули миттєво!
Душі вбитих монстрів перетворювалися на енергію, яку поглинало намисто в руці Тун Чжуана, схоже на чотки. Після його лютого крику ця енергія хвилею розійшлася довкола, сіючи первісний страх у серцях демонічних звірів. Щойно на них опустився туман, вони кинулися навтьоки!
Мо Фань із подивом поглянув на мага прокляття. Виявилося, що цей чоловік був найсильнішим у команді після лідера Ґе Міна. Усю дорогу він поводився доволі тихо, що вкотре доводило: собака, який кусає, рідко гавкає... ех, хоча ця аналогія зараз була не надто доречною...
Вогняні кулі Чжен Туна теж не забарилися з результатом. Полум'я заживо спалило двох Скорпіонолеопардів і утворило вогняну стіну, яка перегородила шлях решті.
Аквамаринові Панцирні Скорпіонолеопарди, послані в авангарді, зрозуміли, що люди не будуть легкою здобиччю. Вони заревіли в небо.
Їхній рик луною відбився від пагорбів. Команда почула ще більше криків здалеку, а земля під їхніми ногами почала відчутно тремтіти.
— Ще одна зграя наближається! — попередив команду Чжан Сяохоу, який вів розвідку з повітря.
— Ми переб'ємо їх усіх! Пф, і це все, на що здатні ці Скорпіонолеопарди?! — самовпевнено заявив Чжен Тун.
Він зміг убити цих монстрів ще до того, як застосував просунуте закляття. Це означало, що істоти були не такими сильними, як вони думали спочатку. Найімовірніше, їхня інформація знову виявилася неточною!
Невдовзі перед командою з'явилося ще більше Скорпіонолеопардів. Мо Фань одразу помітив, що ці демонічні звірі відрізнялися від попередніх. Їхній панцир не лише яскравіше відбивав світло — кожен із них мав аж три хвости!
Один із таких трихвостих Аквамаринових Панцирних Скорпіонолеопардів націлився на Чжен Туна. Хитра потвора атакувала саме тоді, коли маг зосередився на ударі по іншій групі монстрів. Чоловіка заскочили зненацька, коли в його бік майнуло гостре зелене світло.
На щастя, Чжен Тун був досвідченим мисливцем. Він миттю використав свій другорядний елемент, щоб створити перед собою Водяний Бар'єр.
Захист Водяного Бар'єра був не надто вражаючим. Від удару Чжен Туна все одно відкинуло на добрих десять метрів!
Він швидко підвівся на ноги і люто глянув на трихвостого Скорпіонолеопарда.
— Виродку, я тебе прикінчу! — закричав Чжен Тун. Він підняв два стовпи полум'я у своїх руках і спрямував їх у небо.
Вогонь перетворився на вогняний дощ, що стрімко обрушився долу, миттєво перетворюючи ділянку на вогняне море.
Трихвостому Аквамариновому Панцирному Скорпіонолеопарду не було куди тікати. Його панцир почав тріскатися в полум'ї.
— Хм, яка слабкість! — зневажливо пирхнув Чжен Тун.
Монстр невдовзі перетворився на обвуглений труп. Чжен Тун повернувся до команди і заявив:
— Я знищив їхнього ватажка, добити решту не складе проблем.
— Якого ще ватажка? — здивувалася Цзян Шаосюй.
— Чжен Туне, бережись! — крикнув Лу Фан.
Чжен Тун здригнувся. Він різко розвернувся і побачив, як просто на нього суне більше десятка трихвостих Аквамаринових Панцирних Скорпіонолеопардів. Їхні хвости дико вигиналися, видаючи різкий металевий брязкіт, вдаряючись один об одного!
У всіх них було по три хвости!
Ці монстри виглядали набагато сильнішими за попередніх, особливо з огляду на те, як майстерно вони володіли своїми хвостами. Щоразу після основної атаки вони блискавично жалили ворога своїми хвостами, довершуючи удар. Хвости рухалися настільки швидко, що за ними було важко навіть встежити, не те що ухилитися!
Обличчя Чжен Туна зблідло. Невже саме ці істоти і є справжніми Аквамариновими Панцирними Скорпіонолеопардами?
То ті, яких він щойно так легко повбивав, були лише їхніми дитинчатами?!
Чжен Туну довелося використати просунуте закляття лише для того, щоб убити одного трихвостого монстра. Як він, у біса, мав самотужки впоратися з п'ятнадцятьма?!
Ян Бао, який стояв на пагорбі, раптом несамовито закричав:
— Допоможіть! Допоможіть мені!
Але Чжен Тун і сам опинився у скрутному становищі. У нього не було часу рятувати Ян Бао.
Тун Чжуан насупився, побачивши, що Ян Бао самотужки відбивається від тридцяти Скорпіонолеопардів. Він кинувся до нього, щоб допомогти.
Раптом із неба вдарила чорна блискавка, влучивши просто в Аквамаринового Панцирного Скорпіонолеопарда, який збирався влаштувати засідку на Тун Чжуана. Трихвостий монстр загинув миттєво. Його панцир і плоть розірвало до невпізнання!
Тун Чжуан як укопаний зупинився на місці. Він так поспішав на допомогу Ян Бао, що навіть не помітив хитрої тварюки, яка сховалася в піщаній дюні в нього за спиною.
Але найбільше його вразило те, що блискавка змогла вбити цього монстра з одного удару! Тоді як Чжен Туну щойно довелося витратити ціле просунуте закляття на таку ж саму тварюку!
— Дякую! — кивнув Тун Чжуан Мо Фаню.
— Ви з Ян Бао тримайте пагорби, а вхід залиште мені, — сказав Мо Фань.
— Без проблем, — погодився Тун Чжуан. Усі його думки все ще були зайняті тією блискавкою...
Хіба цей Громовий Удар не був занадто потужним, щоб бути правдою? Чому йому здалося, що він був майже таким самим сильним, як просунуте закляття?