Лише ті, хто приїздив на захід, могли по-справжньому відчути велич місцевої природи. Мо Фань народився на півдні, де переважали гори з пологими вершинами. І навіть після того, як він об'їздив ледь не весь світ, краєвиди заходу його рідної країни все одно викликали в нього благоговіння. Перед цією грандіозністю він почувався просто крихітним.
Стати магом Забороненого Прокляття було межею людських можливостей, а наразі найпотужнішою силою Мо Фаня був Елемент Демонізації. Однак, навіть якби він демонізувався, у цій безкрайній західній западині він усе одно залишався б лише піщинкою.
Сила, здатна трощити гори, здавалася тут не більше ніж дрібною подряпиною, ледь помітною в цьому велетенському басейні. Цього не вистачило б навіть на те, щоб почухати спину місцевій землі.
Пустеля Такла-Макан розкинулася в самісінькому центрі западини. І хоча вона не могла зрівнятися із Сахарою, для людей ця вкрита пісками земля залишалася незвіданим світом, сповненим таємниць і небезпек. Лише демонічні звірі, що мешкали тут, могли виживати в цих суворих умовах тривалий час.
— У пустелі Такла-Макан панує могутня орда демонічних звірів. Її популяція, найімовірніше, перевищує мільйон особин. Окрім них, тут є ще сім середніх орд і понад тридцять дрібних зграй. Загальну кількість тварюк просто неможливо злічити. Уся пустеля кишить ними. Наше завдання — прокласти шлях до пустельного озера. За нашими даними, це озеро є частиною оази. Колись військові збудували там перевалочну станцію, але після того, як ландшафт змінився і все заполонили монстри, старий шлях опинився під контролем тварюк. І йдеться не про одну чи дві орди... — нагадав групі Ґе Мін.
— Перевалочна станція та шлях до неї поховані під піском уже одинадцять років. Окрім відправної точки, нам доведеться досліджувати весь маршрут наново. Ми вже проклали орієнтовний шлях за допомогою комп'ютерної симуляції, спираючись на дані старих мисливців, — серйозним тоном додав Лу Фан, який відповідав за навігацію.
Коли група обговорювала оптимальний маршрут, цей чоловік середнього віку з дещо неохайним виглядом ставав напрочуд серйозним. Його очі горіли впевненістю у власному професіоналізмі!
— Цей пристрій виявлятиме присутність демонічних звірів у радіусі п'яти кілометрів. Нам потрібно закопати його в землю, щойно дістанемося тієї великої жовтої гори, і переконатися, що в найближчих п'яти кілометрах нас не оточують монстри, — повідомив технічний спеціаліст Ван Цзюмін.
— Гаразд, рушаймо до гори. Крок за кроком, — погодився Мо Фань.
Він не мав великого досвіду виживання в пустелях. Єдине, що він пам'ятав, — як ледь не загубився в Сахарі. Тому думка про перетин Такла-Макану трохи лякала і його, і Цзян Шаосюй. На жаль, у Мо Фаня була вагома причина бути тут, як і в неї.
Група пересувалася пішки. Серед них не було іншого викликача, окрім Мо Фаня. Усі викликачі, яких знав Ґе Мін, були лише магами базового або середнього рівня. Вони не могли взяти із собою новачка на вірну смерть лише заради того, щоб його викликаний звір тягнув їхні речі!
За багаж відповідав маг землі. У місці, повністю вкритому піском, йому достатньо було використовувати Земну Хвилю, щоб пересувати їхні припаси. Йому навіть іти не доводилося.
Оскільки вони перебували в пустелі, найбільшим ризиком було заблукати. Тому вони набрали чимало припасів, особливо їжі, ліків і води.
Витривалість Лінлін залишала бажати кращого, тож Мо Фаню нічого не залишалося, як нести її на спині. На щастя, вона була зовсім легенькою, майже невагомою.
Щоразу, коли вони діставалися нового місця, в очах дівчинки спалахував вогник захоплення. Здавалося, було ще стільки місць, які вона хотіла б побачити, але втрата батька надовго зачинила її природну дитячу цікавість.
— Їхній маршрут надійний? — тихо запитав Мо Фань.
— Поки що так, — відповіла Лінлін.
— А що сталося з тією перевалочною станцією? — поцікавився він.
— Поняття не маю. Скільки, по-твоєму, мені було одинадцять років тому? — парирувала Лінлін.
«...»
Мо Фань закотив очі. Знань, що зберігалися в цій маленькій голівці, вистачило б, щоб потопити більшість старих професорів...
Що далі вони заглиблювалися в пустелю, то глибшим ставав пісок. Спочатку він був м'яким, але незабаром ноги почали в'язнути, ніби невидима сила тягнула їх донизу. Йти ставало неймовірно важко, і це виснажувало їх набагато швидше. Додайте до цього нестерпну спеку й сухість — звичайна людина впала б безсило вже за пів години.
— Старина Тун, дякуємо, що провів нас, далі ми самі! — Чжан Сяохоу дружньо поплескав по плечу офіцера, який їх супроводжував.
— А... а можна мені піти з вами? — збентежено запитав Тун Лі.
— Ти теж хочеш піти? — здивувався Чжан Сяохоу.
Тун Лі був просунутим магом, але його звання не було високим — лише лейтенант, що значно нижче за командира Чжана Сяохоу. Він виріс на заході, тож чудово орієнтувався в Таримській западині та пустелі Такла-Макан. Коли Чжан Сяохоу згадав, що вони прямують туди, Тун Лі сам зголосився провести їх до входу.
Ландшафт пустелі постійно змінювався. Існувала велика ймовірність, що стандартний вхід, яким користувалися раніше, кілька місяців тому засипало піском. Це була одна з головних причин, чому прокласти безпечний маршрут крізь пустелю було так складно.
— Буде просто чудово, якщо лейтенант Тун до нас приєднається! — вигукнув Ґе Мін, широко розвівши руки на знак вітання.
Інші члени групи теж не мали нічого проти. Тун Лі був місцевим, і ніхто краще за нього не знав цих пісків. Вони, звісно, добре підготувалися, але присутність Тун Лі точно заощадила б їм чимало клопоту.
Мо Фань уважно подивився на військового. Він помітив, що того щось турбувало, але промовчав, оскільки сам Тун Лі нічого не пояснював.
Коли вони дісталися входу, то побачили, що він повністю засипаний піском, усупереч їхнім очікуванням.
Якщо маршрут виявився хибним уже на самому початку, як вони могли довіряти решті інформації? Усі спохмурніли, не знайшовши оази, яка мала бути тут!
Поганий початок!
— Тут пісок тонший, а там — товщий. Це означає, що оаза колись була саме тут. Судячи з вітру і швидкості накопичення піску, справжній вхід розташований приблизно за кілометр звідси, — впевнено заявив Тун Лі.
— Я гляну! — Чжан Сяохоу миттю викликав слабкий блакитний вітерець і рвонув уперед.
Невдовзі він дістався вказаного місця. Приклавши руку до піску, він використав елемент землі, щоб дослідити те, що приховувалося під ним.
— Тун Лі має рацію! Під піском є рослини, хоч вони вже й почали гнити, — повідомив Чжан Сяохоу, коли решта наздогнала його.
— Визначити місцезнаходження оази лише за товщиною піску та напрямком вітру... Тун Лі, ти справжній професіонал. Це як учити рибу плавати! — похвалив його Ґе Мін.
Інші теж були вражені. Тун Лі дійсно заощадить їм купу нервів!
— Ходімо, тут небезпечно. Якщо рушимо в цьому напрямку, скоро маємо побачити Велику Жовту Гору, — сказав Тун Лі.
Колись Велика Жовта Гора була величною гірською грядою. Але з часом пісок повністю засипав її. Одного разу хтось спробував розкопати пісок, щоб побачити її справжнє обличчя, але виявив, що товщина піщаного покриву становить щонайменше п'ятдесят метрів. Це жахало, адже ніхто не знав, які монстри могли ховатися в такій товщі!
Група успішно дісталася Великої Жовтої Гори. Дивлячись на цей гігантський пагорб, вони знову відчули себе крихітними піщинками.
Гора слугувала кордоном пустелі Такла-Макан. Перетнувши її, вони опиняться в царстві демонічних звірів. Вже багато років ніхто не бачив, що ховається по той бік.
Велику Жовту Гору населяла зграя Кам'яних Піщаних Демонів. Група очікувала на бій, коли підійшла до підніжжя і почала підйом, але жоден із монстрів так і не з'явився, навіть коли вони дісталися середини схилу.
— Я й гадки не мав, що вона менталіст. Мо Фаню, твоя подруга просто вражає, — зауважив Ґе Мін, дивлячись на Цзян Шаосюй.
— Я ж казав, що не на відпустку приїхав, — знизав плечима Мо Фань.
Цзян Шаосюй була професіоналкою. Однієї її Духовної Хвилі виявилося достатньо, щоб жоден елементаль у радіусі кілометра навіть не подумав наблизитися до них.
У диких землях було життєво необхідно уникати зайвих сутичок. На жаль, менталісти зазвичай впадали у дві крайності: або вони були настільки слабкими, що групи називали їх скоріше психологами, ніж магами, або настільки сильними, що найняти їх коштувало дорожче за цілителів. Адже якщо немає бою, то й лікувати нікого не треба!
Ментальний елемент Цзян Шаосюй був вражаюче потужним. Завдяки їй група змогла перетнути Велику Жовту Гору і ступити в пустелю Такла-Макан без жодної сутички з монстрами.
Після спуску з гори їхньому погляду відкрилося безкрайнє море золотисто-жовтого піску. Його одноманітність створювала неймовірний контраст із блакитним небом, перехоплюючи подих своєю величчю!
Безкрайні піски і неосяжне небо — у цьому світі вони проведуть наступні п'ятнадцять днів...
Це місце було відрізане від решти світу. Містичне й смертельно небезпечне!
— Відтепер ми маємо бути вкрай обережними з кожним кроком. Ван Цзюмін, знайди підхоже місце для встановлення детектора, — наказав Ґе Мін.
— Зрозумів! — відгукнувся той.
— Зачекайте, а скільки часу знадобиться детектору, щоб просканувати територію? — запитала Лінлін.
— Близько години, — відповів Ван Цзюмін.
— Можеш сказати точніше?
— Година і десять хвилин, — здивувався Ван Цзюмін. Він не очікував, що маленька дівчинка так прискіпливо до цього поставиться.
— Допоможи мені під'єднати ось це, я побудую діаграму розсіювання, — Лінлін простягнула йому планшет.
— Усім бути напоготові, можливий напад! — скомандував Ґе Мін.