Розібравшись із опором, Мо Фань повільно рушив до Юй Ана. Здавалося, його очі от-от почнуть вивергати полум'я, проте водночас у них читався лякаючий спокій.
Юй Ан усе ще був закутий у кайданки. Від його самовпевненості та зловтішної посмішки не залишилося й сліду.
На їхньому боці був лідер Союзу Примусу, верховний маг та близько двадцяти Карателів. Юй Ан був упевнений, що зможе розлютити Мо Фаня настільки, що той влаштує різанину тут, на горі Бейюй, давши їм законний привід покінчити з ним. Після цього Лу Чжаньтянь мав узяти справу у свої руки.
Можливо, їхній план і не був ідеальним, але він гарантував смерть Мо Фаня, а цього було цілком достатньо!
Але вони й гадки не мали, що Мо Фань приведе із собою вампіра, здатного граючись розмазати по стіні верховного мага. Вони також не очікували, що власна сила Мо Фаня виявиться настільки жахливою. Просунуті Карателі проти нього не мали жодного шансу!
— Мо Фаню... Я тепер наче як працюю на Союз Примусу... Присягаюся, твій батько цілий і неушкоджений, Лу Чжаньтянь просто хотів тебе налякати. Але якщо ти вб'єш мене, Союз Примусу так легко тобі цього не пробачить... — Юй Ан миттю почав благати про пощаду, щойно відчув потужний убивчий намір Мо Фаня.
Кого ще Мо Фань не наважився б убити, якщо йому вистачило зухвалості прикінчити Лу Бінфена?
— Юй Ан, ти маєш розуміти, що в моєму списку на знищення ти посідаєш друге місце після Салана. Тож не намагайся розжалобити мене цими жалюгідними словами! Просто готуйся до смерті! — Мо Фань зробив ще один крок уперед.
Коли людина зосереджена лише на одній думці, її концентрація стає в рази сильнішою за звичайну. Воля Мо Фаня повністю огорнула Юй Ана. З налитими кров'ю очима він видав лютий рев.
— ЗДОХНИ! — Голос Мо Фаня був оглушливим. Його нищівна воля дико вп'ялася в тіло Юй Ана.
Це було схоже на незліченну кількість лез, здатних легко розчленувати ворога, або на молот помсти, або на шалений шторм! Воля Мо Фаня розірвала Юй Ана на шматки в ту саму мить, як пролунав рев!
Тіло Юй Ана вибухнуло, включно з головою. За секунду до цього вибуху його обличчя спотворилося від невимовного жаху. Він так відчайдушно чіплявся за життя, дотягнувши до сьогоднішнього дня. Він хотів жити більше за будь-кого іншого, але в підсумку сам приніс себе в жертву демону. Він страшенно шкодував про свої рішення, але це вже нічого не змінювало!
Його очі, руки, кістки та внутрішні органи розлетілися навсібіч. Густа кров бризнула в повітря і повільно осіла на землю; кілька крапель потрапили й на Мо Фаня.
Вдихнувши запах брудної крові Юй Ана після того, як розірвав його на шматки, Мо Фань нарешті зміг вивільнити ту ненависть, яку так довго ховав глибоко в серці. Принаймні тепер він міг перестати згадувати, як Сюй Чжаотін благав спалити його дотла!
Те, якою смертю здох цей виродок, показало всю глибину ненависті Мо Фаня!
— Хто той Радник, який дозволив Юй Ану приєднатися до Союзу Примусу? — Мо Фань подивився на Фен Цзінланя, який не брав участі в битві і не зронив ані звуку.
Дозволити жити такому грішнику, як Юй Ан, було б цілковитою наругою над пам'яттю Сюй Чжаотіна, який ризикнув усім лише заради того, щоб здобути імена Синіх Дияконів. Якщо навіть такий непрощенний виродок не понесе покарання за свої гріхи, то Мо Фань краще стане по інший бік від Союзу Примусу!
— Пане, я переламав кожну кістку в його тілі, включно з пальцями. Я також витягнув його сухожилля. Я наклав на нього закляття, щоб він не знепритомнів і міг чітко відчувати біль кожним дюймом свого тіла! — Бола приземлився і кинув Лу Чжаньтяня просто до ніг Мо Фаня.
Обличчя Лу Чжаньтяня було спотворене гримасою — здебільшого від нестерпного болю, але також і від люті на Мо Фаня!
Він був лідером, головним у Союзі Примусу Бейюй! Навіть Радник не мав права робити з ним таке!
Усі його кістки були роздроблені. Усі сухожилля вирвані. Він ніколи не забуде цього болю і присягнувся, що змусить Мо Фаня страждати в десять, ні, в сто разів сильніше!
— Мо Фаню, збережи йому життя. Я провідав твого батька. З ним усе гаразд; він не поранений, лише трохи наляканий... — повідомив Нічний Яструб.
— Відведи мене до нього, — наказав Мо Фань.
— Чи... чи міг би ти попросити свого друга відпустити Лу Чжаньтяня? З такими ранами він помре, — сказав Нічний Яструб.
Мо Фань не відповів. Бола лише посміхнувся і потягнув Лу Чжаньтяня за собою. Він не збирався віддавати цього чоловіка нікому.
Бола нізащо не відпустив би його без дозволу Мо Фаня. А що буде з ним далі — залежало від стану Мо Цзясіна. Лу Чжаньтяню краще було б молитися, щоб він нічого не заподіяв батькові Мо Фаня. Інакше він би знову викликав гнів його пана!
Правду кажучи, навіть Болу пробирав дрож, коли Мо Фань по-справжньому лютував. Цей хлопець розірвав на шматки Хелу, грецького Бога Смерті! Чому ці телепні вирішили кинути виклик демону, що спав усередині Мо Фаня?
А, мабуть, ці дурні й гадки не мали, що саме цей юнак влаштував хаос у Храмі Парфенону!
Мо Фань зайшов до штаб-квартири Союзу Примусу. Щойно він ступив до головного залу, як побачив підлеглого Нічного Яструба, який допомагав Мо Цзясіну вийти.
Батько виглядав набагато здоровішим, ніж колись давно, але зараз був дуже виснаженим. Губи пересохли, а під очима залягли важкі мішки.
Його очі були широко розплющені, а в погляді читалися розгубленість і паніка. Він був звичайним чоловіком, який не володів жодною магією. І хоча він не мав фізичних травм, Мо Фань не сумнівався, що Лу Чжаньтянь катував його психологічно!
Побачивши сина, Мо Цзясін трохи заспокоївся.
Він швидко підійшов до Мо Фаня і сказав:
— Мені казали, що в тебе великі проблеми, що ти когось убив. Який я радий бачити, що з тобою все добре.
Гнів у серці Мо Фаня миттю згас, щойно він почув ці слова. Він гірко усміхнувся.
— Тату, тобі варто хвилюватися за себе. Зі мною все гаразд, але дехто має за це поплатитися! — відповів Мо Фань. Він не збирався спускати це на гальмах!
— Мо Фаню, я теж у порядку. Той Юй Ан просто прийшов і трохи полякав мене. Вони мене не били. Давай забудемо про це, не варто погіршувати ситуацію.
Мо Цзясін не хотів, щоб Мо Фань удавався до крайнощів. Нічний Яструб уже розповів йому, наскільки серйозною була ситуація. Мо Фань уже вбив Карателя і перетворив лідера Союзу Примусу на інваліда.
Він уже розібрався з тими, хто викрав його старого. Не було потреби розпалювати конфлікт іще більше!
— Тату, щиро кажучи, я зробив чимало для армії, Магічної Асоціації, уряду та країни. Я багато разів ризикував життям і ніколи нічого від них не просив. Я лише хотів, щоб вони подбали про тебе, поки мене немає, щоб Чорна Церква чи інші мої вороги не змогли тобі нашкодити... але вони навіть не можуть дотримати свого слова! Військові, клан Лу, Союз Примусу — я не пробачу жодному причетному до цього!
Вбивства кількох людей було зовсім недостатньо, щоб утамувати гнів Мо Фаня.
— Мо Фаню... — зітхнув Мо Цзясін.
Ті, хто заслуговував на смерть, уже були мертві. Мо Цзясін справді не хотів, щоб його син заходив ще далі.
Але, зважаючи на настрій Мо Фаня, він розумів, що не зможе його переконати.
— Тату, є речі, які ми не повинні терпіти. Що більше ми терпимо, то сильнішим стає розчарування. Якщо вони дозволили собі зробити таке зі мною, то що казати про тих людей, які присвятили все своє життя знищенню Чорної Церкви через втрату близьких? — сказав Мо Фань.
Мо Фань добре знав характер Мо Цзясіна. Він би ще міг змиритися з деякими речами, але його терпінню настав кінець, коли він дізнався, що Союз Примусу забрав його батька у військових під якимось жалюгідним приводом і замкнув його без відома Мо Фаня. Ба більше, вони дозволили члену Чорної Церкви наблизитися до його батька — звичайної людини, яка не мала змоги захиститися!
Мо Фань покинув Союз Примусу Бейюй разом із батьком і відвіз його до детективної агенції "Чисте Небо". Агенція була добре захищена, і зараз це було єдине місце, яке Мо Фань вважав безпечним...
— З дядьком Мо все гаразд? — запитала Лінлін.
— Нормально, але... — Мо Фань подивився на Лінлін і запитав: — Де знаходиться клан Лу?
— На заході є містечко під назвою Маньє. Половина його жителів — із клану Лу. Їхній головний маєток теж там, — відповіла Лінлін.
— Боло, бери того виродка. Час нам навідатися до Маньє, — наказав Мо Фань.
Мо Фань викликав Снігового Вовка Летючого Струмка. Цього разу він нікуди не поспішав. Він неспішно проїхав жвавими вулицями Магічного міста, прямуючи до містечка, де мешкали представники впливових кланів.
— Чутки вже розлетілися. Ти впевнений, що хочеш це зробити? — стурбовано запитала Лінлін, сидячи позаду нього.
— З Болою мені нічого не загрожує. До того ж, якщо щось піде не так, Чорний Тотемний Змій з'явиться за першим покликом. Не хвилюйся, обіцяю, я не використовуватиму Елемент Демонізації, — відповів Мо Фань.
— Мгм, — кивнула Лінлін. Отримавши таку обіцянку, їй більше не було про що хвилюватися.
Мо Фань не квапився, бо хотів дати час підготуватися тим, хто мав там бути. Вони вже точно знали, що він іде вимагати пояснень!
Навряд чи клан Лу ще не усвідомив, що відбувається, адже він уже вбив одного з їхніх людей. Мо Фаню було байдуже, який "теплий прийом" вони йому готують. Бола міг легко гарантувати його безпеку, а якби ситуація вийшла з-під контролю, Мо Фань без вагань викликав би Чорного Тотемного Змія і повторив інцидент у Парфеноні.
Храм Парфенону ще міг би дати відсіч Чорному Тотемному Змію, але клан Лу? Змій міг би стерти цей клан з лиця землі однією лівою!