Мати Храму ніколи не думала, що Ізіша прокинеться з холодної труни. Їй було не по собі дивитися на жінку, чиє обличчя не змінилося ані на йоту.
Ізіша була лякаючою жінкою. Мати Храму бачила, як вона виросла з ніжної, невинної дівчинки в те, чим вона була зараз. Матері Храму було важко звикнути до її змін. Вона була налякана рішеннями, які Ізіша ухвалювала в минулому. Тепер, коли вона знову прокинулася, це неодмінно втягне Храм Парфенону в жахливу гру політичної влади.
— Я лише забираю те, що вже давно мало належати мені. Погляньте на ту дівчину: ні бачення, ні мудрості, ні сміливості! Якщо ми й далі дозволятимемо їй утримувати Душу Храму Парфенону, Храм Парфенону незабаром стане посміховиськом для всього світу. Це те, чого ви хочете? — беземоційно сказала Ізіша.
Вона до самих кісток зневажала будь-кого, включно з нерішучою Матір'ю Храму.
Храм Парфенону не міг би процвітати без Богині. Він також не міг дозволити собі втратити Закляття Воскресіння. Мати Храму наївно вважала, що зможе обрати Є Сінся Богинею, але чи справді ця дівчина з її тендітною зовнішністю та милосердним серцем могла взяти на себе таку роль?
Який жарт! Якби Храм Парфенону покладався лише на милосердя, його б уже давно знищили Титани-Тирани та інші фракції, що жадібно поглядали на них.
— Щойно я здобуду Душу Храму Парфенону, ця криза закінчиться. Зараз вам слід переконувати не мене, а того хлопця, який наївно вважав, що зможе протистояти Священному Суду та Храму Парфенону. Він використовує злу силу, що не належить цьому світу. Є Сінся може бути й невинною, але ви знали, що це неминуче! Що ж до чоловіка зі злою силою, його врешті-решт знищать Маги-Єретики! — заявила Ізіша.
— Можливо, вам варто приділити більше уваги Чорній Церкві, вони вже... — почала Мати Храму.
— Салан — це всього лише блазень. Люди з Чорної Церкви проникли до Храму Парфенону під вашим наглядом. Схоже, вам теж час іти у відставку! — відрізала Ізіша.
Ізіша відверто змушувала Матір Храму піти. Мати Храму здригнулася, проте нічого не могла з цим вдіяти. По грандіозній змові, що розгорталася, вона могла легко визначити, скільки людей підтримує Ізішу. Навіть Священний Суд був під її впливом...
Вона могла з легкістю прибрати будь-кого за допомогою сили Священного Суду. Священний Суд зосереджувався на представниках влади та могутніх магах. Якщо Ізіша успішно здобуде Душу Храму Парфенону, це означатиме, що вона зможе знищити або воскресити будь-яку людину за власним бажанням. Хто взагалі міг би протистояти їй?
-То ось чого Ізіша прагнула весь цей час!-
Її методи були такими ж жорстокими та страхітливими, як і завжди!
— Я... я лише сподіваюся, що ви будете більше думати про людей. Сила Хели вже роз'їдає місто. Люди охоплені страхом. Вони починають відчувати підозру. Це сильно вдарить по вашому впливу, — сказала Мати Храму.
Ізіша не відповіла. Вона подивилася вниз на Цитадель Афін і Мо Фаня, того, хто володів силою демона!
Вона була чутливою до будь-якої сили, що могла загрожувати їй. Сила Мо Фаня явно привернула її увагу. Цей хлопець міг протистояти Хелі віч-на-віч. Якщо вона не зможе переманити його на свій бік, їй доведеться його знищити!
Вона не мала наміру зупиняти цей хаос, у який були втягнуті Мо Фань та Є Сінся. Хела стане найкращою зброєю, яку вона мала, щоб знищити будь-кого, хто їй протистояв. Що ж до страхів міста і панікуючих людей, вона зможе легко втішити їх, коли все закінчиться. Більшість людей були неосвіченими, забудькуватими та легко піддавалися маніпуляціям...
Блискавка вирвалася з Мо Фаня. Списи, утворені з незліченних дуг блискавок, знову пронизали груди Хели. Блискавичні списи викликали велику бурю, що обрушилася на це місце.
Однак Темні Невмирущі Хробаки незабаром видали пронизливий і неприємний звук. Вони розлетілися і почали пожирати уламки поблизу, щоб заповнити рани, завдані Хелі...
Здавалося, у них почала закінчуватися їжа на Темному Майданчику для Страти. Темні Невмирущі Хробаки вилетіли за межі бар'єра і перетворилися на стрімкі хмари, що пожирали все, з чим стикалися.
Рослини в парках зникли, будівлі на вулицях щезли, автомобілі на дорогах також пропали. Не було нічого, чого б вони не могли з'їсти. Територія в радіусі кілометра від Темного Майданчика для Страти перетворилася на пустку...
Люди та маги всередині захисного бар'єра заціпеніли від жаху.
Хіба вони не казали, що істота не може покинути Темний Майданчик для Страти? Чому Темні Невмирущі Хробаки змогли покинути Темний Майданчик для Страти і бенкетувати речами зовні? Було жахливо бачити, як місто за мить перетворилося на порожню землю!
Темні Невмирущі Хробаки націлилися не лише на місто. Священна гора також стала їхньою жертвою. Темні Невмирущі Хробаки, здавалося, більше цікавилися живими істотами, ніж рослинами та будівлями. Вони попрямували просто до людей на священній горі!
Зала Віри та Десять Тисяч Сходинок не були захищені. Окрім збройних сил Храму Парфенону, на священній горі все ще залишалися віряни, яких не встигли евакуювати. Хмари Темних Невмирущих Хробаків пронеслися повз, перетворюючи вірян на скелети за лічені миті.
Решта людей втратили дар мови, побачивши скелети, розкидані по Десяти Тисячах Сходинок.
— Тікайте, швидше!
— Навіщо Священному Суду Викликати такого монстра!?
На священній горі панував величезний хаос. Маги Віри спочатку думали, що зможуть відбитися від Темних Невмирущих Хробаків своїми закляттями. Однак їх невдовзі зжерли і перетворили на купу кісток, як і решту людей!
— Ізішо! — закричала Мати Храму.
Ізіша залишалася беземоційною. Вона була досить здивована тим, що Хела почала пожирати місто і людей, щоб посилити себе, проте не планувала відсилати істоту.
Демон ще не був мертвий, а Є Сінся була досі жива. Доки вона не здобуде Душу Храму Парфенону, битва не припиниться!
Мати Храму знала, наскільки холоднокровною була Ізіша. Вона не стала затримуватися довше, оскільки намагатися переконати Ізішу було марно. Вона негайно зібрала людей із Зали Суду та Зали Лицарів, щоб захистити священну гору від Темних Невмирущих Хробаків. Інакше священна гора перетворилася б на гору скелетів!