Холодний вітер дув на священній горі, піднімаючи в повітря блакитно-зелені пелюстки. Злегка крижаний квітковий бриз ненадовго пестив обличчя людей.
Пелюстки, що літали на вітрі, були неймовірно крихкими. Невдовзі вони розбилися на друзки, розсіюючись у повітрі, коли почалася нещадна сильна буря.
Є Сінся підняла погляд. Її настрій був схожий на темне й похмуре небо. Колись вона думала, що Храм Парфенону оточений недоторканним, священним сяйвом. У неї були великі надії, коли вона вперше прибула сюди, сподіваючись, що зможе зробити щось корисне своїми скромними зусиллями...
Однак виявилося, що священна гора набагато складніша, ніж вона собі уявляла. Храм Парфенону міг мати священний зовнішній фасад, але він також мав свою найогиднішу сторону, яку повністю оголив холодний дощ: розчаровуюча жадібність людей!
Навіщо вона взагалі доклала стільки зусиль, щоб приїхати сюди?
Вона б не переймалася, якби тільки вона одна глибоко загрузла в цьому болоті, але Мо Фань також був оточений збройними силами Храму Парфенону!
— Можливо, мені варто піти з ними, я єдина людина, яка їм потрібна... — сказала Є Сінся.
Мо Фань похитав головою. Храм Парфенону нізащо не відпустить жодного з них. Щоб Ідіша могла захопити роль Богині, вони неодмінно усунуть усі можливі ризики!
— Вони наближаються, — низьким голосом сказала Аша’руя.
Під холодним дощем і літаючими пелюстками Велика Муза Меллаура та Великий Суддя Дуланк летіли до них, за ними йшов загін Лицарів Золотого Сонця та армія Лицарів Срібного Місяця. Світло їхньої магічної броні було достатньо яскравим, щоб освітити гору.
Позаду Великого Судді Дуланка також були четверо Магів Священного Суду. Їхню силу було неможливо виміряти. Хань Цзі, Чжу Мен, Пан Лай та інші намагалися їх затримати, але їхні зусилля були марними.
Меллаура та Дуланк усміхнулися, побачивши, що плоть Чорного Тотемного Змія сильно понівечена.
Магічна формація священної гори все ж виявилася достатньо потужною, щоб завдати серйозної шкоди Тотемному Звіру. Це допоможе їм уникнути втрати занадто великої кількості елітних бійців. Зрештою, навіть маг Верховного рівня міг легко втратити життя, якби був необережним у битві з Верховним Правителем!
— Годі пручатися, навіть Тотемний Звір не має жодних шансів утекти з Храму Парфенону! — холодно вишкірилася Меллаура.
Чорний Тотемний Змій вивільняв свій Домен у вигляді отруйного туману. Синя отрута почала поширюватися горою. Отруйний туман не дасть змоги магам, нижчим за Верховний рівень, підійти ближче, заважаючи армії Просунутих магів безперервно обстрілювати їх закляттями. Враховуючи кількість Просунутих магів у Храмі Парфенону, їхні закляття могли легко зрівняти гору з землею. Луска Чорного Тотемного Змія потріскалася, тому безперервні вибухи все ще були небезпечними.
— Я не розумію, навіщо вам заходити так далеко і використовувати Темну Страту? Це тому, що вам стає краще, коли ви застосовуєте її до доньки Вень Тая? — запитала Аша’руя.
— Ви, розберіться з отрутою Чорного Тотемного Змія! — Дуланк наказав своїм підлеглим.
На їхньому боці було багато могутніх магів. Якби вони об'єдналися, у них був би великий шанс знищити Чорного Тотемного Змія. Однак Чорний Тотемний Змій був неймовірно сильним. Якщо почнеться битва, будь-хто може загинути в ній! Кількість магів Верховного рівня у світі була досить обмеженою. Навіть втрата одного вважалася великою втратою. Вони не хотіли викладатися на повну проти Чорного Тотемного Змія. Найкращим вибором для них було дозволити армії Суддів і Магів Віри повільно виснажувати Тотемного Звіра, оскільки істота вже була сильно поранена магічною формацією!
Дуланк і Меллаура також не поспішали. Вони знали, що Мо Фань та його команда були наче загнані в кут звірі. Попри те, що Хань Цзі, Пан Лай та інші наполягали на їхньому захисті, вони зараз перебували в Храмі Парфенону. Їм потрібно було лише виділити кількох людей, щоб затримати їх, поки вони повільно вирішуватимуть поточну справу. Усе йшло за планом!
— Ти скоро помреш, чи справді знання правди має таке значення? — усміхнувся Дуланк.
— Це лише для того, щоб я могла розповісти правду своєму названому батькові, — відповіла Аша’руя.
Аша’руя все ще не могла зрозуміти, чому Є Сінся мала померти.
Було правдою, що Є Сінся була донькою Вень Тая, але Ідіша вже розплющила очі, що означало, що дівчина не була ключем до воскресіння Ідіші. Невже Ідіша намагалася вбити Є Сінся лише через свою ненависть до Вень Тая?
Якщо так, вони могли б легко зробити це за лаштунками. Навіщо їм було напружуватися і використовувати проти неї силу Священного Суду?
Дуланк не був проти розкрити таємницю. Він вказав на Є Сінся і сказав:
— Вень Тай був дуже складним супротивником. Він знав, що його смерть наближається, тому використав силу Темної Страти, щоб запечатати Душу Храму Парфенону всередині її тіла!
— Душа Храму Парфенону всередині її тіла? — Аша’руя була шокована.
Мо Фань теж подивився на Є Сінся.
— Так, Священний Суд нічого не вигадував. Усередині її тіла справді спить інша душа, але це не Салан, це Душа Храму Парфенону, яка найбільше потрібна Богині Ідіші! Оскільки Вень Тай запечатав Душу Храму Парфенону в її тілі за допомогою Темної Страти, єдиний спосіб повернути Душу Храму Парфенону — це активувати Темну Страту! — заявив Дуланк.
Виявилося, що ноги Є Сінся були кволими через те, що її тіло не могло витримати важкого тягаря наявності двох душ... вони не брехали!
Однак ніхто не очікував, що ці люди вигадають таку величезну брехню, аби лише повернути Душу Храму Парфенону. Вони обдурили всіх, змусивши повірити, що Є Сінся була Саланом. Навіть сама дівчина думала, що ця брехня була правдою!
Якби Салан не з'явилася і не розкрила потворні обличчя цих людей, інші б і далі залишалися в невіданні!
— Хіба ви не боїтеся, що образите Китайський Імператорський Палац і Союз Примусу? — наполягала Аша’руя.
Мо Фань, Є Сінся та Чорний Тотемний Змій були з Китаю. На цей момент Сун Цімін, Пан Лай та інші вже теж дізналися правду. Якщо вони все ще наполягатимуть на вбивстві Мо Фаня та Є Сінся, вони фактично посваряться з Китаєм!
— Китайський Імператорський Палац і Союз Примусу? Аша’рує, як ти можеш таке говорити, будучи членкинею Храму Парфенону? З якого це часу Храм Парфенону мав зважати на те, що думають інші? Ти серйозно вважаєш, що Китайський Імператорський Палац і Союз Примусу є для нас загрозою? Щойно Ідіша поверне собі Душу Храму Парфенону і здобуде Закляття Воскресіння, китайці можуть навіть прийти і благати нас. Усі бояться смерті, особливо можновладці та лідери. Якщо ми дамо китайцям шанс воскресити когось, ти справді думаєш, що вони будуть сваритися з нами через цих другорядних персонажів? Закляття Воскресіння дасть нам контроль над усім! — розреготався Дуланк. У його очах Аша’руя була просто занадто наївною!
— Ідіша вже привела Храм Парфенону до золотого віку і без Душі Храму Парфенону. Щойно в неї з'явиться Закляття Воскресіння, п'ять Магічних Асоціацій теж схилять перед нами голови! Аша’рує, Ідіша завжди ставилася до тебе з прихильністю. Вона завжди бачила в тобі свою племінницю з великим потенціалом. Можливо, вона не буде задоволена Паніцзя, і я майже впевнений, що ти розумієш, що це означає. Навіщо тобі йти проти неї і ставати на шлях, який призведе до твоєї смерті!? — сказала Меллаура.
— Як ви думаєте, хто допоміг стажерці-служниці пробратися до труни Ідіші? Я дуже шкодую, що не зробила цього сама, інакше б я порубала її на м'ясний фарш! — холодно відрізала Аша’руя.
— То це ти була у змові з Саланом? — з подивом запитала Меллаура.
— Я не знала, що вона Салан, але те, що вона запропонувала, я мріяла зробити щодня! — сказала Аша’руя.
— Ну-ну-ну, ти досить добре це приховувала. Оскільки ти така незадоволена Ідішею, я обов'язково передам їй твоє послання, щоб вона могла з тобою розібратися! — вишкірилася Меллаура.
Небо раптом наповнилося завиванням великої Елементальної Бурі. Це було схоже на дзвін гігантського похоронного дзвона в Цитаделі Афін.
Маги Священного Суду розігнали отруйний туман, поки Дуланк і Меллаура вигравали час. Судді та Маги Віри зайняли свої позиції на височинах і випустили свої руйнівні закляття на величезного Чорного Тотемного Змія!
Першими закляттями, що обрушилися на територію, були Небесні Вогняні Поховання від Суддів. Небо запалало, освітлюючи половину гори. Дощ продовжував литися разом із вогнем. Полум'я було настільки щільним, що від нього просто не було порятунку.
Вогняний дощ нагадував грандіозний похорон. Руйнівне полум'я заповнило все небо. Це було схоже на пришестя апокаліпсису!
Наскільки мізерними були звичайні люди перед обличчям жахливого вогняного дощу такого масштабу?
Чорний Тотемний Змій підняв голову і спостерігав за полум'ям, що лилося вниз. Він безстрашно видав лютий рев!
Тотемна Печатка замерехтіла на його сильно понівеченій плоті. Чорний Тотемний Змій стрибнув і поплив у небо, малюючи величезну сяючу печатку на своєму шляху.
Полум'я лилося з неба, але ті язики полум'я, що стикалися з печаткою, миттєво розсіювалися, ніби їх ніколи й не існувало.
— Продовжуйте, убийте цього Тотемного Звіра! — холодно сказав Дуланк Ланьцзіню позаду нього. Ланьцзінь змахнув рукою і вистрілив у повітря сліпучим білим світлом, даючи сигнал армії магів атакувати знову!
Судді взяли коротку перерву, тоді як безліч Зоряних Візерунків та Зоряних Галактик освітили іншу гору поблизу. Дві тисячі Магів Віри застосували свою магію. Незліченні закляття вітру об'єдналися у величезне чорне торнадо, що з'єднало небо і землю...
Чорне торнадо було набагато більшим за Чорного Тотемного Змія. Воно звивалося і стрімко наближалося з переважаючою, розривною силою!