Закляття Блискавки зі збільшеною вшестеро шкодою від Тирана Блискавки обрушилися на Отруйного Панцирного Скорпіона, люто шмагаючи істоту, але майже не залишаючи слідів на її броні.
Мо Фань спробував націлитися на голову Отруйного Панцирного Скорпіона, щоб атакувати Джека напряму, але зрозумів, що це була найміцніша частина захисту істоти. Йому було важко завдати бодай якоїсь шкоди Джеку, який ховався всередині броні.
Не маючи іншого вибору, Мо Фань міг лише використовувати Тирана Блискавки, щоб стримувати інших магів та нежить Шріва, що розсипалася навколо.
Тиран Блискавки був дуже ефективним проти інших магів та нежиті Шріва. Залізні Зомбі та мумії, яких Мо Фаню раніше було важко вбити, тепер перетворилися на криваві бризки під ударами Тирана Блискавки. Навіть Менталістці було важко застосовувати своє закляття під величезним тиском Тирана Блискавки. Вони могли атакувати Мо Фаня лише Закляттями інших Елементів.
Домен Тирана Блискавки Мо Фаня пригнічував їх так само, як і Домен Му Нінсюе. Хоча вона зараз була деінде, Домен Тирана Блискавки також був здатний послаблювати закляття, які застосовувалися в межах його дії.
Разом із Середнім Просторовим Закляттям, Часовим Стазисом, Мо Фаню вдавалося тимчасово тримати оборону.
— Ти справді думаєш, що маєш бодай якісь шанси проти нас!? — зарозуміло гаркнув Джек.
Отруйний Панцирний Скорпіон дико розмахував своїми величезними лапами. Шипи на лапах видовжилися ще більше і стали ще гострішими!
Вкриті шипами лапи опустилися додолу, залишаючи в землі безліч дір. Простір, який Мо Фань міг використати для ухилення, був дуже обмеженим, не кажучи вже про те, що лапи були густо вкриті шипами зі смертельною отрутою. Від найменшого дотику рана миттєво перетворювалася б на довгий поріз, ніби від удару мечем.
Поки Отруйний Панцирний Скорпіон розмахував лапами, він раптом нахилився набік, і отруйний хвіст, що світився, який він досі ховав, рвонув уперед.
Крижане вістря цілилося просто в груди Мо Фаня. Мо Фань укрився холодним потом, оскільки зовсім не очікував такої раптової атаки. Він стояв абсолютно беззахисний, спостерігаючи, як отруйне жало летить просто на нього!
Броня Чорного Змія все ще відновлювалася, а Щит Відходу в Пітьму розбився на друзки зовсім недавно. Було надто пізно зводити стіну за допомогою Просторового Елементу або намагатися ухилитися, оскільки чотири кінцівки істоти відрізали всі шляхи до відступу!
У нього не було жодного шансу ні ухилитися, ні захиститися. Мо Фань відчув, що отруйне жало ось-ось проколи його груди...
Джек був трохи праведнішим за злісного Анджело. Він не цілився в серце Мо Фаня, але це все одно був би нищівний удар!
Холод пробіг спиною Мо Фаня. Він зціпив зуби і подумки вилаяв себе за те, що відчув полегшення від думки, що зараз вони на турнірі. Побувавши безліч разів на межі між життям і смертю, Мо Фань засвоїв, що в житті мага не буває місця для випадкового везіння!
Він не міг дозволити собі здатися до самого кінця. Хіба в нього не було Телекінезу?
Йому потрібен був лише один погляд, щоб застосувати Базове Закляття Просторового Елементу. Невже смертельне отруйне жало справді було швидшим за його очі?
— Телекінез! — Очі Мо Фаня спалахнули срібним світлом. Він не став ухилятися чи захищатися. Він лише використовував свій погляд, щоб зупинити смертельне жало.
Якщо Ай Цзяньту міг помістити в стазис будь-яке закляття, спрямоване на нього, то чому він не міг зупинити й цю смертельну атаку? Йому була потрібна сильна воля і велика мужність. Сила Просторового Елементу залежала не від заклять чи Насіння Душі, а від його незрівнянної ментальної сили!
Володіння великою кількістю Елементів давало Мо Фаню безліч різних варіантів подолання небезпеки. Однак це також позбавляло його можливості тренувати свій Просторовий Елемент. Його Просторовий Елемент був наче маленький саджанець, захищений іншими, сильнішими Елементами. Він не міг рости, оскільки не відчував на собі сильного вітру та дощу!
Мо Фань використав усі свої Елементи, але все одно опинився в скрутному становищі. Чому б йому не довіритися своєму Просторововому Елементу і не повірити, що його воля достатньо сильна, щоб подолати атаку!?
Срібне сяйво посилювалося, стикаючись з отруйним жалом...
Люди підсвідомо намагалися б уникнути небезпеки через страх. Мо Фань змушував себе не ухилятися від атаки, оскільки це було абсолютно безглуздо. Його першочерговим завданням було зупинити клітини свого тіла, які тремтіли від страху перед наближенням небезпеки!
Йому потрібно було залишатися абсолютно спокійним і максимально зосередженим, вірити в те, що він зупинить смертельну атаку просто перед тим, як вона досягне його грудей!
Срібна аура огорнула все тіло Мо Фаня і стрімко поширилася на отруйне жало.
Хвіст скорпіона був просто перед грудьми Мо Фаня, але не зміг встромитися в нього. Він натрапив на сильний опір з боку волі Мо Фаня, і хоча залишалися лічені сантиметри, він не міг просунутися далі, ніби врізався в міцний нефрит!
Холод жала пронизав одяг Мо Фаня і з легкістю проник у м'язи на його грудях. Легкий холодок миттєво викликав неймовірний біль у всій нервовій системі Мо Фаня, хоча він і проник лише в зовнішній шар тканин. Він міг легко уявити, наскільки нестерпним був би біль, якби жало повністю встромилося в його тіло!
— Цікаво, як довго ти протримаєшся! — закричав Джек.
Розум Отруйного Панцирного Скорпіона був синхронізований з його власним. Отруйне жало, що зависло прямо над грудьми Мо Фаня, повільно просувалося далі, і залишалося лише півдюйма до того, як смертельна отрута почне поширюватися в тілі Мо Фаня!
— Відвали! — закричав Мо Фань, випліскуючи своє розчарування. Ця вперта думка миттєво зміцнила його волю, і він міцно схопився за жало.
Джек зрозумів, що його Отруйному Панцирному Скорпіону було важко просунути хвіст хоч трохи далі. Він люто гаркнув на Менталістку:
— Чого ти чекаєш?
Менталістка вже застосувала Ментальний Удар, але атака не обов'язково мала стовідсоткову гарантію успіху. Коли людина була настільки зосередженою, що її воля ставала непробивною, Ментальний Удар був схожий на легку бриж на озері, нездатну завдати жодної шкоди своїй цілі.
Джек і гадки не мав, що Мо Фань зміг зупинити атаку за допомогою Просторового Елементу. Він сердито змахнув рукою, вирішивши атакувати своїми іншими Елементами.
Однак раптом з'явився вкритий памороззю вовк рівня Командира, безперервно розриваючи повітря своїми кігтями і випускаючи десяток крижаних півмісяців у Отруйного Панцирного Скорпіона!
На отруйній броні з'явилося дванадцять довгих ран, коли крижані півмісяці глибше проникли в плоть істоти. Отруйна кров потекла з ран, розмазуючись по тілу Отруйного Панцирного Скорпіона.
Отруйного Панцирного Скорпіона відкинуло назад, він похитнувся і ледь не впав на землю.
— Молодець, вовче! — Мо Фань був на сьомому небі від щастя, зрозумівши, що небезпека минула.
Сніговий Вовк Летючого Струмка рухався стрімко. На відміну від інших звірів, які атакували грубою силою, він віддавав перевагу серіям атак. Після першого удару він перемістився збоку від Отруйного Панцирного Скорпіона і люто тупнув усіма лапами по землі, вистрілюючи в нього крижаними осколками...
Крижані осколки посипалися на Отруйного Панцирного Скорпіона, немов промені супутників, і напрочуд легко пробили плоть істоти, залишивши помітні рани навколо суглобів!
Отруйного Панцирного Скорпіона відкинуло ще далі, але коли він поступово стабілізувався, Джек зневажливо глянув на Снігового Вовка Летючого Струмка і сказав:
— Ти змарнував таку цінну душу на низькорівневого демонічного вовка. Він усе ще неповноцінний, навіть якщо й досяг рівня Командира!
Незважаючи на поранення, яких зазнав Отруйний Панцирний Скорпіон, його сила та аура не виявляли жодних ознак послаблення. Він негайно змінив ціль на Снігового Вовка Летючого Струмка. Його люті рухи та отруйне жало змусили Снігового Вовка Летючого Струмка тимчасово відступити.
— Така істота не гідна мати душу створіння з Крижаного Царства Крайнього Півдня! — Джек ще більше розлютився, побачивши Снігового Вовка Летючого Струмка. — Ви, хлопці, розберіться з ним; а я подбаю про цього неповноцінного демонічного вовка!
Студент, який спочатку бився зі Сніговим Вовком Летючого Струмка, також перегрупувався з командою. Вони знову почали обходити Мо Фаня з флангів, разом із нежиттю Шріва.
Мо Фань спочатку планував контратакувати Джека та Отруйного Панцирного Скорпіона за допомогою Снігового Вовка Летючого Струмка, але невдовзі його зв'язали інші супротивники. У нього не залишилося іншого вибору, окрім як використати проти них Тирана Блискавки.
— Я все ще зможу повернути душу назад, коли вб'ю тебе. Правила не забороняють нам убивати Викликаних звірів наших супротивників! — холодно сказав Джек.
Це була справжня мета Джека, оскільки він вважав великим приниженням те, що душа благородної істоти знаходиться в тілі низькорівневого демонічного вовка. Лише його Отруйний Панцирний Скорпіон був гідний цієї душі, щоб його Викликаний звір міг досягти своєї третьої форми!
— Здохни! Здохни! — Джек також застосовував закляття, б'ючись зі Сніговим Вовком Летючого Струмка разом зі своїм Отруйним Панцирним Скорпіоном. Сніговому Вовку Летючого Струмка було важко тримати оборону, тому він швидко втік на безпечну відстань.
Однак Джек був украй хитрим. Побачивши, що Сніговий Вовк Летючого Струмка тікає, він одразу ж розвернувся, щоб атакувати Мо Фаня. Мо Фань міг спокійно битися з трьома магами одночасно, але коли до бою приєдналися Джек і його Отруйний Панцирний Скорпіон, він одразу ж опинився у великій небезпеці.
Тому Сніговий Вовк Летючого Струмка не міг дозволити собі втекти. Він мусив відволікати Отруйного Панцирного Скорпіона та Джека.
Отруйний Панцирний Скорпіон уже був сильнішим за Снігового Вовка Летючого Струмка. Імовірно, він був навіть трохи сильнішим за Полум'яну Белль у Стадії Підлітка, не кажучи вже про те, що Джек також атакував Снігового Вовка Летючого Струмка двома іншими Елементами. Сніговому Вовку Летючого Струмка доводилося несолодко.
Незабаром гарне хутро Снігового Вовка Летючого Струмка вкрилося свіжою кров'ю, а по всьому тілу з'явилися гнійні рани від отруйного жала.
Сніговий Вовк Летючого Струмка видав дике виття.
Це був його перший бій після нещодавнього розвитку. Якщо він усе ще не міг перемогти ворога Мо Фаня після стількох зусиль, щоб досягти рівня Командира, як він взагалі міг би надати хоч якусь допомогу своєму господареві?
Цей чоловік мав рацію: він був лише низькорівневим демонічним вовком, який виріс у істоту рівня Командира з Духовного Вовка рядового рівня. Але це не обов'язково означало, що він такий самий боязкий і слабкий, як істота рядового рівня!