Венеція, Китайський клуб магів Юнь Лань...
Цзян Юй усе ще не розумів, що це була за Душа, якою зацікавився його вчитель; навіть заступниця старійшини Священної Зали Свободи була готова втрутитися, лиш би роздобути її. Він не міг не запитати:
— Майстре, та Душа, яку ви купили для Мо Фаня, що це взагалі таке? Вона справді настільки вражаюча?
— Відверто кажучи, я теж був досить здивований, побачивши щось подібне на ринку у Венеції. У цій Душі немає нічого особливого на перший погляд, і навіть люди з гострим оком зазвичай не платять за неї триста мільйонів. Навіть на аукціоні вона, найімовірніше, пішла б з молотка десь за двісті мільйонів... — Пан Лай спробував зробити ковток італійської кави, але щойно відпив, одразу ж виплюнув її.
— Майстре, я думаю, чай підходить вам більше. — Цзян Юй негайно пішов заварити чайник чаю і подав його Пан Лаю, перш ніж запитати: — То чому ж ви витратили на неї триста мільйонів? Ви серйозно просто хотіли позмагатися з тією старою?
— Позмагатися з нею? — Пан Лай підняв брови і пирхнув. — Дозволь сказати тобі: якби я не пообіцяв дістати Душу для Мо Фаня і не враховував того факту, що він багато разів допомагав нашій країні, я б купив її для себе і віддав тобі як подарунок на випускний. На жаль, твоя перша Викликана істота належить до Елементу Землі, а інша — це демонічний дух, тому душа звіра тобі ні до чого...
— Вона справді була такою вражаючою? Але хіба ви не казали, що це лише звичайна істота рівня Командира? — запитав Цзян Юй.
— Вона звичайна лише в очах інших, але зовсім інакше виглядає в очах такого обізнаного фахівця, як твій майстер. Якби я не бував у Крижаному Царстві Крайнього Півдня, я б, можливо, теж її не помітив. — Пан Лай зробив ковток чаю, щоб очистити язик від міцного аромату кави, перш ніж випити його. Китайський чай усе ж був найкращим, а напої в чужих країнах усі на смак як багно!
— Крижане Царство Крайнього Півдня, на Південному полюсі? — здивувався Цзян Юй.
— Так, це справді заборонене місце для людей. Землі там безкраї і надзвичайно холодні, а демонічні звірі... — Він важко зітхнув. — Слова «сильні» аж ніяк не достатньо, щоб описати їх. Ми заглибилися туди всього кілометрів на сто, проте наша група була майже повністю знищена. Кожен у групі був магом Верховного рівня, і хоча я тоді не був таким сильним, як зараз, я нізащо не повернуся на Південний полюс знову! — Згадуючи ту ситуацію, Пан Лай раптом перестав відчувати чашку гарячого чаю в руці, ніби він загубився в засніженому краї, де не було жодного тепла.
— Існують місця, куди навіть майстер не наважується піти? — Цзян Юй був ще більше шокований.
Про землі на Південному полюсі було небагато інформації. Не те щоб туди не їздило багато могутніх магів, але це місце залишалося суцільною чорною плямою.
В інших королівствах демонічних звірів зазвичай кишіли монстри, але на Південному полюсі знайти хоча б одного було досить важко, усе місце було мертвотно тихим...
Однак, якщо вам не пощастить і ви натрапите на одного чи двох, дуже ймовірно, що живими ви вже не повернетеся!
Колись Пан Лай був сповнений юнацького запалу, коли ще був яскравим талантом серед магів Верховного рівня. Йому вистачило сміливості приєднатися до групи амбітних магів в експедиції на Південний полюс. Після того разу Пан Лай вирішив вступити до Королівської Варти і присвятив більшість свого часу культивації або тренуванню учнів. Він більше не наважувався на пригоди.
Навіть із його нинішньою силою його обличчя завжди блідло при згадці про Крижане Царство Крайнього Півдня.
— Не будемо про минуле. Хіба ти не хочеш знати, чому я так зачарований цією Душею? — Пан Лай повернувся до теми.
— Невже ця Душа з Крижаного Царства Крайнього Півдня?
— Саме так! Я одразу зрозумів, що істота походить із Крижаного Царства Крайнього Півдня, коли відчув потужну присутність Елементу Льоду, тримаючи її. Лише тамтешні істоти могли володіти Душею з такою сильною присутністю Елементу Льоду. Якщо я не помиляюся, швидше за все, це душа Снігового Звіра Летючого Струмка. Її сила дорівнює силі звичайної істоти рівня Командира, але її Крижана Душа дарує їй незмірну міць під час бою в Крижаному Домені! — пояснив Пан Лай.
— Тож вона фактично отримала силу Елементу Льоду?
Пан Лай зітхнув.
— Це важко пояснити словами. Щойно вовк Мо Фаня успішно еволюціонує, ти зрозумієш, наскільки сильною є Крижана Душа під час полювання за скарбами!
— Напевно, так. Це точно щось особливе, якщо воно походить із такого місця!
На приватному тренувальному майданчику...
Усе місце здригнулося від могутнього реву. Навіть човни в сусідніх каналах сильно захиталися.
Люди поблизу з жахом витріщилися на тренувальний майданчик, почувши рев.
На щастя, рев долинав саме звідти. Якби це було з будь-якої іншої будівлі, міська варта Венеції негайно б оточила це місце!
— ХА-ХА-ХА, спрацювало! Старий Пан Лай справді вражає! — Сміх Мо Фаня луною рознісся тренувальним майданчиком.
Мо Фаню вдалося допомогти Стрімкому Зоряному Вовку еволюціонувати, просто дотримуючись вказівок Пан Лая!
Мо Фань відпустив свій контроль. Він дивився на Стрімкого Зоряного Вовка, спостерігаючи за його неймовірною трансформацією!
Стрімкий Зоряний Вовк повністю витягнув кінцівки, ніби його кістки й тіло силоміць розтягували. Його колись елегантні м'язи також розширилися, зробивши його масивнішим і надавши йому більш дикого вигляду!
Його хутро майоріло на вітрі, і колір також почав змінюватися: з темно-синього на білий. Воно виглядало досить холодно, з крижано-блакитним відливом!
Спочатку Мо Фань думав, що відчує, як з істоти виривається крижана аура, але все, що він відчув — це холодна, проте стримана лютість Стрімкого Зоряного Вовка. Однак він міг відчути задушливе відчуття небезпеки, просто дивлячись на крижане полум'я в очах істоти!
Мо Фань розумів, що те, що горіло в очах істоти, було не вогнем, а різновидом інею, який колихався, наче полум'я. Такий самий іній колихався на плечах, ліктях та хвості вовка!
До того ж, від плечей до стегон, а потім до задніх лап, поверх хутра був шар блискучої крижаної броні, прикріпленої до міцних м'язів Стрімкого Зоряного Вовка, що демонструвало недоторканну шляхетність істоти рівня Командира!
— Він... він тепер істота крижаного типу? — Мо Фань був вражений, побачивши трансформацію Стрімкого Зоряного Вовка.
Зміна Елементу вовка була гарною новиною. Зрештою, Елемент Вітру, яким Стрімкий Зоряний Вовк володів раніше, був досить слабким. У боях він переважно покладався на свою фізичну силу.
Однак, незважаючи на те, що Стрімкий Зоряний Вовк перетворився на істоту крижаного типу, крижана аура від крижаної броні, що вкривала його, не здавалася такою вже й сильною, а температура навколо майже не знизилася.
Навіть застосування Базового Льодяного Покриву було схоже на ввімкнення кондиціонера, проте аура Стрімкого Зоряного Вовка і близько не стояла з цим.
— Тільки не кажи мені, що він успадкував лише зовнішній вигляд Душі, але не успадкував її силу. Яка шкода, — пробурмотів Мо Фань.
— Нін- — Маленька Полум'яна Белль була наївною. Вона негайно підняла свої вогняні помпони, побачивши, що Стрімкий Зоряний Вовк успішно еволюціонував. Вона підстрибувала і радісно танцювала.
— Забудь, це не має особливого значення, вже й так досить круто, що ти еволюціонував в істоту рівня Командира. ХА-ХА-ХА, вовче, відтепер мені доведеться називати тебе Білим Вовком! — Мо Фань був оптимістом.
Він витратив лише близько чотирьохсот п'ятдесяти мільйонів, щоб допомогти Стрімкому Зоряному Вовку еволюціонувати в істоту рівня Командира. Це була досить вигідна угода! Зрештою, сила істоти рівня Командира була порівнянна із загальною силою близько семи Просунутих магів, а щоб виховати одного Просунутого мага, потрібно було понад сто мільйонів!
У будь-якому разі, трансформація Стрімкого Зоряного Вовка була не такою вражаючою, як очікував Мо Фань, але вона його й не розчарувала. Стрімкий Зоряний Вовк офіційно досяг рівня Командира, а це означало, що він міг з легкістю знищити національну команду лише за допомогою одного свого Елементу Виклику!
— Тим не менш, він виглядає справді круто, наче король вовків. Нарешті ти можеш заявити права на власну територію у Вимірі Викликаних Істот! — Мо Фань поплескав Стрімкого Зоряного Вовка по голові й усміхнувся.
— Аууу!~ — Стрімкий Зоряний Вовк теж був неймовірно збуджений. Він завив кілька разів, від чого човни і люди в сусідніх каналах неабияк постраждали.
— Нарешті ми зможемо відірватися під час полювання за скарбами. Нам доведеться відпрацювати всі гроші, які ми витратили останнім часом! — амбітно заявив Мо Фань.
— Аууу!
— Ха-ху!
Білий Вовк зберіг свою вовчу лютість. Він був великим фанатом грабунків, і оскільки він щойно досяг рівня Командира, нарешті настала його черга продемонструвати свою видатну доблесть.
Маленька Полум'яна Белль теж радісно закричала, її голос був приємним, наче дзвін дзвоника. Вона нарешті могла приєднатися до свого татуся і Дядечка Вовка в їхніх злих справах — грабунках і підпалах. Вона випромінювала величезну радість!
Мо Фань розповів Цзян Юю про свій успіх. Цзян Юй також коротко згадав Мо Фаню про походження Душі. Однак Цзян Юй не зміг зрозуміти всю історію від свого вчителя. Він і гадки не мав, наскільки сильною була Крижана Душа, і лише переказав Мо Фаню те, що почув сам.
— Сніговий Звір Летючого Струмка... гаразд, мабуть, тоді я назву тебе Сніговим Вовком Летючого Струмка! — Мо Фань дав Стрімкому Зоряному Вовку нове ім'я!
Сніговий Вовк Летючого Струмка... звучало так, ніби красень-вовк стрибає і біжить по стінах, перестрибуючи між скелями засніженого струмка. Це цілком відповідало його нинішньому вигляду!
— Ти вже випробував його силу? Мій майстер казав, що істота дуже сильна, — запитав Цзян Юй.
— Ще ні. Я дозволив йому повернутися до Виміру Викликаних Істот, щоб заявити права на свою територію. Думаю, він такий самий, як і інші істоти рівня Командира, — відповів Мо Фань.
— О, тоді я залишу це тобі на дослідження. Мій майстер не став би тобі брехати; якщо він сказав, що вона сильна, то вона точно має якісь видатні здібності, — сказав Цзян Юй.
— Все добре, я задоволений тим, що тепер він істота рівня Командира!
— Це правда, твій Елемент Виклику нічим не слабший за мій, а він же має бути твоїм третім Елементом... — зітхнув Цзян Юй.