Вершина Гори Тирана завжди була оповита чорною хмарою. Вона сиділа просто на вершині і час від часу спускалася трохи нижче.
Тиран Блискавки утворився між вершиною Гори Тирана і чорною хмарою. Найцікавіше те, що Насіння Душі Блискавки насправді знаходилося в ущелині, розташованій на схилі гори.
Це було головною причиною, чому багато Мисливців нічого не знаходили під час пошуків. Усі вони припускали, що Тиран Блискавки знаходиться на самій вершині гори, оскільки постійно бачили удари блискавки з чорної хмари, але вони й гадки не мали, що блискавка утворила електричне поле на схилі гори, і справжнє Насіння Душі Блискавки очищувалося тут протягом незліченних років, поки не стало завершеним.
— Хіба ми не зробимо спершу те, про що ти згадувала? — запитав Мо Фань.
— Спочатку я допоможу тобі отримати Тирана Блискавки, він може стати в нагоді, — сказала Аша’руя.
Двоє увійшли в ущелину на схилі гори. Мо Фань виявив там довгу тріщину, ніби місце розрізав навпіл божественний молот, що впав з неба.
Очевидно, це була робота блискавки!
Коли Мо Фань зазирнув у тріщину, він побачив, як усередині мерехтять густі дуги блискавок, ніби там діяла потужна магічна формація. Електричні дуги були чорними і випромінювали легке жовте світіння після того, як прорізали повітря.
Блискавка Цяньцзюнь була фіолетово-чорною. Як Маг Блискавки, Мо Фань міг відчути силу блискавки, просто дивлячись на неї. Сильніша блискавка рухалася б швидше. Мо Фань міг відчути, як швидко рухалася ця блискавка. Вона була надзвичайно неспокійною, ніби збиралася розлетітися в усіх напрямках. Блискавка була на межі вибуху від найменшого дотику. Їй потрібен був лише провідник, щоб миттєво пройти крізь нього і пробити навіть найміцніший об'єкт!
— Тут так багато дуг блискавок блокують шлях, як ми маємо пройти глибше? — запитав Мо Фань.
Блискавка була занадто сильною, щоб Мо Фань міг навіть торкнутися її. Йому довелося замислитися, чи зможе його тіло витримати це.
— Це найменша з наших проблем. Ти не помітив нічого іншого? — запитала Аша’руя.
Мо Фань почав із сумнівом оглядати околиці.
Настала ніч. Гора занурилася в непроглядну темряву. Гора Тирана була не просто горою, що здіймалася вгору, як стовп, а складалася з шарів гірських масивів, що накладалися один на одного. Тут було багато гірських стін, долин, прогалин і пласких поверхонь. Рослин було небагато, найімовірніше, через сильну присутність блискавок.
Поки Мо Фань оглядав темні, безплідні околиці, він раптом помітив, що щось здригається на стінах і скелях.
Мо Фань придивився і побачив істот із пір'ям дивного кольору, що спиралися на стіни. Вони, мабуть, були видом істот, активних удень, і зазвичай міцно спали вночі.
— Кожне Насіння Душі — це як гігантське джерело енергії. Будь-яка демонічна істота, яка хоче стати сильнішою за короткий проміжок часу, проводитиме більшу частину свого часу поблизу джерела енергії. Ти ж не думаєш серйозно, що щось настільки цінне, як Насіння Душі, залишиться без охорони і чекатиме, поки хтось його забере? — сказала Аша’руя.
— Тобто ці штуки нападуть на нас, якщо ми зайдемо всередину тріщини? — запитав Мо Фань.
— Так, ми зараз на їхній території, — сказала Аша’руя.
Мо Фань негайно знову оглянув околиці своїм нічним зором. Усе було саме так, як казала Аша’руя; місцевість була повна нір, що вели до гнізд демонічних істот. Вони були просто занадто тихими, коли спали, настільки тихими, що Мо Фань зовсім не підозрював про їхнє існування. Це також означало, що ці істоти не були низького рівня!
— Це Вітро-Вогняно-Блискавичні Стерв'ятники, вид демонічних істот із трьома різними Елементами. Мало того, що вони здатні використовувати потужні магічні здібності, їхня плоть надзвичайно міцна! Ти можеш вважати їх експертами як фізичних, так і магічних атак, — сказала Аша’руя.
Мо Фань раніше бачив Вітро-Вогняно-Блискавичного Стерв'ятника, але, судячи з опису Аша’руї, він легко міг зрозуміти, наскільки складно буде битися з цими демонічними істотами.
— Зазвичай вони витрачають десять років на свій Елемент Вітру, десять років на Елемент Вогню і десять років на Елемент Блискавки. Щойно вони закінчать культивувати три Елементи, вони еволюціонують у Триголового Магічного Стерв'ятника. Це одна з найсильніших демонічних істот рівня Командира, — сказала Аша’руя.
— Тобто ти хочеш сказати, що вони зараз на фінальній стадії перед еволюцією? — запитав Мо Фань.
— Так, Вітро-Вогняно-Блискавичні Стерв'ятники, які все ще культивують свій Елемент Вітру, досить пересічні. Вони схожі на істот рівня Воїна у Стадії Розвитку. Коли вони культивують свій Елемент Вогню, вони такі ж сильні, як слабші істоти рівня Командира. Однак, коли вони закінчують культивувати Елемент Блискавки, вони перероджуються, ніби щойно вийшли з кокона, стаючи одними з найсильніших істот рівня Командира, — сказала Аша’руя.
— Святі какахи, ти хочеш сказати, що всі ці істоти рівня Командира? — ахнув Мо Фань.
-Це що, довбаний жарт?-
Мо Фань нарахував щонайменше дев'ять істот поблизу, лише мигцем глянувши. Якщо кожен із них закінчив культивувати Елементи Вітру і Вогню, хіба це не означало б, що вони такі ж сильні, як середньостатистичні істоти рівня Командира?
Що це за жарт? Хіба істоти рівня Командира взагалі живуть разом?
Більшість істот рівня Командира, з якими стикався Мо Фань, очолювали власні племена і залишалися на своїй території. Він ніколи не бачив, щоб істоти рівня Командира жили на одній території. Це була фактично сім'я Командирів!
— Знищ їх, і Тиран Блискавки твій, — сказала Аша’руя.
— Тобі легко казати! Навіть якщо я впевнений у собі, я не настільки дурний, щоб думати, що зможу впоратися з дев'ятьма істотами рівня Командира одночасно! — обурився Мо Фань.
Мо Фань, найімовірніше, був достатньо сильним, щоб убити істоту рівня Командира самотужки. Однак йому все ще потрібно було покладатися на силу Маленької Полум'яної Белль, оскільки він не міг убити істоту рівня Командира без її вселення.
Мо Фань був упевнений, що зможе впоратися з двома істотами рівня Командира одночасно, але якщо їх буде більше двох, він точно програє битву!
На жаль, він уже використав зібрану Рідину Часу. Якби в нього ще трохи залишилося, у нього не було б проблем із Вітро-Вогняно-Блискавичними Стерв'ятниками!
— Виклич свого Темного Майстра Меча, він має бути достатньо сильним, щоб впоратися з ними, так? — запитав Мо Фань.
— Він ще не виріс, він може битися тільки з одним із них, — сказала Аша’руя.
— Я можу взяти на себе одного, і мій Контрактний Звір може взяти на себе одного, разом із твоїм Темним Майстром Меча ми зможемо знищити трьох із них. А як щодо інших шести? — запитав Мо Фань.
— Залиш це тому хлопцеві, — Аша’руя дивилася на інший бік гори з блискучими очима.
— Кому? — Мо Фань простежив за її поглядом, але нічого не побачив.
Десь за три кілометри був пагорб. Мо Фань міг бачити досить далеко вночі. Він спробував придивитися, але не побачив нічого вартого уваги.
— Я насправді мала на увазі той пагорб, використай це, щоб заманити його сюди, — Аша’руя дала Мо Фаню чорний камінь.
Мо Фань узяв його і уважно оглянув.
О мамо, хіба це не Камінь Провини, що був виставлений у довгому коридорі? Як він опинився в руках Аша’руї?
— Де ти це взяла? — запитав Мо Фань.
— Я вкрала його, — відповіла Аша’руя.
— ... — Мо Фань втратив дар мови. Він ніколи не бачив, щоб хтось поводився так спокійно після крадіжки!
— Це ти спровокувала спрацювання сигналізації? Навіщо ти його вкрала? — Мо Фань відчув, як у нього похололо всередині.
У Венеції Мо Фань навіть переконав себе в невинності Аша’руї. Він припускав, що з її статусом і багатством для неї не мало сенсу скоювати злочин. На його подив, вона справді вкрала камінь. Однак Мо Фань знову був спантеличений. Хіба Чжао Ман’янь не казав, що нічого не зникло? Чи вони просто вирішили приховати правду?
— Я підмінила його на підробку. Цей вид каменю знаходять на божественній горі, де в давнину розташовувався Храм Парфенону. Аура, яку він містить, зможе легко заманити істоту. Просто тримай його, і істота поженеться за тобою, — сказала Аша’руя.
— Я не зовсім розумію, про що ти, — Мо Фань був геть розгублений.
— Просто йди і роби, як я кажу, хіба ти не хочеш Тирана Блискавки? — підштовхнула його Аша’руя.
Мо Фань був геть спантеличений. Він справді не розумів ситуації. Навіщо Аша’руя вкрала камінь? Що ще більше ускладнювало справу: якщо камінь був корисний для нього, це просто означало, що Аша’руя планувала прийти сюди із самого початку. Чи означало це, що вона вже знала, що він приєднається до неї?
Але в цьому не було особливого сенсу. Він сказав Аша’руї, що шукає Насіння Душі Блискавки, лише коли вони насолоджувалися піцою.
Зайнятий своїми думками, Мо Фань дістався пагорба, про який згадувала Аша’руя.
На вершині пагорба взагалі нічого не було. Про що вона думала, просячи його прийти сюди з чорним Каменем Провини?
— Гей, тут є хтось? — закричав Мо Фань, стоячи перед пагорбом.
Його голос луною прокотився горою. Глухий гуркіт блискавки високо вгорі був єдиною відповіддю, яку почув Мо Фань.
— У мене є це! — Мо Фань підняв чорний Камінь Провини і знову закричав.
Камінь Провини справді мав унікальну ауру, схожу на особливий аромат, який не вивітрився б навіть через тисячі років.
Коли аромат поширився в повітрі, пара очей раптом розплющилася на пагорбі!
Не те щоб очі належали чомусь на пагорбі, а сам пагорб мав пару очей!
Коли очі розплющилися, приголомшливий тиск впав на Мо Фаня. Він відчув, ніби його серце ось-ось розірветься на шматки!
— Ну ні хріна ж собі! — Мо Фань вкрився холодним потом.
Не дивно, що він нічого не знайшов, виявилося, що пагорб і був тією істотою, про яку говорила Аша’руя!
Пагорб випростав свої величезні руки і ноги завтовшки як стародавні дерева. Його тіло повільно змінило колір із кольору пагорба на сріблясто-сірий, з блиском кованого металу. Воно виглядало абсолютно велично під місячним сяйвом!
Титан-Тиран!
Мо Фаня миттєво осяяло. Він нарешті зрозумів, чому величезна істота раптово зникла раніше. Виявилося, що його шкіра здатна змінювати колір. Торкаючись скель, він міг ідеально зливатися з горою, як хамелеон. Оскільки його кінцівки та обличчя були сховані, коли він залишався нерухомим, він виглядав як невеликий пагорб.