Коли тіло Темного Майстра Меча оголилося, з його обладунків вирвався чорний дим, схожий на тисячі сколопендр, що звивалися і кидалися на Мо Фаня.
Ці сколопендри мали неймовірно сильну пожиральну здатність. Якби вони вразили живу істоту, від неї не залишилося б навіть кісток. Вони шалено переслідували Мо Фаня, прагнучи відірвати кожен шматочок його плоті.
Ці сколопендри з чорного диму могли зжерти будь-що. Вони могли навіть поглинути Полум’я Лиха. Мо Фань негайно відступив, зрозумівши, що це, найімовірніше, козир Темного Майстра Меча!
Темний Дуельний Майданчик насправді був набагато просторішим, ніж здавалося. Виявилося, що це стиснений простір, тому Мо Фань зловживав Елементом Простору, щоб віддалитися від чорних черв'яків.
Миттєвий Стрибок!
У минулому Мо Фань страшенно заздрив спокійній і холоднокровній манері Ай Цзяньту, коли той телепортувався навколо. Він одразу відчув хвилювання і неймовірні відчуття, телепортуючись за допомогою сили Богині Полум'яної Белль. Якби він справді міг так рухатися за допомогою власної магії, це значно посилило б його міць!
Чорним черв'якам не було кінця. Темний Майстер Меча, схоже, витратив усю темну енергію всередині свого тіла. Увесь Темний Дуельний Майданчик кишів сколопендрами з чорного диму. Їх було так багато, що вони вже кружляли в повітрі, мов вихор...
Торнадо з чорних черв'яків повільно опускалося на землю. Воно було настільки величезним, що від нього просто нікуди було тікати.
Торнадо з чорних черв'яків стрімко наближалося. Мо Фань підвів голову, відчуваючи огиду від вигляду незліченних черв'яків, що щільно збилися докупи і звивалися перед ним.
Мо Фань глянув на Темного Майстра Меча і зрозумів, що нежить зникла. Залишилися лише розбиті обладунки. Жодних ознак його плоті.
— Тож ці чорні черв'яки насправді є твоєю справжньою формою! — Мо Фань видав пустий смішок.
Зрештою, ця істота була нежиттю та Істотою Темряви. Хоч би яким шляхетним і величним він виглядав ззовні, він ніколи не позбудеться своєї моторошної, огидної справжньої подоби.
Кілька чорних черв'яків верещали над головою Мо Фаня. Торнадо майже торкнулося землі!
Мо Фань повільно підняв руки, підіймаючи океан Полум’я Лиха, розкиданого навколо нього.
Люте полум'я піднялося над головою Мо Фаня і зіткнулося з торнадо чорних черв'яків...
Незліченні чорні сколопендри почали падати з торнадо. Вони падали у вогонь і згорали на попіл. Водночас чорні сколопендри рвали полум'я, і розмір океану вогню продовжував зменшуватися...
Невдовзі чорні сколопендри взяли гору. Їм вдалося поглинути все Полум’я Лиха Мо Фаня і загасити море вогню, але оскільки нове полум'я було викликане як підкріплення, чорні сколопендри стали паливом для горіння, допомагаючи вогню розростатися і палати ще лютіше!
Вогонь почав підніматися, немов спецназ, що прориває оборону і пробиває величезну діру у ворожому строю.
Зосередившись на дірі, прорваній у візерунку, полум'я дико ринуло вперед і підпалило ще більше чорних сколопендр. Вогонь перекидався з однієї сколопендри на іншу, і незабаром величезну їх частину було спалено до невпізнання. Скручені трупи почали падати, як дощ.
Ці чорні сколопендри були основною формою Темного Майстра Меча, тому Мо Фань не дозволив би жодній з них вижити. Поки вогонь піднімався, Мо Фань злетів у повітря і з'явився в центрі торнадо чорних сколопендр!
— Малюнок Вогняного Демона!
Навколо Мо Фаня з'явилося кільце палаючого червоного вогню, але воно раптом значно збільшилося, ставши достатньо великим, щоб накрити весь дуельний майданчик!
Усередині вогняного кільця лінії коричневого вогню переплелися і швидко з'єдналися в грізний малюнок вогняного демона!
Малюнок раптово вибухнув полум'ям і перетворився на приголомшливу картину палаючих хмар. Температура всередині хмар піднялася за межі витривалості черв'яків, миттєво випарувавши чорних сколопендр, що все ще енергійно борсалися у вогні!
Чорні сколопендри закричали від жаху і спробували повернутися до розбитих обладунків.
Щойно обладунки наповнилися, Темний Майстер Меча знову підвівся на ноги. Він у паніці шукав свій величезний меч.
Було очевидно, що Темний Майстер Меча зазнав серйозних поранень. Його велична аура зникла, навіть його величезний меч втратив свій блиск.
Богиня Полум'яна Белль закричала, повідомляючи Мо Фаню, що дія Рідини Часу закінчується. Він мусив знищити Темного Майстра Меча якомога швидше.
Мо Фань кивнув. Темний Майстер Меча явно був на межі, настав час відправити його в Потойбічний Світ. Жорстока істота жила незліченну кількість років, і кількість невинних життів, що загинули від її рук, теж була незліченною!
Мо Фань підвів голову. Його очі замерехтіли червоним і срібним світлом.
— Пекуче Сонце!
Світло раптом з'явилося просто над Темним Майстром Меча. Невдовзі світло почало стрімко падати, як сліпуче, яскраве сонце.
Сонце було оповите срібним сяйвом. Воно було явно посилене магією Елементу Простору!
Темний Майстер Меча чудово усвідомлював жахливу силу, що наближалася до нього, проте ледве міг поворухнутися. Він міг лише спостерігати, як на нього падає шокуюче сонце!
Яскраве сонце приземлилося важко, як велетенська гора. Теплова хвиля, яку воно здійняло, була заввишки понад сто метрів. Вона навіть залишила по собі вражаючу яму, в якій люто палало полум'я.
Темний Майстер Меча миттєво розлетівся на хмару чорного диму, яка теж загорілася від пекучого жару, не даючи істоті жодного шансу на виживання!
Чорний шолом покотився по землі і зупинився біля ніг Мо Фаня. Шолом був головою Темного Майстра Меча. Він ледь міг розгледіти його порожні очі крізь щілини. У них більше не було зневаги, лише натяк на невдоволення, що повільно згасало!
— Він... він мертвий? — Верховний Маг Шерлок витріщився на Темний Дуельний Майданчик. Його подив повністю відображався на його порожньому обличчі.
Темний Контракт повільно зник разом зі стінами дуельного майданчика. За винятком ущелин і слідів від опіків, місцевість повернула свій первісний вигляд!
Мо Фань усе ще був охоплений Полум’ям Лиха, демонструючи Тінь Душі Богині Полум'яної Белль. Він стояв там і спостерігав, як енергія темряви, що домінувала над людською армією, повільно розсіюється.
Богиня Полум'яна Белль вийшла з тіла Мо Фаня. Мо Фань бачив втому на її обличчі.
Зрештою, сила, яку містила Рідина Часу, не була власною силою Маленької Полум'яної Белль. Мо Фаню стало тепло на душі, коли він побачив, як Маленька Полум'яна Белль старалася з усіх сил.
— Іди подрімай! У майбутньому ти точно станеш набагато сильнішою, ніж зараз, і перемога над такою некомпетентною істотою рівня Правителя буде для тебе такою ж легкою, як дмухнути один раз!
Мо Фань відчув більшу впевненість у потенціалі Маленької Полум'яної Белль. Він вірив, що справжня сила Богині Полум'яної Белль набагато вражаючіша за те, що він бачив досі.
Навіть істоти рівня Правителя мали різні ранги залежно від їхньої сили. Темний Майстер Меча був як дитина порівняно з Колосальним Зомбі та Чорним Тотемним Змієм. Мо Фань твердо вірив, що справжня Богиня Полум'яна Белль, найімовірніше, є Верховним Правителем, чия сила може змусити тремтіти цілу країну!
— Ми перемогли, ми виграли битву! — старий маг Мудін був у сльозах.
Озираючись навколо, вони бачили, що кількість нежиті була такою ж величезною, як завжди, але всі чітко розуміли, що перемога стала їхньою в ту мить, коли Темного Майстра Меча було знищено.
— Не святкуйте поки що, Темний Майстер Меча мертвий, але міраж усе ще... — Ванкос був спокійнішим за інших, але раптом посеред промови побачив промені білого світла, що здіймалися неподалік!
Білі промені піднялися в небо і приземлилися на моторошну піраміду!
Оскільки це був лише міраж, коли світло пройшло крізь нього, вся піраміда почала розмиватися.
Зображення почало розмиватися і викривлятися, і велична піраміда повільно розсіялася разом із моторошним сяйвом, що забарвлювало місяць у червоний колір...
Без неї нежить була як риба без води.
Не мало значення, наскільки величезною була армія нежиті або якого рівня була нежить; втрата світла була для нежиті як втрата кисню. Вони почали відступати і шукати свою справжню територію!
Фенна була вкрита засохлою кров'ю. Її обличчя було настільки брудним, що її важко було впізнати.
Вона стояла високо і дивилася, як нежить відступає, наче відплив. Розуміючи, що битва нарешті закінчилася, вона безсило впала на землю.
— Ваша кров не пролилася даремно, ми... ми перемогли! — Сльози котилися вниз і змивали бруд з її обличчя. Радість ішла від серця; кров її підлеглих, убитих у цій битві, не була пролита даремно!
— Мо Фаню!
— ХА-ХА-ХА! Ми справді виграли битву, ми перемогли!
— Мо Фаню, будь ласка, прийми мій уклін; ти навіть убив Темного Майстра Меча, навіщо ти взагалі береш участь у Світовому Студентському Турнірі? Просто очолюй армію на війні і вбивай усіх демонічних істот, що наважаться проникнути на нашу землю!
Усі підійшли і оточили Мо Фаня, який зробив найбільший внесок серед них.
Перемога в битві була честю, якою вони могли хвалитися до кінця життя. Фактично, це можна було порівняти з досягненням гарного результату на Світовому Студентському Турнірі. Незабаром вони отримають подяку від Всесвітньої Магічної Асоціації, що, безумовно, матиме велику цінність для цих молодих магів. Для них було важливо заслужити репутацію, оскільки це могло призвести до призначення на посади з великою владою та наданням більшої кількості ресурсів!
— Дуже дякую! Ти завжди будеш найпочеснішим гостем Єгипту і міста Пуччіні! — підійшла до Мо Фаня Фенна. Її сльози ще навіть не висохли.
— Я лише зробив те, що мав, — відповів Мо Фань.
Мо Фань був людиною з серцем і душею. Коли він вірив, що це те, що він повинен зробити, він не вагався!