Зрештою, від Дракона Чорного Моря залишилася лише купа білих кісток. Не залишилося ні краплі крові, ні крихти плоті. Порожній скелет був заморожений у льоду.
Мо Фаню, Му Нінсюе та Боббі знадобилося багато часу, щоб оговтатися від шоку. Навіть Лінлін, яка вже знала, що це станеться, дивилася на це з подивом.
— Де личинки? — мусив запитати Мо Фань.
Всі личинки розчинилися в повітрі. Мо Фань ніде їх не бачив. Йому вже було важко пояснити дивну послідовність подій.
— Чекай, просто чекай на човні. Коли прийде час, я скажу тобі, куди поділися личинки, — сказала Лінлін.
Трійця повернулася на човен. Каракатиці Вибухової Блискавки у воді припинили випускати електрику, і в цій зоні знову запанував спокій. Однак, згадуючи, як Дракон Чорного Моря помер ось так просто, вони не могли позбутися поганого передчуття.
Група залишалася на човні й мовчки чекала, як і наказала Лінлін.
Лінлін мало спала. За останні три дні вона спала лише по три години на добу. Її очі не відривалися від монітора, що відображав активність личинки, ніби вона боялася щось пропустити.
Настав наступний день. Палаюче червоне сонце, що сходило, освітило пласку хмару, утворюючи видовищну картину на горизонті.
Мо Фань вийшов з каюти, широко позіхаючи.
Він вийшов на палубу і побачив Лінлін, яка терпляче чекала перед екраном, накинувши на плечі величезне пальто.
Мо Фань був глибоко вражений рішучістю Лінлін. Більшість дівчат її віку влаштували б істерику, якби їх попросили виконати прості хатні справи!
Мо Фаню стало шкода Лінлін, коли він побачив її налиті кров’ю очі. Він сів поруч і погладив її по голові:
— Чому ти так важко працюєш? Личинка просто під нами, вона нікуди не втече.
— Це найскладніша робота, яку я коли-небудь виконувала, не рахуючи операції зі знищення Чорної Церкви на острові Чунмін. Ти ж знаєш, що навчання мене не цікавить, я просто хочу бути Мисливцем, — серйозно відповіла Лінлін.
Мо Фань втратив дар мови. Вона справді була проблемною дитиною!
— Є якийсь рух, — сказала Лінлін, дивлячись на екран.
— Я піду розбуджу Му Нінсюе, — Мо Фань швидко пішов у каюту і розбудив Му Нінсюе.
Боббі прокинувся від шуму. Усі троє зібралися біля Лінлін.
— Личинка зараз у своїй завершеній формі. Ідіть у воду і чекайте. Щойно імунні клітини стануть доступними, ми заберемо їх і підемо, — сказала їм Лінлін.
— Нарешті все скінчилося! — Боббі довго зітхав з полегшеною посмішкою.
Це була найбільш захоплива пригода в житті Боббі. Він міг би хвалитися цим перед старими Мисливцями в барах до кінця свого життя. Це був Дракон Чорного Моря, надзвичайно лютий екзотичний звір, і він брав участь у завданні, яке вимагало вбити драконіда!
— Я піду, — сказала Му Нінсюе. Знаючи, що Мо Фань нещодавно наступив на хвіст Каракатицям Вибухової Блискавки, було безпечніше, якщо піде Му Нінсюе.
— Чекайте, стривайте, — раптом сказала Лінлін, подаючи знак усім замовкнути.
Трійця була абсолютно спантеличена. Личинка вже була у своїй фінальній формі. Вони просто хотіли поквапитися, отримати її імунні клітини та доставити їх до Мисливської Спілки!
Мо Фань уже збирався щось запитати, коли Лінлін подивилася на воду і насупившись сказала:
— Вона пливе до нас.
— Хіба це не те, чого ми хотіли? Це заощадить нам зусилля на її пошуки, — сказав Мо Фань.
Лінлін похитала головою. Вираз її обличчя говорив про те, що ось-ось станеться щось жахливе.
Планшет Лінлін почав подавати попереджувальні сигнали. Частота сигналів поступово зростала, що означало наближення цілі.
Човен не рухався, тож це просто означало, що личинка стрімко наближалася до них.
— Яка неймовірна швидкість! — Му Нінсюе глянула на пристрій і зрозуміла, що червона точка, яка позначала личинку, рухалася до них із шокуючим темпом.
— Я зупиню її, — Боббі став на край палуби і втупився у воду.
Маленька істота була прозорою, тому побачити її у воді було надзвичайно складно. Вони могли покладатися лише на Лінлін, щоб виявити істоту. Однак Боббі все ще пильно вдивлявся у воду, намагаючись помітити бодай якийсь слід створіння. У будь-якому разі, він нізащо не дозволить цьому сучому синові втекти!
Човен гойдався, хвилі час від часу хлюпали на нього. Блакитна вода раптом стала чорною.
Боббі спочатку не помітив зміни, бо був зосереджений на іншому. Однак незабаром він помітив гігантську чорну тінь, що наближалася до поверхні води.
Спочатку тінь була розмитою, але коли вона наблизилася до поверхні, Боббі миттєво зробив глибокий вдих, оскільки їхній човен здавався неймовірно крихітним порівняно з цією тінню!
— Бережись! — Му Нінсюе відчула наближення небезпеки. Вона махнула рукою і силоміць відтягла Боббі назад на палубу сильним поривом вітру.
Тим часом жахлива тінь під водою люто врізалася в ніс човна. Її величезні ікла відкусили половину судна!
Металевий корпус розлетівся на шматки. Серед бурхливих хвиль Мо Фань побачив, як підіймається величезна вугільно-чорна фігура. Маленький човен не зміг пережити навіть однієї атаки чорної фігури!
Боббі ледь не намочив штани. На щастя, Му Нінсюе вчасно простягнула руку допомоги. Інакше його б з’їли разом із половиною човна.
— Звідки тут ще один Дракон Чорного Моря?! — закричав Боббі.
Істота, що напала на човен, була Драконом Чорного Моря, схожим за розміром на того, з яким вони билися раніше. Це застало їх зненацька.
— Де личинка? Хіба личинка не пливла до нас щойно? — запротестував Мо Фань із абсолютно спантеличеним виглядом.
— Цей хлопець і є личинка! — сказала Лінлін.
Мо Фань сидів на половині човна, що залишилася. Хвилі продовжували накривати його, наче шторм.
Він підвів погляд і втупився у велетенське, вугільно-чорне тіло істоти. Дракон Чорного Моря був менш ніж за п’ятдесят метрів від нього. Людина, драконід, ревучий океан і човен, що ось-ось розвалиться, поєдналися у видовищну картину!
Личинка!
Личинка перетворилася на драконіда!
Мо Фань чітко відчув величезний тиск від істоти перед ним. Він був нарівні з тиском, який чинив на нього попередній Дракон Чорного Моря. Однак, коли Мо Фань згадав, що ця істота колись була личинкою, яку він міг легко розчавити, йому було важко прийняти правду!
Дракон-Личинка роззявив свою велетенську пащу і заревів на Мо Фаня.
Він не намагався атакувати Мо Фаня, а лише демонстрував своє домінування. Чомусь Мо Фаню здалося, що личинка насміхається з нього.
Вона насміхалася з цих наївних людей за те, що вони намагалися використати її для вирішення проблеми з Прокляттям Утопленика. На жаль, тепер вона еволюціонувала в драконіда, одну з найсильніших істот, на яку коли-небудь успішно перетворювався її вид. Їй більше не потрібно було жити в темряві або мешкати всередині людського тіла як маленький паразит. Тепер вона була драконідом, Драконом Чорного Моря!
Тепер вона володіла всіма здібностями Дракона Чорного Моря, що дозволяло їй вільно блукати океаном, вбиваючи та поїдаючи будь-яку морську істоту, що траплялася на шляху. Жалюгідним морським чудовиськам не залишалося нічого іншого, окрім як підкоритися її могутній присутності...
Дракон-Личинка не атакував Мо Фаня, але Мо Фань чітко відчув, наскільки зарозумілою і гордою почувалася маленька личинка.
— Ти справді думаєш, що зможеш уникнути смерті тільки тому, що перетворилася на драконіда?
Мо Фань стояв на уламках, що омивалися сильним вітром і хвилями. Однак у його темно-карих очах не було й тіні страху чи наміру відступити, лише сильніша воля до боротьби посеред холодної морської води!
Навіть якби Мо Фань виступив проти справжнього дракона, він був би готовий битися з ним до кінця світу, що вже казати про драконіда!
— Лінлін, ти впевнена, що в неї є потрібні нам клітини? — Му Нінсюе вийшла вперед із абсолютно серйозним виглядом.
— Так, її жовчний міхур — це початкова личинка, тому нам просто потрібно вбити її та дістати жовчний міхур! — сказала Лінлін.
Здавалося, Дракон-Личинка розумів людську мову. Він глянув униз на уламки та людей на них і важко пихнув.
Личинка, що успадкувала інтелект драконіда, була впевнена у своїй силі.
Це правда, що в минулому будь-хто міг легко вбити її, враховуючи, якою слабкою вона була.
Якби ці люди знали своє місце, вона б подумала про те, щоб зберегти їм життя, оскільки вони захищали її саме для того, щоб вона могла перетворитися на драконіда. Однак невже вони серйозно думали, що мають шанс проти неї?
Тепер вона була Драконом Чорного Моря, а не паразитом, якого вони могли вбити одним подихом! Вона була не проти вбити цих ідіотів-людей, щоб відсвяткувати свій перший день у ролі всемогутнього морського драконіда!
Дракон-Личинка мав довгий риб’ячий хвіст із гострою лускою, що могла розкриватися, як віяло.
Дракон-Личинка витягнув хвіст із води і підняв його в повітря. Він важко вдарив хвостом по човну, випромінюючи руйнівне синє світло.
Вода розійшлася навпіл, а човен розлетівся на шматки. Потужний удар підкинув чотирьох людей із човна у повітря. Хвилі люто накотилися на них і віднесли далеко...
Мо Фань відповідав за безпеку Лінлін, поки Му Нінсюе наглядала за Боббі. Четвірка негайно втекла на затоплений риф. Це було єдине місце, де вони могли б битися з Драконом Чорного Моря.
Дракон-Личинка був надзвичайно гордим. Хоч він і знав, що не зможе використати повну силу Дракона Чорного Моря поблизу поверхні, він все одно сміливо переслідував людей, випускаючи жахливий подих дракона. Чорний порив вітру знищував усе на своєму шляху своєю руйнівною силою!
— Ми мусимо вбити його, ми не можемо дозволити йому втекти, — нагадала Лінлін Мо Фаню, швидко відступаючи на безпечну відстань.
— Не хвилюйся, мені байдуже, справжній це дракон чи драконід, переді мною він уже мрець!
У грудях Мо Фаня яскраво палав могутній вогонь!