Команда нарешті досягла певного прогресу, але питання залишалося відкритим... хто міг бути тим злодієм, що вкрав привабливий дорогоцінний камінь?
— Чи можете ви згадати, чи бачили ви когось, коли були тут? — запитав Мо Фань.
Якщо камінь був вкрадений приблизно в той час, коли команда була тут, будь-хто, хто з'явився в цьому районі, міг бути злодієм.
— Не думаю.
— Так, я можу згадати лише дядька, який нагадав нам, що це місце заборонене, і попереджав не вештатися, але ми його не послухали. Потім ми з'ясували, що ніхто не наважувався приходити сюди, і ми більше нікого не бачили, — сказав Чжао Ман'янь.
— Дядька? Якого дядька? Уся ця територія безлюдна, і поблизу немає жодного міста. Чому б ти зустрів тут дядька? — запитав Мо Фань.
Чжао Ман'янь миттєво відкрив рота. Точно, чому він про це не подумав?
— Як виглядав цей чоловік? Хтось пам'ятає? — запитав Мо Фань.
— Він виглядав звичайно, засмагла шкіра, і не був схожий на мага, — відповів Чжао Ман'янь.
У чоловіка було обличчя, яке важко виділити серед групи перуанців. До того ж, більшості азіатів було важко розрізняти західняків.
— Я пам'ятаю тільки, що від нього сильно пахло селітрою! — вигукнула Цзян Шаосюй. Вона була досить чутливою до запахів. Вона пам'ятала, що намагалася триматися на відстані, коли відчула сильний запах від чоловіка.
— Селітрою? Окрім людей, що працюють на фабриках з виробництва феєрверків, єдина можливість — це... — Мо Фань раптом щось зрозумів.
— Шахти! — "Шахти!" — Цзян Шаосюй і Нань Юй випалили одночасно.
Селітру зазвичай використовували у вибухівці в шахтах. Інакше як шахтарі добуватимуть руду зі скелі?!
(ПП: Кристали селітри, що збирають з-під куп гуано, є одним з основних інгредієнтів пороху та найпростішої вибухівки).
Не дивно, що Монстри Наски атакували південно-західні шахти. Атаки фактично натякали на те, де знаходиться злодій!
— Чорт забирай, перуанець украв щось у їхнього бога, і мало того, що нас звинуватили, ми ще й маємо рятувати перуанців, які опинилися в пастці в шахтах? Що це за нісенітниця? Просто дозвольте мавпам-монстрам убити злодія серед шахтарів, щоб ми могли покінчити з цим прокляттям якомога швидше! — люто випалив Чжао Ман'янь.
— Нань Юй, чи покладе цьому край знахідка ока? — серйозним голосом запитав Ай Цзяньту.
— Гадаю, так, але ми не в змозі зрозуміти походження Ліній Наска з нашою нинішньою силою. Їхня міць просто надто велика для нас. Наш найкращий варіант — повернути око і забиратися звідси якомога швидше! — відповіла Нань Юй.
— Тоді давайте негайно вирушимо до Шахт Аріель і знайдемо, хто цей проклятий злодій. Цей сучий син ледь не вбив нас! — вилаявся Чжао Ман'янь.
Чжао Ман'янь нарешті отримав шанс відвідати Південну Америку. Як чоловік, який прагнув насолодитися компанією південноамериканських леді, він уже був у поганому настрої. Мало того, що його переслідували якісь дивні птахи, він ще й зустрів генерала-виродка. Тепер вони з'ясували, що насправді місцевий житель розлютив Наску, але чомусь саме їх зробили цапами-відбувайлами!
Якби не той факт, що Монстри-Птахи Наски продовжували б створювати їм проблеми, у них усіх просто виникло б бажання розвернутися і піти. Вони не мали наміру займатися внутрішніми справами країни!
— У нас залишилося лише два дні, і я припускаю, що ми повинні повернути око. У будь-якому випадку, давайте поквапимося! — сказала Нань Юй.
— Тоді швидше сідаймо в гелікоптер. Ми відлітаємо, — Ай Цзяньту застрибнув у крісло пілота.
Інші швидко сіли в гелікоптер. Гелікоптер дико трясло, коли він піднімався в небо. Чжао Ман'янь відчув, що його ось-ось знудить, і поскаржився з похмурим виглядом:
— Можна я полечу сам?
— А ти знаєш дорогу? — відповідь Мо Фаня миттєво відбила у Чжао Ман'яня бажання використати свої Магічні Крила...
На той час, коли вони прибули до Шахт Аріель, рудна жила, що простягалася через дві гори, перетворилася на гніздо мавп-монстрів. Їхня кількість була порівнянна з кількістю каміння на землі. Генерал Мотт, який спостерігав за ситуацією з іншої гори, мав майже пряму лінію на лобі від того, що занадто часто хмурився.
Генерал Мотт тимчасово обіймав свою посаду, оскільки відповідав за порятунок шахтарів, які опинилися в пастці в Шахтах Аріель.
Однак він втратив багато підлеглих у боротьбі з мавпами-монстрами, але все ще не міг знайти спосіб їх відігнати.
Кількість мавп-монстрів продовжувала зростати. Спочатку вони лише блокували вхід до шахт, але тепер заполонили всю гору. Генералу Мотту потрібна була армія принаймні в шість разів більша, ніж та, що він мав, щоб повністю знищити мавп-монстрів.
Однак генерал Мотт чітко знав, що якщо він попросить підкріплення, кількість мавп-монстрів теж зросте. Бог Наски не боявся змагатися чисельністю!
— Що нам тепер робити? Маги в шахтах не зможуть протриматися довго. Як тільки бар'єр зруйнується, вони всі будуть поховані всередині шахт. Мавпи-монстри не зупиняться, поки не зрівняють шахти із землею! — вилаялася його темношкіра радниця Сієлі.
Генерал Мотт мав похмурий вигляд. Армія мавп-монстрів завжди була більшою за його армію. Спроба прорватися силою означала просто поставити під загрозу життя його солдатів. Він не міг собі цього дозволити!
— Ви зв'язалися з кимось усередині? — запитав генерал Мотт.
— Ні, сигнал не доходить до них.
— Генерале, гелікоптер приземляється без нашого дозволу. Він належить Королівському Замку Феліпе.
— Хто вони?
Тільки-но генерал Мотт поставив запитання, він одразу почув гучний гуркіт з боку вертолітного майданчика. Гучний вибух змусив генерала Мотта поспішити туди.
Генерал Мотт побачив напівзруйнований гелікоптер, з якого вивалювалися Мо Фань та його команда. Його вираз обличчя став ще похмурішим.
— Це ви! — холодно гмикнув генерал Мотт.
— Зараз не час базікати дурниці; ви можете зв'язатися з кимось усередині шахт? Ми піднялися на вершину Гори Наска і виявили, що чоловік середнього віку з Шахт Аріель вкрав око одного з геогліфів Ліній Наска. Саме його вчинок розлютив Монстрів Наски. Якщо ми зможемо повернути камінь, це покладе край прокляттю! — заявила Нань Юй.
— Нісенітниця, як ви могли дістатися вершини Гори Наска?! — глузливо пирхнула радниця Сієлі.
— Ось фото, яке ми зробили, подивіться самі! — Нань Юй передала свій телефон генералу Мотту.
Генерал Мотт глянув на нього. Збільшивши зображення, він швидко помітив, що ока не вистачає на злегка сяючому геогліфі.
— Злодій, швидше за все, всередині шахти, і має бути серед трьох тисяч людей, які опинилися там у пастці. Ось чому шахта оточена Монстрами Наски. Усі, хто відвідав заборонену землю Наски приблизно в той самий час, що й злодій, стали мішенню для Монстрів Наски... це причина, чому міста на південному заході зазнали нападу, — сказала Нань Юй.
— Ми не можемо зв'язатися з людьми всередині, і нам важко прорватися крізь оточення мавп-монстрів! Усе, що ви сказали, не має значення! — заявив генерал Мотт.
— Тоді знайдіть спосіб потрапити всередину і знайдіть злодія!
— Так, не забувайте, що ми зіткнулися з ордою монстрів-птахів на четвертій хвилі. Міста зараз лише на першій або другій хвилі. Як тільки вдарять третя і четверта хвилі, загине незліченна кількість людей!
Генерал Мотт усвідомлював серйозність ситуації. Він глянув на молодих магів, які з'ясували причину атак, і перервав радницю, яка намагалася їм дорікнути. Він похмуро сказав:
— Ми теж намагаємося знайти спосіб потрапити туди, але вбити всіх мавп-монстрів неможливо. Ви серйозно думаєте, що ми тут стояли й дивилися весь цей час? Ви не уявляєте, скільки мавп-монстрів ми вбили за останні кілька днів!
Усі миттєво замовкли!
Озирнувшись навколо, вони побачили чорних мавп-монстрів, що повзали по обох горах. Вони не їли й не пили, і не спали. Вони просто тримали позицію, не даючи нікому увійти в шахти, а тим, хто був усередині — вийти. Навіть якби злодій був готовий віддати Камінь Наски, це нічого не змінило б. Єдиним способом заспокоїти гнів Монстрів Наски було пожертвувати трьома тисячами життів, що опинилися в пастці в шахтах.
Вночі Мо Фань намагався придумати спосіб потрапити в шахти, коли отримав міжнародний дзвінок від Лінлін.
— Мо Фаню, я проаналізувала кольоровий гребінь, який ти надіслав мені п'ять днів тому, і дещо знайшла! — Лінлін мала збуджену посмішку, виглядаючи як геній, що розв'язав математичну задачу, з якою не могла впоратися вся школа; її розумна посмішка була сповнена пристрасті!
— Тобі вдалося розгадати це? — здивовано запитав Мо Фань. Інтелект Лінлін був просто неземним!
Повернувшись у Ліму, Мо Фань вирішив надіслати кольорові гребені, отримані від монстрів-птахів, Лінлін. Експрес-пошта йшла лише два дні, а це означало, що Лінлін знайшла корисну інформацію з кольорових гребенів усього за три дні. Це було для нього несподіванкою.
— Мгм, цей вид монстрів має походження, але це буде довга історія, якщо я пояснюватиму тобі зараз. У будь-якому разі, тобі просто потрібно знати, що вони не нескінченні й не непереможні... — сказала Лінлін.
— Чому я відчуваю, що не можу погодитися з тобою? На мій погляд, наступна хвиля атаки матиме вдесятеро більше монстрів-птахів, ніж ми бачили під час останньої хвилі. Я впевнений, що у нас немає шансів, — сказав Мо Фань.
Навіть з допомогою Елементу Демонізації він не був достатньо впевненим, щоб відбити п'яту хвилю!
— У цьому є закономірність. Монстри-Птахи Наски фактично викрили цю закономірність. Це кольорові гребені! Тобі знайомий Сунь Укун? Він може викликати до десяти тисяч клонів, щоб битися за нього, вирвавши жмут свого волосся... те саме з монстрами-птахами! Кольоровий гребінь — це символ Монстрів-Птахів Наски, що означає: якщо ти зможеш убити птаха, який має кольоровий гребінь, інші птахи, яких він викликав, теж зникнуть! — заявила Лінлін.
У Мо Фаня відвисла щелепа, коли він почув ці слова.
Кольорові гребені... так, чому монстри-птахи не мали душі, але залишали кольорові гребені, коли помирали?
Це був секрет того, чому вони могли з'являтися нескінченно!
— Лінлін, ти геній! — Мо Фань наблизився до камери й послав Лінлін великий повітряний поцілунок.
Що, в біса, було в голові у Лінлін? Їй вдалося вирішити проблему, маючи лише обмежену інформацію!
— Чесно кажучи, це завдяки Рідині Часу, про яку ти згадував раніше. Інакше я б ніколи не знайшла відповідь, — Лінлін проігнорувала огидний вчинок Мо Фаня, зберігаючи впевнену посмішку.