Мо Фань досі пам'ятав своє перше враження про Лю Жу. Це було в маленькій кав'ярні в провулку в Шанхаї. Попри нічний жах, який вона переживала, на її дещо жовтуватому обличчі все ще грала дружелюбна усмішка, підкреслюючи сильну волю за тендітною зовнішністю.
Однак темперамент Лю Жу повністю змінився. Вона більше не була молодою, невинною дівчиною. Довгий червоний плащ підкреслював її струнку фігуру, надаючи їй спокусливого шарму, а слабка темна аура навколо неї додавала таємничості.
Проте усмішка на обличчі Лю Жу завжди ставала наївною, коли вона бачила Мо Фаня. Вона нагадувала сусідську дівчинку, яка завжди сором'язливо поводиться перед старшим братом по сусідству, хоч який би життєвий досвід вона мала.
Мо Фань просто не міг підібрати слів, щоб описати це. Він витріщився на Лю Жу, вигукнувши:
— Ти справді... дуже змінилася!
— Ти так думаєш? — Лю Жу була неймовірно щаслива. Здавалося, їй не терпілося щось йому показати.
Водночас вона недбало змахнула рукою вбік. Її криваві кігті пронеслися, наче п'ять гострих мечів, і обезголовили п'ятьох Темних Демонічних Звірів, що намагалися влаштувати їй засідку.
Губи Мо Фаня скривилися. Він не міг знайти слів, щоб описати цю суперечливу сцену. Це було так, ніби безпорадна молода жінка кричала «Ямете!» (Припини), водночас відправляючи монстра в політ ударом ноги з розвороту.
— Мо Фаню, Мо Фаню, швидше знищи королеву! Схоже, вона ось-ось еволюціонує до наступної стадії. Коли це станеться, ефект пошириться за межі ранчо! — пролунав голос Лінлін з комунікатора.
У Мо Фаня не було часу на розмови з Лю Жу. Судячи з її видатної бойової майстерності, вона, мабуть, еволюціонувала в сильнішого члена Клану Крові!
Вона прибула в ідеальний момент! Йому було б важко самотужки пробитися до Похилої Зали.
— Я піду на них в лобову. Ти повинна знайти королеву отруйних черв'яків. Інакше ми всі у великій біді! — сказав Мо Фань Лю Жу.
Лю Жу теж знала, що ситуація критична, тому не стала гаяти часу. Знаючи, що більшість Темних Демонічних Звірів і Проклятих Звірів мертві, вона миттєво змахнула плащем і зникла в червоному тумані.
Лю Жу змахнула своїми хутряними крилами й полетіла в напрямку Похилої Зали за вказівками Лінлін, шукаючи королеву.
Решта членів Чорної Церкви більше не могли тримати оборону. Вони почали тікати в бік Похилої Зали. Мо Фань рвонув уперед і розніс важкий вхід до Похилої Зали на шматки.
Похила Зала виявилася підземним палацом. Щойно Мо Фань увірвався всередину, він одразу побачив рудоволосу жінку на підборах, що сиділа в центрі. Її підбори були заплямовані кров'ю. Вона виглядала досить звичайно, але її огортала моторошна, спокуслива аура!
Вона була холоднокровною, гордою і вдягненою у відвертий одяг.
Її ліва рука лежала на нозі. Її праву руку лизав жінкоподібний чоловік. Її не турбували незліченні смерті за межами Похилої Зали. Однак чарівна усмішка з'явилася на її обличчі, коли вона побачила, як увірвався Мо Фань...
— Я знаю, хто ти, — Фань Шаолі дивилася на Мо Фаня примруженими очима.
— О? — Мо Фань зиркнув на учнів і Сірих Священиків і побачив, що вони відступають до Фань Шаолі, разом із рештою Темних Демонічних Звірів і Проклятих Звірів.
— Ти Мо Фань із міста Бо, той, хто постійно створює проблеми нашій організації! — очі Фань Шаолі гостро блиснули.
— Всі люблять називати мене Термінатором Чорної Церкви, — відповів Мо Фань.
— Ти переоцінюєш себе. Якби ми справді хотіли позбутися тебе, ти б не прожив і кількох днів. Ти все ще живий, бо ніхто не думав, що така дрібна комаха, як ти, завдасть нам стільки клопоту, — пирхнула Фань Шаолі.
— Я пам'ятаю, що так само мене ображав хлопець на ім'я Му Хе. Хіба він не був лідером Синіх Дияконів? Він помер доволі жахливою смертю. Кажуть, Салан убила його через розчарування. Такий дрібний Синій Диякон, як ти, навіть не є авторитетом у Чорній Церкві, чи не так? — насміхався у відповідь Мо Фань.
Мо Фань любив посваритися. Крім того, це допомагало виграти більше часу для Лю Жу!
Фань Шаолі, здавалося, це не зачепило. Вона відштовхнула жінкоподібного чоловіка, повільно зняла сережку і кинула її Мо Фаню.
Мо Фань гадки не мав, що задумала жінка. Він не збирався піднімати сережку, що впала біля його ніг.
— Це комунікатор. Хіба тобі не цікаво, хто на іншому кінці? — сказала Фань Шаолі з викликом.
Мо Фань підняв сережку і справді почув голос, що лунав з неї. Мо Фань підніс її до вуха й одразу почув спокійне, розслаблене дихання.
За морем, у розкішному маєтку, що стояв навпроти водоспаду, на балконі, який виступав із будівлі, стояла людина в довгій червоній мантії. Її золоте волосся було мокрим від водяної пари з водоспаду...
Її мантія була достатньо довгою, щоб волочитися по підлозі на пів метра, але зараз вона дико майоріла на вітрі від водоспаду!
Вона помовчала якусь мить, перш ніж нарешті сказала:
— Як ти думаєш, хто я?
Повернувшись у Похилу Залу, Мо Фань відчув, як його обличчя спохмурніло, коли він почув цей голос.
Чомусь, можливо, через інстинкт, Мо Фань був упевнений, що людина, яка розмовляє з ним, — це не хто інший, як Бог Смерті, що шокував увесь світ: Салан!
Це мала бути вона!
— Ти Лін Сі, і ти також Салан. Яка шкода, якби ми справді дотримувалися плану, тебе б зараз навіть не було в живих! — відповів Мо Фань.
Хань Цзі й таємничий чоловік мали рацію. Це був їхній єдиний шанс, вони були так близько до того, щоб спіймати Салан, і це був єдиний шанс убити її. Однак втручання Му Хе дозволило їй втекти!
— Я помру, але Салан — ні. Салан — це просто ім'я, символ смерті. Кожного, хто поширює зло, мов чуму, можна назвати Салан. Однак серед людей, які успадкували це ім'я, я виявилася найгеніальнішою, — відповіла Салан.
— Я мало вчився, тому не розумію, про що ти верзеш. Якщо більше нічого сказати, я кладу слухавку. Мені ще треба прикінчити твою підлеглу, яка вдає із себе спокусницю, хоча має доволі пересічне обличчя, — відповів Мо Фань.
— Ти боїшся мене?
— Не зовсім, просто я не звик отак теревенити. Чому б нам не домовитися про час і місце, щоб сісти й спокійно побалакати? — байдуже запитав Мо Фань.
— Звісно, але в місці, яке ти обереш, на мене, найімовірніше, чекатиме купа людей із Союзу Примусу, тож краще дозволь мені обирати... — розмірковувала Салан.
— Забудь, ти надто нещира! — відповів Мо Фань.
— Нічого, зрештою ти мене побачиш, сподіваюся, ти все ще впізнаєш мене. Фан Шаолі — моя учениця. Королева Отрути Раптової Смерті — гарна іграшка, яку я підготувала для неї. І істота, і вона тепло зустрінуть тебе сьогодні ввечері. Звісно, було б краще, якби ти вибрався звідти цілим, щоб я могла відплатити тобі за всі проблеми, які ти мені створив, одну за одною!
— Тобі треба жити довше. Інакше мені доведеться стягнути твій борг з людей, що тебе оточують...