Безліч Темних Демонічних Звірів ринула вперед: відштовхуючись усіма чотирма лапами, вони величезними стрибками налітали прямо на Мо Фаня. Їхні тіла, навалені одне на одне, нагадували чорну хвилю, що під час бігу випускала хвилю огидного смороду.
Мо Фань трохи відступив, щоб створити більше простору для бою. Тим часом чоловік із квадратним обличчям на іншому кінці мосту глузував:
— Ти справді думаєш, що ти якийсь супергерой, раз прийшов сюди сам?
Мо Фань підвів очі. Його погляд ковзнув повз Темних Демонічних Звірів, що наближалися, і побачив чоловіка, який говорив, — чоловіка у величезній сірій мантії. Мо Фань упізнав його: це був дворецький, який зустрів їх у перший день!
Отже, цей хлопець був одним із членів Чорної Церкви. Ймовірно, саме він віддавав накази Карлі, щоб обдурити Мисливців Золотої Битви!
— Я можу впоратися з цими Темними Демонічними Звірами одним ударом! — заявив Мо Фань.
Мо Фань зробив величезний крок уперед, підкинувши палаючу лаву на своєму кулаці в повітря, і вона перетворилася на вогняних драконів, що покотилися на Темних Демонічних Звірів, мов хвиля палаючих звірів.
Темні Демонічні Звірі розбіглися в різні боки, намагаючись ухилитися від вогню. На жаль для них, площа, яку охопив Вогняний Кулак, була просто занадто великою. Вони просто не встигли втекти від вогню.
Полум'я ринуло вперед і обпалило землю. Величезна купа Темних Демонічних Звірів миттєво перетворилася на трупи. Деякі навіть перетворилися на попіл, розвіявшись у повітрі, тоді як інші обгоріли до чорного вугілля. Дехто з них вирішив стрибнути у прірву під мостом...
Територія була охоплена палаючим вогнем. Мо Фань став у стійку й махнув рукою дворецькому.
— Я вб'ю кожного з них, скільки б у тебе не було цих потвор! — владно похвалився Мо Фань.
— Мені байдуже до цих дрібних істот, — спокійно відповів дворецький.
Махнувши рукою, він знову нацькував на Мо Фаня велику кількість Темних Демонічних Звірів. Істоти низького рівня були для нього не більше ніж гарматним м'ясом!
Перш ніж нова партія Темних Демонічних Звірів встигла дістатися Мо Фаня, дворецький знову махнув рукою, викликавши ще понад сотню Темних Демонічних Звірів. Вони йшли без упину, наче їм не було кінця.
— Стрімкий Зоряний Вовче, розірви їх на шматки!
Мо Фаню було ліньки робити це самому. Він віддав наказ Стрімкому Зоряному Вовку.
Стрімкого Зоряного Вовка неймовірно дратував огидний сморід цих істот, і йому було огидно від думки про те, що доведеться встромити в них свої білі ікла.
Стрімкий Зоряний Вовк кинувся в гущу Темних Демонічних Звірів. Однак він анітрохи не злякався. Здавалося, він збирався битися з усіма Темними Демонічними Звірами одночасно.
Стрімкий Зоряний Вовк був набагато лютішим у бійках, ніж у минулому. Хоча його сила була меншою, ніж у Маленької Полум'яної Белль, він все одно залишався могутньою істотою рівня Воїна. Він міг вбити одну з цих рядових істот кожним укусом і розірвати двох на шматки кожним помахом кігтів.
Дворецький нахмурився, побачивши, що у Мо Фаня теж є свої поплічники. Він уже збирався викликати сильніших істот.
— Припини вдавати з себе крутого, ховаючись позаду, у мене немає часу на тебе! — холодно крикнув Мо Фань.
Вогняні пір'їни з'явилися на спині Мо Фаня і швидко сформували два вогняні крила завдовжки понад два метри. Коли крила м'яко змахнули, видимі червоні крапки впали з палаючого пір'я і розлетілися навколо.
— Маленька Полум'яна Белль, поїхали!
Розуми Мо Фаня і Маленької Полум'яної Белль були синхронізовані. Пір'їни вибухнули й штовхнули Мо Фаня, як ракету, прямо через міст, що кишів Темними Демонічними Звірами!
Його шлях палав. Багато Темних Демонічних Звірів були відкинуті непереборною силою і впали у прірву під мостом.
Сильніші Прокляті Звірі простягнули кігті, намагаючись зупинити Мо Фаня, але одразу залишилися позаду, оскільки не змогли його наздогнати!
— Зупиніть... зупиніть його! — закричав дворецький, починаючи трохи панікувати.
Мо Фань ракетою полетів прямо на інший кінець мосту. Перед ним було щонайменше двадцять Проклятих Звірів і сотня Темних Демонічних Звірів, а велика кількість істот тепер оточувала його ззаду.
— Тисяча Пронзаючих Вогняних Пір’їн! — Мо Фань здригнувся і випустив палаюче пір'я зі своєї спини.
Пір'їни розлетілися в усі боки й вибухнули, щойно приземлилися на Темних Демонічних Звірів і Проклятих Звірів.
Вибух однієї пір'їни був слабшим за Вогняний Вибух, але коли пір'я накладалося одне на одне, вибух призводив до утворення кола полум'я, що вивергалося, з Мо Фанем у центрі. Вибухи люто розходилися хвилями, і багато Темних Демонічних Звірів і Проклятих Звірів, які втратили лише частину тіла від початкового вибуху, були розірвані на попіл, коли прилетіло ще більше пір'я!
Люте полум'я вибухнуло і спалило незліченну кількість Темних Демонічних Звірів на попіл. Воно було настільки яскравим, що дворецькому було важко тримати очі розплющеними. Коли його зір нарешті відновився, він був шокований, побачивши, що більшість Темних Демонічних Звірів і Проклятих Звірів вже мертві!
Хіба Елемент Вогню цього хлопця не занадто страхітливий? Він ніколи не бачив такої магії!
— Чого ви чекаєте? Вбийте його, атакуйте магією! — Дворецький оскаженів. Він вилаявся на Сірих Священиків, що стояли поруч.
Сірі Священики почали формувати закляття різних Елементів. Більшість із них були Середнього рівня.
Усі закляття злилися разом. Їх неможливо було розрізнити.
Закляття випускалися безперервно. Шість Сірих Священиків були досить сильними, перебуваючи на Середньому рівні. Вони надзвичайно швидко малювали Зоряні Візерунки й уміло використовували обидва свої Елементи. Мо Фаню раптом довелося мати справу з понад десятьма закляттями Середнього рівня з усіх боків...
Вибух підняв хмару пилу, коли залишкова енергія вітру, льоду та вогню повільно розсіялася. Шість Сірих Священиків на мить зупинилися, щоб придивитися, але не змогли знайти Мо Фаня ніде...
— Куди він подівся? — запитав хтось.
— Не знаю!
— Там!
Вони швидко згуртувалися й почали накладати нові закляття в унісон.
Мо Фань мусив визнати, що коли кілька магів стояли в ряд і безперервно використовували закляття Середнього рівня, це нагадувало безперервний обстріл з гармат. Йому довелося використати Тінь Утечі, щоб тимчасово сховатися і дочекатися кращого моменту для удару.
— Телекінез!
Мо Фань відступив ближче до мосту й побачив величезну каменюку на зруйнованому мосту. Він використав енергію Елементу Простору, щоб контролювати камінь.
Камінь злегка здригнувся, перш ніж таємнича срібляста сила огорнула його і підняла в повітря.
— Вперед! — Величезний камінь полетів у бік Сірих Священиків.
Двоє Сірих Священиків зреагували досить швидко. Вони відскочили вбік, щойно побачили, як на них летить величезна каменюка.
— Ще раз! — Мо Фань знову використав Телекінез, щоб контролювати каміння різного розміру на мосту. Воно почало підніматися в повітря.
Каміння безупинно падало на групу магів. Цього разу їм не залишалося нічого іншого, як прикривати голови й ганебно тікати.