Мо Фаню ніколи й на думку не спадало, що Чжао Піньлінь може виявитися одним із членів Чорної Церкви.
Схоже, Ван Сюйсу справді погодилася зустрічатися з Жун Шеном, але розлючений Чжао Піньлінь вважав, що його принизили, і зловживаючи владою, наданою Чорною Церквою, змусив Ван Сюйсу підкоритися йому. Дівчина навіть не наважилася нікому розповісти, хоча її катували.
— Яке нахабство з його боку, наважитися на таке, коли я, Маленький Принц — Гроза Темряви, знаходжуся поруч! — холодно пирхнув Мо Фань.
Для Чорної Церкви було занадто легко змусити жінку без жодного впливового походження чи сили підкоритися їм. Власне кажучи, будь-хто, маючи певний вплив або силу, міг досягти цього, не кажучи вже про члена Чорної Церкви. Треба визнати, що світ дуже несправедливий. Такою дівчиною, як Ван Сюйсу, було занадто легко маніпулювати. З іншого боку, світ не був абсолютно несправедливим, адже існувало багато таких людей, як Мо Фань, які, дізнавшись про злодіяння Чорної Церкви, зробили б усе, щоб стерти їх з лиця землі!
— Учень коштує п'ятсот тисяч, священик — близько дев'яти мільйонів, половину ціни Насіння Душі, а це, по суті, половина банки сухого молока для моєї улюбленої донечки... Чжао Піньліню, тобі краще не розчаровувати мене! — Мо Фань прослизнув темним коридором. Він фактично злився з тінями, проходячи повз кількох Темних Демонічних Звірів, що патрулювали територію. Істоти зовсім не помітили його присутності.
Мо Фань попрямував до саду поблизу будівлі й помітив якісь звуки, що долинали зі стежки, вимощеної галькою, яка вела повз статуї та садові декорації. Він швидко сховався на густому дереві й мовчки спостерігав.
Він побачив трьох людей, що швидко наближалися в його бік. Усі вони були з обслуговуючого персоналу з червоними метеликами.
Окрім них, трохи далі в саду було ще п'ятеро людей, а по землі повзало понад десять Темних Демонічних Звірів.
Ці Темні Демонічні Звірі, здавалося, оточили групу з п'яти осіб, які виглядали як туристи. Вони кликали на допомогу, зі страхом дивлячись у бік головної будівлі. На жаль, головна будівля була досить далеко. Ніхто не міг їх почути.
— Священику, що нам з ними робити? — тихо запитала жінка. Її голос здався трохи знайомим. Схоже, вона була однією з тих, хто зустрічав гостей у головній будівлі. Мо Фань запам'ятав її досить унікальний голос. Він був таким заспокійливим, що мимоволі викликав у нього певні розпусні думки.
— Позбудься їх; ці звірі якраз зголодніли, — голос священика був для Мо Фаня відносно незнайомим. Він не мав жалю до порушників.
Поки Мо Фань вагався, чи варто рятувати групу невинних людей, він одразу почув крики агонії. Туристи, які намагалися врятуватися втечею, тепер нерухомо лежали в калюжах крові. Вони не мали жодного шансу проти смертоносних істот.
Людські життя були надзвичайно дешевими в очах Чорної Церкви. Мо Фань зітхнув, глянувши на нещасних жертв.
— Гаразд, із загрозою покінчено, повертайтеся на свої пости... Ян Цяо, ти залишишся і позбудешся трупів. Не дай Мисливцям Золотої Битви побачити їх, — наказав Сірий Священик.
— Зрозуміла, старший! — швидко відповіла жінка.
Мо Фань мусив визнати, що ці порушники насправді надали йому велику послугу. Люди з Чорної Церкви, мабуть, насторожилися, коли Мо Фань, Му Нінсюе, Жун Шен і Ґо Веньї нишпорили довкола. Таким чином, група туристів, яку помітили тут, фактично послужила прикриттям для Мо Фаня та його команди.
Темні Демонічні Звірі швидко зникли. Сірий Священик і учень Чорного Клірика пішли. Жінка-учениця на ім'я Ян Цяо залишилася одна, щоб прибрати це місце.
Ян Цяо залишилася в саду. Мо Фань усе ще ховався на дереві й спостерігав, як Ян Цяо, все ще на підборах, повільно підходить до туриста, чиє обличчя було вкрите кривавими ранами. Вона наспівувала досить веселу мелодію.
— З вами все було б гаразд, якби ви залишалися в головній будівлі, але вам закортіло прийти сюди і знайти свою смерть, — голос Ян Цяо звучав трохи грайливо.
— Від... відпустіть мене... благаю вас, відпустіть мене, — благав молодий чоловік, вкритий ранами, хапаючи Ян Цяо за щиколотку.
— М-м-м? Ти ще живий? — куточки губ Ян Цяо піднялися, ніби вона була дуже здивована.
Вона пройшлася колами навколо молодого чоловіка, що лежав у калюжі крові, і зрозуміла, що він майже не постраждав, оскільки двоє дорослих відчайдушно намагалися захистити його. Кров, якою був вимазаний молодий чоловік, насправді належала двом іншим мертвим дорослим.
— Однак тобі справді не пощастило. Якби ти помер тоді, тобі не довелося б страждати знову! — усміхнулася Ян Цяо.
Говорячи це, вона дістала пляшечку. Вона повільно відкрила кришку й вилила густу чорну рідину на один із трупів, що лежав поруч із молодим чоловіком.
Щойно чорна рідина потрапила на вкритий кров'ю труп, він швидко згнив і випарувався. Газ піднявся в повітря. Шкіра та плоть перетворилися на калюжу чорної води, а кістки розплавилися на порох...
Менш ніж за десять секунд труп повністю перетворився на купу чорного слизу.
Очі молодого чоловіка розширилися від шоку та жаху!
— Ось, на тебе я литиму повільніше, щоб ти міг насолоджуватися цим довше! — Ян Цяо повільно піднесла пляшечку до молодого чоловіка й почала повільно лити рідину на нього.
Спина юнака почала гнити, щойно на неї впала одна крапля рідини. Увесь у ранах, молодий чоловік одразу закричав від болю. Його крик звучав надзвичайно моторошно в нічній тиші.
— Хе-хе-хе!.. Я ще навіть багато не вилила, а ти вже так голосно кричиш! — зловісно вигукнула Ян Цяо. Її голос був надзвичайно холоднокровним!
Молодий чоловік ніколи не думав, що жінка з таким привабливим обличчям і заспокійливим голосом може бути такою жорстокою. Вона була справжньою демонесою!
Ян Цяо почала лити швидше. Усмішка на її обличчі ставала все ширшою.
Однак раптом вона відчула, як потужна сила схопила її за зап’ястя. Вона не могла навіть поворухнути пальцями.
Коли Ян Цяо отямилася, пляшечку з її руки вже вихопив чоловік, на голову вищий за неї. Вона одразу обернулася, припускаючи, що клірик не хотів, аби вона здіймала надто багато галасу. Натомість вона миттєво отримала сильного ляпаса. Її личко ледь не тріснуло від сили удару. Неймовірний біль навіть не дав їй вимовити ні звуку.
— Ти...
ЛЯСЬ! Мо Фань не дав злісній жінці жодного шансу заговорити. Він просто відважив їй ще одного важкого ляпаса.
— Вир... — Ян Цяо вже збиралася вилаятися, коли Мо Фань махнув рукою і ввігнав Гігантський Тіньовий Шип: Близнюки в груди жінки, щоб запечатати її рухи та розум, не давши їй попередити спільників.
— Хто... хто ти такий? — Ян Цяо миттєво втратила всі сили. Їй коштувало неабияких зусиль вимовити ці слова.
— Гарна, мов квітка, але маєш серце отруйного скорпіона. Союз Примусу пропонує надто малу нагороду за таких учнів, як ти. Менше з тим, навіть без винагороди я без вагань уб'ю таку наволоч, як ти! — промовив Мо Фань, стоячи за спиною Ян Цяо. Його голос був крижаним; він не мав жалю до таких лиходіїв, як ця жінка!