Шанхайський аеропорт Пудун...
Команда молодих, засмаглих хлопців та дівчат вийшла з міжнародного залу прильоту. Серед них високий чоловік із високим переніссям зняв сонцезахисні окуляри й оглянув оточення...
— Я думав, ми опинимося серед будівель із цегли, каміння та дерева. Виявляється, Китай не так далеко відстав від більшості країн, принаймні аеропорт не такий поганий, як я думав... — Саїд усміхнувся, показуючи ямочки на щоках.
Повз саме проходила група дівчат, які навчалися за кордоном. Вони подивилися на чоловіка, який виглядав водночас красивим і зухвалим, наче принц на вороному коні. Вони швидко почали перешіптуватися між собою, але жодна з них не наважилася кинути на нього ще один погляд!
— Він такий красень, схожий на Луїс Ку!
— Мені здається, його очі дуже привабливі, зіниці блакитні, я ніколи не бачила чоловічих очей, схожих на блакитні дорогоцінні камені. З якої вони країни?
— Без поняття, але їхня мова звучить дивно...
Дівчата продовжили йти. Відійшовши на деяку відстань, вони крадькома озирнулися і побачили, що красень теж дивиться на них. Вони миттєво випнули груди і завихляли стегнами, ступаючи на підборах. Вони проігнорували погляд чоловіка, наче горді принцеси, і попрямували до виходу.
— Дівчата в цій країні цікаво фальшиві, — Саїд уже почув перешіптування дівчат. Зрештою, він був магом; його слух був у кілька разів гострішим, ніж у звичайної людини.
— Ходімо, у нас є важливі справи, які треба вирішити після отримання печатки, — озвалася жінка з кучерявим волоссям.
— Це через кондиціонер.
— Повітря на вулиці теж вологе.
— Ми близько до узбережжя... тобі варто назавжди залишитися під піском, бо для тебе ніколи немає підходящого місця, — Саїд швидко наздогнав команду з десяти осіб.
— Хтось знає, наскільки сильний Китай? — запитала Міос.
— Ми не повинні витрачати надто багато часу в Залі Тренувань. Ідіть у своїх справах, я впораюся із Залом Тренувань сам, — усміхнувся Саїд.
— Тобі не варто їх недооцінювати.
— Де це я їх недооцінюю? Ми б відправили Шріва, якби недооцінювали їх, — Саїд подивився на чоловіка з виступаючим зубом, що стояв поруч.
Чоловік із виступаючим зубом люто витріщився на Саїда, вказуючи на свій ніс.
Оскільки чоловік був відносно низьким, йому довелося стати навшпиньки, вказуючи на когось іншого. Це виглядало досить кумедно.
— Що ти маєш на увазі? Чому б нам не битися зараз! — люто гаркнув Шрів.
— Я ніколи тебе не злякаюся.
— Досить, жодних міжусобиць! — сказала жінка на ім'я Міос.
— Саїде, ми залишаємо Зал Тренувань на тебе. Ми можемо залишитися в Шанхаї лише на день. Завтра ми мусимо негайно вирушити до Стародавньої Столиці Сіань. Це наша справжня мета! — сказала Міос.
— Ми вирушимо вчасно, даю слово! — впевнено усміхнувся Саїд.
Національний Зал Тренувань Китаю був розташований неподалік річки Хуанпу, між парком «Перлина Сходу» та будівлею МФЦ. Більшість іноземців одразу помічали модернізацію Китаю. Багато хто з них досі вважав, що люди в Китаї все ще носять ціпао (ПП: традиційний жіночий одяг) і живуть у старих будинках через вплив давно застарілих історичних серіалів.
Саїд розпитував дорогу ламаною англійською і через півгодини таки знайшов Національний Зал Тренувань. За цей час його стереотипне уявлення про Китай трохи покращилося.
Однак наявність сучасного міста не обов'язково означала високий стандарт для магів. Як маг з однієї з чотирьох стародавніх цивілізацій, Єгипту, він вважав їхню магію найчистішою та найшляхетнішою!
Чекайте, це звучало неправильно. Китай також був однією з чотирьох стародавніх цивілізацій...
Забудьте, безперечно, Китай не такий давній і чистий, як Єгипет!
Саїд підійшов до вражаючого входу напівсферичної споруди і запитав озброєного охоронця:
— Перепрошую, це місце для викликів національних збірних, що беруть участь у Світовому Студентському Турнірі?
— Так, але це місце закрите для відвідувачів. Будь ласка, йдіть, — спокійно відповів охоронець, глянувши на іноземця.
Туристи час від часу потрапляли до Національного Залу Тренувань, оскільки він був розташований поруч із вежею «Перлина Сходу» та деякими відомими хмарочосами. Цзюнь Ґе не мав іншого вибору, окрім як повторювати одне й те саме речення щодня. Якби йому дозволили принести диктофон, він би точно використовував його для привітання відвідувачів.
— Я тут не для того, щоб відвідувати, я прийшов кинути виклик, — серйозним голосом і з впевненим виразом обличчя сказав Саїд.
— Ти? Тільки ти? — здивувався Цзюнь Ґе. Він негайно попросив показати посвідчення.
Саїд дістав значок, який слугував ідентифікатором кожної національної збірної, з тією ж впевненою усмішкою на обличчі.
— Тепер я можу увійти? — запитав Саїд.
— Ну... чому тільки ти? Хіба вся команда з Єгипту не повинна бути тут теж? — із розгубленим обличчям запитав Цзюнь Ґе.
— Команда відправила сюди тільки мене. Я представник. В інших є важливі справи, — чесно відповів Саїд.
— Тоді я проведу тебе, — Цзюнь Ґе попросив іншого охоронця зайняти його місце і повів Саїда всередину Національного Залу Тренувань.
Національний Зал Тренувань був розміром приблизно з три футбольні поля. Місце мало різні типи ландшафту, такі як ліси, пісок, скелі та трава, де мали проходити дуелі. Дахом будівлі була півсфера, що ширяла просто над майданчиками для поєдинків!
Саїд був вражений видовищем, оскільки його батьківщина не бажала витрачати стільки грошей на будівництво такого розкішного залу для дуелей. Втім, зовнішній вигляд будівлі насправді нічого для нього не означав.
— Тут досить багато людей? Хіба ти не казав, що Зал Тренувань закритий для відвідувачів? — Саїд озирнувся і побачив у будівлі щонайменше сотню людей. Більшість із них виглядали досить молодими.
Дехто проводив дуелі, інші спостерігали збоку. Ще одні оточили людей, схожих на інструкторів, і слухали їх.
— Ще не так багато команд відвідали Китай. Кандидати тут теж мають проходити тренування. Тому вони просять свої університети надсилати талановитих студентів для дуелей з ними. Сьогодні якраз відбувається товариський матч, тобі цікаво? — пояснив Цзюнь Ґе.
— Не турбуйся, у мене немає часу витрачати на їхнє шоу. Просто поквапся з викликом, щоб я міг возз'єднатися зі своєю командою. У нас справді є важливі справи, — серйозно сказав Саїд.
Його зарозуміле ставлення просто не брало до уваги почуття Цзюнь Ґе як громадянина Китаю.
-Дідько, а цей хлопець не занадто високої про себе думки?-
Він не тільки прийшов кинути виклик сам, він навіть назвав дуелі між найкращими студентами «шоу». Як тільки їхні студенти виб'ють з нього все лайно, він забуде, з якої він країни!
Хоча Цзюнь Ґе був незадоволений самовдоволенням хлопця, він все ж ввічливо провів гостя до інструкторів.