— Няв! — почула Му Нінсюе знайомий крик у тумані.
Вона обернулася і побачила розумну котячу істоту, огорнуту темрявою, що стояла на будівлі менш ніж за п'ятдесят метрів від неї. Блискучі очі створіння дивилися прямо на неї крізь туман.
Му Нінсюе була несказанно рада. Хіба це не Нічна Ракшаса Цзян Юя?
Му Нінсюе вимкнула комунікатор. Інші члени команди продовжували говорити непотрібні речі. Вона воліла не витрачати час на суперечки з ними, тому й гадки не мала, що Цзян Юй відправив свого контрактного звіра їй на допомогу.
— Няв! — раптом вискнула розумна Нічна Ракшаса. Вона прискорила ходу і кинулася до Му Нінсюе, наче чорний метеорит, що летить низько над землею.
Му Нінсюе здригнулася. Чому істота кидається на неї?
Нічна Ракшаса використовувала Тіньовий Танець, що дозволяло їй стрімко переміщатися крізь тіні, не торкаючись землі.
Опинившись перед Му Нінсюе, Нічна Ракшаса підстрибнула і почала швидко розмахувати кігтями в повітрі.
Му Нінсюе нарешті зрозуміла, що навколо неї багато білих ниток. Вона була повністю оточена білим павутинням, навіть не помітивши цього. Туман завадив їй їх розгледіти.
Нічна Ракшаса розрізала білі нитки своїми кігтями. Вона підвела гострий погляд і втупилася у високу будівлю за десять метрів від них!
Будівля здавалася вищою за інші споруди поблизу. Му Нінсюе спочатку не помітила цього, але коли Нічна Ракшаса зафіксувала погляд на будинку, дівчина зрозуміла: справа не в тому, що будівля вища, а в тому, що на її даху сидить монстр — той самий, що виплюнув павутиння!
Монстр міг змінювати колір! Зараз він був сіро-білим, точно такого ж кольору, як і стіни, що дозволяло йому ідеально зливатися з будівлею, на якій він сидів. Помітити його присутність, не придивившись уважно, було майже неможливо.
Серце Му Нінсюе закалатало. Морські монстри мали надзвичайні здібності й були вкрай хитрими. Люди легко могли стати їжею в їхніх шлунках, якби були недостатньо обережними!
— Фейфей, зосередьмося на пошуку Білого Ридаючого Демона. Не витрачай час на бій з ним, — вирішила Му Нінсюе.
Му Нінсюе не змогла чітко розгледіти істоту, що замаскувалася під частину будівлі, але знала, що тварюка сильна! Битися з нею зараз було б марною тратою часу...
Судячи з реакції Нічної Ракшаси, Му Нінсюе легко зрозуміла, що кішка сприймає цю істоту як гідного супротивника.
Побачивши, що монстр не продовжує атакувати, Му Нінсюе рішуче викликала потік вітру і продовжила пошуки Білого Ридаючого Демона.
— Няв!
Нічна Ракшаса зупинила Му Нінсюе, коли та вже збиралася йти.
Кішка стала на лапи й вказала іншою лапою в абсолютно протилежний бік.
— Ти кажеш мені йти туди? — припустила Му Нінсюе.
— Няв!
— Ти знаєш, де Білий Ридаючий Демон? — схвильовано запитала Му Нінсюе.
Му Нінсюе раптом згадала, що саме Нічна Ракшаса поранила Білого Ридаючого Демона. Кішка принюхувалася до своїх кігтів, якими розпанахала груди монстра. Схоже, на кігтях залишився запах крові Білого Ридаючого Демона.
Нічна Ракшаса проігнорувала істоту на даху й повела Му Нінсюе в напрямку дев'ятнадцятої зони.
Тільки-но Му Нінсюе покинула це місце, як невиразно почула чиюсь лайку; здається, хтось згадував щось про собаку.
Голос, тон і манера лаятися нагадали Му Нінсюе одну людину.
Однак, коли нова хвиля хлюпнула на будівлю, Му Нінсюе засумнівалася, чи не почулося їй.
— Няв! — вигукнула Нічна Ракшаса, подаючи знак Му Нінсюе не відставати.
Му Нінсюе не стала довго роздумувати. Вона наклала закляття Вітряний Слід і пішла слідом за Нічною Ракшасою. З кожною хвилиною їй ставало все тривожніше. Здавалося, вона все ще чує болісні стогони Нань Жунні з комунікатора, який досі був вимкнений...
— Ти можеш припинити лаятися?! — Мочідзукі Чіхая не була прихильницею звичок Мо Фаня.
«Де його манери? Як когось на кшталт нього обрали представляти національну збірну? Невже в Китаї справді так мало талантів?»
— Дідько, я ж лаявся китайською, як ти це зрозуміла? — здивувався Мо Фань.
— Менше з тим, щоб я більше цього не чула! Я наслухалася достатньо прокльонів, які ви, китайці, розкидаєте в Японії, — сердито відрізала Мочідзукі Чіхая.
— Ти божевільна, я приїхав до Японії не для того, щоб прислуговувати господині відомого клану, як ти. Та штука маскувалася під будівлю. Я не вбив її, бо поспішаю, чому я не можу її проклясти? Ти кажеш мені бути ввічливим із демонічними істотами? Очевидно ж, що ця тварюка не була ввічливою з самого початку. Біле і слизьке, яка гидота! — не припиняв скаржитися Мо Фань.
Мочідзукі Чіхая просто закотила очі. Їй було соромно бути в одній команді з таким чоловіком, як він.
Морський монстр лише замаскувався і розставив трохи білого павутиння, чекаючи, поки здобич потрапить у пастку, а Мо Фань у підсумку проклинав усю його родину до сьомого коліна. Чи був у цьому якийсь сенс?
— Годі балакати, комунікатор нарешті зловив сигнал, — сказав Мо Фань.
Мочідзукі Чіхая почервоніла від злості. Негідник, та хіба це вона говорила? Це він увесь час сварив прихованого монстра!
Комунікатор показував, що вони дуже близько до двадцятої зони. Мо Фань почув серйозні голоси, що спілкувалися на каналі. Він не чув жодних пустих балачок. Було очевидно, що команда зараз у розпалі бою. Мо Фаню стало ніяково переривати їх так раптово.
— Е-е... Му Нінсюе там? — увімкнув комунікатор Мо Фань і тихо запитав.
— Хіба Му Нінсюе не пішла за Білим Ридаючим Демоном? Який ідіот питає... дідько, Мо Фань, ти, зраднику, нарешті повернувся... Нань Юй, Нань Юй, їхній капітан позаду тебе! Цзян Шаосюй, перебий його канал, не дай йому плюнути водою! — закричав Чжао Ман’янь.
— Мо Фань, Му Нінсюе сама. Вона має прямувати до дев'ятнадцятої зони. Йди шукай її!
— Ви, хлопці, в порядку? Відчуваю, що ви теж у скруті, — запитав Мо Фань, будучи добрим, як ніколи.
— Нань Жунні помирає від смертельної отрути. Ми ще можемо протриматися трохи довше. Йди і знайди Му Нінсюе, і видивляйся білу істоту, яка плаче, як немовля. Ти мусиш вполювати її. Це Білий Ридаючий Демон, єдина істота, яка має антидот до отрути, — негайно пояснив хтось Мо Фаню.
Мо Фань був приголомшений. Нань Жунні отруєна, і її життя в небезпеці?!
— Чіхая, йди допоможи їм. Я піду шукати Му Нінсюе, — Мо Фань зрозумів, наскільки серйозна ситуація. У нього більше не було настрою жартувати.
— Що сталося?
— Нань Жунні — Цілитель нашої команди. Вона отруєна, а інші оточені морськими монстрами. Їхні життя теж у небезпеці! — сказав їй Мо Фань.