Після того як команда дізналася, що під час тренувань вони отримають ресурси для прориву до Просунутого рівня, ніхто навіть не думав зупинятися в місті після прибуття до Токіо. Вони відразу покинули місто й вирушили до морського поля бою.
Фортеці на прибережних полях бою були особливою частиною воєнної культури. Східна Морська Фортеця в Токіо існувала вже дуже давно. Битва між людьми та морськими монстрами на берегах Тихого океану, вимощена свіжою кров’ю та відірваними кінцівками, точилася вже сотні років!
Між океаном і Токіо, просто на березі, височіла величезна фортеця. Це й була легендарна Східна Морська Фортеця.
Якщо поглянути на неї згори, то фортеця мала форму півмісяця. Її сталеві стіни давно перестали бути просто стінами — це була велична дамба, що захищала сучасний Токіо. Вона не лише стримувала хвилі, а й не давала морським чудовиськам вторгатися в місто. Місцеві називали її Щитом Токіо.
Щит Токіо складався з двох шарів оборони. Перша дамба була трохи нижчою, тому й слабшою.
Задня дамба здіймалася на неймовірну висоту. Навіть морське створіння висотою понад сто метрів навряд чи змогло б її подолати.
Обидві дамби вигиналися всередину, а їхні кінці поступово сходилися, утворюючи форму півмісяця.
— Ця Східна Морська Фортеця виглядає доволі новою, — сказав Цзян Юй.
— Ммм, окрім сучасних матеріалів, вона не сильно відрізняється від інших міст. Навіть вулиці тут квадратні, — додала Цзян Шаосюй.
— Вона ж одна з чотирьох найбільших морських фортець світу. А на вигляд нічого особливого. Просто стоїть дуже близько до океану, — зауважила Му Тін'їн.
— Спочатку доповідаємо, — Нань Юй пішла попереду. Вона явно добре знала місцевість.
Східна Морська Фортеця була сіро-білою. Вулиці, ринки, житлові будівлі, високі споруди, магазини — усе виглядало напрочуд новим. Жодних трупів морських монстрів, розкиданих по вулицях, як вони собі уявляли. Місто виглядало як нова частина суші, відвойованої у моря, причому майже всі будівлі були одного стилю. Вони навіть подумали, що помилилися місцем, коли побачили велетенські натовпи людей на вулицях.
Та згодом вони зрозуміли: майже всі ці люди були Магами. Звичайних людей тут було мало, навіть торговці на вуличних лотках виявилися Магами. Вони продавали шкіри, кігті та органи морських монстрів — матеріали для створення захисних артефактів.
Мо Фань не залишався з командою. Щойно вони прибули до Токіо, він одразу відокремився від групи разом із Мочідзукі Чіхаєю. Адже в його руках досі була жахлива сфера, від якої потрібно було позбутися якнайшвидше.
Чжао Ман’янь і Му Нінсюе були лише запасними. Ресурси для культивації їм не дістануться, хоч би як добре вони виступили. Але вони все одно вирішили тренуватися разом із командою. Адже навіть так можна було покращити власну силу. А тренування особливо важливі тоді, коли культивація Магів наближається до межі. Новий досвід, постійні бої, прагнення зміцніти та бажання прорвати власні кордони — усе це дають тренування!
— Нань Юй, ти вже була тут раніше? — запитав Ай Цзянту, помітивши, що вона добре орієнтується.
— Ммм. Я була тут із генералом кілька років тому. Тоді вперше побачила бій таких масштабів між людьми та демонічними істотами. Нам пощастило — приплив ще не почався, — сказала Нань Юй.
Інші вже зосередилися, щоб послухати історію Нань Юй, коли раптом попереду пролунав оглушливий звук.
Земля під їхніми ногами різко затремтіла. У них навіть запаморочилося в голові.
Усі інстинктивно затулили вуха. Ай Цзянту та Нань Юй були найближче до переду. Вони підняли погляд — і побачили, як величезний стовп, вирваний із будівлі, летить прямо на них!
— Святі вівці! — вигукнув Чжао Ман’янь. Він ледь не забув накласти закляття.
Інші теж не очікували раптової небезпеки. Стовп був щонайменше метр завширшки й понад десять метрів завдовжки. Він збив усі ліхтарні стовпи по обидва боки дороги, несучись просто в бік команди.
— Ухиляйтеся! — закричав чоловік із помаранчевим волоссям збоку дороги.
Він і справді виявився сміливцем. Побачивши, що Му Нінсюе стоїть найближче, він швидко наклав Стежку Вітру й кинувся до неї, намагаючись відштовхнути її подалі.
Стовп летів на них із неймовірною швидкістю. Він уже був просто перед ними. Якби вони були всього лише магами Початкового рівня, така маса легко перемолола б їх на криваву кашу!
— Телекинез! — Ай Цзянту спалахнув сріблястим сяйвом. Погляд його став гострим, а в аурі відбулися разючі зміни, ніби в цьому світі не лишилося нічого, над чим він не міг би взяти контроль!
Вітер від стрімкого польоту стовпа зривав одежу з інших, та сама масивна колода раптом затремтіла, коли до них лишалось менше двох метрів, і зупинилася в повітрі, не в силі просунутися далі!
Очі Ай Цзянту світилися сріблом, коли він уп’явся поглядом у стовп. Варто було йому повільно опустити погляд, як стовп так само повільно опустився на землю, немов керований невидимою рукою.
— Це... Простір... елемент Простору... — чоловік із помаранчевим волоссям остовпів. Його очі блищали від захвату.
— Відпусти, — холодно мовила Му Нінсюе.
Чоловік миттєво опам'ятався і вибачився.
Під час спроби врятувати Му Нінсюе він поклав одну руку їй на плече, іншою обхопив за спину, збираючись стягнути її на узбіччя.
Му Нінсюе не стала роздмухувати ситуацію — вона розуміла, що той просто намагався її врятувати.
— Я ледве в штани не наклав… Думав, він вас усіх зараз розчавить, — пробурмотів чоловік із помаранчевим волоссям.
— Ти хоч знаєш, кого рятувати, — глузливо кинула Цзян Шаосюй.
Му Нінсюе й справді привертала погляди — на вулиці її помічали найчастіше. Сріблясте волосся спадало позаду водоспадом, зачаровуючи — особливо в такій "2д країні", як Японія. Не дивно, що цей тип, швидше за все, стежив за нею здалеку й одразу кинувся на допомогу, щойно трапилась катастрофа.
Чоловік і справді вхопився за шанс, який звалився на нього зненацька. І водночас був шокований тим, що Ай Цзянту спинив летючу брилу одним лише поглядом. Найнеприємніше для нього було те, що Му Нінсюе вже почала накладати заклинання, але її різко відштовхнув якийсь незнайомець.
— Вона просто була найближче до мене, от і все… — ніяково почав виправдовуватися чоловік. Потім швидко перевів тему: — Я Хіросе, приємно познайомитися…
— Ніхто не хоче з тобою дружити, — буркнув Чжао Ман’янь. — Звідки, чорт забирай, узявся цей тип? Його мало не до смерті налякав той крик, хоча в них лише летів стовп; от уж і справді — здійняти ґвалт через дрібницю!
— Чому взагалі цей стовп полетів у наш бік… та йо… хлопці, дивіться! — не встиг закінчити Цзян Юй, як попереду на вулиці сталося щось приголомшливе!