Гірська дорога на західному схилі розгалужувалася на вузьку стежку, куди вже не могли заїхати машини.
Мочідзукі Кен повів Мо Фаня й Мочідзукі Чіхаю цією стежкою. І на їхній подив, у маленькому розщелинному урвищі стояла прихована поминальна плита. Поруч лежав букет квітів — ще навіть не зів’ялий, що явно натякало: хтось відвідував це місце зовсім нещодавно.
— Я був таким, як ви… молодим, запальним і нерозважливим, не думаючи про наслідки своїх дій. Рутинна, нудна служба у Східній Вартовій Вежі змушувала нас цікавитися будь-якими дивними знахідками. І коли він знайшов Сферу Есенції, то був таким збудженим, що не міг дочекатися, аби винести її назовні, — мовив Мочідзукі Кен, піднявши глечик із саке та повільно виливаючи його на меморіальну плиту.
Мо Фань підійшов ближче й побачив ім’я, вирізьблене на камені.
— Кадзуакі? — Мочідзукі Чіхая втупилася в напис. Їй знадобився час, аби усвідомити побачене.
— Так. Він був рідним батьком твого брата Івати… і моїм близьким другом, — тихо відповів Мочідзукі Кен.
— То ви двоє так само колись винесли лиху Сферу Есенції, як і ми? — запитав Мо Фань.
— Все було трохи складніше… Мати Чіхаї, Масако, колись була надзвичайно популярною в Подвійних Вартових Вежах… гм, люди зараз назвали б її богинею. Батько Івати зумів привернути її увагу серед безлічі чоловіків, і незабаром у них народився Івата… — почав Мочідзукі Кен.
— Гей, старий, пропусти любовну драму. Мене цікавить тільки історія про останнього Червоного Демона, — нетерпляче перебив його Мо Фань.
Адже вся ця історія могла бути пов’язана з дивною смертю батька Лінлін. Мо Фань жадав дізнатися більше про Червоних Демонів. Він уже давно знав Лінлін, і єдине, що завжди затьмарювало її погляд дорослої дівчинки — була та сама темно-червона мітка на душі. Якщо він знайде істину — це стане найкращими ліками для неї.
У Шанхаї Лінлін завжди допомагала йому, ніколи нічого не вимагаючи. Мо Фань був переконаний: хоча б це він може для неї зробити.
Випадковість привела його до знань про темно-червоні мітки душ. Тож тепер він мусив дістати всю правду — просто щоб одного дня розказати про це Лінлін.
— Усе сталося так. Кадзуакі й я були першими, хто знайшов Сферу Есенції, і ми розповіли про це Масако та Тегамі. Масако запропонувала повідомити клан, а Тегамі наполягав, що ми маємо використати енергію сфери, аби зміцнити власну силу й виділитися серед усіх у клані. Урешті-решт ми поглинули енергію сфери та поділили її між собою. Спершу нічого не відбувалося, і наша культивація значно зросла. Але потім… Масако, Тегамі й я почали поводитися інакше. Ми отримували насолоду від винищення демонів. А згодом… стали катувати в’язнів Східної Вартової Вежі, — сказав Мочідзукі Кен, і в його голосі відчувалися докори сумління.
— Ви втратили розум під впливом Сфери Есенції, — тихо мовив Мо Фань.
— Так. І ставало дедалі гірше. Тегамі запропонував запроторити до вежі ще більше злочинців, аби Сфера Есенції змогла поглинути більше душевної енергії й дати нам ще більшу силу… — Мочідзукі Кен говорив так, ніби кожне слово ранило його зсередини.
Він наробив безліч речей, за які йому тепер було нестерпно соромно. Жорстокість і зло росли в них, пускали коріння… їли їхні серця зсередини.
— То як вам вдалося вирватися з її контролю? — запитав Мо Фань.
Було очевидно, що після тієї події старий став набагато м’якшим і добрішим.
— Це був Кадзуакі. Серед нас він був найрозсудливішим. Коли він зрозумів, що сфера висмоктує з душ в’язнів їхню ненависть і злі думки, він почав відмовляти нас від культивації з Сферою Есенції… — Мочідзукі Кен видихнув, і цей подих був наповнений каяттям та смутком. — Але ми вже були занадто осліплені власною жадібністю.
— То ви вбили його? — мовив Мо Фань.
— Нісенітниця! — Мочідзукі Чіхая зиркнула на Мо Фаня з люттю.
— Якщо відверто… так, ми вбили його. Утрьох ми вирішили позбутися Кадзуакі, який намагався нас зупинити… — голос Мочідзукі Кена був дуже тихий. Він навіть не наважувався глянути Чіхаї в очі.
— Що… ви вбили батька Івати? Навіть моя мама погодилась?! — Чіхая вигукнула, вражена до глибини душі.
Кадзуакі та Мочідзукі Масако тоді ще були чоловіком і дружиною. У спогадах Чіхаї її мати була найдобрішою жінкою на світі. Вона ніяк не могла повірити, що та здатна на щось настільки темне й викривлене.
Мочідзукі Кен знав, що Чіхаї важко прийняти правду, та все ж мусив її сказати:
— Насправді… це була її ідея. Але не звинувачуй матір. Вона була під найбільшим впливом сфери. Ти й сама вже знаєш, яке це відчуття.
Мочідзукі Чіхая згадала, як кинулася на мирних людей. Тоді вона теж була не в собі.
— Як же моторошно… усвідомлювати, що поруч з тобою спить людина, яка думає, як тебе вбити… — тихо видихнув Мо Фань.
— На щастя, Кадзуакі був кмітливим. Він зрозумів, що ми замишляємо. Ми думали, що він утече, але ні. Він викрав Сферу Есенції й забрав її з собою. Ми навіть гналися за ним, бо вирішили, що він хоче залишити її собі. Ми були божевільні від гніву, переслідували його, поки він не загнав себе в глухий кут… але тоді він просто зник. І відтоді ми більше його не бачили. Минали роки — і поступово наш розум прояснів. Твоя мама Масако страшенно картала себе за скоєне й пішла з життя зовсім молодою. Тегамі та я більше ніколи не сміли згадувати той випадок. Але й досі не маємо жодного уявлення, як спокутувати гріх перед Кадзуакі, — сказав Мочідзукі Кен.
Минуло стільки років. Колишній юнак давно став старим, але для нього все це ніби сталося лише вчора. Очі Мочідзукі Кена знову повнилися слізьми, варто було лише згадати минуле.
— То ось чому ти завжди був таким ласкавим і добрим до Івати? — запитав Мо Фань.
Старий кивнув і, зробивши глибокий вдих, промовив:
— Так. Єдине, що ми ще можемо зробити — це добре піклуватися про його сина. На жаль, ми оговталися не одразу. Ми виливали всю свою ненависть до Кадзуакі на Івату. Він страшенно страждав у дитинстві, Масако теж його ненавиділа… А коли вона нарешті зрозуміла, яку жертву приніс Кадзуакі, Івата вже виріс. Він був переконаний, що наша любов — лише жалюгідна вистава, і що вона йому не потрібна.
— Івата… — Мочідзукі Чіхая відчула, як ком підійшов до горла, коли уявила, що довелося пережити її братові.
— Я докладу всіх зусиль, щоб врятувати Івату від командира Такаґі. Ми не можемо дозволити йому дізнатись про Сферу Есенції. Такаґі — людина жадібна. Він не розуміє, наскільки жахлива ця річ. Якщо сфера потрапить до нього в руки — це буде справжньою катастрофою, — сказав Мочідзукі Кен.