Усе було саме так, як і казала боягузлива Морська Мавпа: та, що викрала дитину, мала великі амбіції. Вона вже була за кілька кроків від рифів, де відпочивав її король. В уяві вона вже бачила, як її життя відрізнятиметься від життя інших Морських Мавп — але раптом з неба звалився лютий людський маг і страшенно її налякав!
Морська Мавпа протерла очі, думаючи, що це їй примарилось. Але на такій малій відстані вона чітко бачила вбивчий вираз на обличчі Мо Фаня!
Морська Мавпа завмерла від шоку. Вона навіть не підозрювала, що накликала на себе загибель лише тому, що захотіла похизуватись!
— Телекинез! — вигукнув Мо Фань.
Він простяг руку і вихопив дитину з лап Морської Мавпи, поки та ще не отямилась від несподіванки.
Дитина, обмотана морськими водоростями, голосно плакала. Морська Мавпа справді обережно несла її сюди, навіть не дозволивши морській воді сильно намочити одяг.
Хлопчик, мабуть, до смерті перелякався цієї істоти. Побачивши Мо Фаня, він поступово перестав плакати й притулився до нього, шукаючи захисту.
Мо Фань пригорнув хлопчика й холодно глянув на Морську Мавпу, що вкрала його в матері.
— Тепер ти можеш померти! — голос Мо Фаня був крижаний. В очах спалахнув шалений гнів із відблиском срібла.
Сильна воля вирвалася з його погляду. Невидима сила підняла Морську Мавпу в повітря — і, після спалаху в очах Мо Фаня, тиск значно посилився!
Тіло Морської Мавпи раптом розірвалося, наче його сплюснули між двома стінами. Кров і нутрощі розлетілися на всі боки.
Кілька бризок свіжої крові полетіли в бік Мо Фаня. Він підняв руку, закривши хлопчика, щоб на нього не впала жодна крапля.
Мо Фань глибоко вдихнув, поглянув на рештки істоти на землі, потім — на неушкоджену дитину, і поступово заспокоївся...
На щастя, він устиг. Тих, хто вже загинув, не повернеш, але принаймні він зміг зупинити нову трагедію.
— Мо Фань, обережно! — долинув із неба голос Чжао Ман'яня.
Мо Фань стояв нерухомо, але ще до того, як встиг обернутись, відчув потужний вбивчий намір, що накотив із-за спини.
Зазвичай Мо Фань миттєво ухилився б за допомогою Тіні Втечі, але цього разу відчув присутність смерті настільки явну, що навіть ця здатність не врятувала б його!
Жахаюче — те, що було за спиною, було неймовірно жахаючим. Саме така була перша реакція Мо Фаня!
— Броня Чорного Змія! — вигукнув він.
Мо Фань негайно викликав своє обладнання захисту. На щастя, Броня Чорного Змія була створена саме для надзвичайних ситуацій. Інакше він просто не зміг би скористатись нею знову за такий короткий проміжок часу!
Луски чорного змія блискавично зібралися докупи, повністю вкриваючи тіло Мо Фаня...
Броня Чорного Змія мала певний розум — вона знала, що атака йде зі спини, тому спершу закрила його спину, а вже потім розповзлася на решту тіла.
Проте перш ніж броня встигла повністю його вкрити, могутній удар обрушився на спину, завдавши пекельного болю. Мо Фань відчув, ніби серце ось-ось розірветься від удару!
— Мо Фань! — вигукнув Чжао Ман'янь.
Він миттєво створив Світловий Захист: Священний Щит, щоб укрити Мо Фаня, та сила істоти була надто велика — удар без зусиль розтрощив світловий бар’єр. Єдиним справжнім захистом залишалася лише Броня Чорного Змія!
Чжао Ман'янь побачив, як Мо Фаня відкинуло ударом — його тіло шалено крутилось, летячи в повітрі, і врізалось у величезну скелю.
Скеля розлетілася на друзки й обвалилася на Мо Фаня.
Мо Фань відчув, ніби йому поламало хребет. Пронизливий біль проникав аж до серця...
Що це за істота, якщо вона володіє такою жахливою силою?! Це точно не Істота рівня Воїна!
П’ятиметровий Багряний Роздираючий Демон, чиє тіло випромінювало моторошне криваво-червоне світіння, заревів із місця, де щойно стояв Мо Фань. Його обличчя було перекошене від люті, очі налиті кров’ю, а гострі кігті схрещені на грудях, коли він хижо вишкірився у бік Мо Фаня!
Багряний Роздираючий Демон!
Підступне морське чудовисько рівня Командира!
Він впізнав Мо Фаня — того самого людського мага, який розтрощив його грудний панцир!
Він чекав на жертву від Морської Мавпи, бо планував з’їсти дитину живцем, щоб зцілити поранене тіло. Але він ніколи не очікував, що саме цей людський маг з’явиться знову й зруйнує його задум!
Багряний Роздираючий Демон лютував несамовито. Увесь попередній удар він завдав із повною силою, рішуче маючи намір убити цю людину!
Навіть якщо дитину перетворить на м’ясний фарш — принаймні, він сповна виплесне свій гнів!
Скелі навколо почали розсуватись. Камені, що вкривали Мо Фаня, повільно скотилися самі собою. Деякі навіть піднялися в повітря й відлетіли вбік.
Невдовзі, коли уламки зникли, Мо Фань, залитий кров’ю, підвівся на ноги...
Він стояв, повільно розводячи в сторони майже зламані руки. Опустивши голову, він глянув на хлопчика. У маленького Сяо Ді йшла кров із носа — очевидно, через струс мозку. Мо Фань не знав, чи був хлопчик ще живим...
Зробивши глибокий вдих, Мо Фань відчув, як по його обличчю вибухнули сині жили. Його тіло тремтіло від люті!
Мо Фань видав дикий рик. Його очі, налиті кров’ю, засвітилися люто й моторошно — сріблястим сяйвом.
Скелі та важкі камені навколо задрижали від цього світла. Вони піднялися в повітря, коли навколо Мо Фаня закрутилася срібна Зоряна Орбіта!
Біль і гнів допомогли йому зосередитися. Його воля стала настільки потужною, що він міг керувати всім довкола!
Камені, немов важкі кулі, зірвалися під владою Мо Фаня й полетіли в бік Багряного Роздираючого Демона!
Та той навіть не поворухнувся, ігноруючи снаряди. Він лише дивувався, як цей людський маг усе ще був живий після його удару.
Камені вдаряли по тілу Багряного Роздираючого Демона, але це було марно — неначе били по сталевій плиті. Більшість уламків розсипалась у пил від власної сили удару, не залишивши на тілі чудовиська й подряпини. Його навіть посунути на крок не вдалося.
Ця атака була зовсім недостатньою, щоб поранити морське чудовисько рівня Командира!
Та саме тоді, коли Багряний Роздираючий Демон видав глузливий, порожній сміх, із неба впав гігантський валун...
Він мав щонайменше п’ять метрів у діаметрі. Його вага сама по собі була приголомшлива, а разом із силою падіння зверху — навіть Багряний Роздираючий Демон не витримав удару. Гігантський камінь притиснув Демона до землі, розколовшись після удару!