Гірський хребет на іншому боці острова раптом задрижав.
Загін одразу повернув голови на звук і побачив, як гори обвалюються, осипаючись камінням просто на розталий ліс.
— Ем... Мо Фане, ми часом нічого не забули? — запитав Чжао Ман’янь, лице якого застигло, коли він дивився на гори, що валяться.
Мо Фань з силою ляснув себе по нозі.
— Прокляття, я забув помститися тому Морському Мавп'ячому Монстру! — вигукнув він, підводячись.
Нань Юй щойно добила останнього Багряного Летючого Демона, й куточок її губ сіпнувся.
-Помста, ага!-
Він же мав привести команду битися з Роздираючим Демоном рівня Командира після того, як вони знищать Багряних Летючих Демонів! А замість цього — він ще й встиг тут перекусити!
— Хе-хе, жартую... — Мо Фань знітився, — гайда швидше, допоможемо Ай Цзянту! — і, не гаючи часу, повів команду на інший бік острова.
На іншому боці крига вже розкололася. Шалені хвилі здіймалися вгору, море ревіло, немов скажене.
Ай Цзянту спритно приземлився на уламок криги, що плавав на воді. Не встиг він як слід закріпитися, як побачив, що Багряний Роздираючий Демон мчить на нього, наче ракета. Ай Цзянту миттю викликав Магічний Щит, розуміючи, що часу на Просторове закляття вже не залишилося.
Зі спалахом бурого світла перед ним з’явився кристалічний щит, подібний до гігантського самоцвіту, — і миттю затвердів.
БУХ!
Від удару Багряного Роздираючого Демона величезна частина товстого щита розлетілася на друзки. Від потужного імпульсу Ай Цзянту відкинуло назад.
Сам Багряний Роздираючий Демон відчув, як його тіло пройняло онімінням — він розлючено заревів. Йому не вдалося розчавити людину разом із її захистом!
На деякій відстані Ай Цзянту приземлився на іншу крижину. Та вже не мала колишньої міцності: тонкий шар криги під ногами потріскував і міг у будь-яку мить провалитися в крижану воду.
Він ковзнув кілька метрів, підводячись із кров’ю, що повільно спливала по його обличчю.
— Катування Демона! — холодно промовив Ай Цзянту. Його очі потьмяніли, стали порожніми, і з них вирвалося прокляття.
Темна аура стрімко поширилася, мов зграя голодних привидів, і накинулася на Багряного Роздираючого Демона...
Позаду істоти з’явився гігантський примарний силует. Він люто схопив Багряного Роздираючого Демона за кінцівки й прибив його до чорного жертовника, наче мав намір розірвати навпіл!
Багряний Роздираючий Демон не встиг зреагувати — примарні руки вже притисли його, позбавивши руху.
Величезний Фантом звів обличчя в потворну гримасу й завив, стискаючи свої довгі руки ще дужче. Багряний Роздираючий Демон шалено боровся, та навіть сила Командира виявилася безсилою перед цією зловісною технікою.
Прокляття «Катування Демона» ставало все страшнішим. В очах істоти спалахнуло червоне світло, і вода під кригою здійнялася вгору, кидаючись на примару.
Та фантом був лише ілюзією — вода його не зачіпала. Натомість він посилив тиск, змушуючи Багряного Роздираючого Демона вити від болю...
Насправді Багряний Роздираючий Демон не зазнавав жодних фізичних ушкоджень. Роздиралася його душа — біль, який був нестерпніший, ніж коли б йому розірвали кінцівки!
Коли істота нарешті збагнула, що її тіло лишається цілим, душа вже зазнала страшної шкоди. Біль пронизав усе тіло, змусивши Багряного Роздираючого Демона похитнутися...
Душа істоти рівня Командира була надзвичайно потужною. Закляття «Катування Демона» могло завдати їй тяжких ушкоджень, але не знищити повністю.
Проте для Ай Цзянту цього було цілком достатньо. Душа пов’язана зі свідомістю — тож, імовірно, Багряний Роздираючий Демон уже не міг керувати морською водою своїм поглядом, і тепер становив меншу загрозу.
Ай Цзянту відступав, не спускаючи з нього очей. Варто було Багряному Роздираючому Демону лише рвонути вперед — і він затягнув би його в море. А у воді Ай Цзянту став би беззахисною здобиччю.
Глибоко вдихнувши він відчув, що його легені були сповнені крові — дихати ставало дедалі складніше. Помилка могла коштувати йому життя, тому він лише стояв осторонь і пильно стежив за Багряним Роздираючим Демоном.
Багряний Роздираючий Демон іще не оговтався від болю. Його свідомість і душа були роздерті, і він не наважувався кидатися бездумно. Людина виявилася набагато небезпечнішою, ніж він гадaв. Істота хижо втупилася в Ай Цзянту, важко дихаючи.
— Ай Цзянту, ти в порядку? — Нань Юй швидко підбігла, зморщившись, коли побачила його рани.
— Нормально... я в порядку, — насилу відповів він, задихаючись.
— Як і личить капітанові, ще живий після такої довгої сутички з Багряним Роздираючим Демоном! — підняв великий палець Мо Фань.
— Ти серйозно зараз з нього кепкуєш? — роздратовано випалила Нань Юй. — Ти ж теж Маг Просунутого Рівня, іди і бийся з ним сам!
— Разом, звісно, разом! — поспішно відказав Мо Фань. — Ти ж бачила, який я повільний, коли творю закляття просунутого рівня. Цей Багряний Роздираючий Демон убив би мене разів б з десять, перш ніж я закінчив би формувати заклинання.
— Я завдав йому ушкодження душі закляттям «Катування Демона», — нагадав Ай Цзянту, — він більше не зможе керувати закляттями. Саме час добити його...
Члени національної команди справді були неймовірними — вибраними з-поміж усього населення. Жоден не виявив страху навіть перед створінням рівня Командира. Першим у бій кинувся Гун Юй, але цього разу він не пішов напролом із своїми кігтями — надто вже сильним був супротивник у ближньому бою.
Він тримав дистанцію й почав формувати «Вітряний Диск». Потужний порив вітру обрушився на Багряного Роздираючого Демона, але істота навіть не поворухнулася — шквал лише розбивався об її броньовані луски. Багряний Роздираючий Демон навіть не зреагував, ніби не відчував удару.
Гун Юй лише хижо всміхнувся, побачивши, що Багряний Роздираючий Демон знехтував його атакою.
— Отруйна Порожнина!
Цзу Цзімін, очевидно, був давнім напарником Гун Юй. Щойно той створив «Вітряний Диск», Цзу Цзімін одразу ж розпорошив свою отруту.
У центрі його долоні відкрилася вітряна порожнина, з якої вирвалися незліченні мікроскопічні частинки — вони закружляли навколо Багряного Роздираючого Демона разом із вихором.
Та цей вітер був не простий: він складався з крихітних отруйних ос, дрібних, мов пилинки. Їхній політ здавався м’яким подихом вітру, але насправді це були дрібні демони, що чутливо реагували на запах крові, рани і відкриті травми.
Нагрудник Багряного Роздираючого Демона вже мав тріщину — саме там, куди колись влучив Мо Фань своїм «Метеоритним Кулаком: Дев’ять Драконів». Ай Цзянту потім ще більше розширив цю рану, і тепер із неї сочилася синя кров.