Не встигли Мо Фань і Чжао Ман’янь отямитися від подиву після того, як побачили, як Ай Цзянту скористався Миттєвим Стрибком, як Багряний Роздираючий Демон перетворився на кривавий шквал і стрімко рвонув у напрямку, куди телепортувався маг!
Як і слід було очікувати від істоти рівня Командира, демон передбачив місце появи Ай Цзянту після Миттєвого Стрибка. Його попередня атака лише мала відволікаючий характер — насправді він одразу відштовхнувся від землі, щоб кинутись услід!
Усе сталося блискавично. Навіть Чжао Ман’янь, який мав накласти захисне закляття на Ай Цзянту, не встиг зреагувати.
Коли Багряний Роздираючий Демон майже безшумно виник просто за спиною Ай Цзянту, було вже пізно накладати захист.
— Прокляття! — роздратовано вигукнув Чжао Ман’янь.
Ай Цзянту й Багряний Роздираючий Демон рухалися з такою швидкістю, що між їхніми атаками й контратаками не минало й секунди. Якщо Чжао Ман’янь не знав, куди саме телепортується Ай Цзянту, він просто не міг накласти на нього щит!
Його Світловий Захист: Священний Щит запізнився, та Ай Цзянту, схоже, вже передбачив атаку Багряного Роздираючого Демона. Замість того щоб ухилятись, він терпляче дочекався, поки істота наблизиться.
— Підступна Павуча Пастка! — вигукнув він.
Руки Ай Цзянту вкрилися червонуватою, немов кривавою, павутиною. Якби він не підняв їх спеціально, ніхто б і не помітив, що закляття вже накладене!
Над його головою матеріалізувався примарний багряний павук. Коли Багряний Роздираючий Демон замахнувся пазурами, щоби розірвати груди мага, його руки раптом зупинилися в повітрі — ніби їх скувала невидима сила.
Піднявши голову, демон побачив, як над ним нависає величезна павуча сітка, виткана тим самим кривавим павуком. Сотні вузлів павутини затяглися на суглобах і зв’язках, паралізуючи кожен його рух!
Примарний павук почав висмоктувати енергію душі крізь павутину — це було воістину жахливе прокляття!
Ай Цзянту одразу відійшов убік. Багряний Роздираючий Демон опинився в пастці. Він люто блиснув кривавими очима, вириваючись із неї.
Раптом тіло демона спалахнуло темно-червоним сяйвом, і з нього вилетіли десятки кривавих лез у формі півмісяців, що розсікали все навколо!
Леза розірвали павутину, розсікли на шматки й самого примарного павука.
Знову вільний, Багряний Роздираючий Демон люто гупнув ногою об землю. Його грудна луска почала пульсувати, ніби живе серце.
Хоча Підступна Павуча Пастка не висмоктала всю його життєву силу, вона забрала частину духовної енергії, скоротивши тривалість його життя й ослабивши силу. Щоб відновитися, йому довелося б пожерти чимало людських дітей!
Багряний Роздираючий Демон видав пронизливий рев — і від одного лише звуку навколишній лід розлетівся на шматки!
До моря було метрів триста, але від крику тріщини на краю льоду розійшлися, і звідти рвонув угору потік крижаної морської води, що з’єднався у велетенську кулю!
Багряний Роздираючий Демон знову гупнув ногою. Лід під ним розколовся, і з тріщини вирвався ще один потужний струмінь води, злітаючи в небо на висоту понад шістдесят метрів!
Під ногами Ай Цзянту також пролунав зловісний тріск — і з-під криги виріс шалений стовп води!
Тиск у цьому стовпі був просто неймовірний. Він міг розтрощити кригу, каміння — навіть розірвати людські кістки!
Ай Цзянту швидко відскочив, але нові водяні стовпи виникали один за одним просто під його ногами, змушуючи його знову й знову використовувати Миттєвий Стрибок.
Очі Багряного Роздираючого Демона спалахнули. Водяні стовпи почали закручуватись, сплітаючись у величезну хвилю, що зависла в повітрі!
Потім вона різко опустилася на лід під контролем демона — і, немов зграя скажених водяних звірів, ринула прямо на Ай Цзянту!
Ай Цзяньту похмуро глянув на водяних звірів, що насувалися. Його очі спалахнули срібним блиском.
Він зосередив свій розум, конструюючи стіну з ментальної енергії!
Водяні звірі кинулися вперед, та раптом розлетілися в боки, не дійшовши й десяти метрів до Ай Цзяньту. Це виглядало так, ніби приливна хвиля врізалася в скелю, хоча між магом і хвилею не було нічого. Вода з гуркотом здійнялася в небо й розсипалася довкола.
Попри всю потужність хвилі, жодна крапля не досягла простору навколо Ай Цзяньту — здавалося, між ним і лютими водяними потворами стоїть невидима, але надзвичайно товста стіна.
Однак нові хвилі звірів безперервно врізалися в неї, і тіло Ай Цзяньту почало повільно ковзати назад. Він був гранично напружений, боячись хоч на мить послабити концентрацію!
Очі Багряного Роздираючого Демона знову спалахнули — він підняв із криги ще більше водяних стовпів, що перетворювалися на звірів і нестримно котилися у напрямку Ай Цзяньту.
Коли Мо Фань побачив, що Ай Цзяньту опинився у скруті, його кулаки спалахнули полум’ям!
— Маленька Полум'яна Белль, опануй мене! — вигукнув Мо Фань у Простір Контракту.
Маленька Полум'яна Белль ще дрімала й, позіхаючи, потерла оченята. Їй так не хотілося вилітати зі свого затишного вогняного ложа, що вона навіть не стала входити в Мо Фаня. Просто направила своє Полум’я Лиха в його душу, наділивши мага здатністю керувати цим вогнем.
— Метеоритний Кулак!
— Дев’ять Драконів!
Мо Фаня охопило полум’я, яке шалено розповзалося навколо. Навіть його волосся виглядало, наче язики вогню.
Він викинув кулак у бік Багряного Роздираючого Демона. Дев’ять вогняних драконів зірвалися вперед, немов метеорити, згораючи у мішанині буро-червоного та яскраво-червоного сяйва. У польоті вони злилися в єдиний палаючий промінь!
Багряний Роздираючий Демон не звернув на Мо Фаня належної уваги — вся його концентрація була на Ай Цзяньту. Тому, коли Метеоритний Кулак спалахнув просто перед ним, створіння вже не встигло скористатися морською водою для захисту!
Тонка водяна завіса виявилася безсилою перед нищівною силою Мо Фаня. Вибух поглинув Багряного Роздираючого Демона вогнем і відкинув далеко назад.
Він проковзнув ще чималу відстань по землі, залишивши по собі довгу обвуглену смугу серед палаючих хащ.
Щелепа Чжао Ман'яня ледь не впала від побаченого.
Багряний Роздираючий Демон була істотою рівня Командира. Звичайні заклинання середнього рівня проти такої істоти не мали жодного ефекту!
Але кулак Мо Фаня відкинув чудовисько так далеко, що його багряні луски з грудей осипалися на землю. Потужність цього удару була просто шаленою!
— Це полум’я... Мо Фань, хіба воно не те ж саме, що у твоєї доньки? — вигукнув Чжао Ман'янь, упізнавши бурий відтінок Полум’я Лиха, що палахкотіло навколо Мо Фаня.
Адже саме таке полум’я мала Маленька Полум'яна Белль!
Чжао Ман'янь ніколи б не подумав, що Маленька Полум'яна Белль, в яку Мо Фань вклав усі свої статки, зрештою подарує йому настільки нищівну силу!