Цзян Юй і Му Тін’їн виконали наказ свого капітана й полетіли назад до міста Фейняо. Решта залишилася на острові.
— Що тепер робимо? — запитав Гун Юй.
— А що тут не ясно? — з глухим сміхом відповів Мо Фань. Він відійшов убік і схопив дитинча Багряного Летючого Демона.
— У когось із вас є Ментральний Елемент? — спитав Мо Фань.
— У мене, — відповіла Цзян Шаосюй.
— Тоді передай цьому створінню те, що я скажу, — наказав Мо Фань.
— Не впевнена, що воно мене зрозуміє, — сказала Цзян Шаосюй.
Мо Фань потягнув маленького Багряного Летючого Демона до води. Створіння в істериці верещало від страху.
Воно бачило, як ця група страшних людей легко вирізала його плем’я. Маленький Багряний Летючий Демон, що мав лише силу рядового створіння, не мав жодного шансу проти них!
Воно чудово розуміло — ці люди сильно розлючені!
— Маленьке створіння, передай своєму вождю: раз ви їли наших дітей — ми скоро прийдемо й винищимо все ваше плем’я! Забирайся! — сказав Мо Фань, і його нога вкрилася кривавим сяйвом.
Він з усієї сили вдарив дитинча Багряного Летючого Демона ногою й відправив у море.
Удар був просякнутий силою Кривавих Табі. Маленького демона відкинуло на понад сто метрів — він описав у повітрі дугу і з вереском впав у воду.
— Передала послання? — спитав Мо Фань, обернувшись до Цзян Шаосюй.
Та кивнула й усміхнулася:
— Ти виглядав доволі гарно щойно.
— Я одружений, — серйозно відповів Мо Фань.
— Мене це не хвилює.
— …
Як і сказав Мо Фань, плем’я Багряних Летючих Демонів відчує на собі гнів цих магів!
Кожен із них володів неймовірною силою, бо був відібраний серед найкращих елітних університетів. Ба більше — вони всі були ще дуже молоді.
А молодість означає гарячий норов. Якщо міська рада й військові зважали б на ризики, то ці молоді маги не надто переймалися. Вони не вагалися б увірватися просто в лігво морських монстрів — адже ті вже переступили межу!
Цзян Шаосюй любила піджартовувати над чоловіками у команді, та було очевидно, що своє місце вона заслужила не лише чарівністю.
Коли Мо Фань копнув дитинча Багряного Летючого Демона в море, вона не лише передала йому його слова — а й залишила на створінні Ментальну Мітку.
Тепер вони могли просто стежити за нею — переляканий демон обов’язково приведе їх прямо до гнізда Багряних Летючих Демонів!
Усіх досі палив гнів. І поки маленький демон тікав щодуху, загін уже піднявся на корабель і тихо поплив слідом.
Маленька істота рухалася доволі швидко; корабель мусив іти на повній швидкості, аби не відставати.
— «Багряні Летючі Демони» — це різновид амфібій, але їхнє гніздо зазвичай розташоване на вологому острові. Отже, нам не доведеться турбуватись про бій під водою, — нарешті заговорила Му Нінсюе.
— Ти вже бачила цих істот раніше? — запитав Ай Цзянту.
— Я читала про них у книгах. Це досить давній вид. Варто зазначити, що їхня бойова сила під водою значно вища, ніж на суші. Ми впоралися з ними так легко лише тому, що поблизу не було водойми, — кивнула Му Нінсюе.
Декілька білих хмар повільно пливли блакитним небом.
Поряд у морі виднілися кілька островів. Неможливо було сказати, скільки часу вони вже тут існували.
Острови були невеликими — значно меншими, ніж той, де вони перебували раніше. Кожен із них мав розмір приблизно у два-три рази більший за велику аудиторію, а діаметр не перевищував п’ятисот метрів.
Коли маги побачили острови, їхні серця похололи.
Якби гніздо було розташоване на великому острові, вони могли б битися з Багряними Летючими Демонами на суші, подалі від моря, здобувши перевагу.
Але на таких малих островах зупинити істот від занурення в океан було неможливо.
Оскільки це морські монстри, їхні гострі кігті не були найстрашнішою зброєю — нею була морська вода.
У ній вони могли використовувати набагато могутніші прийоми — у кілька разів сильніші, ніж їхні атаки на суші. Якщо так, то бій із цілим гніздом Багряних Летючих Демонів рівня Воїнів, стане справжнім випробуванням.
Гун Юй повернувся на корабель після розвідки.
— Я розвідав попереду. Усього є чотири острови. Один посередині, а три інші оточують його у формі нерівного трикутника. На тих трьох мешкають Морські Мавп'ячі Монстри, вкриті бурим хутром. Центральний острів належить Багряним Летючим Демонам!
— Чому тут узагалі є Морські Мавп'ячі Монстри? — здивувалася Нань Юй. (ПП: раніше було Нанью, все ж так правильніше)
— Морські Мавп'ячі Монстри — досить боязкий вид. Кожне сильне плем’я демонів у морі тримає їх як слуг. Їхня бойова сила середня, але вміння знаходити їжу, красти й тікати — надзвичайні. У морі вони досить поширені, — відповіла Нань Жунні з університету Юхай.
Так само, як і Мо Фань, Нань Жунні походила з півдня. Вона була доволі говіркою в команді й трохи ближчою до Му Нінсюе.
Му Нінсюе теж була з півдня, тож, здається, вони були знайомі ще до початку цієї практики. Кожного разу, коли Мо Фань намагався покращити стосунки з Му Нінсюе, Нань Жунні тактовно відходила, щоб дати їм трохи приватності. Мо Фань мав про неї гарне враження... А головне — дівчина була напрочуд вродлива, лагідна, з абсолютно іншим характером, ніж у Цзян Шаосюе, яка постійно намагалася привернути до себе увагу в команді.
Вона добре знала про Морських Мавп'ячих Монстрів і одразу розповіла все, що знала.
Нань Жунні припустила, що саме Морські Мавп'ячі Монстри приносили немовлят Багряним Летючим Демонам. Ці істоти були трохи більшими за звичайних мавп. Вони легко могли підкрастися вночі до безпечних зон і викрасти дітей із віддалених рибальських селищ, не піднявши тривоги.
— Скільки їх там? — запитав Ай Цзянту.
— За моїми приблизними підрахунками, від двох до трьох тисяч. Не так уже й багато, але мороки буде чимало, — відповів Гун Юй.
— А Багряних Летючих Демонів? — уточнив Ай Цзянту.
— Це складніше. Вони значно чутливіші за Морських Мавп'ячих Монстрів, тому я не зміг наблизитися до їхнього гнізда. Думаю, їх близько двох сотень, — сказав Гун Юй.
— Недарма кажуть, що морські монстри завжди тримаються зграями. Понад сотня таких демонів — це вже справжня зграя, — мовила Нань Юй.
— Якщо сила кожного з них така сама, як у тих, що ми вже зустрічали, то впоратися буде неважко. Але якщо у воді вони сильніші — нас можуть притиснути. Перевага буде не на нашому боці… — серйозно сказав Ай Цзянту.
Розлючені — та не безрозсудні. Вони не збиралися діяти необдумано…