— Як смішно. Ти справді думаєш, що я боюся цього хлопця? — розсміявся Ґлоркіан.
Йому здавалося, що жінка явно перебільшує. Вона ще й просить його не дражнити хлопця. Ну і що, якщо він продовжить його дратувати? Що цей малюк може йому зробити? Хіба можна боятися мага, який щойно досяг просунутого рівня?
Хлопчисько знищив його літак і зіпсував усі плани. І те, що він досі не зідрав з нього шкіру — уже неабияке милосердя!
— Мо Фань, заспокойся, прошу. Я все владнаю. Клянусь тобі іменем Агентства «Чисте небо», я не дозволю їм забрати Є Сінься, — сказала Лень Цін, ледь стримуючись, щоб не впасти навколішки перед прихованим демоном.
Влада зробила все можливе, щоб тримати Демонічний Елемент в таємниці. Адже Магічні асоціації світу ніколи б не схвалили його існування. А ще — завжди знайдеться хтось, хто захоче скористатися цим.
З огляду на талант Мо Фаня, його блискавичний прогрес і демонічну силу, невдовзі він мав стати одним із наймогутніших магів.
Саме тому влада покладала на нього великі надії й відправила брати участь у Всесвітньому турнірі магічних коледжів — щоб він розвивався ще швидше.
Але якщо Демонічний Елемент буде розкрито до того, як влада домовиться з Магічними асоціаціями, це спричинить катастрофу. Мо Фаня заберуть, і про звичне життя чи про тренування можна буде забути назавжди.
Лень Цін намагалася вмовити його словами, але в глибині душі вже думала викликати підкріплення, щоб ліквідувати викладачів із Храму Парфенон!
Погляд Мо Фаня змінився — зіниці стали срібними. Із них виривалося глибоке, сліпуче сяйво.
У тих срібних очах відбивалося обличчя Ґлоркіана — горде, самовпевнене, й... туман. Дивний, гігантський туман!
Мо Фань відвів погляд від учителя — і подивився повз нього, на щось, що з'являлось просто за літаком.
Туман здіймався позаду розкішного джета. Мо Фань навіть не помітив, коли він з’явився. Площа його була не надто велика, зате висота — така, що він, здавалося, торкався неба.
Крізь імлу ледь виднілися обриси чогось колосального... і блиск гігантських чорних лусок!
Побачивши це, Мо Фань враз заспокоївся. Срібний блиск зник із очей, гнів на обличчі розтанув, і він повільно посміхнувся.
— От і добре. Хоч ти й не студент Храму Парфенон, але я навчив тебе стриманості. Тож наступного разу не будеш провокувати противника, якому не рівня, — самовдоволено кивнув Ґлоркіан, помітивши, що Мо Фань ніби заспокоївся.
Він же не якийсь садист, щоб знущатися з дітей. Якби той не пошкодив літак, він би взагалі не став із ним сваритися.
Якби хлопець попросив вибачення й відшкодував збитки — Ґлоркіан навіть пробачив би його.
— Так от як? — Мо Фань посміхався очима, і виглядав тепер зовсім іншою людиною. — Тоді дозволь мені теж навчити тебе: не дратуй того, кого не можеш собі дозволити дратувати.
— О? То це через твоє походження? — Ґлоркіан підняв брови, намагаючись зрозуміти, чи не образив він сина якогось високопосадовця. Це могло б стати проблемою, адже деякі китайські маги володіли неймовірною силою.
— Моє походження звичайне. Але ось той, хто за тобою — інша справа, — відповів Мо Фань.
Насправді, поки він говорив, і Лень Цін, і Дігайос завмерли на місці, мов скам’янілі.
Вони підвели очі вгору — але побачили лише частину істоти...
— Хотів би я побачити, хто ж це в Китаї... — почав говорити Ґлоркіан, обертаючись.
Чому навкруги стало темно, наче ніч? Він нічого не бачив...
Раптом його тіло затрусилося, мов від удару блискавки.
Він підняв голову — і не повірив власним очам.
Перед ним здіймалося щось велетенське, чорне...
Підіймаючи голову вище він міг бачити ряди гігантських лусок, що покривали це велетенське тіло...
Підіймаючи голову все вище, він був певен, що ось-ось побачить голову істоти, проте перед очима й досі тяглося лише її тіло!
Нарешті, аж на самому вершечку туману, Глоркіан зміг розгледіти гігантську голову створіння, витягнувши шию до межі…
Голова змії повільно опускалася з небес просто на нього.
Приватний літак Глоркіана навіть не міг зрівнятися з пащею змії. З рота з шипінням висунувся жахливий зміїний язик, що бризнув слизом на заціпенілого Глоркіана.
Густа, липка рідина повністю зіпсувала його золотисте волосся й розкішну мантію, та він не насмілювався навіть пальцем поворухнути!
— З-з-змія... — почав заїкатись Дігайос.
Його начальник, Глоркіан, уже мало не втратив душу від страху. Як Святий викладач і могутній верховний маг, він гадав, що на світі не лишилося нічого, що могло б його налякати. Але тут, у Китаї, в місті під назвою Ханчжоу, він знайшов таке... істоту страшнішу за все, що бачив у житті!
— Д-друг… поговорімо… спокійно… — забелькотів Дігайос, помітивши, що змій поводиться мирно поруч із Мо Фаном і Лен Цін.
— А чому ж ви не були такими щирими хвилину тому? — промовив Мо Фань із усмішкою. — Мій брат-змій значно спритніший за ваш літак. Може, вам краще залізти йому просто в шлунок? Я попрошу, щоб він відправив вас назад до Греції.
— Н-не турбуйтеся, ми якось самі справимось — ледь вимовив Дігайос, уже майже втрачаючи розум.
Він жартує, чи що? У зміїний шлунок? Та вони ж і секунди там не проживуть!
— П-перепрошую, поговорімо розумно, — забурмотів Глоркіан, навіть не намагаючись рушити з місця. — Ми ж уперше тут, ще не дуже знайомі з вашими правилами. Молодий пане, може, перемістимо розмову кудись інде? Усе можна владнати мирно, хе-хе… хе-хе… чи не так, віце-президентко Союзу Примусу Лін’їня?
Тепер він тремтів від страху, а його тон повністю змінився — від пихатості не лишилося й сліду.
Мо Фань очікував подібного. Глоркіан був верховним магом, та навіть верховний маг — ніщо в очах Чорного Тотемного Змія.
Чорний Тотемний Змій стояв на одному рівні з Колосальним Зомбі. Для нього навіть усі святі наставники Парфенонського храму, зібрані разом, не становили б загрози — він розтоптав би їх усіх, мов комах!
— Засвоїв урок? — Мо Фань підійшов до Глоркіана з усмішкою, але голос у нього став серйозним.
Глоркіан заходився гарячково кивати.
— Так, так! Засвоїв! Можеш… попросити свого брата-змія відійти трохи далі від мене?.. — промовив він обережно.
Мо Фань не відповів. Він стрибнув на літак і лагідно погладив ніс Чорного Тотемного Змія.
Той зашипів і лизнув Мо Фана кінчиком язика.
Глоркіану й його супутникам просто не пощастило — вони вибрали не той час і не те місце, щоб зачіпати Мо Фана.
Чорний Тотемний Змій одразу з’явився, відчувши, що Мо Фану загрожує небезпека. Якби хлопець не зупинив його, цей змій проковтнув би верховного мага Глоркіана одним ковтком!