Му Хе звисав на тому ж місці, обличчя його було спотворене від жаху.
Невдовзі він почув ті самі кроки — цокіт підборів по цеглі. Кожен удар луною різав його серце, немов лезо.
— Старша... старша Салан! — Му Хе хотів впасти на коліна, але вже не мав на це сил.
У правій руці жінки стікала кров. Вона стискала свіже людське серце. Видовище було воістину жахливим!
Вона підняла крижаний погляд і вп’яла його в обличчя Великого диякона Ху Цзіня, що звисав перед нею.
Му Хе відчув, наче її холодний погляд розбив його душу на друзки.
— Це ти допоміг тому хлопцеві вступити до Магічної школи?
— Так... так... ні... н-ні... — Му Хе заплутався у власних словах.
— Ти виростив таке чудовисько, ворога для нашої Чорної Церкви, який навіть зруйнував моє свято. Мені слід подякувати тобі...
— Ні, не треба, прошу, ні... А-А-АААААХХХ!
Безнадійний крик пролунав із давньої годинникової вежі, схожий на голос душі, яку роздирали на шматки. Він ще довго лунав у повітрі.
Тим часом унизу, біля підніжжя вежі, люди святкували й радісно кричали. Здавалося, там відбувається справжній фестиваль...
Коли хвиля нежиті відійшла, нарешті прибули підкріплення й допомога.
Небо гуділо від безлічі гелікоптерів, які скидали припаси. Масово увійшли будівельні загони й почали відновлення. Але щоб запобігти новим нападам нежиті, перш за все вони спорудили тимчасові поселення в радіусі трьох кілометрів від міських мурів, аби розселити людей.
На третій день дощ нарешті припинився. Уцілілі оселилися в тимчасових будівлях, обнесених високими стінами. Принаймні зовні це виглядало безпечніше.
На відміну від міста Бо, це місто звикло жити поруч із нежиттю. Воно було багатим на ресурси й існувало вже тисячоліттями. Навіть найсильніші бурі не знищували його. Навпаки — кожного разу після руйнування його зводили знову, адже більшість мешканців не хотіли залишати свою власність.
Відбудова міста не забрала стільки часу, як люди думали, адже половину роботи робили машини. Будівельники відповідали за мости, дороги, вулиці та споруди, а кожен дім можна було звести силами всього кількох магів стихії Землі.
Насамперед відбудували райони в межах трьох кілометрів від внутрішнього міста. Звідти поступово розширювалися назовні. Поки серце міста билося, Стародавня Столиця оживала знову... Люди виявилися не такими крихкими, як здавалось. Попри скорботу, ті, хто вижив, мали рухатися далі.
Зала засідань у дзвіниці...
На столі для нарад лежали щойно привезені фрукти. Вони виглядали соковитими — певно, їх доставили авіатранспортом із півдня.
За столом сиділо небагато людей: Ду Сяо, Чжу Мен, Хань Цзі, таємничий чоловік і Яо Нань...
— Я шукав скрізь, але досі не знайшов Мо Фаня, — сказав таємничий чоловік.
— Він не схожий на хлопця, який після такого вчинку не захоче залишити свого імені, — з ледь помітною іронією мовив Чжу Мен.
— Усе це завдяки йому. Хто б міг подумати... Демонічний Елемент... тск, тск. Мабуть, він єдиний, хто здатен її витримати. Тому я й зібрав вас, аби вирішити, що ми будемо робити з Мо Фанем, — промовив Хань Цзі.
— Демонічний Елемент заборонений Магічними Асоціаціями п’яти континентів. Я питав Мо Фаня — він не хоче бути піддослідною мишею, тож, гадаю, ми зробимо все, аби приховати правду, — висловив свою думку Чжу Мен.
— До мене звернувся один високопоставлений маг з армії. Він сказав, що демонічний Мо Фань — це той самий Жнець із Дунтінського озера, який колись спричинив велику смуту в місті Бійї, — озвався загадковий чоловік.
— Хто саме з верхівки? — одразу перепитав Чжу Мен.
— Мабуть, той, хто керує південним військовим округом. Він сказав, що краще не дозволяти Магічним Асоціаціям п’яти континентів дізнатися про Мо Фаня, — відповів загадковий чоловік.
— Мо Фань хоче, щоб ми зберегли це в таємниці, і армія разом із Магічною Асоціацією також не збираються це оприлюднювати. Але щодо Мисливської спілки... Ду Сяо, ти зможеш зупинити Чу Цзя та інших від поширення цієї інформації? — запитав Чжу Мен.
Ду Сяо похитав головою.
Він був Старшим Мисливцем, але старійшини мали вищий ранг. У нього не було можливості закрити їм рота.
— Не переймайтеся через Мисливську спілку. В ній один старий точно знає про це, та і Мо Фань працює у його крамниці. З його допомогою інформація не піде туди, куди не слід, — сказав Яо Нань.
— Я й забув про це. Яо Нань, я доручу тобі зв’язатися з Мисливським агентством Чистого Неба, — промовив Ду Сяо.
— Домовились. Армія, Мисливська спілка та Магічна Асоціація зможуть тримати це в таємниці. Адже лише кілька з нас бачили, як він користувався Демонічним Елементом. Має бути все гаразд. А друзі Мо Фаня — вони також не видадуть його секрет, — кивнув Хань Цзі.
— До речі, Салан теж, мабуть, дізнався про Демонічний Елемент. Чи може він... — раптом висловив думку загадковий чоловік.
— Салан зараз напевно робить усе, аби вибратися з нашої країни. Цього разу він занадто засвітився. Союз Примусу викорінить усі рештки його послідовників. Найвищі чини Союзу Примусу вирушать за ним на полювання. Думаєш, у нього є час витрачати його на Мо Фаня? — усміхнувся Хань Цзі.
— Той тип намагався знищити Стародавню Столицю, спираючись на королівство нежиті Стародавнього Короля, аби коронувати себе як Бога Смерті. Готовий закластися — зараз він тікає, мов собака. Щойно ми виявимо всіх Синіх Дияконів і викорчуємо тих, що переховуються, за пів місяця Салан залишиться генералом без війська... До речі, Мо Фань і справді — слабке місце Чорної Церкви. Вони провалилися з Підземним Святим Джерелом у місті Бо через нього, в Магічному Місті намагалися його викрасти знову — та зрештою втратили все. І цього разу Мо Фань зірвав їхнє святкування, давши нам шанс очистити країну від впливу Чорної Церкви. Чудово! — розреготався Чжу Мен.
— Так, цей хлопець — наша секретна зброя проти Чорної Церкви. Його Демонічний Елемент вже зараз такий могутній. Коли його рівень культивації ще зросте, він зможе просто проникнути у головний штаб Чорної Церкви й стерти їх із лиця землі! — збуджено вигукнув загадковий чоловік.
Чорна Церква була, по суті, найбільшою злоякісною пухлиною світу. Багато людей не стримали б сліз того дня, коли її нарешті вирвуть із корінням!
— Тоді нам слід добре подбати про цей самоцвіт, — теж посміхнувся Хань Цзі.
— Може, ми допоможемо йому, щоб йому легше було зростати?
— Ні-ні-ні, це зовсім не мудре рішення. Якщо ми йому допоможемо, його культивація може зупинитися на просунутому рівні. Гадаю, ви всі знаєте: ми досягли нинішнього рівня не тому, що жили, наче князі, чи під чиїмось особливим захистом... — одразу заперечив Ду Сяо.
Ті, хто зібрався на нараді, мали більше ніж достатньо ресурсів, аби виростити з Мо Фаня майстра. Але це лише зіпсує його!
Мо Фань був коштовністю, що зросла в диких умовах. Йому треба дозволити лишатися самим собою. Кожен сильний маг ішов своїм власним шляхом.
— Та все ж ми не можемо залишити його зовсім без нагляду... — Хань Цзі не був таким безтурботним.
— У мене є чудова ідея, — засміявся Чжу Мен.