— Воно збирається атакувати бар’єр!
— Імперські Маги, Імперські Маги!
— Імперські Маги б’ються з ним… о, Боже мій! — закричала жінка серед натовпу.
Її очі мало не вискочили з орбіт від страху. Вона щойно побачила, як Колосальний Зомбі вдарив Імперського Мага у фіолетовому вбранні об золотий бар’єр і розчавив його на смерть.
Кров і плоть розбризкалися по бар’єру. Червоні потоки розтеклися кількома лініями й потекли вниз. Люди щойно поклали свої надії на Імперських Магів, та Імперського Мага просто прибили, як муху!
А це ж був Імперський Маг у магічній броні. Захисне спорядження виявилося цілковито марним. Він навіть не встиг застосувати Магію, якій присвятив десятки років. Загинув у мить ока. Люди навіть не встигли роздивитися його обличчя, не знали його імені. Його смерть була абсолютно безглуздою!
Якщо навіть Імперський Маг загинув, немов гарматне м’ясо, то що тоді чекає на звичайних людей, таких як вони?
Кількість жертв миттєво зросла від одного лише помаху руки цієї істоти!
Колосальний Зомбі розпочав свій наступ. Гігантська хмара над його головою наділяла його неймовірною силою. Коли Колосальний Зомбі випустив чорні блискавки в золотий бар’єр, той затремтів до основи. Внутрішнє місто здригнулося від жахливого землетрусу!
— Хтось може його зупинити, будь ласка… хтось, зупиніть його… — Чжоу Мінь у натовпі безвиразно дивилася на жахливе створіння.
— Семеро верховних Магів уже билися з ним, але вони або мертві, або тяжко поранені.
— Навіть найсильніший Імперський Маг, Лу Хуань, загинув разом із Повелителем Потойбічних Кісток. А цей Колосальний Зомбі сильніший за Повелитель Потойбічних Кісток. Бар’єр більше не витримає.
Кожна атака Колосального Зомбі здіймала шалений вітер, який міг би поглинути ціле місто, і бив у бар’єр, що вже був на межі руйнування. Зомбі та Трупні Генерали навіть дерлися на золотий бар’єр, шматуючи його своїми жахливими мордами. Нескінченні пазурі дряпали останню лінію оборони людей!
Ще зовсім недавно вони бачили, як нежить захоплювала їхні домівки, вулиці й будівлі, знайомі з дитинства. Вони думали, що зможуть пережити катастрофу рівня фіолетової тривоги, якщо дістануться внутрішнього міста, та зомбі все одно видиралися на бар’єр!
Зомбі ставали один на одного, утворюючи драбини, й дерлися стінами до золотого бар’єру, що захищав місто. Бар’єр їх палив; вони гнили й розкладалися одразу після дотику, але нежиті було байдуже. Вони продовжували лізти попри опіки. Їх було так багато, що вони повністю затулили світло світанку, що падало на місто!
Багато хто в місті знепритомнів, побачивши цю моторошну картину. Люди божеволіли, коли усвідомлювали, що дощ, що падає їм на обличчя, спершу проходив крізь натовпи зомбі!
Колосальний Зомбі вдарив бар'єр в повну силу. На золотому бар’єрі з’явилася тонка тріщина!
Тонка тріщина миттєво стала найслабшим місцем бар’єру. Зомбі не розуміли принципів людських формацій, але вони відчували місця, де пекучий ефект був слабший. Тож натовпи нежиті одразу зібралися довкола тріщини.
Вони кусали й розривали слабкі ділянки. Із тріщин уже просочувався отруйний туман!
Зомбі дерлися один на одного, і золотий бар’єр був не таким уже й високим. Люди чітко бачили їхні огидні пики. Почалася панічна втеча — усі боялися, що зомбі в будь-яку мить впадуть їм прямо на голови.
— Не панікуйте, усі, заспокойтесь. Бар’єр так легко не впаде!
— Тримайтеся на місцях, не розбігайтеся!
Маги намагалися заспокоїти натовп, та їхні голоси не могли зрівнятися зі страхом, який нежить уже вкорінила в серцях людей. У внутрішньому місті панував цілковитий хаос!
Вогняні пір’їни посипалися з неба на зомбі, що дерлися по золотому бар’єру. Раптом вони спалахнули величезним полум’ям і вибухнули, немов палаючий ліс!
Кожна пір’їна зайнялася одночасно. Золотий бар’єр одразу обернувся на океан вогню, люто випалюючи зомбі.
Зомбі не чорніли й не обвуглювалися. Вони перетворювалися просто на попіл. Полум’я неймовірної температури охопило половину золотого бар’єру й миттєво спалило більше ніж половину неживих істот, що вчепилися за нього!
Полум’я палало просто над внутрішнім містом. Усі відчували жар, що доносився згори, здіймаючи голови. Світло полум’я й гарячий дощ лилися на переповнене людьми місто.
Колосальний Зомбі звів очі на вогонь, що з’явився нізвідки.
Він повернув голову, шукаючи нахабця, який підпалив його прислужників. Нарешті він помітив постать з аурою, що відрізнялася від усіх інших, неподалік срібного вихору.
Створіння здавалося мізерним, наче звичайна людина, але Колосальний Зомбі пам’ятав його. Коли він топтав простір під срібним вихором, то бачив, як ця сама постать вилетіла звідти.
Сильний порив вітру, що швидко переріс у бурю, ринув у напрямку до Колосального Зомбі.
Зазвичай Колосальний Зомбі не звернув би уваги на присутність будь-якої іншої істоти — надто вже незначними вони видавалися поряд із ним. Та цього разу він відчув небезпечну силу, приховану всередині крихітної постаті…
Колосальний Зомбі примружився. Його налиті кров’ю очі раптом випромінили два криваво-червоні промені смерті!
Промені смерті вистрілили прямо в місце, де стояв Мо Фань. Вони залишили два гігантські отвори в завалах. І цього було мало — промені бурили землю далі, утворюючи два бездонні провалля!
Здавалося, що промені смерті націлилися безпосередньо на демонічного Мо Фаня, та його вже давно не було на місці удару. Там залишилася лише примарна тінь.
У його серці вирувала лють. Перемістившись в іншу точку, демонічний Мо Фань підняв голову й глянув на нерухомого Колосального Зомбі.
Ледь змахнувши рукою, він розвіяв Тінь Вовчої Душі, що огортала його спину, немов плащ. І раптом з неба без попередження звалився гігантський чорний пазур, вгризаючись у натовп зомбі…
Зомбі чекали своєї черги, щоб дертися на золотий бар’єр. Але коли на них упав величезний тіньовий пазур, кров бризнула в небо. Неможливо було навіть порахувати ту кількість, яку щойно було жахливо розтерзано цим тіньовим пазурем!
Тіньовий пазур ударив знову!
Ще один загін зомбі було рознесено в криваве місиво!
Гігантський тіньовий пазур раз по раз зривався вниз, залишаючи бойових магів на стінах внутрішнього міста дивитися, затамувавши подих. У тумані вони ледь могли розрізнити величезну тінь вовка. Він ступав по крихкому світу людей, немов демонічний вовк посеред катастрофи. І кожен його крок розчавлював тисячі мерців, розкидаючи їхні рештки на всі боки!