— Не плач, їм подобається насолоджуватися нашими страхами, але ми дамо їм знати, що боятися мають саме вони! — Мо Фань глянув на Маленьку Полум'яну Белль, яка ширяла перед ним, і ніжно погладив її пухкенькі, палаючі щічки.
Маленька Полум'яна Белль простягнула руки й потерла очі, та палаючі червоні кришталеві сльози все одно котилися вниз. Вона не могла зупинити плач.
Вона не знала, що буде далі. Її свідомість була з’єднана з Мо Фанем. Від самого народження вона чітко відчувала всі його емоції, і зараз теж.
Мо Фань боявся — і Полум'яна Белль теж боялася. Ніхто не почувався б спокійно, коли смерть стоїть зовсім поруч. Проте Маленька Полум'яна Белль стримувала сльози, бо розуміла: навіть коли Мо Фань боїться, він ніколи не здається!
Навіть проти десяти тисяч скелетів, цілої армії мерців, навіть у страху він битиметься до кінця, а не сидітиме й чекатиме смерті!
— Лін~! — Маленька Полум'яна Белль перестала витирати невгамовні кришталеві сльози. Вона зрозуміла серце Мо Фаня. Розвернувшись, вона випустила величезну хвилю полум’я.
Вогняний вал здіймався на двадцять метрів угору. Маленька Полум'яна Белль стояла на його вершині, а хвиля котилася просто на океан кісток. І сама її тендітна постать, і двадцятиметрова хвиля вогню здавалися мізерними проти величезної армії скелетів…
Але червона іскра посеред білого продовжуватиме горіти, доки ще живе. Маленька Полум'яна Белль прагнула стати авангардом Мо Фаня. Вона знала, що вони обидва приречені, проте перед смертю хотіла спорудити величний мавзолей з цих скелетів!
— Маленька Полум'яна Белль! — Мо Фань не міг її зупинити. Його серце стискалося від болю, коли він бачив, як вона кидається прямо в океан кісток.
Мо Фань рвонув за нею, використовуючи Тінь Утечі, але Маленька Полум'яна Белль була надто швидкою. Вона зникла серед скелетів за мить, і він бачив лише язики полум’я, що здіймалися до неба серед хаосу.
Полум’я Лиха здійнялося в повітря у вигляді вогняного птаха з розгорнутими крилами. Як тільки Маленька Полум'яна Белль вказала коротким пальчиком, палаючий птах ковзнув над землею, майже торкаючись її. Його крила збивали з ніг ряди скелетів, а коричнево-червоне Полум’я Лиха охоплювало їх, перетворюючи білі кістки на чорний попіл!
Довгий палаючий килим простягнувся по землі. Чудовий вогняний птах нарешті почав зменшуватися після того, як пролетів п’ятдесят метрів. Щоразу, коли він підпалював скелета, частина його власного вогню переходила на кістляву істоту. Але скелетів було надто багато. Навіть величний вогняний птах урешті-решт зупинився, врізавшись у стіну з кісток.
Армія скелетів лютувала, не терплячи виклику від Маленької Полум'яної Белль. З їхніх тіл почали проростати кістяні шипи, які градом летіли в її напрямку, немов дощ із кісток.
Кожен кістяний шип і спис були надзвичайно гострими. Вони прошивали кам’янисту землю, залишаючи встромлені уламки. Маленька Полум'яна Белль маневрувала серед цього дощу й випускала пекуче полум’я, перетворюючи кістки на попіл.
Спершу їй вдавалося ухилятися, та кількість була надто велика. Потік кістяних снарядів міг погасити її полум’я.
Неможливо було порахувати, скільки скелетів одночасно атакувало Маленьку Полум'яну Белль. Вогняне кільце, що оточувало її, потьмяніло вже за кілька секунд. Навколо пролітало дедалі більше кістяних шипів.
Маленька Полум'яна Белль була створінням із полум’я. Коли вона зазнавала шкоди, частини її тіла з вогню зникали. І вже за кілька миттєвостей її маленьке тільце вкривали темні плями. Якби вони з’явилися у важливих місцях — вона розсипалася б остаточно.
— Інь~! — пронизливо закричала Маленька Полум'яна Белль. Для Стихійної Істоти в Юнацькій фазі було безглуздо битися з такою навальною кількістю скелетів. Безкінечні атаки вже завдали їй поранень. Її лютий Вогонь Лиха пригнічувався дощем з кісток, що запускала армія скелетів!
Її Вогонь Лиха був недостатньо сильним. Якби він сягав могутності Вогню Лиха Вогняної Чаклунки, то океан скелетів перетворився б на попіл за одну мить.
Спершу в Маленької Полум'яної Белль було бажання закричати про допомогу, та вона лише стиснула зуби й силоміць розворушила вогняне джерело всередині свого тіла!
Вона була духом вогню, благословенним створінням, вихованим самою природою. Небесне полум’я неодмінно знищить цих брудних мертвих істот!
Сильніше, ще лютіше — вона неодмінно спалить їх усіх у попіл!
Маленька Полум'яна Белль видала крик. Здавалося, щось вибухнуло всередині її крихітного тіла. Коричневий Вогонь Лиха обернувся у вогняні пера й зібрався в гігантську пару палаючих крил!
Одне крило змахнуло вліво, розсікаючи довгу вогняну лінію. Вона вибухнула величезними язиками полум’я, що впали на землю, розтікаючись у сторони…
Полум’яний розріз простягнувся на тридцять метрів уперед, а ширина розповсюдженого полум’я сягала сімдесяти метрів. Ноги скелетів у тій зоні спалахнули, і вони цілими зграями почали валилися додолу. Їхні кістки розсипалися й горіли у вогні!
Інше крило змахнуло в протилежному напрямку. Вогняний розріз спалахнув новою лінією полум’я, що розрослося в цілий віртуальний ліс. Скелети, що потрапили в його обійми, падали додолу великими групами!
Безліч скелетів валилося на землю, проте ще більше виповзало вперед. Лише за кілька секунд полум’яний ліс було витоптано безжальною навалою. Сотні білих скелетів із кістяними мечами з’явилися довкола Полум'яної Белль, розмахуючи руками-мечами, заливаючи її потоками ударів мечів і шабель!
Але Маленька Полум'яна Белль не здалася. Вона видала черговий крик і розпростерла крила, складені з вогняних пір’їн.
Сотні, тисячі вогняних пір’їн закружляли навколо неї. Зробивши один оберт, вона випустила їх у всі напрямки!
Кожна пір’їна була вибуховою. Щойно вона торкалася чогось — одразу вибухала.
Здавалося, тисячі петард спалахнули одночасно. Кожна вогняна пір’їна влучала у скелета, і простір у радіусі двох сотень метрів від Полум'яної Белль вкрився дрібними вибухами. Одночасні підриви на тілах скелетів злилися в одну гігантську вогняну кулю, перетворивши все на приголомшливе, палаюче видовище!