Фантом не кинувся на Мо Фаня одразу, а наказав найближчим рядовим мерцям атакувати його.
Нежить негайно ринулася на загін: одні стрибали, інші рвали, бігли, чи видихали отруйні випари.
Мо Фань не розгубився, побачивши, як мерці сунулися до нього.
— Трояндове Полум'я: Вогняний Кулак: Дев’ять Палаців!
Земля здригнулася, коли Мо Фань гепнув у неї кулаком. Ще до того, як дев’ять вражаючих вогняних стовпів прорвалися з-під землі, у тріщинах уже кипіло щось палаюче-червоне!
Стовпи виривалися один за одним, кожен товщиною зі стовбур велетенського дерева. Усередині них вирувала пекуча лава, а розжарені іскри, розлітаючись навсібіч, спалахували у повітрі!
Полум’я палало між стовпами. Неживі, яких спіймало у вогняні тенета, пролежали під землею лише кілька років, тож їхні тіла ще не встигли стати достатньо міцними, щоб витримати шалений жар. Жоден мрець, що потрапив у межі техніки Вогняний Кулак: Дев’ять Палаців, не вижив.
Скелети обернулися на попіл, зомбі перетворилися на обвуглене вугілля, а фантоми просто розчинилися в димі й зникли. Для такого, як Мо Фань, озброєного найрізноманітнішими нищівними закляттями, не становила загрози ані ближня сутичка, ані оточення, особливо коли він міг миттєво знищити цілий натовп рядових створінь.
Вогняний Кулак знищив тридцять мерців, яких випустив Дволикий Фантомний Генерал. Усі вони обернулися на Обривки Душі, що залетіли до Маленького Кулона-Вугра. Схоже, що серед них була й Есенція Душі. Мо Фань не став придивлятися — до нього вже сунула нова група зомбі, що видихали отруйні випари на обвугленій землі.
Мо Фань ненавидів отруту понад усе. Хоча отрута цих зомбі була не надто ефективною проти мага Просунутого рівня, тривалий вплив завдавав би серйозних пошкоджень його тілу. У його становищі отрута була смертельно небезпечною, адже він мусив битися ще з неосяжною кількістю мерців.
Отруйні зомбі, отруйна рідина, отруйні кігті... Мо Фань уникав будь-якого контакту з отруйним. Коли ж на нього все ж таки потрапила отруйна речовина, він одразу ж пройшов крізь натовп зомбі у вигляді тіні й опинився на відносно просторій ділянці.
— Залиш отруту мені! — долинув голос Су Сяолоу неподалік.
Мо Фань підняв голову й побачив, як зелений отруйний туман почало стягувати кудись убік, до місця, де стояла Су Сяолоу.
Вона розкрила долоню — на ній закрутився вітровий вихор, який поглинав усю отруту навколо, навіть рідину, що ще розбризкувалася у повітрі!
Мо Фань рідко бачив магів Отрути. Його суворе обличчя майже не виказало емоцій, коли він побачив, як легко Су Сяолоу позбавилася від дошкуляючої його проблеми!
Без загрози від отрути Мо Фань міг повністю зосередитися на знищенні мерців.
Кігті з люттю розсікли повітря в напрямку Мо Фаня. Тепер він міг ухилятися від таких атак завдяки підвищеній швидкості. Навіть коли п’ятеро отруйних зомбі намагалися розірвати його на шматки, він легко вислизав від їхніх атак, не вдаючись ані до Тіні Утечі, ані до Кривавих Табі.
Відскочивши назад, Мо Фань створив дистанцію між собою та п’ятьма отруйними зомбі. Незграбні створіння кинулися вперед, але тільки врізалися одне в одного.
Мо Фань скористався нагодою й різко викинув руку вперед. Кілька Ударів Блискавки прорвалися уперед і почали переходити між п’ятьма отруйними зомбі, немов в’юнкі вугрі...
Він різко перевернув праву руку. Полум’я, що спалахнуло на долоні, осяяло його крижане обличчя.
Мо Фань жбурнув Вогняний Вибух прямо в центр між п’ятьма отруйними зомбі. Коли сліпучий феєрверк вибуху розквітнув, п’ятеро скутих отруйних зомбі розлетілися на шматки!
Мо Фань окинув поглядом рештки зомбі, розкидані по землі. Він без зусиль знищив цю п’ятірку отруйних зомбі. Він чітко відчував різницю у своїй силі після досягнення Просунутого рівня. Якщо раніше треба було зосереджуватися для використання Базових заклять, то тепер достатньо було лише змахнути рукою. У поєднанні з покращеною швидкістю та миттєвою реакцією, рядові зомбі вже не становили для нього загрози. Якби не їхня непомірна чисельність, бій перетворився б на односторонню різанину!
Дволикий Фантомний Генерал розлютився. Нарешті він утратив терпець і кинувся вперед, побачивши, що його охорона повністю розгромлена людиною.
Коли десятиметрове чудовисько помчало, мерці, що були у зріст людини миттєво розступилися, інакше він просто розчавив би їх. Дволикий Фантомний Генерал скористався перевагою свого розміру й пробив собі шлях, розтоптавши кількох необережних скелетів на друзки!
Мо Фань не вважав, що зможе витримати такий удар навіть після досягнення Просунутого рівня. Щойно він помітив, що фантом націлився саме на нього, одразу відштовхнувся від землі й стрибнув на кілька десятків метрів убік!
Дволикий Фантомний Генерал мав потужні, мов колоди, руки й стискав долоні в пазурі. Побачивши, що Мо Фань утікає стрибком, він різко загальмував, намагаючись повернути, і вдарив пазурами у його бік...
Дволикий Фантомний Генерал міг легко схопити людину, його кігті здатні були легко проштрикнути тіло наскрізь. Під дією розгону істота пронеслася по землі, розмахуючи кігтями, повністю відрізавши Мо Фаню шлях до втечі!
Від правого боку раптом подув крижаний вітер — то були пазурі Дволикого Фантомного Генерала. Мо Фань різко відскочив назад і ледве уникнув удару...
Дволикий Фантомний Генерал відтягнув кігті, проте зміг розрізати лише повітря. Коли він зупинився й розвернувся назад, Мо Фань уже був за сорок метрів від нього!
Такої відстані цілком вистачало, щоб гарантувати безпеку. Мо Фань вдарив долонею об землю — вибухнув Удар Блискавки, і сотні дуг розжареної електрики шаленим танцем сплелися навколо, перетворивши місцевість на електричне поле.
Тепер, коли зомбі більше не могли підійти, він зняв загрозу атаки з тилу. Його зіниці зблиснули, і глибоко всередині них з’єдналися зірки у таємничий зоряний візерунок!
Його швидкість формування закляття була неймовірною. Здатність формувати Зоряний Шлях одним лише помислом і зміцнена воля ще більше посилили його свідомість, тож завершити Зоряний Візерунок він міг миттєво.
У напрямку, куди він вказав пальцем, з’явилася неспокійна грозова хмара. Пронизливий вереск пролунав, коли Фантомний Генерал усвідомив руйнівну силу, що накопичувалася над ним!
Блискавка зірвалася з хмари, пронизуючи небеса фіолетово-чорним розрядом. Насправді ж, коли вони тільки-но побачили сліпучий спалах, енергія удару вже впала на землю, струсонувши весь простір!