Мо Фань відчував, що його кров ось-ось вирветься з артерій. Його тіло палало червоним, поверх якого шалено виривалися язики полум’я. Він почувався так, ніби стояв на краю виверження вулкана!
— А-А-А-А-А-А-А-А-А-А-А-А-А-А-А-А-А-А!!!
Разом із скаженим ревом палаюче червоне полум’я злетіло вгору у подобі вогняного фенікса. Воно вдарило в стелю зали, здійнявши приголомшливу грибоподібну хмару!
— Йому вдалося? — радісно вигукнула Лю Жу, відчувши зростаючу ауру Мо Фаня.
Фан Гу роззявив очі й рота. Він зовсім не очікував побачити злетівшого вогняного фенікса. Це був признак того, що Вогняний Елемент Мо Фаня піднявся з Середнього Рівня на Високий!
— Туманність перетворилася на Галактику, триста сорок три Зірки... — захоплено пробурмотів Мо Фань.
Вогняна Галактика ширяла у Духовному Світі Мо Фаня. Вона була значно просторіша й величніша, ніж попередня тісна Туманність. Зірки вишикувалися рядами, рухаючись у вишуканому танці у Духовному просторі...
Триста сорок три Зірки щільно зібралися в Галактику, кружляючи разом з іншими. Сорок дев’ять із них сяяли яскравіше й чіткіше за решту двісті дев’яносто чотири. Це були ті сорок дев’ять Зірок, які Мо Фань уже зміцнив. Решта залишалися в початковому стані, з тьмяним сяйвом.
Коли Мо Фань розплющив очі, він побачив нечіткий силует Зоряної Галактики, що обертався довкола нього. Вона складалася з трьохсот сорока трьох з’єднаних Зірок. Іншими словами, щойно Мо Фань з’єднає їх за Зоряними Орбітами та Зоряними Візерунками, вони зіллються в Галактику, яка трансформується у нищівне широкомасштабне Закляття Високого Рівня — Небесне Вогняне Поховання!
Однак силует Зоряної Галактики швидко розвіявся. Мо Фань не міг його запам’ятати, адже лише мигцем встиг на нього глянути. Та це було лише питання часу, поки він розгадає його повністю!
У годинниковій вежі група зморених експертів, що повернулися з поля бою, стояла навколо мідного дзеркала.
Вони вже віддали всі сили. Тепер лишалося тільки молитися, щоб подорож, у яку вирушили Мо Фань та його супутники, пройшла успішно.
На щастя, староста Сє Сан приніс їм чарівне мідне дзеркало, що дозволяло спостерігати за просуванням групи. Інакше вони б, напевно, з’їхали з глузду, чекаючи без упину.
— Як у них справи? — спитав Лу Сюй із блідим обличчям. Він навіть не потурбувався про власні рани.
— Дія мідного дзеркала обмежена. Мо Фань поніс лотос кудись у куток, ми не знаємо, що він там робив. Ми лише бачили, як здійнялося полум’я, схоже на вогняного фенікса, — відповів Цзо Фен.
Цзо Фен теж був Вогняним Магом. Він добре пам’ятав вогняного фенікса, що вибухнув із нього самого, коли він проривався на Просунутий Рівень. Вони чітко бачили силует цього фенікса у відображенні на гладкій підлозі.
— Мо Фань повернувся... він тут... але дивно... де ж лотос?
— Так, куди він зник?
— До речі, ви помітили, що з самим Мо Фанем щось сталося?
Усі водночас почали висловлювати свої здогадки. Вони були поранені, одяг порваний — більше схожі на жебраків, що оточили випадково знайдений скарб, аніж на групу могутніх людей, які тримали долю цілого міста у власних руках.
— Вони пішли... невже знайшли вихід? — мовив Цзо Фен.
— Схоже на те. Шкода, що ми не можемо бачити їх у дзеркалі. Але питання в іншому: як Мо Фань зміг знищити лотос, який може бути зруйнований лише силою Забороненого Закляття?
— Так, це просто неймовірно!
Чесно кажучи, жоден із присутніх тут експертів не зміг би знищити Вічний Лотос, опинившись на місці Мо Фаня. А отже, якби саме вони потрапили до палацової гробниці, їхня доля була доволі сумна — назавжди застрягнути в залі...
Однак Мо Фань якимось невідомим способом змусив лотос зникнути. Люди були у захваті, навіть попри те, що лишалися спантеличеними!
Вони спостерігали, як загін успішно просувався глибше в гробницю. За словами Сє Сана, зовсім скоро вони мали дістатися до Дев’яти Мостів Смерті й Єдиного Мосту Життя. А після цього — знайти імператора, що сидів на Стародавньому Вівтарі!
Вони наближалися до Стародавнього Короля. Коли вони досягнуть його, могло статися будь-що. Місто могло встояти, люди — вижити. Армія нежиті, можливо, навіть відступила б із битви...
— Я думав, що вони не пройдуть навіть головний зал. Вічний Лотос надто вже незбагненний. А Дев’ять Мостів Смерті й Єдиний Міст Життя... сподіваюся, вони зможуть перейти їх безпечно, — зітхнув Сє Сан із ледь помітним відтінком каяття.
Сє Сан багато обмірковував після смерті Хон Цзюня. Він вирішив спокутати свої гріхи, тому й віддав мідне дзеркало, аби Асоціація Магів могла стежити за тим, що відбувається всередині гробниці.
Насправді ж Сє Сан зрозумів, що дзеркало показує не просто малюнок, лише тоді, коли побачив, як Мо Фань та інші підіймаються сходами...
— Що таке Дев’ять Мостів Смерті й Єдиний Міст Життя? — запитав таємничий чоловік.
— Лише пройшовши Дев’ять Мостів Смерті й Єдиний Міст Життя, можна дістатися до Кривавого Імператорського Трону. Це, безперечно, найзловісніше місце в гробниці. Хоч Стародавній Король і дозволяє своїм нащадкам заходити всередину, але, здається, він не дуже прагнув приймати тих, хто виявиться безпорадним або безталанним. Окрім Темної Безодні, яка зупиняє сторонніх, існують ще й різні випробування для його нащадків. Вічний Лотос створений для того, щоб відсіяти слабких, а мости — аби обрати гідного спадкоємця, — відповів Сє Сан.
Вчення передавалися з покоління в покоління в селі. Люди й гадки не мали, що саме вони охороняли, але щойно розкрили таємницю Темної Безодні й побачили все, через що пройшли Мо Фань та його загін, їм стало зрозуміло.
Та все ж знати правду й дістатися до Кривавого Імператорського Трону — це зовсім різні речі.
Атмосфера загострилася після слів Сє Сана. Загін у гробниці не відзначався особливими талантами. Найімовірніше, Вічний Лотос вони знищили випадково. Якщо ж випробування на Дев’яти Мостах Смерті й Єдиному Мосту Життя виявляться набагато складнішими, то хіба не загинуть вони всі жахливою смертю?
А цього точно ніхто з присутніх не бажав. Вони вже пролили чимало крові, принесли жертви заради битви; і точно не хотіли дозволити Чорній Церкві здійснити Поховальний Фестиваль. Та ситуація здавалася безнадійною, коли вони усвідомлювали, що вся відповідальність лягла на плечі групи молодих магів і вбивці.
Надворі вже стояла друга половина ночі. Ревіння нежиті ставало дедалі лютішим і гучнішим. Золотий бар’єр не переставав тремтіти. Колосальний Зомбі вже не раз таранив його. Половина загону, що стримувала Колосального Зомбі, полягла.
Здавалося, місто, яке хиталося під дощем, уже ніколи не побачить нового світанку...
— Добра новина в тому, що Мо Фань прорвався на Просунутий Рівень, — раптом озвався таємничий чоловік у тиші годинникової вежі.
— Просунутий Рівень... цього ж зовсім недостатньо, правда? — перепитав Лу Сюй.
— Звичайний Просунутий Рівень і справді нічого не змінить. Але його Просунутий Рівень — це вже інша історія, — пробурмотів таємничий чоловік.
Усі вирішили, що він просто намагається себе підбадьорити. Вони не сприйняли це як добрий знак. Яку різницю він може привнести? Хіба що він отримає більше енергії. Він навіть не може сформувати Зоряну Галактику... не кажучи вже про те, що так і не пробудив новий Елемент.
— Дивно... хтось помітив, як щось миготіло у дзеркалі? — озвався Ду Сяо, який уважно стежив за мідним дзеркалом.
— Що саме? Я не придивлявся.
— Я теж нічого не бачив.
Ду Сяо насупився. Його обличчя раптом стало ще похмурішим.