Перший Темний Демонічний Звір, який прагнув справити враження, різко кинувся вперед. Його довгі кігті в холодному дощі відбивали крижане сяйво, а під ними ховалися гачки, гострі настільки, що могли перерізати людські артерії!
Мо Фань лишився на місці, а Лю Жу раптом опинилася перед ним.
Лю Жу також стиснула руки в подобу кігтів і змахнула ними в повітрі. П’ять глибоко сяючих дуг кольору крові розрізали повітря, розшматувавши нетерплячого Темного Демонічного Звіра на кілька частин...
Темний Демонічний Звір ще перебував у повітрі, коли його тіло вже розпалося на кілька шматків, що впали до ніг Лю Жу. Його брудна кров і нутрощі бризнули на землю!
— Уперед, усі! — вигукнув один із Чорних Кліриків.
Накази Чорних Кліриків були просякнуті прокляттям. Темні Демонічні Звірі, що не бажали їх виконувати, відчували жахливий біль, який терзав їхню душу.
Довкола швидко снували чорні тіні. Темні Демонічні Звірі, які надавали перевагу підступним атакам, користувалися шансами, створеними жертвами їхніх товаришів.
Їхня швидкість для людей була подібна до швидкості леопарда. І рухи, і атаки цих істот були надто швидкі для людської реакції, але спритність Лю Жу значно перевершувала навіть їх. Для неї ці Темні Демонічні Звірі були, мов механічні маріонетки. Стрибки, повзання, кидки та удари здавалися їй вкрай повільними й дерев’яними, а схеми їхніх атак — передбачуваними й однотипними!
Щоразу перед нападом вони спершу перестрибували з одного місця на інше, а тоді вже кидалися на жертву.
Лю Жу без зусиль читала їхні рухи під час стрибків і повзання, і просто миттєво знищувала кожну істоту, перш ніж та могла навіть подряпати її!
Темні Демонічні Звірі були абсолютно марними, попри свою чисельність. Лю Жу без особливих зусиль знищила з добрий десяток.
Раптом швидка тінь промайнула й з’явилася поруч саме в ту мить, коли Лю Жу відволікли чотири Темні Демонічні Звірі, що атакували з різних боків!
За тінню слідувала Проклята Мітка, яка випромінювала зловісне сяйво, а постать, що її несла, рухалася, наче спалах блискавки. Мітка ще більше пришвидшила істоту.
Лю Жу не встигла ухилитися. Її блілу шию розітнув глибокий поріз. Серед селян пролунав вереск якоїсь дівчини.
Жінка в норковому пальто сказала з порожнім сміхом до когось поруч:
— Схоже, тепер ти зможеш насолодитися нею вже без її температури тіла...
Але слова ще не встигли згаснути, як вона з подивом побачила, що дівчина з перерізаним горлом раптом проявила шалену міць, схопивши за щиколотку Проклятого Звіра, який на неї напав.
Лю Жу цілковито знехтувала раною на шиї. Вона вхопила Проклятого Звіра просто в повітрі й з розмаху вгатила ним об цементовану дорогу.
Покриття дороги пішло тріщинами. Половина черепа Проклятого Звіра тріснула, і звідти потекли мізки.
Проклятий Звір був живучим, як тарган. Навіть із розбитим черепом він іще був живий. Але Лю Жу не дала хитрій істоті жодного шансу на втечу — в її руці з’явилася кров’яна шабля, і вона змахнула нею по шиї звіра!
Кров’яна шабля вмить відтяла йому голову, а Лю Жу вдарила її ногою, мов футбольний м’яч, просто в іншого Проклятого Звіра, що збирався атакувати її.
Після цього поріз на шиї Лю Жу вже дивовижним чином загоївся. Не було видно жодної краплі крові, а шкіра знову стала такою ж білою й ніжною, як і раніше!
Кілька інших Чорних Кліриків були приголомшені. Вони ще ніколи не бачили жінки, яка б із перерізаним горлом билася ось так! До того ж вона взагалі не користувалася магією! Її кров’яні кігті, сила, кров'яна шабля та вітрові удари були чимось неможливим для людини!
— Клан… Клан Крові! — Дияконеса була досить обізнана. Вона миттєво здогадалася, ким є Лю Жу, і, широко розплющивши очі, різко вигукнула: — Чого стоїте? Атакуйте й негайно вбийте їх!
Темні Демонічні Звірі були лише купою мух і комарів, що дошкуляли лютому тигру. Вони не могли завдати їй шкоди, тож було лише питанням часу, коли Лю Жу розправиться з усіма ними. Справжню небезпеку становили Прокляті Звіри. Якщо Лю Жу була тигром, то ці Прокляті Звіри — зграєю хижих вовків.
Лю Жу вже помітила Проклятого Звіра, який намагався напасти з засідки. Вона навмисно відкрила прогалину в обороні, щоб знищити одного з них!
— Чому мені здається, що ти знову стала сильнішою? — здивувався Мо Фань, побачивши, як Лю Жу миттєво вбила Проклятого Звіра рівня Воїна.
— Мм, твоя кров доволі особлива. Вона час від часу допомагає мені еволюціонувати. Щоб зберегти чистоту моєї крові й сили, я вирішила пити тільки твою кров… — відповіла Лю Жу.
— Тобто правильна молочна суміш, яку можна пити без жодних побоювань? — вирвалося в Мо Фаня.
Лю Жу не встигла відповісти на його зауваження, адже решта шість Проклятих Звірів напали на неї одночасно. Вони й справді були підступні — спеціально приховували свої Прокляті мітки, щоб виглядати як звичайні Темні Демонічні Звірі. Силу проклять вони вивільняли лише в момент атаки!
— Маленька Полум’яна Белль, виходь і допоможи тітці Лю, — сказав Мо Фань, накладаючи заклинання Контрактного Виклику.
Як він і передбачав, він намалював лише половину Зоряного Візерунка, коли Полум’яна Белль сама вискочила з Простору Контракту. Мо Фань уже чекав на це, тож просто перервав плетіння закляття на п’ятому Зоряному Шляху. Інакше всі б вирішили, що він — недосвідчений Викликач!
Маленька Полум’яна Белль вистрибнула з Простору Контракту з величезним очікуванням — тільки щоб побачити на обличчі Мо Фаня німий вираз обличчя. На жаль для неї, він був занадто кмітливий, щоб потрапити на її гачок. Вона відразу надула щічки, її очі промовляли: «Я дуже незадоволена!»
Проте, зрештою, Полум’яна Белль була слухняною дівчинкою. Її образа тривала недовго, адже вона знала: ці поганці також розізлили її тата… і дуже сильно!
— Не стримуйся, — сказав Мо Фань Полум’яній Белль.
А ця дівчинка в глибині душі була справжньою демонесою. Щойно вона почула, що обмеження знято, Полум’я Лиха у вигляді вогняної бурі розметнулася навсібіч, пожираючи всіх неспокійних Темних Демонічних Звірів у радіусі десяти метрів.
Лю Жу знищувала істот одну за одною витончено, бережно зберігаючи свою силу.
Натомість Полум’яна Белль діяла абсолютно безжально. Вона просто хотіла випустити все полум’я, що було всередині її тіла, влаштувавши нищівний фестиваль вогню, схожий на Вогняне Лихо!
На щастя, Лю Жу вже мала такий досвід. Щойно вона побачила, що Полум’яна Белль готує атаку, одразу злетіла вгору — настільки високо, щоб уникнути полум’я.
Бо Полум’яна Белль й досі ніколи не вимикала режим «дружнього вогню»!