Дощ лив стіною, вітер завивав, але башта на стіні стояла в гнітючій тиші.
Чжу Мен, витримавши паузу, кинув погляд на людину, закутану з голови до ніг у тісний одяг, і з явною недовірою повторно запитав:
— Випробування... пробний запуск?
Катастрофа, море крові безлічі невинних, знищення міста демонічними звірми та їхня різанина — і все це виявилося лише пробною операцією перед масштабнішою змовою, спрямованою на Стародавню Столицю!
Кожен із присутніх був або високопоставленою особою, або знаним магом, та все ж від почутих слів їх пробрала крижана холоднеча.
Випробування...
Принести в жертву тисячі й тисячі життів лише заради репетиції... чи існувало у світі щось більш жорстоке?
Холодний дощ лив все сильніше. Усі дивилися на чоловіка в масці, який щойно відкрив правду. Потрібен був час, щоб подолати шок і страх у серцях.
— Стародавній Король ще не прокинувся, але правителі мерців уже штурмують Стародавню Столицю під дощем, готуючись перетворити все місто на королівство неживих — як великий дарунок до пробудження Стародавнього Короля після більш ніж тисячолітнього сну. Вісім правителів неживих очолює Колосальний Зомбі, але ця тварюка надзвичайно хитра. Вона не стане просто так входити в місто. Пробитися крізь море неживих, щоб атакувати її, — майже неможливо. Якщо все піде за їхнім планом, вісім правителів неживих спершу займуть територію за межами внутрішніх стін, а коли Стародавній Король прокинеться, вони зруйнують бар’єр внутрішнього міста, — пояснив таємничий чоловік у сіро-білому одязі.
Ніхто не знав, хто він, але його присутність тут означала, що хтось із впливових дозволив йому з’явитися.
— Ситуація настільки важка, ще до того, як прокинувся король неживих. Чи є в Стародавньої Столиці взагалі шанс? — запитала старійшина Лін Сі з Мисливської Спілки.
— Це не король неживих, а Стародавній Король. Король неживих не контролює вісьмох правителів. Це має бути саме Стародавній Король — творець Цієї Землі Нежиті! — упевнено заявив незнайомець.
— Стародавній Король?..
Творець Землі Нежиті! Якщо заглянути в глибину віків, то раніше нежиті не існувало, аж поки дві тисячі років тому ті, хто помер, раптом не ожили й не почали поширюватися, мов чума. Вони залишили свої гробниці та мавзолеї й тепер вільно ходили землею!
Походження нежиті, схоже, вже не було таємницею...
— І що нам з того, що ми все це знаємо? Мене більше цікавить, як зупинити це лихо, — спокійно промовила Лін Сі, вдивляючись у незнайомця.
— Боюся, дощ — це лише перший етап плану Чорної Церкви. Наступний крок — пробудити Стародавнього Короля. Коли він прокинеться, в середині міста проллється ріки крові! Спершу ми маємо зупинити цей дощ! — заявив незнайомець.
— Ми навіть не знаємо, звідки взялася Роса Дев’яти Мороків. Як його зупинити? Чи взагалі можливо зупинити дощ? — сказав Лі Юцзянь.
— Села знищили не мерці. Насправді це зробила Чорна Церква. Росу Дев’яти Мороків отримують із Води Кун. Під час Катастрофи Міста Бо дощ був змішаний із Джерелом Люті, яке діяло протилежно до Підземного Святого Джерела, спровокувавши Орду Демонічних Вовків на вторгнення.
Роса Дев’яти Мороків створена з Води Кун тим самим алхіміком, що дозволяє їй ідеально змішуватися з дощем. І коли йде дощ — приходить лихо! Саме для цього їм і потрібне було випробування, — пояснив таємничий чоловік.
Владі було відомо про деталі катастрофи в Місті Бо. На перший погляд, дві події не були пов’язані, окрім того, що обидві сталися у дощові дні. Але, якщо врахувати дрібні деталі, було очевидно: за всім стояла змова!
Проблема в тому, що ніхто б не здогадався про це до нинішнього лиха.
Червоний Кардинал Салан була не лише надзвичайно підступною, але й діяла так раптово, що всі опинилися перед лицем відчаю, коли зрозуміли, що відбувається.
Випробувавши одну катастрофу на Місті Бо, вона націлилася на Стародавню Столицю, яка стояла понад тисячу років. Бог дав цій кардиналці Чорної Церкви не лише серце, чорніше за диявола, але й розум, гострий і небезпечний, що робив саме ім’я Салан моторошним!
Союз Примусу багато років намагався вистежити Салану, але найбільше, чого вони змогли досягли, — це захоплення кількох Синіх Дияконів під її началом.
Справжня Салан завжди ховалася в тіні, з демонічними, хитрими очима, спостерігаючи, як стародавнє місто корчиться в смертельній кризі, й тихо сміялася...
— Села... хто б міг подумати, що села... — прошепотів із порожнім поглядом Головний Військовий Інструктор Фей Цзяо.
— Недавно Село Хуа зазнало нападу. Я думав, що за цим стоїть Чорна Церква, але виявилося, що це особиста ворожнеча між одним із старост сусідніх сіл і Селом Хуа. І Чорна Церква, і я помилилися. Оскільки особи членів Чорної Церкви завжди залишаються таємними, верхівка організації вирішила, що це їхні люди вирізали Село Хуа... Це означає, що частина Води Кун залишилася не в руках Чорної Церкви й тепер належить Некроманту на ім’я Фан Гу! — сказав незнайомець.
— Вода Кун може нейтралізувати Росу Дев’яти Мороків? — очі Чжу Мена широко розкрилися, навіть щоки ледь зашарілися.
— Саме так. Вода з криниць Кун здатна нейтралізувати лють і ненависть, принесені Росою Дев’яти Мороків, наче кислота, розбавлена лужним розчином. На жаль, я завжди вважав Фан Гу членом Чорної Церкви, тож, аби не розкрити себе, не підходив до нього. А тепер, коли лихо вже почалося, я більше не можу його знайти, — пояснив незнайомець.
— Але це лише частина Води Кун. Не думаю, що її вистачить, щоб нейтралізувати такий сильний дощ. До того ж, вони створили Росу Дев’яти Мороків із Води Кун, зібраної з семи сіл. Дощ триватиме кілька днів, — підсумував Фей Цзяо.
— Ключ до зупинення цього лиха — Стародавній Король. Вода Кун зможе зупинити дію дощу на пів доби, і в цей час, коли нежить буде спати, ми знайдемо імператорську гробницю та запечатаємо Стародавнього Короля, поклавши край катастрофі! — проголосив незнайомець.
Люди переглянулися. Здавалося, їм залишалося лише повірити чоловікові, який не захотів назвати себе.
Ніхто з них не був дурнем: якби він був ворогом, то не став би розкривати правду, адже спершу вони навіть не підозрювали про причетність Чорної Церкви, тим більше про деталі її змови.
— Ми готові вам повірити, але досі не знаємо, хто ви. Чому б вам не зняти маску? — спитала Лін Сі.
Незнайомець рішуче похитав головою:
— Вибачте, але я не можу знати напевне, чи не на боці Салани хтось із присутніх. Або, скажу точніше, чи не є хтось із вас самою Саланою!