Це була досить простора вулиця з крамницями, торговими центрами, офісними будівлями й іншими спорудами обабіч. Проте збоку майже не було провулків, а головна дорога, що вела до Брами Ань Юань, була окупована Нежиттю.
Без сумніву, саме на цій вулиці було найбільше мирного населення, тож більшість мерців попрямували просто туди. В результаті вся вулиця вщерть заповнилася мерцями. До того ж просто посеред дороги, наче гора з плоті, сидів Трупний Чиновник Гори Плоті, розміром із цілу будівлю. Навіть Магам було б украй важко пробитися повз нього.
Мо Фань та його команда не боялися натовпу зомбі. Зі створіннями рівня Воєна вони теж могли впоратись. Але коли справа доходила до Трупного Чиновника Гори Плоті, навіть десяти тисяч життів було б замало, щоби вижити.
Вони обережно наблизились до вулиці й побачили, що вона справді кишіла всілякими скелетами, зомбі й примарами. Найстрашніше — серед них було чимало Трупних Генералів і Генералів Скелетів!
Вулиця була залита кров’ю, усіяна мертвими тілами. Суцільна сцена апокаліпсису.
— Це просто мертва вулиця, — сказав Коротун тремтячим голосом, стоячи на балконі однієї з будівель.
Звідти, згори, вони бачили, як люди, зовсім не підозрюючи про небезпеку, прямували до тієї вулиці. Навіть Маги не змогли б вижити, натрапивши на Нежить, що вже казати про звичайних людей!
— Їх занадто багато. З нашими силами ми не прорвемося, — зауважив Му Бай.
— Можливо, поруч є інші Маги. Треба знайти їх і об’єднатися. Інакше всі загинемо, — сказав Коротун.
Мо Фань кивнув. На цій вулиці Нежиті було надто багато — пробиватися силою було б дуже складно.
Головною проблемою залишався Трупний Чиновник Гори Плоті. Якщо він помітить їх — їм кінець.
— Я піду шукати людей, — Коротун миттєво прийняв рішення й одразу ж зник із поля зору.
— Я перевірю, що попереду. Му Бай, Чжоу Мінь, залишайтесь тут і охороняйте їх, — сказав Мо Фань. Йому не хотілося просто сидіти й чекати.
У їхній групі були мирні мешканці. Безпечніше було прочистити шлях, щоби люди з вулиці міста Бо змогли дістатися іншого кінця живими.
— Добре. Будь обережний, — сказала Чжоу Мінь.
Мо Фань уже зник, коли її слова ще луною розносились по приміщенню, де вони переховувались.
Пересуватись у районі з безліччю будівель Мо Фан міг дуже легко. Поки були тіні — він міг рухатись вільно. Перехресні тіні від будівель і сліпі зони ставали для нього точками опори, дозволяючи просуватися далі...
Мо Фань стрибнув із балкона, вхопився за ґрати вікна й відштовхнувся до іншого балкона нижчої будівлі.
Цей балкон опинився в темряві, бо висока офісна будівля поруч затуляла сонце. Постать Мо Фаня зникла в тінях, наче пірнула у воду, і за кілька секунд з’явилася з іншого боку балкона. Його очі спостерігали за смертельною вулицею, що була вже зовсім близько.
Мо Фань опустив погляд і глянув на провулок, залитий дощем. Він стрибнув униз із балкона й приземлився на парасолю біля кав’ярні…
Він скористався пружним натиском парасолі, щоб безпечно зістрибнути на землю. Та коли озирнувся — побачив під парасолею Примару.
У неї з голови стирчали роги, була видовжена загострена щелепа, а з рота, як у кабана, визирали ікла. Усе її обличчя було багряно-червоним.
Примара блукала безцільно неподалік, аж раптом зверху впала людина. Вона витріщилась на Мо Фаня, і в її очах розцвів голодний блиск!
— Удар Блискавки!
Примара видала дивний крик і кинулась на Мо Фаня.
Той спритно відскочив убік, ухиляючись від ривка, і випустив блискавку з долоні.
Електричні дуги голосно затріщали, охоплюючи тіло примари. Шок від розрядів обпалив її шкіру, перейшовши на землю, і вони продовжили сіпатися на землі, немов витанцьовуючи дивний танець електрики.
Удар Блискавки Мо Фаня був надзвичайно потужним, а сама примара — слабкою. Тож як тільки блискавка проникла в її тіло, вона одразу ж загинула. У повітрі з’явився маленький Обривок Душі, що влетів в Маленький Кулон-Вугор.
— Він уже мертвий? — Мо Фань був здивований, але не став надто заморочуватись.
Попереду залишалась лише одна будівля, що відділяла його від Мертвої Вулиці. Просто за нею була кав’ярня. Мо Фань сховався всередині й поволі просувався вперед, щоби оцінити ситуацію на вулиці.
Після того, як Мо Фань пройшов кав’ярню, він опинився в просторому холі.
Усередині безцільно блукали кілька скелетів. Мо Фань не став вступати в бій — його тіло перетворилося на тінь, що ковзала по стелі, оминаючи створінь.
Далі розташовувалась Мертва Вулиця. Вікна магазину, що виходив на неї, були вибиті, а скло розсипалося по підлозі. Всередині лежало тіло чоловіка з понівеченим обличчям — його буквально вигризли. Судячи з одягу, він був працівником магазину.
У кутку вітрини повалились кілька манекенів. Мо Фань сховався за ними. Його техніка Тінь Утечі дозволяла зливатися з тьмяним фоном і приховувати свою присутність. Нежить низького рівня не змогла б виявити його одразу.
За вікном була Мертва Вулиця. Насправді вона виявилася трохи ширшою, ніж Мо Фань спочатку подумав, коли дивився згори з балкона. Навіть якщо б він захотів, перетнути її за допомогою Тіні Втечі було неможливо.
На перший погляд, там було понад дві сотні зомбі, скелетів і примар, а також три-чотири істоти рівня Воїна. Навіть елітній групі Магів Середнього Рівня було б важко тут пробитися.
Залишалося тільки змиритися. Там, де приземлився Трупний Чиновник Гори Плоті, неодмінно буде кишіти Нежиттю. Мо Фань міг лише сподіватися, що Коротун знайде якихось надійних Магів. Лише спільними зусиллями в них буде шанс перетнути цю вулицю.
Озирнувшись, Мо Фань помітив перехрестя, де було менше Нежиті. Це виявилася пішохідна «зебра».
За нею тягнувся вузький тротуар. Якщо їхня група зуміє дістатися туди, будівлі з обох боків стримуватимуть натиск Нежиті, що переслідувала б їх позаду. Це могло б дати шанс на втечу.
— Гм? Маг, що вміє літати? — Мо Фань вже збирався йти, як раптом побачив Мага у фіолетовому одязі, який стояв на даху ресторану навпроти.
Позаду чоловіка крутилися Крила Вітру. Хоча ними й не махали, проте навколо мага все одно вирував сильний вітер.
Схоже, чоловік у фіолетовому теж прийшов сюди, щоб розвідати ситуацію. Його погляд перетнув вулицю й зупинився просто на Мо Фані, який прикидався манекеном!
— Скільки людей із тобою, Маг Тіні? — раптом пролунав голос із протилежного боку. Він був такий чіткий, що Мо Фаню здалося, ніби той стоїть поруч.
Мо Фань здригнувся, а тоді згадав, що Є Сінься раніше використовувала той самий спосіб, щоби поговорити з ним.